Постанова № 74125445, 17.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа№ 910/21336/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

Секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 17.05.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 (повний текст рішення складено 06.03.2018)

у справі № 910/21336/17 (суддя Головатюк Л.Д.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"

До Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

про стягнення 28 544,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу 28 544,60 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до комерційного акту №482004/272 при контрольному переважуванні вагону №58331794 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 82350 кг. тара - 22200 кг, нетто - 60150 кг, що менше вантажного документу на 8850 кг. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10 см, вся нерівномірна, маркування не проглядається, по всій поверхні потоптано. Безліч виїмок на довжину та ширину вагону, глибиною 40 - 60 см. Вагон в технічному відношенні справний. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає. На станції призначення в розділі Є зроблений запис про те, що при переважуванні вагону різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс /288 та відповідно до комерційного акту №482004/273 при контрольному переважуванні вагону №53651519 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 82500 кг, тара - 19750 кг, нетто - 62750 кг, що менше вантажного документу на 6250 кг. Над 4, 5, 6, 7 люками є поглиблення розмірами 500x280x60-80 см. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає. На станції призначення в розділі Є зроблений запис про те, що при переважуванні вагону різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс /289. Наведене, на думку позивача, є підставою для відповідальності відповідача на підставі ст.ст. 113, 114, 133 Статут Залізниць України та ст.ст. 12, 23 Закону України "Про залізничний транспорт".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2018, повний текст якого підписаний 06.03.2018, у справі № 910/21336/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"задоволено.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 28 544,60 грн. - заборгованості та 1 600,00 грн. - судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 у справі № 910/21336/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголосив, що суд першої інстанції не звернув увагу, що між залізницею та власником вантажу відсутні договірні відносини щодо поставки вугілля, а тому під час ухвалення рішення помилково прийняв посилання позивача на документи надані постачальником, у зв'язку з чим, господарському суду слід було відхилити такі докази, оскільки підставою позовних вимог у цьому позові є неналежне виконання договору перевезення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.05.2018.

24.04.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від 20.04.2018 про участь у судовому засіданні 17.05.2018 в режимі відеоконференції, проведення якого Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" просила доручити Господарському суду Львівської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 задоволено клопотання Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні 17.05.2018 в режимі відеоконференції.

Крім того, 24.04.2018 до Київського апеляційного господарського суду від Регіональна філія "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" надійшли пояснення, в яких відповідач підтримав доводи які викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 17.05.2018 в режимі відео конференції представник відповідача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 скасувати та прийняти нове рішення яким, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 17.05.2018, повноважні представники позивача не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникові судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасником справи реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Технічних умов 15.06.2017 ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" завантажило вугілля кам'яне марки Г 0-100 по накладній №51010551 у вагон №58331794 в кількості 69000 кг, у вагон №53651519 в кількості 69000 кг, та передало вказаний вантаж для перевезення Залізниці.

Відповідно до накладної навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована однією борозною катка ущільнювача.

Пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно із накладною №51010551 Залізниця прийняла у ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язалась доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго".

16.07.2017 на станції Покровськ Донецької залізниці були складені комерційні акти №482004/272 та №482004/273.

Відповідно до комерційного акту №482004/272 при контрольному переважуванні вагону №58331794 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 82350 кг, тара - 22200 кг, нетто - 60150 кг, що менше вантажного документу на 8850 кг. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10 см, вся нерівномірна, маркування не проглядається, по всій поверхні потоптано. Безліч виїмок на довжину та ширину вагону, глибиною 40 - 60 см. Вагон в технічному відношенні справний. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає. На станції призначення в розділі Є зроблений запис про те, що при переважуванні вагону різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс /288.

Згідно із комерційним актом № 482004/273 при контрольному переважуванні вагону №53651519 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 82500 кг, тара - 19750 кг, нетто - 62750 кг, що менше вантажного документу на 6250 кг. Над 4, 6, 7 люками є поглиблення розмірами 500><280х60-80 см. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає. На станції призначення в розділі Є зроблений запис про те, що при переважуванні вагону різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс 289.

Відповідно до статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань. шо випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно із статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та частиною 1 статті 314 ГК України визначено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, зазначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження втрату. нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантаж> перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, ю .и нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно із статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 133 Статуту залізниць України передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції). Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

Згідно із переуступним написом, який зроблено на накладній №51010551 за підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ "ДТЕК Західенерго", право на пред'явлення позову передано ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".

Частиною 2 статті 114 Статуту залізниць України визначено, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Враховуючи норму природної втрати під час перевезення, яка згідно пункту 27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 1%, нестача вантажу у вагоні №58331794 складає (8850-690) 8160 кг або 8,16 т, у вагоні №53651519 - (6250-690) 5560 кг або 5,56 т.

Відповідно до статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Відповідно до пункту 2.7 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Зі змісту довідки відправника ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" вбачається, що вартість 1 тонни відвантаженого вугілля у вагонах №58331794, №53651519 по накладній №51010551становить 2080,51 грн. з ПДВ.

Таким чином, вартість недостачі, виявленої у вагоні №58331794, з урахуванням норми природної втрати, складає 16976,96 грн. із розрахунку: 8,16 т х 2080,51 грн.

В свою чергу, вартість недостачі, виявленої у вагоні №53651519, з урахуванням норми природної втрати, складає 11567,64 грн. із розрахунку: 5,56 т х 2080,51 грн.

Що в сукупності становить - (16976,96+11567,64) 28544,60 грн.

Згідно із статтями 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 3 ЦК України визначено, що сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві0, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частино 4 статті 306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Статтею 929 ЦК України та статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Законом України "Про транспортно - експедиторську діяльність" визначено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно - експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно із частиною 10 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Частиною 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 14 Закону України № 1955-IV від 01.07.2004 "Про транспортно- експедиторську діяльність", Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, що і за власні дії.

Згідно із частиною 4 статті 611 ЦК України, серед правових наслідків, що настають у разі порушення стороною зобов'язання, визначає також відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права та інтереси якого порушено, у тому числі не одержані стороною доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання, або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно із статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, оскільки факт нестачі вантажу позивача, перевезення якого організовував відповідач, належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу вартість вантажу щодо якого встановлена нестача та збитки спричинені цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 28 544,60 грн.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 у справі № 910/21336/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 у справі № 910/21336/17 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 у справі № 910/21336/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/21336/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку та в строки, встановлені главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.05.2018.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко