Рішення № 74124757, 04.05.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3454/17

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Харченко О.М. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі:

1) Державного агентства водних ресурсів України, м. Київ

2) Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області

3) Басейнового управління водних ресурсів річки Рось, м. Біла Церква Київської області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Альянс», м. Біла Церква Київської області

2) Головного територіального управління юстиції у Київській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:

1) ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Київській області

2) Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області

3) Пилипчанська сільська рада Білоцерківського району Київської області

про скасування рішення та знесення самочинно побудованого майна

За участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_2 (посвідчення №030760 від 12.12.2014);

від ОСОБА_3 (19.01.2018 №307/10/11-18);

від позивача-2: не з’явилися;

від позивача-3: ОСОБА_4 (довіреність від 12.04.2018 №186/07);

від відповідача-1: ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги б/н від 08.06.2017);

від відповідача-2: ОСОБА_6 (довіреність №7-5/32 від 02.01.2018);

від третьої особи -1: ОСОБА_7 (довіреність №50 від 19.12.2017);

від третьої особи-2: не з’явився;

від третьої особи-3: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

22.11.2017 Перший заступник прокурора Київської області (далі – прокурор) в інтересах держави в особі: Державного агентства водних ресурсів України (далі – Держагентство водних ресурсів), Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі - Білоцерківська РДА) та Басейнового управління водних ресурсів річки Рось (далі – Басейнове управління) звернувся до Господарського суду Київської області (далі – суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Альянс» (далі – відповідач-1, ТОВ «ВВ-Альянс») та Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі – відповідач-2, ГТУЮ) про скасування рішення та знесення самочинно побудованого майна. Крім того, прокурор просить стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 3 200,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 13, 14, 19, 1311 Конституції України,ст.ст.122, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 376, 391 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), та вказує на те, що ТОВ «ВВ-Альянс» в порушення вимог чинного законодавства України та умов договору оренди без згоди орендодавця провело реконструкцію відповідного орендованого майна шляхом його руйнування та здійснило самочинне будівництво готелю на відповідній земельній ділянці. Вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідно до якого зареєстроване право власності відповідача-1 на відповідне майно є незаконним та підлягає скасуванню, а самочинне побудоване майно знесенню. Крім того, зазначає, що про необхідність захисту прав та інтересів держави у судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2017 році за результатами розгляду листа РВ Фонду держмайна від 11.11.2016 та матеріалів відповідного кримінального провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань у 2015 році. Стверджує, що строк позовної давності пропущений з поважних причин, а відтак просить суд його поновити захистивши право.

Ухвалою суду від 23.11.2017 порушено провадження у справі; з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, зобов’язано учасників справи надати відповідні докази; на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017) залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі – РВ Фонду держмайна) та Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі – ДАБІ).

На підставі ст. 77 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, розгляд справи відкладався.

Разом з цим, 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147–VIII від 13.10.2017, відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку із зазначеним, судом постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, на стадії - підготовче провадження, про що винесено відповідну ухвалу від 03.01.2018.

На підставі ст. 183 ГПК України, у підготовчому засіданні неодноразово оголошувалась перерва та підготовче засідання відкладалось.

Ухвалою суду від 19.02.2018 на підставі ст.ст. 50, 177 ГПК України, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Пилипчанську сільську раду (далі – Сільська рада) та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

За результатами проведення підготовчого засідання 12.04.2018 судом постановлено: відхилити клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.05.2018, про що винесено відповідну ухвалу від 12.04.2018.

Під час судового засідання прокурор підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив (т. 2 а.с. 5-13).

У свою чергу, представник Держагентства водних ресурсів у судовому засіданні підтримав позовні вимоги прокурора в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідно до якого зареєстроване право власності відповідача-1 на нежитлові будівлі, площею 870,5м2, та заперечив проти позовних вимог в частині знесення відповідних нежитлових будівель, про що зазначив у своїх письмових поясненнях (т. 2 а.с. 1-4). Вказав, що між РВ Фонду держмайна та ТОВ «ВВ-Альянс» було укладено договір №1242 від 05.09.2011, відповідно до умов якого, відповідачу-1 передавалось майно, яке належить Басейновому управлінню на праві державної власності. Згідно умов даного договору, відповідач-1 мав право лише за попередньою згодою РВ Фонду держмайна проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна. Проте, відповідач-1 такої згоди не отримував. Указує, що ТОВ «ВВ-Альянс» з метою будівництва готелю зареєстрував недостовірні декларації про початок будівельних робіт від 20.03.2013 та про готовність об’єкта до експлуатації від 07.04.2014, зазначивши, що земельна ділянка використовується для будівництва на підставі державного акту на право постійного користування землею. Проте, зазначений акт чітко передбачає цільове призначення земельної ділянки, а саме, для розміщення гідротехнічних споруд. Зазначає, що зміна цільового призначення земельної ділянки не проводилась. Крім того, стверджує, що за результатами проведення позапланової перевірки дотримання ТОВ «ВВ-Альянс» законодавства у сфері містобування, ДАБІ було підтверджено факт самочинного будівництва. З урахуванням зазначеного, вважає, що відповідач-1 порушив право державної власності Держагенства водних ресурсів на відповідне орендоване майно.

У судове засідання представник Білоцерківської РДА не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, процесуальним правом передбаченим ст.42 ГПК України не скористався та письмових пояснень не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно (т. 1 а.с. 131, 245; т. 2 а.с. 62, 112, 132, 197).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

За таких обставин, ураховуючи те, що явка учасників процесу це право, а не обов’язок, та явка представника Білоцерківської РДА обов’язковою судом не визнавалась, суд визнав за можливе провести судове засідання без участі останнього.

У судовому засіданні представник Басейнового управління підтримав позовні вимоги прокурора в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідно до якого зареєстроване право власності відповідача-1 на нежитлові будівлі, площею 870,5м2, та заперечив проти позовних вимог в частині знесення відповідних нежитлових будівель, про що зазначив у своїх письмових поясненнях (т. 1 а.с. 140-142; т. 2 а.с. 88-91). Додатково, представник Басейнового управління вказав, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Крім того, зазначив, що відкрито кримінальне провадження №42015110000000337, яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 01.07.2015 за фактом заволодіння майном, що перебуває на балансі Басейнового управління, передбаченого ст. 191 Кримінального кодексу України. Вважає, що винесення вироку по справі дасть можливість на відшкодування завданих збитків власнику майна та користувачу земельної ділянки або буде застосована санкція щодо конфіскації майна правопорушників. Стверджує, що знесення самочинного збудованих об’єктів не призведе до відновлення початкових прав позивачів, що були порушені з моменту початку будівництва. Окрім цього, зазначає, що прокурору стало відомо про необхідність захисту прав та інтересів держави у судовому порядку у 2015 році.

Представник ТОВ «ВВ-Альянс» проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 160-162; т. 2 а.с. 185-193), зокрема, зазначив, що відповідно до п. 1.2 договору №1242 від 05.09.2011, відповідне майно, було передано відповідачу-1 з метою розміщення готелю. Стверджує, що Басейновим управлінням була надана згода на отримання відповідачем-1 містобудівних умов та обмежень на реконструкцію нежитлового приміщення під готель згідно договору №1242 від 05.09.2011. Зазначає, що 07.08.2014 ДАБІ було зареєстровано декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, а відтак останнім будь-яких порушень на початок та закінчення будівельних робіт по будівництво готелю зафіксовано не було. Зазначає, що земельна ділянка на якій було побудовано готель віднесена до земель водного фонду, на яких не заборонено розташування готелю для культурно-оздоровчих, спортивних і туристичних цілей. ТОВ «ВВ-Альянс» побудувало готель саме для таких цілей, а тому необхідності для зміни цільового призначення земельної ділянки немає. Стверджує, що оскільки ДАБІ було зареєстровано декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, то порушення законодавства з боку відповідача-1 щодо будівництва готелю відсутні. Факт скасування відповідної декларації не вказує на ознаки самочинного будівництва. Зазначає, що посилання прокурора на те, що строк позовної давності був пропущений з поважних причин є необґрунтованим, оскільки вважає, що прокурору було відомо про рішення від 22.09.2014 про реєстрацію права власності на готель. Зазначене свідчить про те, що строк позовної давності минув ще 22.09.2017, а тому просить суд відмовити у позовних вимогах застосувавши строк позовної давності.

Під час судового засідання відповідач-2 підтримав позицію представника ТОВ «ВВ-Альянс» та проти позову заперечив, додатково вказав, що прокурором не зазначено, чому саме ГТУЮ було визначено у позові як відповідача.

Третя особа - РВ Фонду держмайна у своїх письмових поясненнях (т. 1 а.с. 138-139) зазначила, що 01.04.2016 робочою групою останнього за результатами перевірки було складено звіт та встановлено, що відповідачем-1 без згоди РВ Фонду держмайна було змінено технічні характеристики орендованого державного майна. Вказує, що 20.04.2016 на адресу ТОВ «ВВ-Альянс» було направлено лист з вимогою надати пояснення із підтверджуючими документами щодо зазначеної обставини, проте, відповідачем-1 указаний лист проігноровано та відповідні пояснення надано не було.

У судове засідання представник третьої особи – ДАБІ не з’явився, проте, подав до суду письмові пояснення (т. 2 а.с. 67-72) у яких, зокрема, зазначив, що за результатами розгляду наданих ТОВ «ВВ-Альянс» декларацій, ДАБІ було прийнято рішення про їх реєстрацію. У подальшому, ДАБІ у період з 27.07.2017 по 09.08.2017 було проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем-1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при будівництві готелю. За результатами проведеної перевірки було виявлено факт наведення ТОВ «ВВ-альянс» недостовірних даних у відповідних деклараціях. Зазначене стало передумовою для скасування реєстрації декларацій. Зазначає, що після проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю, було встановлено наявність порушення відповідачем-1 умов передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України. Ураховуючи те, що ТОВ «ВВ-Альянс» було вчинено численні порушення законодавства у сфері містобудування, вважає, що будівництво є самочинним.

Представник Сільської ради у судове засідання не з’явився, проте, подав до суду клопотання у якому просив здійснювати розгляд справи без участі останнього, яке суд, з урахуванням положень ст. 42 ГПК України, визнав за можливе задовольнити. Крім того, Сільською радою засобами поштового зв’язку на адресу суду були надіслані письмові пояснення (т. 2 а.с.123-124), у яких остання, зокрема, зазначила, що земельна ділянка на якій розташований готель входить до меж с.Пилипча. Вказала, що 12.09.2014 до Сільської ради звернулось ТОВ «ВВ-Альянс» про присвоєння юридичної адреси об’єктом нерухомості, мотивуючи тим, що побудований новий об’єкт – готель. Рішенням виконавчого комітету Сільської ради готелю було присвоєно юридичну адресу: с.Пилипча, вул. Леніна, 33Б Білоцерківського району Київської області. Зазначає, що від Басейнового управління заяв щодо зміни землекористувача або зміни цільового призначення земельної ділянки до Сільської ради не надходило.

На підставі ст.233 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

05.09.2011 між РВ Фонду держмайна (орендодавець) та ТО «ВВ-Альянс» (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1242 (далі – Договір, т. 1 а.с. 50-56), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно – нежитлове приміщення – споруда насосної станції із збірних залізобетонних плит площею 224,4м2: службове приміщення площею 43,9м2; під’їзна дорога площею 0,25м2; площадка насосної станції – 1шт; східці – 19шт; підпірна стінка висотою 1,5м 70 пог.м.; ливнеспуск 56пог.м., ворота 4х2 – 1шт; берегоукріплення 250 пог.м., розміщене за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с.Пилипча, що перебуває на балансі Басейнового управління (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.05.2011 і становить за незалежною оцінкою 81 700,00грн.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення готелю.

Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 Договору).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору, орендар має право за згодою орендодавця проводити зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.

Це Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 05.09.2011 по 04.08.2014 включно (п. 10.1 Договору).

Так, на виконання п. 2.1 Договору, 05.09.2011 між орендодавцем та орендарем, за погодженням балансоутримувача – Басейнового управління, підписано акт приймання-передачі відповідного державного майна (т. 1 а.с. 57).

У подальшому, з метою будівництва готелю, ТОВ «ВВ-Альянс» 20.03.2013 зареєструвало у ДАБІ декларацію про початок виконання будівельних робіт, відповідно до якої загальна площа будівлі відповідно до проектної документації становить 871,07м2 (т. 1 а.с. 94-96). Після цього, 07.03.2014 відповідачем-1 було зареєстровано у ДАБІ декларацію про готовність об’єкта, а саме, будівля загальною площею 870,5м2 з яких: готель літ. «А» -721,6 м2, мангальна літ. «Б» - 122,9 м2, теплогенераторна літ. «В» - 21,2 м2, КПП літ. «Г» -4,8 м2, до експлуатації. (т. 1 а.с. 97-99).

У зв’язку із зазначеними обставинами, відповідач-1 звернувся до Сільської ради із заявою про присвоєння юридичної адреси зазначеному об’єкту. На підставі цієї заяви виконавчим комітетом Сільської ради було прийнято рішення про присвоєнню новозбудованому об’єкту юридичної адреси: Київська область, Білоцерківський район, с.Пилипча, вул. Леніна, 33 В. Зазначена обставина учасниками справи не заперечується.

22.09.2014 Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області (далі – Реєстраційна служба) було зареєстровано право власності ТОВ «ВВ-Альянс» на відповідне майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб’єкта (т. 1 а.с. 44-46).

На підставі наказу Фонду держмайна України від 14.05.2012 №655 «Щодо виконання контрольних функцій Фонду держмайна України у сфері оренди» 01.04.2016 робочою групою РВ Фонду держмайна було проведено контрольні заходи (перевірки) щодо використання державного майна та виконання Договору за результатами яких було складено звіт (т. 1 а.с. 58-61). Із змісту даного звіту вбачається, що ТОВ «ВВ-Альянс» без згоди РВ Фонду держмайна та в порушення умов п.п. 4.4, 5.1, 5.7, 6.3 договору змінило технічні характеристики частини орендованого державного майна.

Ураховуючи зазначену обставину, 20.04.2016 РВ Фонду держмайна звернулось до ТОВ «ВВ-Альянс» зі листом-вимогою №14-09-1586, у якому просило надати дозвільні документи, на підставі яких було змінено технічні характеристики орендованого державного майна (т. 1 а.с. 63). Вказаний лист відповідач-1 отримав 25.04.2016, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 62), проте, відповіді на нього ТОВ «ВВ-Альянс» не надав. Доказів, які б вказували на протилежне сторонами суду надано не було.

Так, 06.04.2016 ДАБІ було проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем-1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої було складено акт (т. 1 а.с. 101-102). Із змісту вказаного акту вбачається, що на відповідній земельній ділянці за адресою, вул. Леніна, 33В, с.Пилипча Білоцерківського району Київської області розміщено готель, який належить на праві власності ТОВ «ВВ-Альянс».

Після чого, ДАБІ у період з 27.07.2017 по 09.08.2017 було проведено плановий захід державного контролю щодо дотримання ТОВ «ВВ-Альянс» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, за результатами якого було складено акт №Т-0908/2 (т. 1 а.с. 108-123). Так, під час проведення вказаних заходів було встановлено факт наведення ТОВ «ВВ-Альянс» недостовірних даних у відповідних деклараціях; по факту відповідний об’єкт не завершений будівництвом та не готовий до експлуатації; виконано будівельні роботи з реконструкції насосної станції зі зміною функціонального призначення, зміною геометричних розмірів будівлі та зміною геометричних розмірів фундаментів будівлі; виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі шляхом прибудови та надбудови приміщень, що призвело до зміни геометричних розмірів будівлі та фундаментів; виконано будівельні роботи з будівництва одноповерхової нежитлової будівлі. Встановлено, що будівельні роботи відповідач-1 виконав на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, оскільки цільове призначення земельної ділянки – для розміщення гідротехнічних споруд.

На підставі встановлених порушень, 22.08 2017 наказом ДАБІ №348 було скасовано реєстрацію відповідних декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об’єкта до експлуатації відповідно (т. 1 а.с. 166-167).

Ураховуючи те, що ТОВ «ВВ-Альянс» здійснило самочинне будівництво на відповідні земельній ділянці, на якій знаходилось державне майно, яке на праві державної власності належить Басейновому управлінню, РВ Фонду держмайна звернулось до прокурора із проханням вжити заходів прокурорського реагування (т. 1 а.с. 48-49). На підставі зазначених обставин, прокурор звернувся із даним позовом до суду.

Підсумовуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII (далі – Закон №2269-XII), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 4 Закону №2269-XII, об’єктами оренди за цим Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Як зазначалось вище, між РВ Фонду держмайна та ТОВ «ВВ-Альянс» було укладено Договір, щодо передання в оренду відповідачу-1 майна, що перебуває у державні власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.11.2011 (т. 1 а.с. 81-82). Указане майно було передано РВ Фондом держмайно до відповідача-1 за погодженням балансоутримувача – Басейнового управління, що підтверджується актом приймання-передачі №І від 05.09.2011 (т. 1 а.с. 57).

Частиною 1 ст. 5 та ч.1 ст.6 Закону №2269-XII передбачено, що орендодавцями, зокрема, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, а орендарями згідно з цим Законом можуть бути, зокрема, юридичні особи та громадяни України.

Таким чином, РВ Фонду держмайна є орендодавцем, а ТОВ «ВВ-Альянс» є орендарем у розумінні Закону №2269-XII.

Абзацом 4 ч. 3 ст. 23 Закону №2269-XII встановлено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Аналогічне положення міститься і у п.6.3 Договору, яким передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.

Відповідно до п. 3.21 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», реконструкція – це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об’єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Як зазначалось вище, ТОВ «ВВ-Альянс» було передано в оренду, зокрема, насосну станцію, яка складається із: наземної частини, яка у свою чергу складається із 18-ти залізобетонних ребристих панелей – стінкових та покрівельних, які з’єднані між собою за допомогою електрозварювальних та арматурних деталей; підземною частини, яка також складається з залізобетонних ребристих панелей, які змонтовані на монолітній плиті днища. Вказане підтверджується висновком Білоцерківського філіалу Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту про загальний технічний стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі насосної станції по вул. Леніна, 33Б в с. Пилипча Білоцерківського району Київської області (т. 1 а.с. 211-220).

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву стверджує, що останнім було демонтовано лише верхню частину насосної станції та передано її на зберігання до балансоутримувача – Басейнового управління. Зазначена обставина підтверджується актом приймання передачі між указаними особами від 12.08.2015 та звітом робочої групи РВ Фонду держмайна про результати проведеної перевірки щодо використання державного майна та виконання умов Договору (т. 1 а.с. 58 -61, 221).

Як встановлено судом та не спростовано учасниками справи, ТОВ «ВВ-Альянс» на місцезнаходженні наземної частини насосної станції було здійснено будівництво нерухомого майна, загальною площею 870,5м2 з яких: готель літ. «А» -721,6 м2, мангальна літ. «Б» - 122,9 м2, теплогенераторна літ. «В» - 21,2 м2, КПП лат «Г» -4,8 м2, що підтверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт та декларацією про готовність об’єкта до експлуатації (т. 1 а.с.86; 205-210; т. 2 а.с. 28-29). Щодо підземної частини відповідач-1 указує, що будь-яких заходів щодо змінити, розширення, технічного переобладнання ним не проводилось. Доказів, які б підтверджували або спростовували зазначену обставину учасниками справи суду надано не було.

Ураховуючи викладене та те, що відповідачем-1 було здійснено будівництво готелю на місцезнаходженні верхньої частини насосної станції, а підземна частина була збережена останнім, то наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що ТОВ «ВВ-Альянс» було проведено саме реконструкцію орендованого майна, шляхом поліпшень, які не можна відокремити без шкоди для вказаного майна. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

Відповідно до приписів 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем-1, останній не отримував дозволів на проведення заміни, реконструкції, розширення, технічного переозброєння орендованого майна саме від орендодавця - РВ Фонду держмайна. Наявний в матеріалах справи лист Басейнового управління №344 від 08.05.2011, суд до уваги не приймає, оскільки Басейнове управління є балансоутримувачем орендованого майна, а не орендодавцем, у розумінні Закону №2269-XII, згода якого вимагається (т. 1 а.с. 198).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону №2269-XII, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. У свою чергу, у п. 2.2 Договору визначено, що передача майно в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Проаналізувавши викладене суд дійшов висновку, що відповідну реконструкцію (поліпшення) орендованого майна проведено без згоди орендодавця - РВ Фонду держмайна, а відтак, ТОВ «ВВ-Альянс» порушено умови Договору та положення Закону № 2269-XII, у зв’язку із чим державна реєстрація права власності на відповідне нерухоме майно є протиправною.

Водночас, під час судового розгляду спору, відповідачем-1 було надано суду заяву про застосування наслідків порушення строків позовної давності, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.570 рішення від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п.51 рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 2 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень ч.ч.2, 4 ст. 29 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, суд вважає, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або мала об'єктиву можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, суд бере до уваги і правову позицію викладену у постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18.10.2017, №3-869гс17 від 16.08.2017, №3-455гс17 від 07.06.2017, №3-1486гс16 від 22.03.2017, №916/2122/13 від 22.04.2015, №11/163/2011/5003 від 25.03.2015 та Верховного Суду у справі № 910/4250/17 від 05.04.2018, яка полягає в тому, що оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органів державної влади, права та інтереси яких він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.

До того ж, порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, адже норма ч.1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі Держагенства водних ресурсів, Білоцерківської РДА та Басейнового управління, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Як встановлено судом, оскаржуване рішення було прийнято Реєстраційною службою 22.09.2014, із даним позовом прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду 22.11.2017 (вхідний штамп суду), тобто, з порушеним загального строку позовної давності.

Проте, Держводаганством та Білоцерківською РДА не було надано суду жодного доказу, які б вказували на обізнаність чи можливість обізнаності своїх порушених прав, що дало б, у свою чергу, можливість вчасно звернутися за відповідним захистом до суду.

Водночас, у наявних матеріалах справи лист Басейнового управління №275/07 від 09.09.2014 свідчить про те, що останній, зокрема, міг довідатись про порушення свого права відповідачем-1 ще у 2014 році (т. 2 а.с. 155).

Доказів поважності пропуску строку позовної давності жодним із позивачів суду надано не було.

У свою чергу, чинне законодавство не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду. Однак, жодним із позивачів не було заявлено суду клопотання про поновлення строку позовної давності.

Щодо дотримання прокурором строку позовної давності, то останній зазначає, що йому стало відомо про допущені порушення відповідачем-1 лише в 2017 році, а саме, за результатами розгляду листа РВ Фонду держмайна від 11.11.2016; дослідження матеріалів відповідного кримінального провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01.07.2015; аналізу інформації наданої Басейновим управлінням 02.08.2017, Держагенством водних ресурсів 17.03.2017 та ДАБІ 23.08.2017. Проте, із зазначеним суд не може погодитись із наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (у редакції, на час прийняття спірного рішення) визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів (ч.1 ст.6 Закону України «Про прокуратуру»).

У свою чергу, суд вважає, що прокурор міг дізнатись про порушення ТОВ «ВВ-Альянс» вимог Закону, про що свідчить наявний у матеріалах справи лист №438-вих від 17.03.2014 прокуратури Білоцерківського району Київської області, яка безпосередньо підпорядковується прокуратурі Київської області (т. 2 а.с. 151).

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за додержанням ТОВ «ВВ-Альянс» відповідного законодавства, позбавляє прокурора права посилатися на відсутність можливості дізнатися про здійснення відповідної реєстрації права власності відповідачем-1.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За приписами ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування рішення Реєстраційної служби від 22.09.2014, заявлені з порушенням строку позовної давності, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про знесення самочинно збудованого нерухомого майна ТОВ «ВВ-Альянс» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», поняття «будівництво» включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва.

Для визнання будівництва самочинним воно має бути пов'язане з об'єктом нерухомості й порушувати одне з положень ст. 376 ЦК України.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в ч. 1 ст. 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Так, на момент укладання Договору між РВ Фонду держмайна та ТОВ «ВВ-Альянс» останніми було погоджено, що відповідне орендоване майно передається відповідачу-1 з метою розміщення готелю (п. 1.2 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Ураховуючи те, що на відповідній земельній ділянці знаходилось вказане орендоване майно, яке було надано відповідачу-1 для розміщення готелю, суд вважає, що земельна ділянка була відведена саме для цієї мети. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції від 05.01.2013, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Так, в матеріалах справи наявна декларація ТОВ «ВВ-Альянс» про початок виконання будівельних робіт за адресою Київська область, Білоцерківський район, с.Пилипча, вул. Леніна, 33-Б, яка зареєстрована в ДАБІ 20.03.2013, та із змісту якої вбачається, що відповідний об’єкт нерухомості належить до III категорій складності (т. 1 а.с. 94-96).

Ураховуючи зазначене, станом на 20.03.2013 ТОВ «ВВ-Альянс» мав право здійснювати будівельні роботи на відповідній земельній ділянці.

Разом з цим, як зазначалось вище, ДАБІ 07.03.2014 було зареєстровано подану відповідачем-1 декларацію про готовність об’єкта до експлуатації. Зазначене свідчить про те, що ТОВ «ВВ-Альянс» не було порушено будівельні норми та стандарти про здійсненні відповідного будівництва.

Ураховуючи зазначене, здійснене будівництво ТОВ «ВВ-Альянс» не може вважатись самочинним через відсутність ознак, які визначені у ст. 376 ЦК України.

Крім того, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (абз. 1 п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України» №6 від 30.03.2012).

Водночас, як вбачається із письмових пояснень Басейнового управління, останній заперечує проти знесення самочинного будівництва. У свою чергу, Держагентство водних також заперечує проти знесення та просить суд повернути орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України, яка кореспондується із ст. 29 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Держагенства водних ресурсів, Білоцерківської РДА та Басейнового управління.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Проте, жоден із позивачів указаним правом не скористався та не подав до суду письмові заяву щодо зміни підстави та предмету позову.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки судом було встановлено, що здійснене ТОВ «ВВ-Альянс» будівництво нерухомого майна не є самочинним у розумінні ст. 376 ЦК України, та задоволення вимоги щодо його знесення не призведе до відновлення початкових прав позивачів, суд не вбачає підстав для задоволення відповідної вимоги прокурора.

Крім того, щодо строку дії Договору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст.ст. 10, 17 Закону № 2269-XII істотною умовою договору оренди є: термін, на який укладається договір оренди. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Як вбачається із п. 10.1 Договору, сторонами було погоджено, що останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, тобто, до 04.08.2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 2269-XII, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону № 2269-XII, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 10.4 Договору передбачено, що пролонгація Договору оформлюється додатковим договором, який є невід’ємною частиною Договору.

Проте, відповідної додаткової угоди до Договору між РВ Фонду держмайна та відповідачем-1 укладено не було, а відтак суд приходить до висновку, що Договір припинив свою дію 04.08.2014. Вказана обставина також підтверджується листом РВ Фонду держмайна №13-09-466, від 12.02.2016 (т. 1 а.с. 172). Доказів протилежного суду сторонами надано не було.

Ураховуючи припинення договору у позивачів виникає право на повернення орендованого майна у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на прокурора.

Керуючись ст.ст. 7, 42, 73-74, 77-80, 86, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України .

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.05.2018.