Рішення № 74125219, 15.05.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 травня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/112/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

при секретарі судового засідання Коляска І.І.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Газпостач" Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008

про cтягнення заборгованості в загальній сумі 4 739,01 грн

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_2 - уповноваженого

Відповідача: ОСОБА_3 - уповноваженої

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 4 739 грн 01 коп., з яких: 3 902 грн 71 коп. – пеня, 836 грн 30 коп. – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на купівлю-продаж природного газу № 16-450-РО від 22.08.2016 в частині здійснення своєчасної оплати вартості поставленого протягом жовтня – грудня 2016 року та лютого місяця 2017 року природного газу, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження наведеного надано: Договір на купівлю-продаж природного газу №16-450-РО від 22.08.2016 та Додаткові угоди №1 від 28.10.2016, №2 від 28.11.2016 та № 3 від 25.01.2017 до нього, Акти приймання-передачі природного газу за період з жовтня місяця по грудень місяць 2016 року та з січня місяця по березень місяць 2017 року включно, розрахунок суми позовних вимог, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.03.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15:30 год. 23.04.2018.

Ухвалою суду від 23.04.2018 розгляд справи було відкладено на 15:30 год. 15.05.2018 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Поряд із цим, до початку розгляду справи по суті, судом встановлено, що 20.02.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено інформацію про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - ОСОБА_1 підприємства "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськаз", зокрема, щодо зміни повного та скороченого найменування юридичної особи - Дочірнє підприємство "Газпостач" Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськаз". З огляду на наведене, в судовому засіданні 15.05.2018 суд постановив, що правильним найменуванням відповідача у даній справі є Дочірнє підприємство "Газпостач" Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськаз" (Статут підприємства, затверджений рішенням Наглядової ради ПрАТ "Тернопільміськгаз" від 07.02.2018, та сформований судом спеціальний витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ за №1003973326 від 15.05.2018 – в матеріалах справи).

В судове засідання 15.05.2018 повноважний представник відповідача прибув. Зазначив, що правильність проведених позивачем нарахувань підприємством під сумнів не ставиться. Поряд із цим, згідно відзиву на позовну заяву за №1024 (вх. №9531) просить суд у відповідності до п. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені до 10% від заявленої. В обґрунтування наведеного зазначає, що пріоритетою, соціально-орієнтованою сферою господарської діяльності підприємства є забезпечення постачання природного газу мешканцям міста Тернопіль та Тернопільського району. Щодо цієї категорії споживачів на відповідача відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено виконання спеціальних обов’язків в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультації із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Поряд із цим, підприємство являється гарантованим постачальником природного газу іншим категоріям споживачів (бюджетні установи, організації, суб’єкти господарювання), які не сплачують вчасно за спожитий природний газ. Наведене зумовило виникнення значної дебіторської заборгованості. Так, станом на 01.01.2016 заборгованість за спожитий природний газ споживачами-юридичними особами (бюджет, промисловість, компобут) склала 4 540 089,73 грн, побутовими споживачами (населенням) – 50 415 500,00 грн; станом на 01.01.2017 заборгованість за спожитий природний газ споживачами-юридичним особами – 23 811 025,02 грн, побутовими споживачами – 109 555 202,66 грн; станом на 01.01.2018 заборгованість за спожитий природний газ споживачами – юридичними особами – 22 891 263,85 грн, побутовими споживачами – 214 735 804,28 грн. З метою зменшення дебіторської заборгованості підприємство веде відповідну претензійно-позовну роботу.

Зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 граничні роздрібні ціни на природний газ для побутових споживачів встановлюються окремими рішеннями Кабінету Міністрів України. Встановлення роздрібних цін, що регулюються державою не забезпечує мінімальної рентабельності послуги, на яку вони поширюються. Держава не надає підтримки газопостачальним підприємствам у вигляді дотації, лише встановлює середньозважений тариф на постачання газу. При цьому, джерела оплати штрафних санкцій не закладено в ціну газу для постачальника. Після різкого зростання ціни на природний газ, близько 70% населення сплачують за послуги відповідача не "живими грошима", а наданими державою субсидіями та пільгами. Проте розрахунки відповідача з контрагентами, у т.ч. з позивачем, здійснюються "живими грошима". Зауважує, що Постановою Кабінету Міністрів України №792 від 10.10.2015 визначено механізм проведення розрахунків за спожитий газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов’язки з постачання природного газу для виконання спеціальних завдань. Норматив перерахування коштів, відповідно до Постанови, встановлюється щомісячно відповідними постановами НКРЕКП. При цьому, норматив перерахування між учасниками розрахунків згідно алгоритму встановлено так, що значна частина коштів перераховується на рахунки інших учасників ринку, в першу чергу оптового продавця – ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з метою зменшення дефіциту Компанії відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику. Встановлений для відповідача, як гарантованого постачальника, норматив є значно занижений, що підриває фінансову стабільність та спричиняє збитки підприємству. Несанкціоноване втручання в механізм проведення розрахунків може бути підставами для застосування НКРЕКП штрафних санкцій. У відповідача відсутня реальна можливість впливати на своєчасність розрахунків з контрагентами, оскільки порядок розрахунків між учасниками ринку є законодавчо врегульованим.

Відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (постанова НКРЕКП від 30.09.2015 №2493) для отримання послуги з транспортування природного газу, замовник (постачальник) надає оператору газотранспортної системи (ПАТ "Укртрансгаз") фінансове забезпечення. Розмір фінансового забезпечення замовника послуг транспортування щодо послуг балансування системи має бути не меншим 20% вартості природного газу, який планується до транспортування у певному місяці на підставі заявлених планових обсягів транспортування природного газу, та розрахункової вартості базової ціни газу, що визначається відповідно до умов цього Кодексу. Вимога закону про надання оператору ГТС фінансових гарантій призводить до надмірно високих фінансових витрат відповідача, як гарантованого постачальника.

Просить суд врахувати, що відповідач не є фактичним споживачем придбаного у позивача природного газу. Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом підприємством в повному обсязі провело розрахунок за Договором на купівлю-продаж природного газу № 16-450-РО від 22.08.2016.

Зауважує, що джерелом сплати сум штрафних санкцій має бути дохід підприємства. Однак згідно звіту про фінансові результати ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз" підприємство перебуває у вкрай важкому становищі і є збитковим. Згідно балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2016 у підприємства відсутній чистий прибуток, а нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становив 1 692 000 грн; згідно звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2016 рік збиток за звітний період склав 967 000 грн; згідно балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2017 у підприємства відсутній чистий прибуток, а нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становив 189 000,00 грн. Примусове стягнення вказаної суми призведе до арешту рахунків відповідача і погіршення його стану. Зазначає, що позивач застосував до відповідача таку міру відповідальності як стягнення 3% річних, дані кошти в певній мірі компенсують знецінення сплачених відповідачем із затримкою коштів і позивач не понесе значних негативних наслідків у своєму фінансовому становищі.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: інформацію щодо претензійно-позовної роботи ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз" за підписом заступника директора з постачання та обліку газу, звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, Статут ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" тощо.

Повноважний представник позивача в судове засідання15.05.2018 прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Заперечив проти задоволення судом клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій з підстав, викладених у відповіді на відзив б/н від 29.04.2018 (вх. №10423 від 03.05.2018). Зокрема, вважає, що викладені відповідачем доводи є необгрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу та спрямовані лише на уникнення від відповідальності за невиконання зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу. Зауважує, що в силу приписів ст. 233 ГК України зменшення розміру штрафних санкцій повинно бути мінімальним. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора. Важливим елементом настання умови для зменшення розміру неустойки в порядку ст. 233 ГК України є саме заявлення до стягнення збитків. Однак в даній справі збитки не є предметом судового розгляду, відтак встановлення співрозмірності неустойки в порівнянні до збитків вважає неможливим, внаслідок чого, на думку позивача, неможливе застосування даної статті при зменшенні неустойки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін по суті позовних вимог, враховуючи норми чинного законодавства, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне:

22.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією"Нафтогаз України", надалі – Продавець/позивач, з однієї сторони, та Дочірнім підприємством "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (зміна найменування – Дочірнє підприємство "Газпостач" Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз"), надалі – Покупець/відповідач, з іншої сторони, укладено Договір на купівлю-продаж природного газу №16-450-РО (надалі – Договір), за умовами якого Продавець зобов’язується передати Покупцю у 2016-2017 роках природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити його, на умовах цього Договору (п.1.1 р.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 р. 1 Договору природний газ, що передається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для постачання релігійним організаціям.

Згідно п. 2.1 р. 2 Договору, Продавець передає Покупцеві у період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ в обсязі до 358, 000 тис. куб. м, у тому числі за місяцями: жовтень - 12,000 тис. куб. м, листопад – 34,000 тис. куб. м, грудень - 63,000 тис. куб. м, січень – 108, 000 тис. куб. м, лютий – 79,000 тис. куб. м, березень – 62,000 тис. куб. м. Обсяги газу, які планується передати згідно з цим Договором можуть змінюватись Сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.(п. п.2.1 - 2.2 р. 2 Договору).

Пунктами 3.2-3.4 р. 3 Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Покупець зобов'язується подати не пізніше 10-го числа місяця, що настає за місяцем постачання природного газу, Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця (за її наявності) два примірники акта приймання – передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу, згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 15-го числа місяця, що настає за місяцем постачання природного газу, повертає Покупцеві один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі не підписання Продавцем акту приймання-передачі природного газу Продавець у той же строк письмово повідомляє Покупцеві про причини такого не підписання акта та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Коригування обсягів природного газу, які плануються передати згідно з цим договором, оформлюється Покупцем у вигляді заявки (п. 3.6 р. 3 Договору).

Розділом 11 Договору встановлено, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Згідно п. 10.2 р. 10 Договору усі зміни і доповнення до цього Договору та додатки оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками (за їх наявності), крім випадків, зазначених у пунктах 10.3 і 10.4 цього договору.

З метою узгодження предмету договору, обсягів передачі газу, порядку та умов його передачі, обліку, а також ціни до даного Договору було укладено відповідні Додаткові угоди №1 від 28.10.2016, №2 від 28.11.2016 та № 3 від 25.01.2017.

Зокрема, Додатковою угодою №1 від 28.10.2016 до договору на купівлю-продаж природного газу №16450-РО від 22.08.2016, сторони змінили редакцію п. 1.2 р. 1 Договору та погодили, що: "природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)".

Також, даною Додатковою угодою сторони виклали в іншій редакції п.п. 3.1,3.2,3.3, 3.4 та 3.5 р. 3 Договору. Зокрема, пунктами 3.2-3.5 р. 3 Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі. Покупець зобов’язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем постачання природного газу, Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість. Продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі Покупцем документів визначених пунктом 3.3, повертає Покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі не підписання Продавцем акта приймання-передачі природного газу Продавець у той же строк письмово повідомляє Покупцеві про причини такого не підписання акта та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. У разі порушення сторонами умов передачі природного газу, визначених пунктами 3.3 та 3.4 цього Договору, акт приймання-передачі природного газу вважається підписаним сторонами з обсягами приймання-передачі, встановленими оператором газотранспортної системи за процедурою алокації відповідно до вимог розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2493.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач за період з жовтня місяця по грудень місяць 2016 року та з січня місяця по березень місяць 2017 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 472,989 тис. м куб. на загальну суму 1 415 693 грн 90 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:

- газ, спожитий у жовтні місяці 2016, оформлений актом приймання-передачі від 31.10.2016 на суму 54 363, 31 грн;

- газ, спожитий у листопаді місяці 2016, оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2016 на суму 203 538,42 грн;

- газ, спожитий у грудні місяці 2016, оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2016 на суму 278 275,62 грн;

- газ, спожитий у січні місяці 2017, оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2017 на суму 373 347,82 грн;

- газ, спожитий у лютому місяці 2017, оформлений актами приймання-передачі від 28.02.2017 на суму 332 719,75 грн;

- газ, спожитий у березні місяці 2017, оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2017 на суму 173 448,98 грн.

Відповідач у відзиві на позов, підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 15.05.2018, не заперечив факт отримання Товариством протягом жовтня місяця 2016 року - березня місяця 2017 року (включно) природного газу в наведених вище обсягах.

Відповідно до п. 6.1 р. 6 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.

П. 6.2 р. 6 Договору сторони визначили, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. У платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу. Кошти, які надійшли від Покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором (п. 6.3 р. 6 Договору).

П. 6.4 р. 6 Договору сторони погодили, що за наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу – сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого протягом жовтня–грудня місяця 2016 року та лютого місяця 2017 року природного газу виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами Договору терміну розрахунків. Зокрема, вартість природного газу отриманого у жовтні місяці 2016 року оплатив 30.11.2016, вартість природного газу отриманого у листопаді місяці 2016 – 29.12.2016, вартість природного газу отриманого у грудні місяці 2016 – 09.02.2017, вартість природного газу отриманого у лютому місяці 2017 року – 14.04.2017.

Наведені позивачем дані (дати та суми) щодо проведення відповідачем розрахунків за прийнятий згідно Договору природний газ, несвоєчасне проведення вказаних оплат підтвердив у судовому засіданні 15.05.2018 і повноважний представник відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь пені в розмірі 3 902, 71 грн, нарахованої на підставі п. 7.2 р. 7 Договору, та трьох процентів річних в розмірі 836,30 грн, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України).

В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу № 16-450-РО від 22.08.2016.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" про стягнення пені та 3% річних за неналежне виконання вказаного вище правочину.

Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов’язань.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні встановлено, що позивач виконав свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору № 16-450-РО від 22.08.2016 в повному обсязі. Проте відповідач свої зобов'язання з оплати вартості прийнятого у жовтні - грудні місяці 2016 року та лютому місяці 2017 року природного газу виконав з порушенням встановленого Договором строку.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем помісячно, з врахуванням сум поставок та передбачених умовами Договору термінів здійснення розрахунків, проведених відповідачем оплат, за період з 26.11.2016 по 13.04.2017 нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 836,30 грн.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого у жовтні місяці 2016 р., згідно акту приймання - передачі від 31.10.2016 за період з 26.11.2016 по 29.11.2016; за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого у листопаді місяці 2016 р., згідно акту приймання - передачі від 30.11.2016 за період з 27.12.2016 по 28.12.2016; за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого у грудні місяці 2016 р., згідно акту приймання - передачі від 31.12.2016 за період з 26.01.2017 по 08.02.2017 та, відповідно, за несвоєчасну оплату вартості природного газу переданого у лютому місяці 2017 р., згідно акту приймання - передачі від 28.02.2017 за період з 28.03.2017 по 13.04.2017.

Розглянувши проведений ПАТ "НАК "Нафтогаз України" розрахунок 3% річних, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та прийнятого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків та проведених відповідачем оплат, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.

Згідно проведеного судом перерахунку вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 836,30 грн є правомірними та такими, що підлягають до задоволення в заявленій до стягнення сумі (проведений судом перерахунок – в матеріалах справи).

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановленодоговором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 28.10.2016, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору, він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

На підставі наведених норм чинного законодавства та умов Договору, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем помісячно, з врахуванням сум поставок та передбачених умовами Договору термінів здійснення розрахунків, проведених відповідачем оплат, за період з 26.11.2016 по 13.04.2017 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 3 902 грн 71 коп., в т.ч.: 83,18 грн - за зобов’язаннями жовтня 2016 року за період з 26.11.2016 по 29.11.2016; 155,71 грн – за зобов’язаннями листопада 2016 року за період з 27.12.2016 по 28.12.2016; 1 494,30 грн - за зобов'язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 08.02.2017 та 2 169,52 грн – за зобов’язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 13.04.2017.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням вартості переданого позивачем та прийнятого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків та проведених відповідачем оплат, провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно якого нарахування останньої в заявленій позивачем сумі - 4 739 грн 01 коп. є правомірним (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Поряд з цим, як вже зазначалось вище, відповідач у відзиві на позов №1024 від 16.04.2018, підтриманому його повноважним представником у судовому засіданні 15.05.2018, просив суд на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 10%.

Ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Проте ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитківта за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та/або штрафу.

Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки також в залежність і від співвідношення її розміру і збитків.

Слід зазначити, що поняття "значно" та "надмірно", при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також визначено, що: "вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо".

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що:

- ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" займається пріоритетною, соціально - орієнтованою сферою господарської діяльності, спрямованою на забезпечення транспортування природного газу мешканцям міста Тернопіль та Тернопільського району;

- відповідно до умов згаданого правочину ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз" отримувало природний газ від позивача для подальшої реалізації релігійним організаціям;

- у відповідача відсутня реальна можливість впливати на своєчасність розрахунків з контрагентами, оскільки порядок розрахунків між учасниками ринку є законодавчо врегульованим;

- станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем оплата за переданий позивачем згідно Договору №16-450-РО від 22.08.2016 природний газ здійснена в повному обсязі. Заборгованість Покупця за Договором відсутня;

- термін прострочки виконання зобов’язань по оплаті вартості отриманого відповідачем згідно Договору № 16-450-РО від 22.08.2016 природного газу не є значним (повний розрахунок, зокрема, за зобов'язаннями жовтня 2016 р. проведено 30.11.2016, за зобов’язаннями листопада 2016 р. – 29.12.2016, за зобов’язаннями грудня 2016 р. – 09.02.2017, за зобов’язаннями лютого 2017 р. – 14.04.2017);

- предметом судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що не передбачено умовами Договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;

- наявні у справі баланс та звіт про фінансові результати ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз" свідчать про збиткову діяльність останнього.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Беручи до уваги наведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, оцінивши надані сторонами докази, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, а саме: ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) до 50 % від правомірно нарахованих та стягнути з ДП "Газопостач" Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 951 грн 36 коп. пені за неналежне виконання умов Договору № 16-450-РО від 22.08.2016.

Судом враховано, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, і у постанові Верховного Суду № 911/3165/16 від 25.01.2018.

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У відповідності до вимог ст. ст. 123, 129 ч. 1 п. 2 ГПК України витрати по сплаті судового збору (без врахування зменшеної судом в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України суми пені) в сумі 1762,00 грн покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-75, 86, 91, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Газопостач" Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 39456152, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720:

- 1 951 грн 36 коп. пені;

- 836 грн 30 коп. - 3% річних;

- 1 762 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В задоволенні решти частини позову - відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 22.05.2018

Суддя І.М. Гирила