Рішення № 74126239, 11.05.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/61/2018

130/1652/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар С.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Копитка О.В.,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження по суті справу за позовом ОСОБА_1 до Браїлівської селищної ради Жмеринського району, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування пунктів 2 та 3 рішення 22 сесії 7 скликання Браїлівської селищної ради Жмеринського району від 15 червня 2017 року, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з цим позовом до Браїлівської селищної ради Жмеринського району, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування пунктів 2 та 3 рішення 22 сесії 7 скликання Браїлівської селищної ради Жмеринського району від 15 червня 2017 року, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, який після зміни підстав мотивовано тим, що позивачка є власником будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2015 року. Враховуючи набуття нею права власності на житловий будинок, рішенням 5 чергової сесії Браїлівської селищної ради від 10 лютого 2015 року їй було передано у власність земельні ділянки, форми та розміри яких були визначені на підставі технічної документації із землеустрою та внесені до державного земельного кадастру, а саме: кадастровий номер НОМЕР_1, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1500 га. Однак фактично вона користується земельною ділянко площею 0,2118 га. Враховуючи те, що розмір земельної ділянки, якою вона фактично користується, перевищує розмір виділеної їй земельної ділянки, вона вирішила скористатися правом на безоплатне отримання цієї земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 площею 0,1200 га на території Браїлівської селищної ради. Рішенням Браїлівської селищної ради від 23 березня 2016 року вирішено надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 площею 0,1200 га. На підставі чого ФОП ОСОБА_7 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки. На підставі виготовленого проекту землеустрою нею було внесено земельну ділянку до бази даних ДЗК за кадастровим номером НОМЕР_2. Починаючи з 2016 року, позивач тричі зверталася до селищної ради з заявами про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Та кожного разу їй було відмовлено з підстав відсутності проекту землеустрою, відсутності витягу з кадастру, відсутності належним чином засвідченого витягу з кадастру. Рішенням 22 сесії 7 скликання Браїлівської селищної ради від 15 червня 2017 року було вирішено відмовити ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1200 га для індивідуального садівництва у зв'язку з невідповідністю матеріалів проекту землеустрою вимогам чинного законодавства, а саме порушення вимог статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр» та статті 50 Закону України «Про землеустрій», і одночасно затверджено проект землеустрою та передано у власність вказану земельну ділянку відповідачу ОСОБА_4 Відповідно до рішення Браїлівської селищної ради дозвіл ОСОБА_4 було надано лише 2 листопада 2016 року, коли вже був розроблений і погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на замовлення ОСОБА_1 і внесена земельна ділянка до державного земельного кадастру за адресою : АДРЕСА_1 та подана 23 вересня 2016 року заява ОСОБА_1 про передачу цієї земельної ділянки у власність. Заява про затвердження проекту відведення від ОСОБА_4 була подана 14 червня 2017 року, а 15 червня 2017 року була розглянута селищною радою та прийнято рішення. Зазначає, що в проекті відведення відсутні матеріали погодження меж. Також зазначає, що дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_4 (рішення 15 сесії 7 скликання від 2 листопада 2016 року), заява ОСОБА_4 від 9 серпня 2016 року, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблений на замовлення ОСОБА_4, висновки по проекту землеустрою надавалися на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Витяг з державного земельного кадастру від 6 червня 2017 року наданий ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Державним кадастровим реєстратором на замовлення ОСОБА_4 було видано витяг, такий же як надавався ОСОБА_1, на підставі того ж самого проекту відведення, зробленого ФОП ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1, а проект відведення розроблений на замовлення ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 не був підставою для внесення відомостей про зміни до державного земельного кадастру. Рішення щодо затвердження проекту відведення Браїлівською селищною радою прийняте на земельну ділянку по АДРЕСА_1, хоча заява, дозвіл, проект відведення, висновки по проекту надані на іншу адресу - АДРЕСА_1. Позивач вважає, що селищна рада свідомо вишукувала підстави для відмови у затвердженні її проекту, розробленого ФОП ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1, передала у власність земельну ділянку ОСОБА_4, яка внесена в кадастр на підставі проекту, розробленого ФОП ОСОБА_7, тоді як відомості про проект, виготовлений ФОП ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_4, в державний земельний кадастр не внесені взагалі. Отже, позивач вважає, що вона мала обґрунтовані очікування того, що наданий дозвіл на розроблення технічної документації з землеустрою в подальшому буде реалізований шляхом виготовлення такої документації та її затвердження (за відсутності зауважень, встановлених при її виготовленні), а Браїлівською селищною радою не будуть вчинятися дії, спрямовані на відмову у затвердженні проекту землеустрою. Вважає, що даний принцип відповідачем було порушено. З огляду на зазначене просить визнати незаконним та скасувати пункти 2 та 3 рішення 22 сесії 7 скликання Браїлівської селищної ради Жмеринського району від 15 червня 2017 року, визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (а.с. 227-235).

Відповідач ОСОБА_4 подав письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що він вже понад 20 років користується земельною ділянкою розміром 0,1200 га кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована біля домоволодіння позивача та щороку обробляє її, і про це позивачу відомо. У зв'язку з чим він звернувся до Браїлівської селищної ради з заявою про передачу йому у власність земельної ділянки розміром 0,1200 га, що по АДРЕСА_1 Жмеринського району. Що в подальшому і було реалізовано. Оскільки саме він являється користувачем даної земельної ділянки, тому йому у передбачений законом спосіб було передано у власність зазначену земельну ділянку. Позивач до цієї земельної ділянки не має жодного відношення, оскільки за договором купівлі-продажу від 30 листопада 2015 року вона придбала у власність житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,2032 га, цільове призначення земельної ділянки площею 0,1500 га - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, земельної ділянки площею 0,0532 га - для ведення особистого селянського господарства - кадастровий номер НОМЕР_3. Отже, земельна ділянка площею 0,1200 га кадастровий номер НОМЕР_4 для індивідуального садівництва предметом договору купівлі-продажу не була, а тому вважає, що позивач не має права на спірну земельну ділянку. Оскільки відповідач тривалий час користувався спірною земельною ділянкою, то пунктами 2,3 рішення сесії 7 скликання Браїлівської селищної ради від 15 червня 2017 року затверджено проект землеустрою та передано йому у власність цю земельну ділянку. Рішення селищної ради вважає законним і обґрунтованим, просить відмовити у позові (а.с. 57-60).

Представник відповідача - Браїлівської селищної ради - Копитко О.В. подав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вважає твердження позивача такими, що не відповідають дійсності. Оскільки згідно з технічним паспортом станом на 15 серпня 2007 року фахівцями КП «ВООБТІ» встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_10, а згодом ОСОБА_11 (попередні власники будинку ОСОБА_1 та землекористувачі) знаходилася земельна ділянка розміром 0,2118га, що підтверджує лише факт користування попередніми власниками будинку АДРЕСА_1 земельною ділянкою такої площі, і аж ніяк не підтверджує їхніх прав на володіння та/чи розпорядження земельною ділянкою площею 0,2118 га. Окрім того, за договором купівлі-продажу від 30 листопада 2015 року позивач ОСОБА_1 купила у ОСОБА_11 житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1, що знаходиться на земельній ділянці площею 02032 га (з них 0,1500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,0532 га - для ведення особистого селянського господарства), а земельна ділянка площею 0,1200 га ОСОБА_1 ні у власність, ні у користування цим договором не передавалась і за нею не закріплювалась. Вважає, що факт постійного та одноосібного використання вказаної земельної ділянки позивачем не доведено, з огляду на те, що ОСОБА_4 при зверненні до Браїлівської селищної ради з наміром отримати у власність цю ж земельну ділянку площею 0,1200 га по АДРЕСА_1 також послався на постійне та одноосібне користування нею, не заперечував, що час від часу з його дозволу ОСОБА_1 користувалася цією земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка на час прийняття селищною радою рішення, що оскаржується позивачем, знаходилася в комунальній власності територіальної громади в особі Браїлівської селищної ради. Браїлівська селищна при прийнятті оскаржуваного рішення діяла виключно відповідно до вимог законодавства. Разом з тим, згідно з роз'ясненнями, що містяться у листі Державного агентства земельних ресурсів України №22-28-0.17-17842/2-13 від 14 жовтня 2013 року, наявність рішень (розпоряджень) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності не є підставою для відмови іншій особі у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою органом влади чи місцевого самоврядування. Таким чином, будь-яких застережень щодо прийняття Браїлівською селищною радою рішення про задоволення заяви ОСОБА_4 щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Браїлівської селищної ради на час розгляду даного питання не існувало. Окрім того, відповідно до Порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність із земель комунальної власності Браїлівської територіальної громади, затвердженого 3 сесією 7 скликання Браїлівської селищної ради від 2 грудня 2015 року, до заяви про передачу (надання) земельної ділянки в користування (у власність) додаються зокрема: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з матеріалами його погодження; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки, тощо. За цих обставин 22 сесією 7 скликання Браїлівської селищної ради - 15 червня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні її заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1, площею 0,1200 га та надання цієї земельної ділянки їй у власність у зв'язку з тим, що на кадастровому плані був відсутній кадастровий номер земельної ділянки та кадастрові номери суміжних земельних ділянок) та затверджено проект землеустрою ОСОБА_4 і передано вказану земельну ділянку йому у власність (а.с.65-74).

Провадження у справі відкрито 11 липня 2017 року (а.с. 52).

Ухвалою суду від 11 липня 2017 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 площею 0,1200 га для індивідуального садівництва кадастровий номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 (а.с. 53).

Ухвалою суду від 18 грудня 2017 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження за правилами ЦПК України в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року (а.с. 194).

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року по справі призначено підготовче судове засідання (а.с. 201).

Ухвалою суду від 15 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині вимог до Управління Держгеокадастру у Жмеринському районі в особі Державного кадастрового реєстратора (а.с. 247).

Ухвалою суду від 27 березня 2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті (а.с. 254).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов повністю підтримали за викладених в позовній заяві від 14-15 лютого 2018 року обставин. Просили визнати незаконним та скасувати пункти 2 та 3 рішення 22 сесії 7 скликання Браїлівської селищної ради Жмеринського району від 15 червня 2017 року, якими було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності, не наданих у власність або користування, земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 0,1200 га для індивідуального садівництва, а також затверджено проект землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності, не наданих у власність або користування земельної ділянки у власність гр.ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та надано цю ділянку йому у власність, а також визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_4 Представник позивача звертає увагу суду на невідповідності при наданні дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації та передачі йому у власність земельної ділянки - дозвіл надавався на земельну ділянку по АДРЕСА_1, а передана у власність земельна ділянка по АДРЕСА_1. Також селищна рада при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовувала статтю 123 ЗК України, в якій йдеться про передачу земельних ділянок у користування, а не у власність.

Представник відповідача - Браїлівської селищної ради - Копитко О.В. у судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Підтримав раніше подані заперечення і пояснив, що по АДРЕСА_1 пройшла пере адресація, у зв'язку з якою змінились номери будинків, зокрема, був АДРЕСА_1, став АДРЕСА_1, про це є відповідне рішення селищної ради. Ідентифікатором земельної ділянки є її кадастровий номер, а не адреса. Позивач, коли зверталася до селищної ради, кожен раз не додавала якісь необхідні документи, тому рада відмовляла їй у затвердженні технічної документації, за роз'ясненнями до селищної ради не зверталась.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 позов не визнали, підтримали подані раніше заперечення проти позову. Відповідач пояснив, що він проживає по АДРЕСА_2, біля його будинку є п'ять соток землі, тому він тривалий час користується спірною земельною ділянкою, а до нього користувалися його мати та баба. Коли він поїхав на заробітки, позивач почала приватизовувати цю земельну ділянку. По приїзду взнавши про це, він також почав збирати документи щодо передачі йому у власність цієї земельної ділянки. Подаючи необхідні для цього документи, він звертався до селищної ради, де йому роз'яснювали, які саме документи слід подавати для вирішення того чи іншого питання.

У судовому засіданні допитані свідки, які дали такі показання.

Свідок ОСОБА_12 - Браїлівський селищний голова - показав, що як правило земельні ділянки передаються у власність особам, які тривалий час ними користуються. Такою особою є відповідач ОСОБА_4 Коли позивач звернулася до селищної ради з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність, ОСОБА_4 по місцю проживання не було. Депутатській комісії, яка займається підготовкою матеріалів щодо передачі земельних ділянок у власність, не було відомо про користування цією земельною ділянкою ОСОБА_4, тому надали дозвіл позивачеві. По приїзду ОСОБА_4 також звернувся з такою ж заявою до селищної ради, швидко виготовив документацію, надав всі необхідні документи, і селищна рада винесла рішення про передачу йому спірної земельної ділянки у власність. Вважає, що позов безпідставний.

Свідок ОСОБА_13 - землевпорядник Браїлівської селищної ради - показав, що позивач купила будинок на земельній ділянці площею приблизно 0,2 га. Через деякий час подає до селищної ради заяву на передачу у власність земельної ділянки площею 0,12 га. Селищна рада надала їй дозвіл на розробку документації. Він виходив з нею на місце, вона казала, що цією земельною ділянкою користується відповідач ОСОБА_4, і він просив її повідомити ОСОБА_4 про намір набуття нею у власність цієї земельної ділянки, але вона не повідомила. Коли приїхав ОСОБА_4 і взнав про наміри позивача, він також звернувся до селищної ради з заявою про надання дозволу на розробку техдокументації. Закон не забороняє надавати такі дозволи двом особам на одну і ту ж земельну ділянку, тому відповідачу також був наданий такий дозвіл. Позивач неодноразово подавала до селищної ради виготовлену документацію на затвердження, але постійно з якимось порушеннями, їй відмовляли. Вона приходила за цими рішеннями і не просила їх роз'яснити.

Свідок ОСОБА_14 - державний реєстратор Браїлівської селищної ради - показав, що 21 червня 2017 року дружина відповідача ОСОБА_4 по його дорученню подала документи для реєстрації за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1. По цій адресі вже було зареєстровано право власності на земельну ділянку, тому дружина ОСОБА_4 додатково принесла рішення селищної ради про впорядкування поштових адрес, що нею було зроблено, і зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_3.

Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 показали, що відповідач ОСОБА_4 тривалий час користується земельною ділянкою площею 0,12 га, яка розташована біля будинку позивача, а до нього цією земельною ділянкою користувалася його мати.

Заслухавши вступні слова сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.

Згідно з копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку від 30 листопада 2015 року, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_11, від імені якої діяв ОСОБА_18, житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в смт Браїлів Жмеринського району по АДРЕСА_1, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,2032 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки площею 0,1500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - кадастровий номер НОМЕР_1, земельної ділянки площею 0,0532 га - для ведення особистого селянського господарства - кадастровий номер НОМЕР_3, яка відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-0503536902015, за №НВ-0503537002015, не приватизована, право власності та право оренди на неї не оформлялось (а.с.11-12).

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №48658101 від 30 листопада 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Рішенням Браїлівської селищної ради від 10 лютого 2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_11 (попередній власник будинку позивача), на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,0532 га - для ведення особистого селянського господарства; у зв'язку із набуттям ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, будівлі та споруди, які належали ОСОБА_11, шляхом купівлі, передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,0532 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с.17).

Відповідно до копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-05035336902015 від 16 листопада 2015 року земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 в АДРЕСА_1, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відомості про державну реєстрацію земельної ділянки відсутні (а.с. 18, 19).

Рішенням Браїлівської селищної ради від 21 березня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розміщена в межах населеного пункту АДРЕСА_1 на території Браїлівської селищної ради, орієнтовною площею 0,12 га доля ведення садівництва із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, які не надані у власність (користування) (а.с. 23).

На підставі цього рішення Браїлівської селищної ради ФОП ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва на території Браїлівської селищної ради по вул. АДРЕСА_1 смт Браїлів (а.с. 20-34, 127-158).

Із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0504869542016 від 6 вересня 2016 року, який виконано за заявою ОСОБА_1, вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки в смт Браїлів Жмеринського району по АДРЕСА_1, площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільовим призначенням для індивідуального садівництва здійснена Управлінням Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 25 квітня 2016 року ФОП ОСОБА_7 (а.с. 35, 36-37).

Відповідач ОСОБА_4 29 серпня 2016 року звертається до селищної ради з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га по АДРЕСА_1 (а.с.167).

23 вересня 2016 року ОСОБА_1 звертається до Браїлівської селищної ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_2, а також надати вказану земельну ділянку їй у приватну власність для індивідуального садівництва (а.с. 211).

Рішенням Браїлівської селищної ради від 2 листопада 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та надання цієї ділянки у власність у зв'язку із неподанням проекту землеустрою або неналежним чином завіреної копії (а.с. 211-зворот). Цим же рішенням надано дозвіл ОСОБА_4 на складання проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки (а.с.168).

12 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Браїлівської селищної ради з заявою, в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 0,1200 га, для індивідуального садівництва, розроблений ФОП ОСОБА_7, та передати вказану земельну ділянку їй у приватну власність для садівництва (а.с. 212).

Рішенням Браїлівської селищної ради від 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та надання цієї ділянки у власність у зв'язку із відсутністю відомостей щодо кадастрового номера земельної ділянки (а.с. 212-зворот).

12 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Браїлівської селищної ради із заявою в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 площею 0,1200га для індивідуального садівництва, розробленого ФОП ОСОБА_20, та передати вказану земельну ділянку їй у приватну власність для ведення садівництва (кадастровий номер НОМЕР_2). Також вказала, що проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки був поданий разом із заявою від 12 грудня 2016 року (а.с. 213).

Рішенням Браїлівської селищної ради від 16 березня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, площею 0,1200 га, розташованої в АДРЕСА_1, та передачу її у власність ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю документів або їх належним чином завірених копій про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки (а.с. 213-зворот).

Відповідно до витягу з рішення Браїлівської селищної ради 22 чергової сесії 7 скликання від 15 червня 2017 року (а.с. 40, 40-зворот), зокрема пунктом 2, ОСОБА_1 відмовлено у затвердження проекту землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності, не наданих у власність або користування, земельної ділянки в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,1200 га - для індивідуального садівництва у зв'язку із невідповідністю матеріалів проекту землеустрою вимогам чинного законодавства, а саме порушення вимог статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр» та статті 50 Закону України «Про землеустрій» (на кадастровому плані відсутній кадастровий номер земельної ділянки та кадастрові номери суміжних земельних ділянок. Пунктом 3 цього ж рішення селищної ради затверджено проект землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності, не наданих у власність або користування, земельної ділянки у власність ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 01200 га - для ведення індивідуального садівництва, та передано цю ділянку йому у власність.

Рішенням № 37 виконавчого комітету Браїлівської селищної ради від 19 червня 2017 року «Про упорядкування поштових адрес в смт Браїлів» присвоєно поштову адресу «АДРЕСА_3» земельній ділянці, яка належить ОСОБА_4 (а.с.110).

На підставі вказаного рішення Браїлівської селищної ради 22 чергової сесії 7 скликання від 15 червня 2017 року та за заявою ОСОБА_4 21 червня 2017 року відділом з питань державної реєстрації Жмеринської РДА було заведено справу №1285879405210 щодо земельної ділянки НОМЕР_2 по АДРЕСА_3, 27 червня 2017 року винесене рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень за ОСОБА_4 (а.с. 104-121).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-050668392017 від 3 липня 2017 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №91226583 від 5 липня 2017 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 в смт Браїлів Жмеринського району, площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_5, цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с.41-42, 43).

Оцінюючи вище перераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. А тому в суду немає підстав для їх відхилення.

Із встановлених обставин випливає, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються земельним законодавством України.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Частиною першою статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частиною першою та пункту «а» частини третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

Відповідно до частин першої, шостої, сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої, одинадцятої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною другою статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною шостою статті 186 ЗК України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 186-1 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин другої, третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці. Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстави набуття права власності на земельні ділянки громадянами України визначені частиною першою статті 81 ЗК України.

Однією з таких підстав є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Реєстрація права власності на земельну ділянку відбувається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність такої реєстрації безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76, 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на різні адреси, вказані у наданні дозволу відповідачу ОСОБА_4 на розробку документації та у рішенні про передачу у власність земельної ділянки, оскільки як установлено в судовому засіданні йдеться про одну і ту ж земельну ділянку площею 0,12 га, яка має єдиний кадастровий номер, і адреса якої змінилась при впорядкуванні поштових адрес, що видно з рішення виконавчого комітету селищної ради (а.с.110).

Суд не приймає до уваги також посилання представника позивача на відсутність погодження меж з його довірителькою в проекті відведення ОСОБА_4 земельної ділянки, з огляду на таке. Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є "погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами". Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землекористувача від підписання відповідного документа слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає в тому, що суміжнику було запропоновано підписати відповідний документ. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови підписання документа (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки, правового значення вони не мають. Отже, підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Суд не може погодитися з представником позивача з тим, що при передачі земельних ділянок у власність не потрібно керуватись статтею 123 ЗК України («Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування»), оскільки одним з основних принципів права землекористування є його похідність від права власності на землю. Принцип похідності права користування земельною ділянкою від права власності на землю полягає в тому, що саме виникнення цього права залежить від особи, яка володіє правом власності на неї. Право користування власника землі є його правомочністю, на підставі якої він добуває корисні властивості земельної ділянки. Тому положення цієї статті застосовуються при передачі земельної ділянки у власність.

У суду немає підстав не приймати до уваги заперечення відповідачів проти позову, оскільки із проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Браїлівської селищної ради по АДРЕСА_1, поданих на затвердження Браїлівською селищною радою ОСОБА_1 (а.с. 127-158) та ОСОБА_4 (159-193), що надані відділом у Жмеринському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на виконання ухвали суду від 10 листопада 2017 року (а.с. 126), вбачається, що проект землеустрою, поданий ОСОБА_1, не відповідає вимогам статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та статті 50 України «Про землеустрій», зокрема, на кадастровому плані відсутній кадастровий номер земельної ділянки та кадастрові номери суміжних земельних ділянок. В проекті ж землеустрою, поданому відповідачем ОСОБА_4 на затвердження до селищної ради, вказані відомості містяться. Внаслідок чого рішенням Браїлівської селищної ради 22 чергової сесії селищної ради 7 скликання від 15 червня 2017 року було прийнято відповідне рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні її проекту землеустрою, а затверджено проект землеустрою, поданий ОСОБА_4, та передано спірну земельну ділянку йому у власність.

Суд вважає, що Браїлівська селищна рада, приймаючи оскаржуване рішення на 22 сесії 7 скликання 15 червня 2017 року, діяла відповідно до частини другої статті 19 Конституції України - на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому у суду немає підстав визнавати це рішення незаконним та скасовувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі статей 2, 3, 12, 35, 81, 116, 118, 119, 122, 123, 186, 186-1 ЗК України, статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та статті 50 України «Про землеустрій», суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Браїлівської селищної ради Жмеринського району, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування пунктів 2 та 3 рішення 22 сесії 7 скликання Браїлівської селищної ради Жмеринського району від 15 червня 2017 року, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області на протязі тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Головуючий К.Шепель