Рішення № 74124694, 10.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2018Справа № 910/17909/17

За позовом Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" (Львівська обл., м. Броди)

До: 1. Закарпатської митниці ДФС (Закарпатська область, м. Ужгород)

2. Державної казначейської служби України (м. Київ)

Про стягнення 198058,90 грн. шкоди

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Рождественська Л.П.

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Бродівське лісове господарство" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС (відповідач-1) та Державної казначейської служби України (відповідач- 2) про стягнення 198 058,90 грн. шкоди.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про «уточнення позовних вимог» від 31.10.17., а.с. 89) мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача-1 щодо затримки залізничних вагонів позивача, які не пройшли митного огляду та були затримані на станції Батьово, неправомірність чого встановлена у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.16. у справі № 813/2237/16, яка набрала законної сили. Позивач вважає, що через простій вагонів та протиправну бездіяльність відповідача-1 ним понесено матеріальних збитків на суму 198058,90 грн., просить суд стягнути з Державного бюджету України 198058,90 грн. шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 15000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.17. порушено провадження у справі № 910/17909/17 та призначено її до розгляду.

07.11.17. відповідачем-1 було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.17. у справі № 910/17909/17 (суддя Шкурдова Л.М.) виключено відповідача 2 - Державну казначейську службу України зі складу відповідачів у справі № 910/17909/17 та залучено до участі у справі в процесуальному статусі відповідача 2 - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області; справу № 910/17909/17 за позовом Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про стягнення 198058,90 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.18. ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.17. у справі № 910/17909/17 скасовано, справу направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/17909/17 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.18. суд прийняв справу № 910/07909/17 до свого провадження, дійшов висновку розгляд справи № 910/17909/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 03.04.18.

23.03.18. позивачем подано відповідь на відзив.

03.04.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/17909/17 до судового розгляду по суті на 10.05.18.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 10.05.18.18. судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів явку своїх повноважних представників в судове засідання 10.05.18. не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.05.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ДП "Бродівське лісове господарство" в особі директора Ониськіва О.Я. (Продавець), з однієї сторони та фірмою "Пізец ГмбХ" в особі директора Франца Пізеца (Покупець) укладено контракт №7-2016 BR від 10.05.2016 року, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купляє лісоматеріали необроблені, а саме - дрова паливні (код УКТ ЗЕД 4401).

ДП "Бродівське лісове господарство" на виконання вимог вищезгаданого контракту здійснило завантаження лісопродукції - 16 травня 2016 року вагони № 96399548, № 96391321 та 19 травня 2016 року вагони № 32261406, № 32261372. Дані вагони замитнено згідно наступних МД: № 209050000/2016/001520 та відповідно № 209050000/2016/001548.

Пройшовши без зауважень розмитнення на митних постах Львівської митниці ДФС вказані вагони були відправлені для транспортування деревини по маршруту Броди-Батьово 16.05.16.

Для належної організації перевезень вантажів між позивачем та ПАТ «Українська залізниця» було укладено 28.12.12. Договір № 2230/1234-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах.

Разом з тим, вказані вагони не пройшли митного огляду на Закарпатській митниці ДФС та затримані на станції Батьово.

У зв'язку із затриманням товару з 19.05.16. Закарпатською митницею ДФС на станції Батьово, позивачем понесено 198 058,90 грн. додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням вантажу у вагоні № 96399548, включених до перевізних документів та встановлених Збірником тарифом за період з 19.05.16. по 18.06.16., а саме: з 19.05.16. 04:00 год. по 18.06.16. о 04:00 год. (720 годин), з яких: за користування вагоном 25 336,30 грн. без ПДВ, зберігання вантажу протягом 28 діб 12633,40 грн. без ПДВ, 2 телеграми (повідомлення) 244,00 грн. без ПДВ, 2 години маневрової роботи 2694,20 грн. без ПДВ, вантажно-розвантажувальні роботи та робота МЧ 00,00 грн., зважування вагону 173,10 грн. без ПДВ, всього 41081,00 грн. З 18.06.16. по 24.10.16., а саме: з 18.06.16. о 04:00 год. по 24.10.16. о 14:30 год. (3083 годин), з яких: за користування вагоном 113553,00 грн. без ПДВ, зберігання вантажу протягом 131 доби 43424,90 грн. без ПДВ, всього 156 977,90 грн., на загальну суму 198 058,90 грн.

На підставі листа-вимоги № ЦТЛ-19/813 від 13.04.17., отриманої позивачем від Філії «Центр транспортної логістики» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Державне підприємство "Бродівське лісове господарство" сплатило 198058,90 грн. додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням вантажу у вагоні № 96399548, що підтверджується платіжним дорученням № 1409 від 31.05.17. на вказану суму.

Предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС та Державної казначейської служби України про стягнення 198 058,90 грн. шкоди, мотивована протиправною бездіяльністю відповідача-1 щодо затримки залізничних вагонів позивача, які не пройшли митного огляду та були затримані на станції Батьово, неправомірність чого встановлена у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.16. у справі № 813/2237/16, яка набрала законної сили. Позивач вважає, що через простій вагону № 96399548 та протиправну бездіяльність відповідача-1 ним понесено матеріальних збитків на суму 198058,90 грн., внаслідок чого просить суд стягнути з Державного бюджету України 198058,90 грн. шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС, на підставі статей 16, 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.16. у справі № 813/2237/16 (залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.17. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.17. у справі № 813/2237/16), яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів: державного підприємства "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, № 91503730; державного підприємства "Золочівське лісове господарство" № 96399787, № 96395264, № 96392964, № 96398672; державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" № 67610808; державного підприємства "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, № 96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, № 96396643; державного підприємства "Бібрське лісове господарство" № 91503227, № 91503839, № 91502765; державного підприємства "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; державного підприємства "Турківське лісове господарство" № 96397542; державного підприємства "Cколівське лісове господарство" № 63359328. Зобов'язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України наступних залізничних вагонів державного підприємства "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, № 91503730; державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" № 67610808; державного підприємства "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, № 96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, № 96396643; державного підприємства "Бібрське лісове господарство" № 91503227, № 91503839, № 91502765; державного підприємства "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; державного підприємства "Турківське лісове господарство" № 96397542;

Означеною постановою, зокрема, встановлено, що починаючи з 06.05.16. на території залізничних станцій "Чоп", "Ужгород" та "Батьово" (зони діяльності митних постів Закарпатської митниці ДФС) перебувають залізничні вагони ДП "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, № 91503730; ДП "Золочівське лісове господарство" № 96399787, № 96395264, № 96392964, № 96398672; ДП "Дрогобицьке лісове господарство" № 67610808; ДП "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, № 96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, № 96396643; ДП "Бібрське лісове господарство" № 91503227, № 91503839, № 91502765; ДП "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; ДП "Турківське лісове господарство" № 96397542; ДП "Cколівське лісове господарство" № 63359328, які зупинені Закарпатською митницею ДФС. Таким чином, Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів ДП "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, № 91503730; ДП "Золочівське лісове господарство" № 96399787, № 96395264, № 96392964, № 96398672; ДП "Дрогобицьке лісове господарство" № 67610808; ДП "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, № 96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, № 96396643; ДП "Бібрське лісове господарство" № 91503227, № 91503839, № 91502765; ДП "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; ДП "Турківське лісове господарство" № 96397542; ДП "Cколівське лісове господарство" № 63359328 через державний кордон України у строк, встановлений ст.199 МК України. Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів ДП "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, № 91503730; ДП "Золочівське лісове господарство" № 96399787, № 96395264, № 96392964, № 96398672; ДП "Дрогобицьке лісове господарство" № 67610808; ДП "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, № 96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, № 96396643; ДП "Бібрське лісове господарство" № 91503227, № 91503839, № 91502765; ДП "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; ДП "Турківське лісове господарство" № 96397542; ДП "Cколівське лісове господарство" № 63359328 слід задовольнити в повному обсязі, оскільки Закарпатською митницею ДФС не надано доказів того, що вона, затримуючи вагони та допускаючи бездіяльність щодо вчинення митних формальностей у строк, що не може перевищувати 30 днів, діяла у спосіб та в межах повноважень, визначених МК України. З урахуванням вимог чинного законодавства України, наданням позивачами всіх необхідних документів для митного оформлення транспортних засобів, а також враховуючи висновок суду про протиправність бездіяльності Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів позивачів, позовна вимога про зобов'язання відповідача 1 завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України пропуску через митний кордон України залізничних вагонів ДП "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, № 91503730; ДП "Дрогобицьке лісове господарство" № 67610808; ДП "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, № 96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, № 96396643; ДП "Бібрське лісове господарство" № 91503227, № 91503839, № 91502765; ДП "Буське лісове господарство" № 96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; ДП "Турківське лісове господарство" № 96397542; ДП "Cколівське лісове господарство" № 63359328 (крім ДП "Золочівське лісове господарство") також підлягає до задоволення.

Обставини, встановлені у справі № 813/2237/16, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє постанова Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.16. у справі № 813/2237/16, то встановлені ним факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст. 22 ЦК України).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (статті 1174 Цивільного кодексу України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Враховуючи встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.16. у справі № 813/2237/16 обставини, суд при розгляді даної справи вважає, що позивачу має бути відшкодована у повному обсязі шкода, завдана неправомірними діями Закарпатської митниці ДФС.

Для необхідності достеменного дослідження питання наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення в діях Закарпатської митниці ДФС, тобто підстави цивільно-правової відповідальності останнього, Господарський суд міста Києва суд відмічає, що в даному випадку неправомірні дії Закарпатської митниці ДФС полягали в тому, що відповідачем-1 не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничного вагону ДП "Бродівське лісове господарство" № 96399548 через державний кордон України у строк, встановлений ст.199 МК України, оскільки Закарпатською митницею ДФС не надано доказів того, що вона, затримуючи вагони та допускаючи бездіяльність щодо вчинення митних формальностей у строк, що не може перевищувати 30 днів, діяла у спосіб та в межах повноважень, визначених МК України.

Отже, наявність вини відповідача-1 у вказаних діях не спростовано під час розгляду справи № 910/17909/17, та відповідно вона за змістом ч. 2 ст. 1166 ЦК України презюмується.

При цьому, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.16. у справі № 813/2237/16 встановлено, що відповідачем-1 не було надано інформації щодо вчинення дій, визначених Митним кодексом України, стосовно вантажу, який перебуває у залізничному вагоні № 96399548.

Шкода полягає у вимушеній оплаті позивачем 198058,90 грн. додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням вантажу у вагоні № 96399548 у зв'язку із затриманням товару з 19.05.16. Закарпатською митницею ДФС на станції Батьово, однак не вчинення нею мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Причино-наслідковий зв'язок характеризується тим, що з огляду на не здійснення відповідачем-1 визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничного вагону ДП "Бродівське лісове господарство" № 96399548, позивач змушений був сплатити 198058,90 грн. (за період з 19.05.16. по 18.06.16., а саме: з 19.05.16. 04:00 год. по 18.06.16. о 04:00 год. (720 годин), з яких: за користування вагоном 25 336,30 грн. без ПДВ, зберігання вантажу протягом 28 діб 12633,40 грн. без ПДВ, 2 телеграми (повідомлення) 244,00 грн. без ПДВ, 2 години маневрової роботи 2694,20 грн. без ПДВ, зважування вагону 173,10 грн. без ПДВ, всього 41081,00 грн.; З 18.06.16. по 24.10.16., а саме: з 18.06.16. о 04:00 год. по 24.10.16. о 14:30 год. (3083 годин), з яких: за користування вагоном 113553,00 грн. без ПДВ, зберігання вантажу протягом 131 доби 43424,90 грн. без ПДВ, всього 156 977,90 грн., на загальну суму 198 058,90 грн.), оскільки фактично вказані витрати було понесено саме внаслідок затримки вагону № 96399548 та не вчиненням відповідачем-1 визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничного вагону ДП "Бродівське лісове господарство" № 96399548, а не в порядку ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 218, частин 1,2 ст. 218 Митного кодексу України.

При цьому, як вказує сам відповідач-1 в своєму письмовому відзиві на позов (т. 1 арк. справи 153 лише 25.10.16. (в той час як період, визначений позивачем для нарахування шкоди закінчується 24 10 16.) Закарпатською митницею ДФС було вчинено дії по здійсненню митного контролю та вказаною датою проведено експертне дослідження товару.

Вказане спростовує доводи відповідача-1, викладені в письмовому відзиві на позовну заяву, що відсутності причинно-наслідкового зв'язку та недоведеністю розмірів шкоди та її завдання з винних дій відповідача-1.

При цьому судом враховано, що заперечення відповідача-1 проти задоволення позову та, зокрема, обставин неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС, з посиланням на приписи ст. 321 Митного кодексу України судом до уваги не приймаються як необґрунтовані та безпідставні, а означені заперечення були предметом розгляду у межах справи № 813/2237/16, та не нівелюють преюдиціальності фактів, встановлених судом адміністративної юрисдикції.

Отже судом встановлено наявність вини відповідача-1.

Крім вказаного судом встановлено наявність, розмір шкоди (щляхом визначення того, які суми були нараховані ПАТ "Українська залізниця" окремо за кожною операцією та за який період) та встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями Закарпатської митницею ДФС (порушення 30-тиденного строку) та шкодою саме в сумі 198 058,90 грн.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Приписами п. 2 ч. 9 прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.11. (далі - Порядок), Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (п.п. 2 п. 35 Порядку).

У відповідності до Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.15., (п. 1) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Таким чином управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державної казначейської служби України.

Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства України, позивачу надане право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду.

Враховуючи те, що позивачем належним чином доведено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2970,88 грн. покладаються на відповідача-1, оскільки шкода заподіяна в зв'язку з неправомірними діями останнього, та стягуються в доход Державного бюджету України.

Щодо вимог позивача про стягнення 15000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд відзначає наступне.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження надання адвокатських послуг, представником позивача надано: договір № 19/09/17 від 21.09.17. про надання правової допомоги (з підготовки та написання позовної заява про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 198 058,90 грн., заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС та здійснення представництва інтересів позивача в Господарському суді міста Києва в межах справи № 910/17909/17), ордери на надання правової допомоги серії ЛВ № 099203 та № 089762.

В підтвердження оплати послуг адвоката додано платіжне доручення № 2760 від 22.10.17. на суму 15000,00 грн.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, враховуючи тривалість розгляду і складність справи, розумність витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд дійшов до висновку, що клопотання позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню в сумі 5 000,00 грн. та стягуються з відповідача-1, оскільки шкода була заподіяна в зв'язку з неправомірними діями останнього.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6, ідентифікаційний код 37567646) на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" (80602, Львівська обл., м. Броди, вул. Низька, 15; ідентифікаційний код 00992444) грошові кошти в розмірі 198058 (сто дев'яносто вісім тисяч п'ятдесят вісім) грн. 90 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20; ідентифікаційний код 39515893).

3. Стягнути з Закарпатської митниці ДФС (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20; ідентифікаційний код 39515893) на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" (80602, Львівська обл., м. Броди, вул. Низька, 15; ідентифікаційний код 00992444) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

4. Стягнути з Закарпатської митниці ДФС (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20; ідентифікаційний код 39515893) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) 2970 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 88 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.05.18.

Суддя Т.М. Ващенко