Рішення № 74128115, 22.05.2018, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.05.2018

Справа № 497/616/18

Провадження № 2/497/420/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря – Ковтун О.І.,

без участі сторін,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення юридичного факту, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який згодом уточнив, та просить поставити рішення яким:

- встановити факт родинних відносин між ним, Григор’євим ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_4, померлим 29.09.2008 року;

- визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1.20 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка на підставі державного акту на право приватної власності на землю ділянку серії ІІІ-ОД № 052945 від 10.02.2003 року, що виданий 10.02.2002 року Болградською районною державною адміністрацією на підставі її розпорядження № 490 від 11.12.2002 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та планом зовнішніх меж земельної ділянки, доданим до акту, належала, ОСОБА_4, померлому 29.09.2008 року, як за спадкоємцем за законом першої черги.

При зверненні до нотаріуса з заявою про оформлення спадщини, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що на цю земельну ділянку не було присвоєно кадастровий номер.

Спадщину він, позивач прийняв своєчасно шляхом постійного проживання та реєстрації в одному домоволодінні зі спадкодавцем.

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Позивач до суду не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся згідно вимог чинного законодавства (а.с.28, 37). В заяві про уточнення позовних вимог зазначив клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.25).

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Болградського району Одеської області до суду також не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.28,38, 40). Позов визнав, не заперечував щодо його задоволення, просив справу розглянути без участі їх представника, про що надав заяву до суду (а.с.39).

Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов’язання встановлено законодавством у зв’язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

За ч. 2 ст. 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що 29 вересня 2008 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії І-ЖД № 156854, виданим на підставі запису акту про смерть №53, складеним 01.10.2008 року ОСОБА_2 сільською радою Болградського району Одеської області (а.с.8).

Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої окрім іншого майна входить також земельна ділянка загальною площею 1.20 га, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту серії ІІІ-ОД № 052945 від 10.02.2003 року (а.с.10).

Згідно довідки ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області від 19.03.2018 року за № 134/02-16 позивач ОСОБА_5’єв І.Д., був зареєстрований та постійно проживав в одному домоволодінні разом зі спадкодавцем за адресою: вул. Некрасова, №32, с. Нові Трояни, Болградський район, Одеська область (а.с.9).

Таким чином, фактом спільного проживання та реєстрації названу спадщину прийняв спадкоємець за законом першої черги, позивач по справі Григор’єв І.Д, як син відповідно свідоцтва про народження серії І-ЖД № 524318 (а.с.7).

Відділом Держгеокадастру у Болградському районі Одеської області від 22.01.2018 року надано лист за №29/0/196-18 про нормативну грошову оцінку 1 га ріллі на території ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області, яким повідомлено про вартість цієї земельної ділянки станом на 01.01.2018 року: рілля – 31 167.66 гривен/га (а.с.13).

З матеріалів спадкової справи №47Б/2018, зведеної державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області, щодо майна померлого 29.09.2008 року ОСОБА_4 вбачається, що 18.03.2009 року з заявою звернулася дружина померлого ОСОБА_6, яка відмовилась від прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка, на користь сина померлого – ОСОБА_7, тобто позивача по справі (а.с.42-114), однак постановою від 02.02.2018 рокуйому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що на цю земельну ділянку не було присвоєно кадастровий номер (а.с.18).

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Приписами ст.1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. “а” ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Таким чином, позивач, як спадкоємець за законом, вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_4.

На підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, позивач набув право на це майно, тобто на земельну ділянку площею 1.20 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області.

Щодо факту родинних відносин судом встановлено наступне:

З довідки ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області від 19.03.2018 року за № 134/02-16 слідує, що згідно записів погосподарської книги ОСОБА_2 сільської ради житловий будинок, розташований за адресою: вул.Некрасова, №32, с. Нові Трояни відносився до суспільної групи колгоспний двір. В ньому проживали і були зареєстровані: голова двору – ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_6, та син – ОСОБА_5’єв ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Актовий запис про народження позивача, складно 13.01.1968 року ОСОБА_2 сільською радою Болградського району Одеської області № 2, інформація в який внесена на російській мові, батьком позивача вказано «ОСОБА_8, мама ОСОБА_9» (а.с.32).

На підставі цього актового запису було видано повторно свідоцтво про народження серії І-ЖД №524318 від 21.07.2017 року, в якому усі відомості як про дитину так і про батьків вже записані на українській мові, і їх прізвище значиться «Григор’єв (єва)» (а.с.7).

Разом з цим, і в актовому запису про смерть батька № 53 від 01.10.1008 року (а.с.36), і в свідоцтві про смерть серії І-ЖД № 156854 (а.с.8), виданому на його підставі, прізвище померлого зазначено «Григорьев», хоча заявником при реєстрації смерті був син, і прізвище його згідно паспорту вказано «Григор’єв».

Слід зазначити, що в усіх документах позивача його прізвище записано українською мовою «Григор’єв», що чітко просліджується з актових записів про укладення шлюбу № 3 від 25.01.1994 року (а.с.33), з актових записів про народження дітей: сина ОСОБА_10 № 04 від 23.02.2001року (а.с.34), сина ОСОБА_11 № 01 від 06.01.1995 року (а.с.35).

Крім того, згідно наданої Болградським РС ГУДМС України в Одеській області Форми № 1 «Заява про видачу паспорту», прізвище позивача «Григор’єв». В графі «Прізвище, ім’я, по батькові батька і матері, адреса місця проживання» дані про батьків записано українською мовою «ОСОБА_12, ОСОБА_13. Адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2» (а.с.176).

Аналіз усіх зазначених документів, дає суду підстави дійти однозначного висновку, що позивач ОСОБА_5’єв ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним сином ОСОБА_4, померлого 29.09.2008 року.

Спірні відносини є цивільними правовідносинами і регулюються нормами: п. 10, 12 Постанови пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами від 25.05.1998 року, ст. 256-259 ЦПК України.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

При таких обставинах суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про встановлення юридичного факту, а саме факту родинних відносин та про визнання права власності на земельну ділянку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.25, 116,125 Земельного Кодексу України, ст.ст.328, 373, 1216-1218, 1223, 1261, 1268, 1270 ЦК України та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 140, 247 п.2, 258, 269, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення юридичного факту, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме що Григор’єв ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідним сином ОСОБА_4, померлого 29 вересня 2008 року.

Визнати за Григор’євим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії КК №943034 виданий Болградським РВ ГУМВС України в Одеській області від 24.05.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку розміром 1.20 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області, належну померлому ОСОБА_4 на підставі Державного акту серії ІІІ-ОД №052945 виданого 10.02.2003 року на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації Одеської області від 11.12.2002 року № 490, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3013-л, як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_4, померлого 29 вересня 2008 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.В.Кодінцева