Рішення № 74124839, 15.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018р. Справа №914/335/18

місто Львів

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

до відповідача: ОСОБА_1 закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», м.Львів

про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію. Ціна позову: 41947,26 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – представник (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача: ОСОБА_3 – представник (довіреність в матеріалах справи)

На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів до відповідача ОСОБА_1 закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», м.Львів про стягнення заборгованості в сумі 41947,26грн., з яких: заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 25595,91грн., 726,94грн. пені, 314,82грн. 3% річних, 1424,29грн. індексу інфляції, 13885,30грн. за перевищення понад договірного споживання електричної енергії.

Ухвалою суду від 28.02.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою суду від 19.03.2018р. відкрито провадження у справі №914/335/18 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10.04.2018 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду висвітлені в ухвалі. Ухвалою суду від 10.04.2018р. розгляд справи відкладено на 07.05.2018р. з підстав викладених в ній.

04.05.2018р. за вх.№15681/18 в документообігу суду зареєстровано подане позивачем пояснення по суті спору з додатковими доказами, а саме: доказами часткової сплати заборгованості відповідачем - в погашення заборгованості за активну електричну енергію в сумі 7628,80грн. та 6962,05грн., в погашення заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії за грудень 2017р. в сумі 4084,46грн.

Ухвалою суду від 07.05.2018р. відкладено розгляд справи на 15.05.2018р.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 15.05.2018р. забезпечив, повідомив суд, що платежі по заборгованості за активну електричну енергію в сумі 7628,80грн. та 6962,05грн. та за понаддоговірне споживання електричної енергії за грудень 2017р. в сумі 4084,46грн. було здійснено з чітким призначення платежів за активну електричну енергію лютий 2018 року та за березень 2018 року, проте предметом спору є заборгованість, що виникла за період з січня 2017 по грудень 2017 року, відтак проплати здійснені відповідачем не стосуються періоду, що входять в предмет дослідження справи. Відтак, позивач підтримав позовні вимоги зазначені у позовні заяві та просить суд їх задоволити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги визнав.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносини зі споживачами усіх форм власності регулюється Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (із змінами та доповненнями - в подальшому ПКЕЕ).

Згідно ПКЕЕ, а саме - розділ 5 «Укладення договору», пункт 5.1., якого вказує, що договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін. Споживання електроенергії без договору не допускається.

Відтак, 27.03.2015 р. між ПАТ «Львівобленерго» (перейменоване у ПрАТ «Львівобленерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства») та ОСОБА_1 заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» укладено договір про постачання електричної енергії № 1975000 (в подальшому - Договір).

Відповідно до п.1 укладеного Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пункт 2.2.2 Договору вказує, що Постачальник зобовязується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та додатків до нього. Відповідно до п.2.3.3 Договору споживач зобовязується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Як вбачається з матеріалів справи за період з січня 2017 по грудень 2017 року (включно) позивачем нарховано 25595,91 грн. заборгованості за активну електроенергію, згідно виставлених рахунків, копії яких наявні в матеріалах справи.

У п.8 додатку №2 до договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобовязань в частині оплати зумовило звернення ПрАТ Львівобленерго до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача 726,94 грн. пені, 314,82 грн. 3 % річних, 1424,29 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно із п.5.1. Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 «Обсяги споживання електричної енергії»).

В пункті 4.2.2. Договору зазначено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Відповідно до п.4.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року (із змінами та доповненнями), споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п’яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягом та отримання постачальником заяви не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов’язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Пункт 5.5 договору на постачання електричної енергії № 1975000 від 27.03.2015 року повністю відповідає вищезазначеному. Так, в договорі вказано, що звернення споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин споживання електричної енергії розглядається постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури, а саме:

при умові попередньої оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії,

виконання споживачем своїх зобов’язань щодо сплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії,

- отримання постачальником заяви споживача не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії (ч.5 пункт 4.4 Правил).

Розрахунковим періодом вважається період з 08 числа попереднього місяця до 07 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії (додаток № 2 «Порядок розрахунків» до договору № 1975000 від 27.03.2015 року).

Відповідно до додатку №1 до договору виставлені граничні величини споживання електричної енергії на лютий 2017 року – 800 кВт/год., на жовтень 2017 року – 700 кВт/год., на грудень 2017 року – 900 кВт/год.

За розрахунковий період лютого 2017 р. відповідачем спожито 1165 кВт/год., тобто перевищено договірну величину споживання електроенергії на 365 кВт/год. (1165-800 кВт/год.) про що відповідачу скеровано рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та повідомлення «Про перевищення договірної величини споживання електричної енергії».

За розрахунковий період жовтня 2017 р. відповідачем спожито 5431 кВт/год., тобто перевищено договірну величину споживання електроенергії на 4731 кВт/год. (5431-700 кВт/год.) про що відповідачу скеровано рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та повідомлення «Про перевищення договірної величини споживання електричної енергії».

За розрахунковий період грудня 2017 р. відповідачем спожито 3035 кВт/год., тобто перевищено договірну величину споживання електроенергії на 2135 кВт/год. (3035-900 кВт/год.) про що відповідачу скеровано рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та повідомлення «Про перевищення договірної величини споживання електричної енергії».

Відтак, позивач вважає, що сума заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії складає 13885,30 грн., якої відповідач станом на сьогодні не оплатив.

Представник відповідача доказів, що спростовують позовні вимоги суду не представив, позовні вимоги визнав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.26 Закону України Про електроенергетику та Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005р. №910 із змінами та доповненнями) постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Згідно ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до вимог ст.27 Закону України Про електроенергетику, правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушенням в електроенергетиці є порушення правил користування електричною енергією.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем укладено договір №1975000 від 27.03.2015р. про постачання електричної енергії.

Відповідно до п.2.1 договору під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.1.2. ПКЕЕ, засоби обліку - засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обсягу електричної енергії та величини споживання електричної потужності.

Відповідно до п.1 укладеного Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пункт 2.2.2 Договору вказує, що Постачальник зобовязується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та додатків до нього. Відповідно до п.2.3.3 Договору споживач зобовязується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

На виконання умов Договору, позивачем виставлялися відповідачу відповідні рахунки за період з січтня 2017р. по грудень 2017р., із зазначенням строку їх оплати. Дані рахунки отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчить прізвище та підпис уповноваженої на отримання рахунку особи.

Однак відповідач в порушення умов договору не здійснив повної оплати вартості спожитої активної електричної енергії. Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2017 року по грудень 2017 по виставлених рахунках позивача відповідачем оплати не проведено і заборгованість по активній електроенергії складає 25595,91 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пп. 8 п. 8.1. Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. “Про затвердження Правил користування електричною енергією” постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

В пункті 8 Додатку №2 “Порядок розрахунків” до Договору (з врахуванням внесених додатковою угодою від 22.02.2016р. змін) сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати платежів обумовлених даним Договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 4.2.1 договору, за внесення платежів передбачених цим договором, з порушенням термінів визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат, суд зазначає наступне

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня .

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання.

З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Аналогічної практики дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 10.07.2013 р. по справі №5002-33/4081-2012.

Суд звертає увагу на розяснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. Так, сплата трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.п. 3.1, 4.1).

Відтак, суд провівши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2017», за періоди зазначені у розрахунку до позову встановив, що сума інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди нарахувань повинна становити 1096,79 грн. Відтак, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає до задоволення частково в розмірі 1096,79 грн.

Відтак, суд провівши перерахунок 3% річних за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018», за періоди зазначені у розрахунку до позову встановив, що розрахунок 3% річних проведений вірно, проте, при додаванні всіх сум за періоди зазначені у розрахунку сума 3% річних становить 314,79 грн., проте позивачем заявлено 314,82 грн. 3% річних. Оскільки, в порядку ч.4 ст.22 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних не звертався, то суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає до задоволення частково в сумі 314,79 грн.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як визначено п.4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Суд провівши перерахунок пені за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018», за періоди зазначені у розрахунку до позову встановив, що розрахунок пені проведений вірно, проте, при додаванні всіх сум за періоди зазначені у розрахунку сума пені становить 726,95 грн. яка є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення (726,94 грн.), однак, оскільки в порядку ч.4 ст.22 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають пені в сумі 726,94 грн.

Згідно із п.5.1. Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 «Обсяги споживання електричної енергії»).

В пункті 4.2.2. Договору зазначено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Відповідно до датку №1 до договору виставлені граничні величини споживання електричної енергії на лютий 2017 року – 800 кВт/год., на жовтень 2017 року – 700 кВт/год., на грудень 2017 року – 900 кВт/год.

За розрахунковий період лютого 2017 р. відповідачем спожито 1165 кВт/год., тобто перевищено договірну величину споживання електроенергії на 365 кВт/год. (1165-800 кВт/год.) про що відповідачу скеровано рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та повідомлення «Про перевищення договірної величини споживання електричної енергії».

За розрахунковий період жовтня 2017 р. відповідачем спожито 5431 кВт/год., тобто перевищено договірну величину споживання електроенергії на 4731 кВт/год. (5431-700 кВт/год.) про що відповідачу скеровано рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та повідомлення «Про перевищення договірної величини споживання електричної енергії».

За розрахунковий період грудня 2017 р. відповідачем спожито 3035 кВт/год., тобто перевищено договірну величину споживання електроенергії на 2135 кВт/год. (3035-900 кВт/год.) про що відповідачу скеровано рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та повідомлення «Про перевищення договірної величини споживання електричної енергії».

Сума заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії складає 13885,30 грн., якої відповідач станом день ухвалення рішення не оплатив.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що даний позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача належить 25595,91 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 726,94 грн. пені, 1096,79 грн. інфляційних втрат, 314,79 грн. 3% річних, 13885,30 грн. за перевищення понад договірного споживання електричної енергії.

Судовий збір в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст..ст.2, 4, 73, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194, 195, 201, 207, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” (79059, м.Львів, вул. Миколайчука, буд.9; ідентифікаційний код 34167494) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м.Лвьів, вул.Козельницька, 3; ідентифікаційний код 00131587) 25595,91 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 726,94 грн. пені, 1096,79 грн. інфляційних втрат, 314,79 грн. 3% річних, 1164,99 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 21.05.2018 р.

Суддя Кітаєва С.Б.