Ухвала суду № 74126491, 18.05.2018, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/544/18

У Х В А ЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 року смт. Оратів

Слідчий суддя Оратівського районного суду Вінницької області Лисака О.І.

за участю секретаря Ставничого С.А.

прокурора Загребельного Є.В.

слідчого СВ Оратівського відділення поліції Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Оратів клопотання слідчого СВ Оратівського відділення поліції Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020250000089 від 16.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого адресою: вул Євлашівська 25, м. Ніжин, Чернігівської області, проживаючого за адресою: Харківське шосе, 19 Б кв. 184, м. Київ, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Оратівського відділення поліції Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, погодженим із прокурором Оратівського відділу Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020250000089 від 16.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2.

Клопотання мотивоване тим, що 16.05.2018 року, біля 10.00 годин, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 житель ІНФОРМАЦІЯ_5 спільно із гр. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 жителем ІНФОРМАЦІЯ_7, перебували в смт. Оратів по вул. Героїв Майдану, біля автозаправки АЗС «ОККО», у автомобілі НОМЕР_1, за кермом якого знаходився ОСОБА_2

В цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_9 побачили на вказаній АЗС автомобіль НОМЕР_2 та у них виник єдиний спільний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, яке знаходиться в даному автомобілі.

З цією метою ОСОБА_2 та ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою, із корисних спонукань, з метою заволодіння чужим майном розподілили між собою ролі, згідно яких ОСОБА_2 залишився за кермом автомобіля марки Infiniti FX 35 для того, щоб у разі появи інших осіб повідомити про це свого спільника, а також для змоги миттєвого зникнення з місця скоєння злочину шляхом використання транспортного засобу.

Після цього вказані особи, реалізуючи свій злочинний намір під’їхали на автомобілі НОМЕР_3 до автомобіля НОМЕР_4, зупинились перед зазначеним автомобілем та ОСОБА_9 вийшов із автомобіля Infiniti FX 35 і підійшов до автомобіля LEXUS LX 470, який належить ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 Після чого, ОСОБА_9 за допомогою свічки запалювання від автомобіля, яку тримав у правій руці розбив скло автомобіля LEXUS та маючи вільний доступ до салону автомобіля викрав барсетку (сумку) чорного кольору, в якій знаходились матеріальні цінності, грошові кошти та речі належні ОСОБА_10, а саме: дві картки "Аваль Банку" картка "Приват Банку", паспорт громадянина України, технічний паспорт на автомобіль LEXUS LX 470, фішка АЗС "ОККО" на ім'я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 гаманць "Wittchen" коричневого кольору, грошові кошти в сумі 750 гривень купюрами по 500, 200 та 50 гривень, 1 долар США, 2 долара США та 5 євро.

Під час викрадення вказаного майна ОСОБА_9 був викритий потерпілим ОСОБА_10 та свідком ОСОБА_11, однак не припинивши своїх злочинних дій, незважаючи на застережливі крики потерпілого та свідка відкрито заволодів майном потерпілого, після цього з місця події зник, сівши на заднє сидіння автомобіля Infiniti FX 35, за кермом якого знаходився його спільник ОСОБА_2, який відразу поїхав.

Своїми умисними діями, ОСОБА_2 та ОСОБА_9, завдали гр. ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 матеріальну шкоду на суму 750 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років.

16.05.2018 року ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, та поміщений в ITT Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області.

17.05.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.5 ст. 27, ч. 2 ст. 186 КК України.

18.05.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Вина ОСОБА_2 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду місця подій від 16.05.2018 року, протоколом допиту потерпілого від 18.05.2018 року, протоколами допиту свідків від 16.05.2018 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 17.05.2018 року, протоколом додаткового допиту потерпілого від 17.05.2018 року.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_2 знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду, може незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному проваджені чи вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, слідчий просить обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2

У судовому засіданні прокурор Загребельний Є.В. клопотання та його мотиви підтримав повністю, просив задовольнити клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засіданні проти обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні проти обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, оскільки вважає, що з клопотання не вбачається, що саме його підзахисний вчинив кримінальне правопорушення, тому що, згідно протоколів допиту свідків та потерпілого, на які посилається в своєму клопотання слідчий як на один з основних доказів, не вбачається жодного прямого доказу причетності його обвинуваченого до скоєння кримінального правопорушення – впізнання за фотокартками не проводилось. Крім того, він вважає, що протокол про затримання ОСОБА_12 було складено з порушення вимог КПК України – слідів злочину не було знайдено, тому, на його думку, підозра є необґрунтованою. Також не наведено підстав, що його підзахисний буде переховуватись від слідства, тобто в клопотанні не обґрунтовано наявність ризиків. Крім того, в клопотанні враховано репутацію підозрюваного – однак яку саме репутацію підозрюваного, який має міцні соціальні зв’язки, раніше не судимий та має на утриманні неповнолітню дитину – негативну чи позитивну - невідомо.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні проти обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував,так як вважає, що підозра його підзахисному пред’явлена необґрунтовано, крім того, клопотання також пред’явлено необґрунтовано, так як не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, оскільки не містить посилання на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дана стаття вимагає, крім того, не наведено доказів - відео та фото - скоєння його підзахисним правопорушення. Крім того, кримінальне правопорушення було вчинено о 10 годині, підозрюваних затримано о 12 год в с. Паріївка , відстань до даного населеного пункту 15-20 хв їзди. З клопотання не вбачається розумність обґрунтованої підозри, тому просив відмовити у задоволенні клопотання у зв’язку з невідповідністю вимогам ст. 184 КПК України.

Захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, оскільки не доведено попередньо змову між підозрюваними, тому що автомобіль марки Infiniti нижчий від автомобіля LEXUS, тому не зрозуміло, яким чином можна підозрюваним було зрозуміти, що там знаходиться барсетка. Крім того, незрозуміло, як потерілий міг визначити зріст викрадача на відстані. В клопотанні не наведено аргументів щодо ризиків, передбачених ст. 177 КПК України – позитивна характеристистика його підзахисного, не має судимостей, знищувати докази його підзахисний не може, оскільки вони визнані в якості речових доказів.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання щодо обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечувала, та вважає, що дане клопотання є необґрунтованим - у ньому необґрунтовано ризики відповідно до ст. 177 КПК України, не зазначено чому не може бути обрано менш тяжкий запобіжний захід, та не наведено обґрунтованої підозри щодо її підзахисного ОСОБА_2

Захисник ОСОБА_7 вважає, що прокурором не доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст 194 КПК України. Крім того, не всі докази, які містяться в клопотанні, надавались стороні захисту для огляду. Щодо наявності ризиків не враховано, що вина його підзахисного, який має позитивні характеристики, не доведена, у його підзахисного немає потреби незаконно впливати на свідків чи потерпілих, тим більше, що він проживає у іншому місці, переховуватись від суду не збирається, щодо спотворення доказів – всі докази визнані речовими доказати та приєднані до матеріалів справи, крім того, жодного впізнання – як особистого, так і за допомогою фотознімків не проводилось. Крім того, відповідно до ст. 184 в клопотанні не зазначено виклад коротких обставин правопорушення, також правова кваліфікація, ризики не обґрунтовані прокурором, в клопотанні не зазначено чому не може бути обрано менш тяжкий запобіжний захід. Також в усіх процесуальних документах зазначені одні і ті ж поняті, тому просив відмовити у задоволенні клопотання та не обирати жодного запобіжного заходу.

Допитаний в якості свідка за клопотання захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 слідчий СВ Оратівського відділення поліції Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 від давання показань відмовився, оскільки він зможе надавати покази лише за дорученням керівника органу досудового розслідування і відповідним органам, які наділені повноваженнями здійснювати допит.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим відділенням Оратівського ВП Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018020250000089 від 16.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

З витягу з кримінального провадження № 12018020250000089 вбачається, що 16.05.2018 року близько 10 год. 00 хв. в смт. Оратів по вул. Героїв Майдану Вінницької області, біля АЗС «ОККО», невідомі особи умисно, відкрито із ціллю наживи шляхом розбиття скла автомобіля марки «Lexus LX 470» д.н.з. АВ 7077СР, чорного кольору заволоділи шкіряною барсеткою в якій знаходились дві картки «Альфа Банку», картка «ПриватБанку», паспортом гр. України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, вказаного автомобіля на ім’я ОСОБА_10, грошима в сумі 750 грн., 1 долар США, 2 долари США та 5 ОСОБА_3.

16.05.2018 року ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Як вбачається з повідомлення про підозру від 17.05.2018 року, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.5 ст. 27, ч. 2 ст. 186 КК України.

Згідно повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри 18.05.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Слідчий суддя, дослідивши додані до клопотання матеріали кримінального провадження, встановив достатність підстав вважати висунуту ОСОБА_2 підозру обґрунтованою.

При цьому, слідчий суддя враховує, що при розгляді клопотання слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

З цього приводу слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого факти, які викликають підозру не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Частиною 2 статті 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено: «що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого королівства»)».

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 КПК України.

Згідно з вимогами ст.184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника (ч.1 ст.193 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).

При цьому, суд виходить з того, що статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Отже, для запобігання ризикам, вказаним у ст.177 КПК України, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року № 4 звернуто увагу судів, що при вирішенні питань, пов’язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і продовженням строків тримання під вартою суди мають додержувати вимог ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), далі Конвенції) і норм КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3)вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4)міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

При зверненні до суду з клопотанням слідчий, як ризики, передбачені ст. 177 КПК України зазначає те, що підозрюваний ОСОБА_2 знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду, може незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному проваджені чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_2 проживає по Харківське шосе, 19 Б кв. 184, м. Київ.

Підозрюваний ОСОБА_2 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років.

Окрім цього, судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання - Харківське шосе, 19 Б кв. 184, м. Київ, зауважень чи скарг від мешканців та працівників ТОВ «Дім-Сервіс 19» на ОСОБА_2 не надходило, на утриманні має неповнолітню дитину.

Посилаючись на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, слідчий посилається на тяжкість підозри як головний чинник при оцінці ймовірності того, що підозрюваний з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватись від органів досудового розслідування, та, в подальшому, від суду.

Слідчий суддя не може погодитись з таким твердженнями слідчого та звертає увагу, що Вищі суди неодноразово зазначали, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від органів досудового розслідування, правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятком абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Ризик того, що ОСОБА_2 може перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (Рішення Європейського суду з прав людини «Бекчієв проти Молдови»).

Ризик тиску на потерпілого та свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено Рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань ( Рішення Європейського суду з прав людини «Клоот проти Бельгії»).

Як вбачається з матеріалів клопотання, потерлілий та свідки у вказаному кримінальному провадженні допитані, дали пояснення, що підтверджуються протоколами допиту потерпілого та свідків.

Ризик переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування не може вимірятися від суворості можливого покарання; його треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити його настільки незначним, що він не може слугувати виправданням для тримання під вартою.

Твердження слідчого щодо вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_2 не підтверджено жодним належним доказом.

Відповідно до рішення ЄСПЛ, тягар доказування у цих питаннях не повинен перерозподілятися так, щоб на затриману особу покладався обов’язок доводити наявність підстав для її звільнення «Биков проти Росії».

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, при обставинах, які виникли на сьогодні, слідчий суддя, вважає тримання під вартою ОСОБА_2 є недоцільним, а застосування стосовно нього домашнього арешту у нічну пору доби забезпечить його належну процесуальну поведінку, до вирішення кримінального провадження по суті.

Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування. Система запобіжних заходів закріплена у ч.1 ст. 176 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя констатує, що слідчим не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, окрім тримання під вартою ОСОБА_2

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що наявність підозри у вчиненні тяжкого злочину, скоєння якого інкримінується органом досудового розслідування ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 178 КПК України та усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно ст. 8 КПК України є частиною національного законодавства, сама по собі не може слугувати підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а повинна враховуватись у сукупності з іншими обставинами та даними про особу підозрюваного.

При цьому, слідчий суддя у відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України враховує тяжкість покарання, яке може бути призначено підозрюваному у разі доведеності вчинення ним злочину, який йому інкримінується, характер інкримінованого діяння та обставини його вчинення, особу підозрюваного, який раніше є не судимим, має постійне місце проживання Харківське шосе, 19 Б кв. 184, м. Київ, зауважень чи скарг від мешканців та працівників ТОВ «Дім-Сервіс 19» на ОСОБА_2 не надходило, міцність соціальних зв'язків - на утриманні має неповнолітню дитину, є мешканцем іншої області.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що з метою забезпечення кримінального провадження, необхідно до ОСОБА_2 застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби.

Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

У відповідності до ч.3 ст. 202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий:

1) негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово;

2) негайно звільняється з-під варти та зобов’язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.

Слідчий суддя переконаний, що саме такий запобіжний захід, як домашній арешт у нічну пору доби відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується ОСОБА_2, відповідає особі підозрюваного, та є обґрунтованим заходом забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного, зможе забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов’язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов’язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановлює, що надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які доводять про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваного ОСОБА_2 кримінального правопорушення; наявні достатні підстави вважати, що існують певні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, тому необхідно застосувати запобіжний захід для запобігання ризикам у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби строком на два місяці.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183,184, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого СВ Оратівського відділення поліції Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020250000089 від 16.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 - відмовити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українцю, громадянину України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: Харківське шосе, 19 Б, кв. 184, м. Київ, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов’язки:

- не залишати місце проживання Харківське шосе, 19 Б, кв. 184, м. Київ в період часу з 22.00 год. по 07.00 год. без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

-з’являтися до слідчого, прокурора, суду на його виклик у встановлений термін;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну.

Ухвала про застосування домашнього арешту діє шістдесят днів, починаючи з 18.05.2018 року.

Негайно звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та зобов’язати невідкладно прибути до місця свого проживання в м. Київ, Харківське шосе, 19 Б, кв. 184.

В разі невиконання покладених обов’язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ознайомити та вручити підозрюваному ОСОБА_2 під розпис копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 травня 2018 року.

Повний текст ухвали виготовлено 21 травня 2018 року.

Слідчий суддя

Оратівського районного суду

Вінницької області ОСОБА_13