Постанова № 74126035, 15.05.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Справа № 924/831/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Гудак А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2018р. у справі №924/831/17 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом Хмельницької міської ради (м. Хмельницький)

до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області (м.Хмельницький)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ)

про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області, в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Хмельницької міської ради у розмірі 951012,8 грн., що становить заборгованість по договору №1/27 від 21.03.2008р., із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008р., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р., як визнану

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1- довіреність № 02-14-1823 від 15.12.2017 р.

відповідача - ОСОБА_2 - довіреність №7/2018 від 23.04.2018 р.

третьої особи - ОСОБА_3 - довіреність №19/2018 від 02.04.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

Хмельницька міська рада звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області, в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Хмельницької міської ради у розмірі 951012,8 грн., що становить заборгованість по договору №1/27 від 21.03.2008р., із змінами, внесеними додатковими угодами від 29.10.2008р., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р., як визнану.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2018р. у справі №924/831/17 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Хмельницька міська рада звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки листу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області від 30.01.2008р. №14/54, спільному рішенню адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВСУ від 24.12.2007р., листу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області від 07.11.2008р. №14/380, спільному рішенню адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВСУ від 06.11.2008р., розпорядженню заступника начальника УМВС України в Хмельницькій області від 03.12.2008р., що призвело до передчасного висновку, що вказані квартири вибули безпосередньо у власність громадян - одержувачів квартир. Скаржник зазначає, що докази у матеріалах справи підтверджують виконання Хмельницькою міською радою своїх зобов'язань по договору №1/27 від31.03.2008р. та стверджують фактичну передачу у власність Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області квартири АДРЕСА_1, загальною площею 30,9 кв.м та квартири АДРЕСА_2, загальною площею 71,21 кв.м. Скаржник вважає, що в даному випадку було укладено договір надання поворотної допомоги, яка полягала у наданні відповідачу квартир за умови повернення замість них інших рівноцінних квартир або відшкодування їх вартості. Однак, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що вказаний договір містить елементи змішаного договору міни і купівлі-продажу та є неукладеним, внаслідок укладення в простій письмовій формі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд скарги призначено на 15.05.2018р. о 10:30 год.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2018р. клопотання представника позивача та відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі задоволено; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Хмельницької області.

Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №14526/18 від 14.05.2018р., вх .№14626/18 від 14.05.2018р.), в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Хмельницька міська рада надіслала до суду додаткові письмові пояснення (вх. №14778/18 від 15.05.2018р.), в яких позивач зазначає, що суд першої інстанції, не врахував обставин, встановлених при вирішенні справи №924/478/16 та без надання належної правової оцінки листам відповідача прийшов до необґрунтованого висновку про те, що кредиторські вимоги не були визнані ліквідаційною комісією.

В судовому засіданні 15.05.2018р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні 15.05.2018р. заперечили доводи апеляційної скарги, просять відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, 27.03.2007р. між Хмельницькою міською радою (сторона-1) та ВАТ "Домобудівний комбінат" (сторона-2) укладено договори №№ 22 та 25 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, за умовами яких сторона-1 зобов'язалась сприяти прийняттю зазначених в договорі об'єктів будівництва в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243 після того, як сторона-2 перерахує міській раді до 01.09.2008р. та до 01.12.2007р. відповідно, кошти на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Хмельницького у національній валюті вказані в договорі.

Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Управління капітального будівництва виконавчого комітету Хмельницької міської ради надіслав Хмельницькому міському голові ОСОБА_4 лист №12-2893-02-09 від 19.06.2008р. з проханням розподілити квартири, передані відкритим акціонерним товариством "Домобудівний комбінат" за договорами про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Актом від 04.08.2008р. ВАТ "Домобудівний комбінат" передано Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Хмельницької міської ради за договором №22 від 27.03.2007р. квартиру № 105 загальною площею 71,21 м2, що знаходиться за адресою: м.Хмельницький, проспект Миру, 94-А.

24.12.2007р. на спільному засіданні адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВС України в Хмельницькій області вирішено надати ОСОБА_5 – пенсіонеру Управління звільнену, окрему, однокімнатну квартиру №12 на 3-му поверсі у будинку 14 по Львівському шосе у м. Хмельницькому, про що свідчить витяг із протоколу №4.

У листі №14/54 від 30.01.2008р. Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області звернулося до Хмельницької міської ради з проханням затвердити рішення спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВС №4 від 24.12.2007р. про виділення квартири №12 в житловому будинку по Львівському шосе, 14, яка належить до комунальної власності, пенсіонеру УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_5 та видати ордер. При цьому, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області зазначило, що взамін буде повернено однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 після завершення будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку.

Завідуючий відділом обліку та розподілу житлової площі у листі від 12.02.2008р. №12-0678-02-09 повідомив начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області, що питання про виділення житла ОСОБА_5 буде винесено на розгляд виконавчого комітету після укладення договору між Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області та виконавчим комітетом Хмельницької міської ради про виділення в борг вказаної однокімнатної квартири № 12 із зазначенням в договорі характеристики і термінів повернення квартири Управлінням.

31.03.2008р. Хмельницькою міською радою (сторона-1) та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області (сторона-2) підписано договір №1/27, предметом якого є визначення умов та термінів повернення квартири для сторони-2, якій виділяється в борг однокімнатна квартира (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1.1 договору сторона-1 виділяє в борг стороні-2 однокімнатну квартиру № 12 загальною площею 30,9 м2, житловою площею 17,0 м2 в буд. 14 по Львівському шосе.

Згідно п. 2.2. договору сторона-2 зобов’язується повернути стороні-1 до 31.12.2011р. однокімнатну квартиру № 112 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 в буд. 16 по вул. Лісогринівецькій.

В силу п. 4.1 договору при неможливості повернути рівноцінну однокімнатну квартиру, сторона-2 зобов’язується компенсувати стороні-1 вартість вказаної в п. 2.1.1 квартири з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 загальної площі до 31.12.2011р.

У разі прострочення термінів, передбачених в п. 2.1.1, п. 4.1 договору – сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 1% вартості квартири за кожний день прострочення (п. 4.2 договору).

29.10.2008р. Хмельницька міська рада (сторона-1) та Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області (сторона-2) підписали додаткову угоду № 1 до договору, якою підпункти 2.1.1, 2.2.1 та 4.1 договору виклали у наступній редакції:

"2.1.1. сторона-1 виділяє в борг стороні-2 однокімнатну квартиру № 12 загальною площею 30,9 м2, житловою площею 17,0 м2 по Львівському шосе, 14 та двокімнатну квартиру № 105 загальною площею 71,21 м2, житловою площею 36,2 м2 по проспекту Миру, 94-А.

2.2.1. повернути стороні-1 до 31.12.2011р. однокімнатну квартиру № 112 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16 та двокімнатну квартиру № 77 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по вул. Курчатова, 6/2.

4.1. при неможливості повернути рівноцінні квартири, сторона-2 зобов’язується компенсувати стороні 1 вартість вказаних у підпункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 до 31.12.2011р.".

Рішенням Хмельницької міської ради №36 від 31.03.2010р. "Про затвердження договору №1/27 від 31.03.2008р. та додаткової угоди до договору №1/27 від 29.10.2008р.", за результатами розгляду пропозиції міського голови щодо затвердження договору №1/27 від 31.03.2008р. та додаткової угоди до договору №1/27 від 29.10.2008р. про виділення в борг Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 30.9 кв.м. та двокімнатної квартири АДРЕСА_4, загальною площею 71,21 кв.м., затверджено договір №1/27 від 29.10.2008р. про виділення в борг Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькі області квартир.

19.03.2012р. Хмельницька міська рада (сторона-1) та Міністерство внутрішніх справ України в Хмельницькій області (сторона-2) підписали додаткову угоду № 2 до договору, якою підпункти 2.2.1 та 4.1 договору викладено у наступній редакції:

"2.2.1. повернути стороні-1 до 31.12.2014р. однокімнатну квартиру № 112 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16 та двокімнатну квартиру № 77 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по вул. Курчатова, 6/2.

4.1. при неможливості повернути рівноцінні квартири, сторона-2 зобов’язується компенсувати стороні-1 вартість вказаних у підпункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 до 31.12.2014р.".

25.12.2014р. Хмельницька міська рада (сторона-1) та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (сторона-2) уклали додаткову угоду № 3 до договору, якою виклали підпункти 2.2.1 та 4.1 договору в наступній редакції:

"2.2.1. повернути стороні-1 до 31.12.2015р. однокімнатну квартиру № 112 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16, та двокімнатну квартиру № 77 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по вул. Курчатова, 6/2.

4.1 при неможливості повернути рівноцінні квартири, сторона-2 зобов’язується компенсувати стороні-1 вартість вказаних у підпункті 2.1.1 загальної площі квартир, з розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 до 31.12.2015р.".

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 461 від 24.04.2008р. "Про надання житлової площі громадянам міста" затверджено спільне рішення адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії про надання ОСОБА_5, пенсіонеру УМВС України в Хмельницькій області житла – однокімнатної квартири № 12 житловою площею 17,0 м2 в буд. № 14 по Львівському шосе; квартира виділена Управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області виконавчим комітетом Хмельницької міської ради згідно договору № 1/27 від 31.03.2008р.

Хмельницька міська рада листом №12-3859-02-09 від 04.08.2008р. повідомила начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області, що для поліпшення житлових умов ОСОБА_6 управлінню в борг може бути виділена двокімнатна квартира № 105 загальною площею 71,21 м2 по пр. Миру, 94-А, за умови укладення договору про повернення рівноцінної квартири.

Згідно витягу з протоколу № 5 спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії Управління 06.11.2008р. вирішено надати ОСОБА_6 двокімнатну квартиру № 105 житловою площею 36,2 м2, загальною площею 71,21 м2 по проспекту Миру, 94-А.

07.11.2008р. Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області листом №14/380 просило Хмельницьку міську раду затвердити зазначене рішення спільного засідання адміністрації, профкому та житлово-побутової комісії УМВС №5 від 06.11.2008р. щодо пенсіонера ОСОБА_6 та видати ордер.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради "Про надання житлової площі громадянам міста" №1285 від 13.11.2008р., затверджено рішення адміністрацій та профспілкових комітетів підприємств, установ, організацій міста, зокрема, про надання ОСОБА_6 – пенсіонеру управління МВС України в Хмельницькій області житлової площі – двокімнатної квартири № 105 житловою площею 36,2 м2 по проспекту Миру, 94-А. Згідно рішення, квартира належить територіальній громаді міста, виділена Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області згідно договору №1/27 від 31.03.2008р.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015р. №730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ №1310 від 30.10.2015р. "Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Хмельницькій області" затверджено головою ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області ОСОБА_7.

01.12.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №02-15-1720 передати однокімнатну квартиру №112 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16 та двокімнатну квартиру № 77 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по вул. Курчатова, 6/2 або компенсувати вартість загальної площі вищевказаних квартир із розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 житла.

Відповідач листом №10/121/11-2016 від 05.01.2016р. повідомив позивача, що для можливості погашення дебіторської заборгованості, яка виникла при завершенні будівництва 130-квартирного житлового будинку по вул. Лісогринівецька, 16 у м. Хмельницькому перед підрядною організацією, а також для можливості здачі в експлуатацію вищевказаного житлового будинку в запланований термін, замовником будівництва – Відділом капітального будівництва УМВСУ в Хмельницькій області здійснено реалізацію квартири № 112 у житловому будинку за вказаною адресою. Також зазначив, що будівництво житлового будинку по вул. Курчатова, 6/2 у м. Хмельницькому, в якому знаходиться двокімнатна квартира № 77 загальною проектною площею 55,74 м2 – припинено замовником будівництва ПВП "Добробут СП", тому виконати умови договору неможливо. Таким чином, сума невиконаних зобов’язань перед Міською радою станом на грудень 2015р. складає 748769,52 грн. (із розрахунку вартості 1 м2 загальної площі житла, опосередкована вартість якого по Хмельницькій області складає 7338 грн.). Повідомлено також, що у зв’язку із ліквідацією УМВС України в Хмельницькій області та ВКБ УМВСУ в Хмельницькій області 07.12.2015р. до МВС України подано клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов’язань перед Хмельницькою міською радою.

Хмельницька міська рада у листі №02-15-493 від 28.03.2016р. просила повідомити голову комісії з припинення відповідача – чи визнані її вимоги та чи включені вимоги до ліквідаційного балансу Управління Міністерства внутрішніх справ у Хмельницькій області за Договором, вказавши, що у відповідь на вимогу № 02-15-1720 від 01.12.2015р. про передачу Хмельницькій міській раді однокімнатної квартири № 112 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16 та двокімнатної квартири № 77 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по вул. Курчатова, 6/2, або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир, із розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 житла на виконання умов вищевказаного Договору – голова комісії з припинення відповідача листом № 10/121/11-2016 від 05.01.2016р. повідомив про подання до Міністерства внутрішніх справ України клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов’язань перед Хмельницькою міською радою.

Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області листом №372/121/31-2016 від 17.05.2016р. повідомило міського голову Хмельницької міської ради, що ліквідаційною комісією визнані вимоги Хмельницької міської ради щодо передачі Хмельницькій міській раді однокімнатної квартири АДРЕСА_5, та двокімнатної квартири АДРЕСА_6, або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир. На даний час вирішується членами ліквідаційної комісії питання про внесення відповідних змін до ліквідаційного балансу УМВС України у Хмельницькій області.

Згідно листа БТІ № 4245/01-14 від 18.05.2016р., станом на 01.05.2016р. орієнтовна середня ринкова вартість 1 м2 житла у м. Хмельницькому становить: мікрорайон Озерна (в районі вул. Лісогринівецької) – 8310 грн. (330 у.о.) новобудови, мікрорайон Озерна (в районі вул. Лісогринівецької) – 10580 грн. (420 у.о.) житловий стан, Ближні Гречани (в районі вул. Курчатова) – 7230 грн. (287 у.о.) новобудови, Ближні Гречани (в районі вул. Курчатова) – 11160 грн. (443 у.о.) житловий стан.

ЖЕК №3 м. Хмельницький у листі №188 від 19.07.2016 року повідомив заступника міського голови, що квартира АДРЕСА_1 станом на 01.01.2008 року перебувала у комунальній власності та була вільною.

Позивач звернувся з листом №02-14-904 від 19.07.2017р. до відповідача, у якому просив повідомити, чи включені до ліквідаційного балансу управління Міністерства внутрішніх справ у Хмельницькій області вимоги Хмельницької міської ради.

Як вказує позивач у позовній заяві на вказаний лист (№02-14-904 від 19.07.2017р.) відповідач надав відповідь від 18.08.2017р. про відмову у включенні даних вимог до проміжного ліквідаційного балансу.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2017р. та постановою Верховного Суду від 03.05.2018р. у справі №924/478/16 було відмовлено в задоволенні позовних вимог Хмельницької міської ради до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницької області про стягнення за невиконання договору від 31.01.2008р. №1/27 (з урахуванням додаткових угод від 29.10.2008р., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р.) 951 012,80 грн. суми основного боргу, виходячи з вартості загальної площі квартир, що підлягають поверненню, з розрахунку ціни 1 м2 житла на час повернення, 51 354, 60 грн. інфляційних, 11 021, 33 грн. 3% річних та 157 112, 52 грн. пені.

Відповідно до інформаційних довідок №95452662 від 23.08.2017 року та №95452473 від 23.08.2017р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна відсутні відомості щодо речових прав на нерухоме майно – квартири за адресами: Хмельницька обл., м. Хмельницький, Львівське шосеАДРЕСА_7 та АДРЕСА_8.

Як вбачається із інформаційних довідок №95452216 від 23.08.2017 року та №95451834 від 23.08.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, квартира за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 94, а, квартира 105 зареєстрована на праві спільною часткової власності за громадянами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13; квартира за адресою: АДРЕСА_9, зареєстрована на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_14

Предметом даного спору є вимога позивача про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу у розмірі 951 012, 8 грн., як визнану.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №1/27 від 31.03.2008р. із змінами до нього внесеними додатковими угодами від 29.10.2008р., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р. Позивач вказує, що йому стало відомо, що відповідач знаходиться у стані припинення, у зв'язку з чим він направив голові ліквідаційної комісії відповідача вимогу повідомити, чи були включенні до ліквідаційного балансу його кредиторські вимоги в розмірі 951 012, 8 грн., на що отримав відповідь про відмову в їх включені, що й стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналогічно наведеному відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України переліки способів судового захисту є орієнтовними та не є вичерпними.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки (ч. 1 ст. 111 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

За змістом ч.ч. 4-6 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частиною 8 ст. 111 ЦК України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як встановлено апеляційним судом, з 03.11.2015р. Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області перебуває у стані припинення, що підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02-15-1720 передати однокімнатну квартиру №112 загальною площею 46,3 м2, житловою площею 19,38 м2 по вул. Лісогринівецькій, 16 та двокімнатну квартиру № 77 загальною площею 55,74 м2, житловою площею 30,99 м2 по вул. Курчатова, 6/2 або компенсувати вартість загальної площі вищевказаних квартир із розрахунку діючої на час повернення ринкової ціни 1 м2 житла.

Голова комісії з припинення відповідача листом від 05.01.2016р. №10/121/11-2016 повідомив про подання до Міністерства клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов’язань перед Хмельницькою міською радою, а 17.05.2016 голова комісії з припинення Управління листом № 372/121/31-2016 повідомив Раду про визнання ліквідаційною комісією Управління вимоги про передачу Раді однокімнатної квартири АДРЕСА_10 та двокімнатної квартири АДРЕСА_11, або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир. З метою виконання взятих за договором зобов’язань членами ліквідаційної комісії відповідача вирішується питання щодо внесення змін до ліквідаційного балансу відповідача, а саме включення даних вимог позивача.

Матеріалами справи стверджується, що позивач листом №02-14-904 від 19.07.2017р. звернувся до ліквідаційної комісії відповідача, у якому просив повідомити, чи були включені до ліквідаційного балансу вимоги позивача згідно договору №1/27 від 31.03.2008р. (із змінами до нього внесеними додатковими угодами) на що отримав відповідь від 18.08.2017р. про відмову в їх включені до проміжного ліквідаційного балансу.

Виходячи із змісту ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду та за рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Враховуючи те, що на день звернення позивача до суду його вимоги до проміжного балансу не включені та їх підставність не визнається відповідачем, суд розглядає грунтовність вимог позивача в ході судового розгляду.

Судова колегія апеляційного суду зазначає, що розглядаючи справу №924/478/16, суд касаційної інстанції зазначив, що посилання міської ради на те, що суди дійшли помилкового висновку про те, що договір містить елементи договору міни і є неукладеним, внаслідок укладання його у простій письмовій формі і не застосували статтю 216 ЦК України, про необхідність застосування якої вказав у своїй постанові Вищий господарський суд України від 10.04.2017; відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а відповідно до частини четвертої статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, що судами зроблено не було; у даному випадку було укладено договір надання поворотної допомоги, яка полягала у наданні Управлінню квартир з умовою повернення замість них інших рівноцінних квартир або відшкодування їх вартості, – приймаються Касаційним господарським судом, оскільки сторона, яка вважає, що волевиявлення згідно угоди не співпадає із її справжнім волевиявленням, може оспорити таку угоду, та повинна довести цю неузгодженість. Сторона у випадку, якщо вона не надавала згоди на таку угоду, та помилялась відносно справжніх намірів іншого контрагента, може також оспорити угоду і визнати її недійсною.

У даному випадку суди фактично змінили умови укладеного між сторонами договору, вийшов за межі позовних вимог, оскільки відповідного позову сторонами та третьою особою у справі під час розгляду справи не заявлялось.

Крім того, встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків. Враховуючи дії, які було вчинено до подання позову та винесення рішення у даній справі міською радою щодо реальної передачі ним однокімнатної та двокімнатної квартири, які були надані колишнім працівникам Управління, судами попередніх інстанцій не вирішено питання, які настають у такому випадку, згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, наслідки у зв'язку із недійсністю угоди (повернення одержаного на виконання такого правочину в натурі або вартості того, що одержано).

При цьому Касаційний господарський суд не повбачав підстав для скасування оскаржуваних рішень, оскільки як встановлено судами, голова комісії з припинення відповідача листом повідомив міську раду про визнання ліквідаційною комісією відповідача вимоги про передачу раді однокімнатної квартири АДРЕСА_10 та двокімнатної квартири АДРЕСА_11, або компенсації вартості загальної площі вказаних квартир. З метою виконання взятих за договором зобов’язань членами ліквідаційної комісії управління вирішується питання щодо внесення змін до ліквідаційного балансу управління, а саме включення зазначених вимог ради до ліквідаційного балансу, що свідчить про відсутність оспорювання чи невизнання управлінням вимог ради. Тобто звернення з даним позовом було передчасним, так як Управління визнало вимоги Ради та вчиняло дії щодо врегулювання правовідносин між сторони. Таким чином радою не було доведено судам оспорювання чи не визнання управлінням права ради на отримання вказаних квартир чи компенсації.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи викладене, зазначає, що ст. 627 ЦК України унормовано, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведеною нормою ГПК України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав встановлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене п. 4 ст. 75 ГПК слід розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом п. 4 ст. 75 ГПК учасники справи звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене п. 4 ст. 75 ГПК звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених п. 4 ст. 75 ГПК, учасник справи, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу в загальному порядку.

Таким чином, суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати спірні правовідносини та дійти власних висновків щодо спору із застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Матеріалами справи підтверджується, що вимоги позивача ґрунтуються на договорі від 31.03.2008 № 1/27 із змінами до нього внесеними додатковими угодами від 29.10.2008р., від 19.03.2012р. та від 25.12.2014р.

Предметом даного договору є надання позивачем відповідачу квартир, на умовах та в термін визначені договором, з умовою повернення взамін них інших рівноцінних квартир або відшкодування їх вартості.

Судова колегія апеляційного суду зазначає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Статтею 716 ЦК України визначено, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Істотними умовами такого договору є умови про предмет та кількість товару, правове регулювання яких здійснюється за правилами договору купівлі-продажу (якщо це не суперечить суті зобов'язання). Форма договору визначається відповідно до загальних умов, що їх висувають до форми будь-якого цивільно-правового договору.

При цьому, зазначення в договорі ціни в грошових одиницях не вимагається, оскільки ціною є інший товар, що передається взамін.

Разом з тим, згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Таким чином, норми чинного законодавства чітко визначають поняття договору купівлі-продажу та міни.

Дослідивши зміст укладеного договору від 31.03.2008р. №1/27, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наданої правової кваліфікації спірним правовідносинам, а саме, що даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору міни та договору купівлі-продажу.

При цьому, суд критично оцінює доводи скаржника, що даний договір є договором поворотної допомоги, враховуючи наступне.

Згідно ст. 827 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору) за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 828 ЦК України договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК України користував зобов`язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Враховуючи викладені норми законодавства, колегія суддів зазначає, що оскільки умовами договору від 31.03.2008р. №1/27 передбачено зобов'язання з передачі індивідуально-визначеного нерухомого майна взамін на передачу іншого нерухомого майна в майбутньому, або компенсацію вартості майна, що підпадає саме під ознаки договору міни та купівлі-продажу, тому вказаний договір за своєю правовою природою не є договором поворотної допомоги (позички).

В даному випадку не є визначальним назва договору та формулювання його предмета, а є істотним домовленість сторін та їх дії, які вчинялися на виконання цих домовленостей.

З матеріалів справи та з пояснень сторін вбачається, що позивачем передавались квартири відповідачу для подальшого забезпечення останнім житлом своїх колишніх працівників у зв`язку з чим у відповідача виник кореспондуючий обов`язок передати інші квартири у власність позивачу.

Так, згідно ст. 657 ЦК України (в редакції, чинній на дату укладання договору) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу приписів ст. 640 ЦК України (в редакції, чинній на дату укладення договору) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Положеннями ч. 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Момент вчинення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості, відповідно до положень ст. ст. 210, 640 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією, незареєстрований договір є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011р. N 3-28гс11).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Згідно п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону, проте це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Таким чином, враховуючи те, що договір від 31.03.2008р. №1/27 та додаткові угоди до нього нотаріально не посвідчувалися та не проводилася їх державна реєстрація у встановленому законом порядку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний договір (з подальшими змінами) є неукладений.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що договір від 31.03.2008р. №1/27 (додаткові угоди до нього) не може створювати для сторін законних прав та обов'язків, передбачених ним та породжувати законні наслідки.

Враховуючи те, що норми процесуального закону не надають преюдиціального значення обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням, судом апеляційної інстанції було взято до уваги правові висновки суду касаційної інстанції у справі №924/478/16 щодо правових наслідків неспівпадіння волевиявлення особи згідно угоди із її справжнім волевиявленням.

Так, в процесі судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що воля сторін даного договору співпадала з їх справжнім волевиявленням, сторони договору мали на меті настання наслідків, які передбачені договором та не оспорювали даний договір в судовому порядку.

Судом апеляційної інстанції також не встановлено бажання сторін договору надання поворотної допомоги його вчиненням приховати інші правочини (міни та купівлі-продажу).

Наразі має місце ненадання договору належної форми та не проведення його державної реєстрації.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що правові висновки щодо обставин справи, надані судом при розгляді справи №924/478/16 не є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами у даній справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що голова комісії з припинення відповідача листом від 05.01.2016р. № 10/121/11-2016 повідомив позивача про подання до Міністерства клопотання про виділення коштів для можливості виконання взятих на себе зобов’язань перед Хмельницькою міською радою, а 17.05.2016р. голова комісії з припинення Управління листом № 372/121/31-2016 повідомив міську раду про визнання ліквідаційною комісією відповідача вимоги про передачу міській раді однокімнатної квартири АДРЕСА_10 та двокімнатної квартири АДРЕСА_11, або компенсації вартості загальної площі вищевказаних квартир. З метою виконання взятих за договором зобов’язань членами ліквідаційної комісії відповідача вирішується питання щодо внесення змін до ліквідаційного балансу відповідача, а саме включення даних вимог міської ради.

Однак, враховуючи те, що на момент вирішення даного спору сума вимог позивача не включена відповідачем до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, а договір від 31.03.2008р. №1/27 не є правовою підставою для виникнення у відповідача зобов`язань щодо вчинення таких дій, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов безпідставний та необґрунтований, тому не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2018р. у справі №924/831/17 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 21.05.2018 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.