Рішення № 74125166, 15.05.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 травня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/760/17-г/5 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

при секретарі судового засідання Коляска І.І.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Газпостач" Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46008

про cтягнення 484 047,28 грн

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_2 - уповноваженого

Відповідача: ОСОБА_3 - уповноваженого

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, надалі – позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Газпостач" Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", надалі – відповідач, про стягнення 484 047 грн 28 коп. з яких: 389 976, 23 грн - пеня, 27 221, 35 грн - три проценти річних та 66 849, 70 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на купівлю-продаж природного газу № 16-185-Б від 30.12.2015 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений у період з січня по лютий місяць 2016 року (включно) природний газ, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: Договір на купівль-продаж природного газу № 16-185-Б від 30.12.2015 із додатковими угодами до нього, акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.10.2016 та від 30.11.2016, розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2017 (суддя Андрушків Г.З.) постановлено: відкрити провадження у справі № 921/760/17-г/5; розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12:30 год. 24.01.2018.

Поряд з тим, у зв'язку із перебування 24.01.2018 судді Андрушків Г.З у відпустці, ухвалою суду від 23.01.2018 підготовчого засідання було призначено на 12:40 год. 21.02.2018.

В той же час, суддю Господарського суду Тернопільської області Андрушків Галину Зіновіївну на підставі рішення Вищої ради правосуддя №282/0/15-18 від 01.02.2018 згідно наказу Господарського суду Тернопільської області №15-к від 19.02.2018 звільнено з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.

П. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду визначено, що у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматичного розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату, що додається до матеріалів справи.

19.02.2018 розпорядженням керівника апарату, відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 921/760/17-г/5, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2018 справу № 921/760/17-г/5 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача - ОСОБА_1 підприємства "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", про стягнення 484 047, 28 грн, з яких: 389 976, 23 грн - пеня, 27 221, 35 грн - три проценти річних та 66 849, 70 грн - інфляційні втрати, суддею Гирилою І.М. було прийнято до свого провадження; призначено підготовче засідання на 14:00 год. 19.03.2018; витребувано у сторін додаткові документи.

Ухвалами суду від 19.03.2018, від 04.04.2018, від 16.04.2018 та від 16.04.2018 підготовче засідання було відкладено на 09:30 год. 04.04.2018, на 09:10 год. 16.04.2018, на 09.10 год. 16.04.2018 та, відповідно, на 16:20 год. 23.04.2018; витребувано у сторін додаткові документи.

В порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, про що судом винесено відповідну ухвалу від 16.04.2018.

В підготовчому засіданні 23.04.2018, враховуючи вирішення усіх питань, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України, ухвалою суду від 23.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15:50 год. 15.05.2018.

В судовому засіданні 15.05.2018 суд розпочав розгляд справи по суті, з'ясував обставин справи, дослідив надані сторонами докази.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 15.05.2018 прибув, факт несвоєчасного виконання підприємством зобов’язань з оплати вартості отриманого у позивача протягом січня - лютого місяця 2016 року включно природного газ згідно Договору № 16-185-Б від 30.12.2015 та додаткових угод до нього природного газу не заперечив. Поряд із цим, підтримав наданий суду 15.03.2018 відзив на позовну заяву за №488 від 15.03.2018, у якому, зокрема, зазначив, що Дочірнє підприємство "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" просить суд у відповідності до п. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені до 10% від заявленої. В обґрунтування зазначає, що пріоритетною, соціально-орієнтованою сферою господарської діяльності підприємства є забезпечення постачання природного газу мешканцям міста Тернопіль та Тернопільського району. Щодо цієї категорії споживачів на відповідача відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено виконання спеціальних обов’язків в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультації із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 ціна на газ для побутових споживачів (населення) є державною регульованою ціною. Після різкого зростання ціни на природний газ, близько 70% населення сплачують за послуги відповідача не "живими грошима", а наданими державою субсидіями та пільгами. При цьому, розрахунки відповідача з контрагентами, у т.ч. з Позивачем, здійснюються "живими грошима". Постановою Кабінету Міністрів України №792 від 10.10.2015 визначено механізм проведення розрахунків за спожитий газ з постачальниками природного газу, на яких покладено спеціальні обов’язки з постачання природного газу для виконання спеціальних завдань. Норматив перерахування коштів, відповідно до Постанови, встановлюється щомісячно відповідними постановами НКРЕКП. При цьому, норматив перерахування між учасниками розрахунків згідно алгоритму встановлено так, що значна частина коштів перераховується на рахунки інших учасників ринку, в першу чергу оптового продавця – ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з метою зменшення дефіциту Компанії відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику. Для відповідача, як гарантованого постачальника, встановлений значно занижений норматив, що підриває фінансову стабільність та спричиняє збитки підприємству. Зауважує, що відповідач не є фактичним споживачем придбаного у позивача природного газу, він являється гарантованим постачальником природного газу іншим категоріям споживачів (бюджетні установи, організації, суб’єкти господарювання), які не сплачують вчасно за спожитий природний газ. З метою зменшення дебіторської заборгованості підприємство веде претензійно-позовну роботу. Просить суд врахувати, що за Договором на купівлю-продаж природного газу № 16-185-Б від 30.12.2015 товариство розрахувалось в повному обсязі, а терміни прострочки не є значними. Згідно балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2016 у підприємства відсутній чистий прибуток, а нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становив 1 692 000 грн. Згідно звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2016 рік збиток за звітний період склав 967 000 грн.

Повноважний представник позивача в судове засідання 15.05.2018 прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Заперечив проти задоволення судом клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій з підстав, викладених у відповіді на відзив б/н від 21.04.2018 (вх. №10024 від 23.04.2018). Зокрема, вважає, що викладені відповідачем доводи є необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу та спрямовані лише на уникнення від відповідальності за невиконання зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу. Зауважує, що в силу приписів ст. 233 ГК України зменшення розміру штрафних санкцій повинно бути мінімальним. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора. Важливим елементом настання умови для зменшення розміру неустойки в порядку ст. 233 ГК України є саме заявлення до стягнення збитків. Однак в даній справі збитки не є предметом судового розгляду, відтак встановлення співрозмірності неустойки в порівнянні до збитків вважає неможливим, внаслідок чого, на думку позивача, неможливе застосування даної статті при зменшенні неустойки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

30.12.2015 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (ПАТ "НАК" Нафтогаз України"), надалі – Продавець/позивач, з однієї сторони, та Дочірнім підприємством "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (зміна найменування – Дочірнє підприємство "Газпостач" Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз"), надалі – Покупець/відповідач, з іншої сторони, укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 16-185-Б (надалі – Договір), за умовами якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2016 році природний газ (надалі – газ), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ, на умовах Договору (п.1.1 р.1 Договору).

Згідно п. 1.2 р.1 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (далі – споживачам Покупця).

Відповідно до п. 2.1 р. 2 Договору Продавець передає Покупцеві у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року газ в обсязі до 4780,0 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за Договором (далі – плановий обсяг), можуть змінюватись Сторонами протягом місяця продажу.

Пунктами 3.2-3.3 р. 3 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання – передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. У разі, якщо Споживач до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає Постачальнику акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання у звітному місяці газу Постачальником документально не оформлюються. Коригування планових обсягів газу оформлюється Покупцем у вигляді заявки.

Розділом 11 Договору визначено, що останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Згідно п. 10.2 р. 10 Договору усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

З метою узгодження обсягів переданого газу, його вартості та інших умов до даного Договору було укладено низку Додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу, порядок проведення розрахунків між сторонами, строку дії Договору тощо. Зокрема:

Додатковою угодою №3 від 31.03.2016 до Договору сторони, серед іншого, змінили, редакцію п. 3.3 р. 3 Договору, зокрема, передбачили, що: "не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання – передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою. У разі не підписання Продавцем акту приймання-передачі газу, Продавець письмово повідомляє Покупця про причини не підписання акта.

У разі, якщо Покупець до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає Продавцю акти приймання-передачі природного газу, такі дії (бездіяльність) з боку Покупця вважаються односторонньою відмовою Покупця від поставки природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період. При цьому, Покупець не має право заперечувати проти не поставки Продавцем природного газу на його користь за цим Договором за відповідний розрахунковий період".

Додатковою угодою №8 від 30.09.2016 встановлено обсяги поставки газу з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. в обсязі до 1820, 000 тис. куб. м.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач за період з січня по лютий місяць 2016 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 976, 914 тис. куб. м. на загальну суму 7 425 209,49 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:

- газ, спожитий у січні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2016 на суму 4 476 578, 23 грн;

- газ, спожитий у лютому 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 29.02.2016 на суму 2 948 631, 26 грн.

Присутній в судовому засіданні 23.04.2018 повноважний представник відповідача підтвердив факт отримання ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз" протягом 2016 року визначених позивачем обсягів природного газу.

Відповідно до п. 6.1 р. 6 Договору оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 14-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

П. п. 6.3, 6.4 р. 6 Договору сторони встановили, що в платіжних дорученнях Покупець повинен обов’язково зазначати номер Договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у Покупця за цим Договором Продавець зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Додатковою угодою №3 від 31.03.2016 до Договору сторони змінили, зокрема, редакцію п. 6.1 р. 6 Договору та передбачили, що: "оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого у період з січня по лютий місяць 2016 р. (включно) природного газу виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами Договору терміну розрахунків. Зокрема, вартість газу отриманого у січні місяці 2016 року відповідачем в повному обсязі оплачено 11.04.2016; вартість газу отриманого у лютому місяці 2016 року – 17.06.2016.

Наведені позивачем дані (дати та суми) щодо проведення відповідачем розрахунків за отриманий у вказаний період згідно Договору № 16-185-Б природний газ, несвоєчасне проведення вказаних оплат підтвердив у судовому засіданні 15.05.2018 і повноважний представник відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на купівлю-продаж природного газу № 16-185-Б від 30.12.2015, позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь пені в розмірі 389 976, 23 грн, нарахованої на підставі п. 7.2 Договору. Окрім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) позивачем заявлено до стягнення з відповідача 66 849, 70 грн інфляційних нарахувань та 27 221, 35 грн 3% річних.

В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу № 16-185-Б від 30.12.2015.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання вказаного вище Договору.

Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов’язань.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні встановлено, що позивач виконав свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору № 16-185-Б від 30.12.2015 в повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого протягом січня-лютого місяця 2016 року природного газу виконав з порушенням встановленого Договором строку.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем помісячно, з врахуванням сум поставок та передбачених умовами Договору термінів здійснення розрахунків, проведених відповідачем оплат, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 27 221 грн 35 коп. та інфляційні нарахування в загальній сумі 66 849 грн 70 коп.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 16.02.2016 по 16.06.2016, зокрема: за газ переданий у січні місяці 2016 р. згідно акту приймання - передачі від 31.01.2016 - за період з 16.02.2016 по 10.04.2016 в сумі 13 676,54 грн; за газ переданий у лютому місяці 2016 р. згідно акту приймання - передачі від 29.02.2015 - за період з 15.03.2016 по 16.06.2016 в сумі 13 544,81 грн.

Суд розглянув наданий позивачем розрахунок 3% річних та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків та проведених відповідачем оплат, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.

Згідно проведеного судом перерахунку, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 27 221 грн 35 коп. є правомірними та такими, що підлягають до задоволення в заявлені до стягнення сумі (проведений судом перерахунок – в матеріалах справи).

З наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань на загальну суму 66 849, 70 грн вбачається, що останні нараховані за неналежне виконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у січні місяці 2016 р. та лютому місяці 2016 р. Зокрема, за зобов’язаннями січня місяця 2016 р. інфляцію нараховано за березень місяць 2016 р. в сумі 16 229, 78 грн, за зобов’язаннями лютого місяця 2016 р. – за період з квітня місяця 2016 р. по травень місяць 2016 р. в сумі 50 619,92 грн.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначених позивачем періодів, проведених відповідачем оплат, з урахуванням того, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць, який визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому проводиться сплата, викладених у листі Верховного Суду України "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (№62-97р. від 03.04.1997р.), проведено перерахунок заявленої то стягнення суми інфляційних нарахувань.

Згідно проведеного судом перерахунку правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в загальній сумі 66 799, 61 грн. Інфляція в сумі 50, 09 грн нарахована позивачем безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом розрахунок – в матеріалах справи).

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).

Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П 7.2 р. 7 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов’язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі наведених норм чинного законодавства та умов Договору позивачем за період з 16.02.2016 по 16.06.2016 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 389 976, 23 грн, з яких: 200 588, 93 грн – за зобов’язаннями січня 2016 року за період з 16.02.2016 по 10.04.2016; 189 387, 30 грн – за зобов’язаннями лютого 2016 року за період з 15.03.2016 по 16.06.2016.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків та здійснених відповідачем оплат, провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно якого нарахування останньої в загальній сумі 389 976 грн 23 коп. є правомірним (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Поряд з цим, як вже зазначалось вище, відповідач у відзиві на позовну заяву №488 від 15.03.2018, підтриманому його повноважним представником у судовому засіданні 15.05.2018, просив суд на підставі ст.ст. 551 ЦК України, 233 ГК України зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 10%.

Ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Проте ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та/або штрафу.

Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки також в залежність і від співвідношення її розміру і збитків.

Слід зазначити, що поняття "значно" та "надмірно", при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також визначено, що: "вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо".

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що:

- ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" займається пріоритетною, соціально - орієнтованою сферою господарської діяльності, спрямованою на забезпечення транспортування природного газу мешканцям міста Тернопіль та Тернопільського району;

- відповідно до умов Договору №16-185-Б від 30.01.2015 ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз" отримувало природний газ від позивача виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а не для власних потреб;

- у відповідача відсутня реальна можливість впливати на своєчасність розрахунків з контрагентами, оскільки порядок розрахунків між учасниками ринку є законодавчо врегульованим;

- станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем оплата за отриманий згідно Договору №16-185-Б від 30.12.2015 природний газ здійснена в повному обсязі. Заборгованість Покупця за Договором відсутня;

- предметом судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;

- наявні в матеріалах справи копія Балансу (Звіту про фінансовий стан) відповідача свідчать по його збитковість.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Беручи до уваги наведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, оцінивши надані сторонами докази, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, а саме: ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) до 50 % від правомірно нарахованої та стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Газпостач" Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" 194 988 грн 12 коп. пені (50% від 389 976,23 грн) за неналежне виконання умов Договору на купівлю.-продаж природного газу № 16-185-Б від 30.12.2015.

Судом враховано, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, і у постанові Верховного Суду № 911/3165/16 від 25.01.2018.

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У відповідності до вимог ст. ст. 123, 129 ч. 1 п. 2 ГПК України витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшеної судом в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України суми пені), в сумі 7 259 грн 96 коп. покладаються судом на відповідача.

Окрім того, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України № 3674-VI від 08.07.2011 року "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями). Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем було заявлено вимогу майнового характеру - стягнення заборгованості в загальній сумі 484 047 грн 28 коп. Таким чином, до сплати підлягав судовий збір в сумі 7 260 грн 71 коп. Позивачем згідно платіжного доручення № 5008279 від 05.12.2017 сплачено судовий збір в розмірі 7 261 грн 00 коп.

В силу присів ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, зменшення розміру позовних вимог.

Отже, сума судового збору, яка зайво сплачена позивачем та підлягає поверненню з Державного бюджету становить 00 грн 29 коп.

Для повернення зазначеної вище суми позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 73-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Газпостач" Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, Тернопільська область, ідентифікаційний код 39456152, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720:

- 194 988 грн 12 коп. пені;

- 27 221 грн 35 коп. - 3% річних;

- 66 799 грн 61 коп. - інфляційних нарахувань;

- 7 259 грн 96 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В задоволенні решти частини позову - відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну чистини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 22.05.2018

Суддя І.М. Гирила