Рішення № 74124867, 15.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018р. Справа №914/511/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м.Київ, від імені якого діє філія «Управління магістральних газопроводів «ЛЬВІВТРАНСГАЗ», м.Львів,

до відповідача ОСОБА_1 відділу м.Львова, м.Львів,

про: стягнення боргу та штрафних санкцій за грудень 2017 року.

ціна позову: 15969,64 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_2 – представник (довіреність від 29.12.2017р.);

Відповідача: ОСОБА_3 – представник (довіреність від 17.01.2018р. №11)

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від імені якого діє філія «Управління магістральних газопроводів «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» до ОСОБА_1 відділу м.Львова про стягнення 15542,54 грн. суми основного боргу, 390,05 грн. пені та 37,05 грн. трьох відсотків річних за грудень 2017 року; ціна позову 15969,64 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.03.2018р. постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 24.04.2018р..

Окрім того, пунктом 7 резолютивної частини вказаної ухвали постановлено визначити Відповідачеві п’ятиденний строк з дня вручення ухвали для можливості подати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У випадку подання такої заяви копію надіслати (надати) іншим Учасникам справи, докази такого надіслання (надання) надати суду.

Вказану ухвалу отримано Відповідачем 02.04.2018р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення №7901411757458, проте, у встановлений ухвалою суду строк заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не подано, докази надіслання (надання) такої Позивачу не надано.

Ухвалою від 24.04.2018р. у даній справі Господарський суд Львівської області постановив відкласти розгляд справи по суті на 15.05.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Процесуальні права та обов’язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Сторін в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позов визнав, викладене у відзиві на позовну заяву від 27.04.2018р. вих. №18 (вх. №15225/18 від 02.05.2018р.) клопотання про зменшення суми пені підтримав, просить суд зменшити розмір нарахованої за порушення порядку і строку здійснення оплати наданих у грудні 2017р. послуг за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 25.01.2017р. №1701001240 на 90 відсотків, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 15542,54 грн. суми основного боргу, 390,05 грн. пені та 37,05 грн. трьох відсотків річних за грудень 2017 року за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 25.01.2017р. №1701001240.

Також, 15.05.2018р. за вх.№17126/18 Позивачем подано витяг з ЄДР щодо Позивача, який долучено до матеріалів справи.

Крім того, 15.05.2018р. за вх.№17125/18 Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено про наявність вини Відповідача у порушенні зобов’язання та про відсутність підстав до зменшення пені на 90%. Вказана відповідь оглянута, оголошена представником та долучена до матеріалів справи.

Позиція Відповідача:

Відповідач визнає позов та просить суд зменшити розмір нарахованої за порушення порядку і строку здійснення оплати наданих у грудні 2017р. послуг за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 25.01.2017р. №1701001240 на 90 відсотків з підстав відсутності вини в Відповідача у порушення порядку та строку здійснення оплати наданих за Договором послуг, того, що борг виник з оплати послуг за один місяць, скрутного фінансового становища Відповідача, значної дебіторської заборгованості Відповідача, тим, що Відповідач є бюджетною організацією, утримується за рахунок коштів Державного Бюджету, а кошти для сплати штрафних санкцій в кошторисі Відповідача не передбачені.

02.05.2018р. Відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №15225/18), у якому просить суд зменшити розмір нарахованої за порушення порядку та строку здійснення оплати наданих послуг пені на 90 відсотків з підстав відсутності вини Відповідача у порушенні порядку і строку оплати вказаних послуг, того, що борг виник з оплати послуг за один місяць, скрутного фінансового становища Відповідача, значної дебіторської заборгованості Відповідача, тим, що Відповідач є бюджетною організацією, утримується за рахунок коштів Державного Бюджету, а кошти для сплати штрафних санкцій в кошторисі Відповідача не передбачені.

Окрім того, Відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску встановленого ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.03.2018р. у даній справі строку подання відзиву на позовну заяву з підстав перебування юрисконсульта КЕВ м.Львова у відпустці, поновити вказаний строк та прийняти відзив до матеріалів справи. В підтвердження вказаних доводів Відповідачем долучено до Відзиву на позовну заяву копію витягу з Наказу КЕВ м.Львова від 29.03.2018р. №47 про щорічну відпустку юрисконсульта КЕВ м.Львова ОСОБА_3 Суд оглянув вказаний відзив, задоволив клопотання Відповідача про поновлення строку подання відзиву на позовну заяву та долучив вказаний відзив на позовну заяву до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, заслухавши пояснення представників Учасників справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

25.01.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі начальника Бібрського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (надалі – Позивач, Газотранспортне підприємство) та ОСОБА_1 відділом м.Львова (надалі – Відповідач, ОСОБА_4) укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1701001240 (далі – Договір), відповідно до п.1.1 якого, Газотранспортне підприємство зобов’язувалось надати ОСОБА_4 послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу ОСОБА_4 з пунктів приймання-передачі природного газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення – газорозподільних станцій (далі – ГРС), а ОСОБА_4 зобов’язувався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами Договору.

Річний плановий обсяг транспортування природного газу (надалі – газу) ОСОБА_4 складає 350,00 тис. м. куб., у тому числі в січні 135,00 тис. м. куб., лютому 100,00 тис. м. куб., березень 115,00 тис. м. куб. (пункт 1.2. Договору).

Згідно пункту 2.2. Договору ОСОБА_4 передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства.

Відповідно до пункту 2.4. Договору Газотранспортне підприємство приймає газ від ОСОБА_4 на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ ОСОБА_4 в загальному потоці з газорозподільної мережі.

Пунктом 3.1. Договору Сторонами встановлено, що послуги з транспортування природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством та ОСОБА_4 актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Газотранспортне підприємство до п’ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє ОСОБА_4 дві примірники акту наданих послуг з звітний місяць, підписані повноважним представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору ОСОБА_4 протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний повноважним представником та скріплений печаткою ОСОБА_4, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.

Згідно пункту 5.1. Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Пунктом 5.3. Договору Сторонами погоджено, що розрахунковий період за Договором становить один місяць з 09:00 год. першого дня місяця до 09:00 год. першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно розділу 4 Договору та податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.4. Договору вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством ОСОБА_4 послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Згідно пункту 5.5. Договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється ОСОБА_4 (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу. ОСОБА_4 самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу на планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місця послуги проводиться ОСОБА_4 до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням перерахованих раніше коштів.

Пунктом 7.3. Договору Сторонами встановлено, що у разі порушення ОСОБА_4 строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із ОСОБА_4 стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 11.1. Договору Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менш, ніж за місяць до закінчення строку його дії жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

Позивачем на виконання умов укладеного між Сторонами Договору в грудні 2017р. надано Відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 15542,54 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи ОСОБА_4 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.12.2017р. №12-17-1701001240.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань з оплати наданих за Договором Послуг належним чином не виконано, внаслідок чого утворився борг в розмірі 15542,54 грн. Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення вказаної заборгованості станом час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 15542,54 грн. суми основного боргу за грудень 2017 року за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 25.01.2017р. №1701001240, а також 390,05 грн. пені та 37,05 грн. трьох відсотків річних за порушення порядку і строку здійснення вказаного платежу.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що підписання ОСОБА_4 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.12.2017р. №12-17-1701001240, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і який відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що такий проведено Позивачем вірно. Відтак, сума пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих у грудні 2017р. за Договором послуг становить 390,05 грн.

Щодо заявленого у Відзиві на позовну заяву від 27.04.2018р. вих. №18 (вх. №15225/18 від 02.05.2018р.) клопотання про зменшення розміру пені на 90 відсотків суд зазначає наступне.

Відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої за порушення порядку здійснення оплати наданих у грудні 2017р. за Договором послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу ОСОБА_4 з пунктів приймання-передачі природного газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення – газорозподільних станцій на 90 відсотків з підстав відсутності вини в Відповідача у порушення порядку та строку здійснення оплати наданих за Договором послуг, того, що борг виник з оплати послуг за один місяць, скрутного фінансового становища Відповідача, значної дебіторської заборгованості Відповідача, тим, що Відповідач є бюджетною організацією, утримується за рахунок коштів Державного Бюджету, а кошти для сплати штрафних санкцій в кошторисі Відповідача не передбачені.

Суд вважає безпідставними доводи КЕВ м.Львова про відсутність його вини у допущеному простроченні, оскільки оплата Відповідачем послуг за Договором напряму залежить від бюджетного фінансування.

Так, за змістом рішення Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005р. у справі «ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» відсутність бюджетних коштів не може виправдати бездіяльність державних органів і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

У постанові від 15.02.2018р. у справі №820/6514/17 Верховний Суд, посилаючись на правову позицію Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00, рішення від 08.11.2005р.) зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, відсутність належного та своєчасного фінансування КЕВ м. Львова на оплату спожитої електроенергії за Договором зі сторони держави не є підставою для звільнення КЕВ м. Львова від відповідальності, передбаченої Договором та законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи те, що КЕВ м. Львова згідно Преамбули та ст. 7 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, є державною установою, яка створена Міністерством оборони України, зокрема, для забезпечення життєдіяльності та функціонування військових частин та установ у межах його відповідальності, являється неприбутковою організацією, відповідно єдиним джерелом його фінансування є Державний Бюджет України, строк оплати наданих за Договором послуг залежить від належного та своєчасного фінансування зі сторони держави, беручи до уваги незначні строки прострочення платежів, скрутне фінансове становище КЕВ м. Львова, яке виникло внаслідок дебіторської та кредиторської заборгованості (згідно довідки КЕВ м. Львова від 26.04.2018р. №1817, дебіторська заборгованість – 7672274,28 грн., кредиторська – 240825,40 грн.), суд прийшов до висновку, що клопотання Відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню шляхом зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача пені в розмірі 195,03 грн.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних, суд встановив, що такий проведено Позивачем вірно. Відтак, сума трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих у грудні 2017р. за Договором послуг становить 37,05 грн.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання грошового зобов'язання з оплати наданих у грудні 2017р. за Договором послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо сплати вартості вказаних послуг з порушенням встановленого Договором порядку і строку здійснення платежу, відсутність доказів повного чи часткового погашення вказаного боргу, перевіривши розрахунок нарахованої суми, а також суми пені та трьох відсотків річних, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 15542,54 грн. суми основного боргу за грудень 2017 року за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 25.01.2017р. №1701001240, а також 390,05 грн. пені та 37,05 грн. трьох відсотків річних за порушення порядку і строку здійснення вказаного платежу є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 15542,54 грн. суми основного боргу за грудень 2017 року за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 25.01.2017р. №1701001240, а також 195,03 грн. пені та 37,05 грн. трьох відсотків річних. В решті в позові відмовити.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 20.03.2018р. №6298 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1762,00 грн.

Відповідач наданих чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат та зменшення судом заявленої до стягнення пені суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1762,00 грн. слід покласти на Відповідача у повному обсязі, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1762,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 901 Цивільного кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 відділу м.Львова (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Батуринська, буд.2; ідентифікаційний код 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд.9/1; ідентифікаційний код 30019801) в особі в особі філії «Управління магістральних газопроводів «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (79053, Львівська область, м.Львів, вул.Рубчака, буд.3; ідентифікаційний код 25560823) 15542,54 грн. суми основного боргу, 195,03 грн. пені, 37,05 грн. трьох відсотків річних та 1762,00 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.05.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.