Рішення № 74124525, 21.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2018Справа № 910/3284/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово"

про стягнення 43 905,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб" (надалі - "ПрАТ "СК "Брітіш Авто Клаб") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" (надалі - "ПрАТ "СК "Здорово") про стягнення 43 905,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Талісман Страхування" (після зміни назви - ПрАТ "СК "Брітіш Авто Клаб") на підставі договору добровільного страхування транспортних ризиків №1447.001.2016 від 11.04.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - "ДТП") виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, була застрахована ПрАТ "СК "Здорово" згідно договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7853680, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування відповідних збитків у розмірі 43 905,40 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/3284/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 23.03.2018 була надіслана відповідачу 16.02.2018 рекомендованим листом та отримана останнім 30.03.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103046104114.

Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, а тому у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

11.04.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Талісман Страхування" (після зміни назви - ПрАТ "СК "Брітіш Авто Клаб") (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних ризиків №1447.001.2016 (надалі - "Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобілем марки "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. Строк дії Договору: з 12.04.2016 по 11.04.2017.

03.02.2017 о 16:50 год. у м. Києві на просп. П.Григоренка, 14, сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля марки "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля марки "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "Toyota", не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Honda", чим було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою №3017040402370790 про дорожньо-транспортну пригоду, виданою Управлінням патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України.

Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.03.2017 у справі №753/2980/17, відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акту №000000024417020101 від 21.02.2017, розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №000000024417020101 від 07.02.2017, рахунку ФОП Вівчар В.М. №17/02/06-9 від 06.02.2017, заяви на виплату страхового відшкодування від 03.02.2017 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої страхувальнику внаслідок спірної ДТП шкоди у розмірі 43 905,40 грн. шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок СТО (ФОП Вівчар В.М.), що підтверджується платіжним дорученням від 01.03.2017.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки №3017040402370790 про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Дарницького районного суду м. Києва від 09.03.2017 у справі №753/2980/17 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено спірну ДТП, що потягнуло нанесення шкоди власнику автомобіля марки "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_3, а доказів незаконного заволодіння останнім таким транспортним засобом матеріали справи не містять.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_3, встановлена у судовому порядку, а його цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного автомобіля, була застрахована ПрАТ "СК "Здорово" на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7853680, що підтверджується доданою позивачем до позову копією такого полісу та роздруківкою витягу з електронної бази МТСБУ про умови полісу №АЕ/7853680, що не було спростовано відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

За змістом ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

Отже, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

Із доданого позивачем до позову звіту №7680 про оцінку колісного транспортного засобу (автомобіля марки "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1), складеного 07.09.2017 суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем ФОП Цурпаленком Є.В. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №182/16, виданий Фондом державного майна України 01.03.2016), вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 49 870,79 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджено вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 49 870,79 грн., а до позивача перейшло право вимоги в межах суми здійсненого ним страхового відшкодування згідно Договору у розмірі 43 905,40 грн., що не спростовано відповідачем.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

В даному випадку, положеннями договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7853680 було встановлено нульову франшизу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Із доданих до позову документів вбачається, що 17.03.2017 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 43 905,40 грн., до якої було додано документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, з отриманням вказаної претензії відповідач був зобов'язаний у визначений ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк прийняти рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7853680.

В той же час, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано будь-яких доказів про прийняття ним у відповідності до положень ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення щодо здійснення страхового відшкодування чи відмови у його виплаті, що не нівелює взятого ним на себе згідно договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7853680 обов'язку з відшкодування завданої внаслідок експлуатації автомобіля марки "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2, шкоди за встановлених судом обставин.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (43 905,40 грн.), що не перевищує визначену вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, визначені полісом №АЕ/7853680 розміри лімітів відповідальності (100 000,00 грн.) та франшизи (0 грн.), а також встановлену у визначеному законодавством порядку вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_1, (49 870,79 грн.), заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 43 905,40 грн. є правомірними та не спростовані відповідачем.

Відповідачем доказів виконання зобов'язання не надано, як і не надано доказів існування правових підстав для звільнення його від виконання свого обов'язку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ПрАТ "СК "Здорово" на користь ПрАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" суми страхового відшкодування у розмірі 43 905,40 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86-Н; ідентифікаційний код 33637321) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 39; ідентифікаційний код 30930046) суму страхового відшкодування у розмірі 43 905 (сорок три тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 21.05.2018.

Суддя Р.В. Бойко