Рішення № 74124515, 16.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2018Справа № 926/4196/17

Суддя господарського суду міста Києва Лиськов М.О.,

за участю секретаря судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трансмост" вул. Гагаріна, буд.4, м. Чернівці, Чернівецька область, 58008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" вул.Барбюса, буд. 28-б, м. Київ, 03150

про розірвання договору

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трансмост" (далі - позивач) подало до господарського суду Чернівецької області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" (далі - відповідач) про розірвання договору підряду №ТТ290317 від 29.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушенням відповідачем своїх обов'язків із оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду №ТТ290317 від 29.03.2017.

20.12.2017 ухвалою господарського суду Чернівецької області порушено провадження у справі.

30.01.2018 ухвалою господарського суду Чернівецької області ухвалено передати справу за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Оскільки, вказана ухвала ніким не оскаржена та набрала законної сили, справа підлягає розгляду у Господарському суді міста Києва.

За наслідками проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №926/4196/17 розподілено для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2018 суддею Лиськовим М.О. відкрито провадження у справі №926/4196/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трансмост" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" про розірвання договору та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 19.02.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 01.03.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 09.03.2018.

19.02.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" надійшла заява із запереченнями щодо розгляду вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 23.02.2018 вирішено розгляд справи №926/4196/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трансмост" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" про розірвання договору за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.03.2018.

06.03.3018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 14.03.2018 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трансмост" про відкладення підготовчого засідання на 28.03.2018.

28.03.2018 у судовому засіданні за клопотанням позивача оголошено перерву до 11.04.2018.

У судове засідання, призначене на 11.04.2018, представник позивача не з'явився, однак клопотав про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.04.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів. Підготовче засідання у справі №926/4196/17 відкладено на 23.04.18.

В судове засідання, призначене на 23.04.2018 представники позивача та відповідача не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 16.05.2018.

04.05.2018 через загальний відділ діловодства суду позивачем було подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якої просить забезпечити в Господарському суді Чернівецької області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судове засідання, призначене на 16.05.2018, з'явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 16.05.2018 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2017 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Трансмост» як підрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» як генеральним підрядником було укладено Договір підряду № ТТ 290317 (надалі - Договір).

У відповідності до умов п.п.2.1. Статті 2 Договору, Позивач взяв на себе зобов'язання виконати своїми або залученими силами і засобами, комплекс робіт по влаштуванню огородження котловану на об'єкті (надалі - Роботи), у визначені Договором строки та передати виконані Роботи Відповідачу - Генеральному підряднику, а Відповідач зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт та прийняття належним чином виконаних Позивачем Робіт. Склад та обсяги робіт та матеріалів визначаються в Додатку №1 до Договору (Твердий кошторис).

Відповідно до п.п.2.1.1. Статті 2 Договору, до складу робіт входить: будівельні роботи з влаштування огородження котловану, що передбачені Проектною документацією, інші роботи, прямо не вказані в Договорі, але такі, що є необхідними для виконання Робіт відповідно до будівельних норм.

Відповідно до п.п. 2.3. Статті 2 Договору, Відповідач зобов'язався у відповідності до умов Договору організувати охорону об'єкту, надати точки підключення до мереж водо та електропостачання на об'єкті, прийняти належним чином виконані Роботи, а також оплачувати Роботи на умовах та в порядку, визначеному Договором.

24.04.2017р. ТОВ «БК «Інтергал-Буд» сплачено 1 492 621,27грн. авансового платежу за вказаним Договором підряду на користь ТОВ «БК «Трансмост». Доказом цього є платіжне доручення №2617 від 24.04.2017р. Вказана сума є частиною авансового платежу, передбаченого Договором підряду.

Водночас, абзацом другим п.14.6 Договору підряду передбачено можливість відмови у здійсненні подальшого авансування у випадках ненадання підрядником документів, що підтверджують освоєння авансу. Також п.8.4.9 Договору підряду генеральному підряднику надано право призупиняти фінансування робіт у разі порушень умов договору.

Пунктом 7.4 Договору підряду передбачено обов'язок підрядника надавати документи, що підтверджують освоєння авансу (рахунки, накладні та на вимогу генпідрядника інші документи), у строк 5 робочих днів після отримання відповідної частини авансу.

Проте, за твердженням відповідача ТОВ «БК «Трансмост» порушило умови п.7.4 Договору підряду і не надало документації про використання авансу (звіту про використання авансового платежу з підтверджуючими документами).

Суд не приймає до уваги твердження, позивача про надання таких документів листом №7242/141 від 24.07.2017, оскільки зі змісту вказаного листа не вбачається передачі звітності про використаний аванс, та в матеріалах справи відсутні докази надання чи пересилання такої звітності (копія листа міститься в матеріали справи).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено суду належними та допустими доказами факт отримання відповідачем вказаним листом звітності про авансування, відповідно до умов Договору.

З огляду на порушення умов Договору про звітування за аванс, а також враховуючи значну суму першої частини авансу і повідомлення підрядника про невиконання робіт, керуючись п.8.4.9, абзацом другим п.14.6 Договору підряду. Відповідач припинив подальше авансування за Договором підряду (доплату решти авансового платежу).

Однак, суд приходить до висновку, що зупинення виплати решти авансового платежу здійснене Відповідачем правомірно та з дотриманням умов Договору підряду, а відтак - відсутнє порушення Відповідачем Договору підряду в цій частині, про котре заявлено позивачем як одну із підстав для розірвання договору підряду

За твердженням відповідача, котре не жодним чином спростовано позивачем, листом від 11 листопада 2017 року ТОВ «БК «Інтергал-Буд» повідомило ТОВ «БК Трансмост» про припинення зобов'язань за Договором шляхом односторонньої відмови (односторонню відмову від договору), з посиланням на п.7.5, п.14.6 зазначеного Договору та пп.1 п.1 ст.611, п.2 ст.651, п.2. ст.849 Цивільного кодексу України.

Відповідно, цим же листом повідомлено, що Договір підряду є розірваним в односторонньому порядку та припиняє свою дію повністю 20 листопада 2017 року.

Також заявлено вимогу у строк не пізніше 19.11.2017р. повернути генеральному підряднику за актом приймання - передачі місце виконання робіт (звільнивши будівельний майданчик від всієї розміщеної ТОВ «БК «Трансмост» техніки) та всю передану раніше проектну і дозвільну документацію за Договором.

Позивач під час розгляду справи у суді визнав факт отримання зазначеного листа від Відповідача.

Проте вважаючи свою права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання Договору підряду № ТТ 290317 від 29.03.2017.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому згідно із ст.651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Договором підряду (п.14.6) встановлено, що Генеральний підрядник має право у будь - який час достроково розірвати Договір. В цьому разі Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні Генерального підрядника про розірвання Договору, Підрядник повертає Генеральному підряднику протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання повідомлення про розірвання Договору раніше перераховані за Договором грошові кошти за мінусом Договірної вартості прийнятих Генеральним підрядником Робіт на дату відправлення ним повідомлення про розірвання Договору. В разі, якщо Генеральний підрядник зобов'язаний доплатити Підряднику грошові кошти за прийняті ним Роботи на дату Підправлення повідомлення про розірвання Договору, така доплата здійснюється Генеральним підрядником протягом 3 (трьох) робочих днів після прийняття відповідних Робіт відповідно до порядку приймання - передачі Робіт, визначеного Договором.

Відсутність документів, передбачених законодавством, що підтверджують використання авансових платежів на придбання матеріалів згідно Твердого кошторису, є підставою для відмови Генерального підрядника у здійсненні фінансування за Договором та може бути підставою для приймання Генеральним підрядником одноособового рішення про дострокове розірвання Договору або часткову відмову від Робіт за Договором. Відповідно Договір буде вважатись достроково розірваним або зміненим через 10 (десять) днів після отримання Підрядником повідомлення Генерального підрядника.

Крім того, згідно із п.2 ст.849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Також відповідно до п.4 ст.849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, судом встановлено, що скориставшись таким правом, наданим вказаними нормами законодавства і положеннями договору, ТОВ «БК «Інтергал-Буд» розірвало в односторонньому порядку Договір підряду, про що повідомило ТОВ «БК «Трансмост» листом № 01-11-17/1 від 01.11.2017р.

З огляду на що, суд приходить до висновку,що Договір підряду № ТТ290317 від 29.03.2017 є розірваним шляхом односторонньої відмови від договору (зобов'язання), листом № 01-11-17/1 від 01.11.2017 р.

Судом враховано, що відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами Договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються, в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що факт направлення відповідачем листа за № 01-11-17/1 від 01.11.2017 та отримання його позивачем сторонами визнається, під час розгляду справи не заперечувався та свідчить про волевиявлення відповідача не продовжувати договірні відносити з позивачем.

Суд дійшов висновку, що Договір підряду № ТТ290317 від 29.03.2017 є розірваним листом № 01-11-17/1 від 01.11.2017 р. та припинив свою дію 20.11.2017, у зв'язку із односторонньо відмовою Генерального підрядника від договору (зобов'язання).

При цьому вимога позивача про розірвання договору є необґрунтованою та безпідставною, оскільки як встановлено судом зазначений договір припинив свою дію, тому відсутні підстави для його розірвання.

Окрім того, суд відзначає, що посилання Позивача на незгоду із підставами припинення Договору підряду не спростовує факт припинення дії зазначеного договору і суперечить ст.651, п.2 ст.849, п.4 ст.849 Цивільного кодексу України та п.14.6 Договору підряду.

У разі незгоди із обставинами припинення договору, законодавством позивачу надано право вимагати відшкодування збитків чи використати інші способи захисту, передбачені Договором підряду і законодавством України.

Судом зазначається, що згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Проте, як вказувалось вище, Договір підряду № ТТ290317 від 29.03.2017 є розірваним листом № 01-11-17/1 від 01.11.2017 р. та припинив свою дію 20.11.2017, у зв'язку із односторонньо відмовою Генерального підрядника від договору (зобов'язання).

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином відповідачем надано до суду належні та допустимі докази на спростування обставин, заявлених позивачем.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трансмост".

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трансмост" відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.05.2018.

Суддя Лиськов М.О.