Рішення № 74128164, 21.05.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2776/18

Провадження № 2-а/500/79/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання - Сирбу Г.В.,

позивача - ОСОБА_1, відповідача - Моісєєвої І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до патрульного поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл рядового поліції Моісєєвої Ірини Костянтинівни про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до патрульного поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл рядового поліції Моісєєвої Ірини Костянтинівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серія АР № 538192 від 04 травня 2018 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1, прийняту патрульним поліцейським роти з обслуговування м. Ізмаїл рядовим поліції Моісєєвою Іриною Костянтинівною та закриття провадження по справі, мотивуючи тим, що 04 травня 2018 року близько 08.30 год. вона рухалась на автомобілі в м. Ізмаїлі по проспекту Суворова її зупинив співробітник патрульної поліції. Коли він підійшов до авто, то витребував у позивача водійське посвідчення і повідомив, що на неї буде накладено штраф за нібито порушення Правил дорожнього руху. Інспектор патрульної поліції не надаючи більш ніякої інформації, відійшов від автомобіля. Коли вона отримала копію постанови і почала детально її вивчати, то встановила, що постанова складена і підписана не тим інспектором, який з нею спілкувався. Так, її зупинив і спілкувався патрульний чоловік, а постанова складена і підписана патрульним жінкою Моісєєвою Іриною, яка взагалі до неї не підходила і не спілкувалась. Відповідач розглянула справу і склала постанову без її присутності, в той час, коли з нею спілкувався інший патрульний, відповідач не розглядала справу по суті, не з'ясовувала обставини справи, не вирішувала клопотання; не досліджувала докази; не надала позивачу можливості скористатись правами відповідно до ст. 268 КУпАП, в тому числі заявити клопотання та надати пояснення, а також скористатись правовою допомогою. Відповідач вказала в постанові, що вона під час руху транспортного засобу користувалась засобом зв'язку, тримаючи у руках, а саме розмовляла по мобільному телефону. Такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки вона, перебуваючи за кермом автомобіля, користувалась окулярами. В момент, коли позивача зупинив патрульний, у неї в руках був чохол від окулярів, який за розміром і формою здалеку нагадує мобільний телефон. Але оскільки відповідач її не зупиняла, до авто не підходила, з нею не спілкувалась, розглядала справу без її присутності, то пояснити їй вона не змогла, як і не змогла продемонструвати їй, що саме знаходилось у неї в руці. Будь-які докази, які б дали можливість встановити, що вона тримала в руці саме телефон, відповідачем в постанові не наведені. Як не зазначено характеристики телефону, який начебто був у неї в руці, наприклад, колір чи модель. Зважаючи на всі викладені обставини у сукупності, позивач вважає, що оскаржувана постанова не містить даних про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а відповідач неправомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що 04 травня 2018 року транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений патрульним інспектором ОСОБА_2., вона не бачила як під час руху ОСОБА_1 спілкувалась по телефону, але коли вона підійшла до автомобілю, позивач продовжував спілкуватися по телефону. Під час розгляду справи ОСОБА_1 погоджувалась з вчиненим адміністративним правопорушенням.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, відповідача, допитавши свідка, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні позивач пояснив, що 04.05.2018 року під час руху на автомобілі Opel Zafira реєстраційний номер HZU 334 по проспекту Суворова в м. Ізмаїлі не розмовляла по мобільному телефону, у неї в руках був чохол від окулярів, який за розміром і формою здалеку нагадує мобільний телефон.

Судом встановлено, що 04 травня 2018 року поліцейським роти з обслуговування м. Ізмаїл рядовим поліції Моісєєвою Іриною Костянтинівною, відносно ОСОБА_1 була прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія АР № 538192 від 04 травня 2018 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП і застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

З постанови відповідача від 04.05.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 04.05.2018 року о 8 год. 30 хв. в м. Ізмаїлі по проспекту Суворова, 44 керуючи транспортним засобом під час руху користувалася засобами зв'язку тримаючи їх в руках, а саме розмовляла по мобільному телефону, чим порушила п. 2.9 «д» ПДР України.

Позивач був присутній при складанні постанови від 04.05.2018 року, однак не погодився з нею про що зазначив у постанові.

Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно п. 2.9. «д» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами) водієві забороняється: під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Згідно ч. 1 ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Тобто, постанова по справі про адміністративне правопорушення виноситься тією посадовою особою, яка розглянула справу.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2. пояснив, що працює інспектором патрульної служби, 04.05.2018 року заступив на патрулювання біля 8 год. 30 хв. на проспекті Суворова побачив автомобіль під керуванням жінки, яка розмовляла по телефону. Він зупинив цей автомобіль, повідомив водію про допущене порушення, роз'яснив права, жінка визнавала своє порушення та пояснила, що поспішає на роботу. В зв'язку з тим, що свідок був зайнятий іншими невідкладними справами, постанову відносно ОСОБА_1 склала інспектор Моісєєва І.К., яка також бачила вчинене правопорушення.

Таким чином, з досліджених доказів вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розпочався інспектором ОСОБА_2., а постанова по справі про адміністративне правопорушення було винесене інспектором Моісєєвою І.К., яка не розглядала справу, що є порушенням ч. 1 ст. 283 КУпАП.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт користування позивачем засобами зв'язку під час руху транспортного засобу.

Відповідно до ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 №100, поліція використовує технічні засоби - нагрудні відеокамери (відеореєстратори).

Використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції (п. 1.3 Розділу І Інструкції).

Відповідно до п.3.3. Розділу III вищенаведеної Інструкції нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

З матеріалів справи вбачається, що доказами винності позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП є лише постанова у справі про адміністративне правопорушення. В той час, як відповідачем не залучено жодного свідка або іншого учасника дорожнього руху, не надано відеозапису, на якому було б відображено момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення, чи будь-яких інших доказів передбачених ст.251 КУпАП.

Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, № рішення 73700340, головуючий - Стрелець Т.Г.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що постанова про накладення адміністративного стягнення відносно позивача була складена не тією посадовою особою, яка розглянула справу і усунення цього порушення можливо тільки під час нового розгляду справ, суд вважає за необхідне

частково задовольнити позов ОСОБА_1 та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія АР № 538192 від 04 травня 2018 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1, прийняту патрульним поліцейським роти з обслуговування м. Ізмаїл рядовим поліції Моісєєвою Іриною Костянтинівною і надіслати справу на новий розгляд до відділу патрульної поліції у м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП.

Керуючись ст.ст. 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до патрульного поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл рядового поліції Моісєєвої Ірини Костянтинівни про скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія АР № 538192 від 04 травня 2018 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1, прийняту патрульним поліцейським роти з обслуговування м. Ізмаїл рядовим поліції Моісєєвою Іриною Костянтинівною і надіслати справу на новий розгляд довідділу патрульної поліції у м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 21 травня 2018 року.

Суддя: О.Я.Присакар