Рішення № 74124497, 15.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018Справа № 910/3855/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» до за участю проПриватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" стягнення 803 915,31 грн.

Представники:

від Позивача: Скроботов Є.А. (директор);

від Відповідача: Дробот Т.Л. (представник за довіреністю);

Лисенко Д.В. (представник за довіреністю);

від Третьої особи: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 803 915,31 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2016 у справі №910/1104/14, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 року та Вищого господарського суду України від 27.01.2017 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» та Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 821 598, 00 грн. - страхової виплати та на користь ТОВ "Бета-агро-інвест" - суму пені 32 773,88 грн. В іншій частині позову відмовлено. На виконання вказаного рішення суду, 15.08.2016 відповідач перерахував на рахунок УДКСУ у Подільському районі міста Києва кошти у сумі 821598,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1107 від 15.08.2016. 08.09.2016 Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було перераховано заборгованість ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" у сумі 821598,00 грн. згідно наказу суду від 01.08.2016 по справі №910/1104/14. Листом вих. №140/8/549 від 02.03.2017 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надав свою згоду на уступку прав вимоги вигодонабувача за договором № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 щодо стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ТОВ "Бета-Агро-інвест" суми 3% річних в розмірі 71871,50 грн. та суми інфляційних в розмірі 732043,81 грн. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору та рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» 3% річних у розмірі 71 871 грн. 50 коп., інфляційні у розмірі 732 043 грн. 81 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017у справі №910/3855/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/3855/17.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/3855/17 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Суд, розглянувши матеріали справи № 910/3855/17, враховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, дійшов висновку, що вказану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року вирішено справу №910/3855/17 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.04.2018 року.

06.04.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

16.04.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

17.04.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженої особи Третьої особи.

В судове засідання 18.04.2018 року з'явились представники Сторін. Представник Третьої особи Сторін не з'явився, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2018 року.

18.04.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

20.04.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про залучення доказів відправки відзиву.

15.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 15 травня 2018 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представники Відповідача заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві та запереченнях, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 24.04.2018 року уповноваженій особі ухвали суду від 18.04.2018 року, надав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Третьої особи, яке Судом розглянуто та задоволено.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Третя особа про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 15 травня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

26.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" (Заставодавець) було укладено Договір застави транспортного засобу №12/01-03-3/0425, предметом якого є, зокрема, зерновий комбайн марки Джон-Дир 9780, 2005 року випуску, заводський НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, державний реєстраційний НОМЕР_3, зареєстрований Донецькою ОІДТН в Ясинуватському районі 17.02.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу Дорменюк ю.М. за реєстровим №1674. (т.1 а.с.12-23)

26.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Українська пожежна страхова компанія" (страховик) було укладено Договір № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО), відповідно до умов якого застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням засобом наземного транспорту, а саме: зерновим комбайном марки Джон-Дир 9780, 2005 року випуску, заводський НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, державний реєстраційний НОМЕР_3, зареєстрований Донецькою ОІДТН в Ясинуватському районі 17.02.2005 року, що є предметом застави за договором застави транспортного засобу №12/01-03-3/0425 від 26.04.2013. (т.1 а.с.24-29)

Згідно з п. 5 Договору страхування вигодонабувачем за даним договором є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль".

Строк дії договору з 26.04.2013 по 25.04.2014. (п.20 Договору)

Пунктом 21.1.3 Договору страхування визначено, що при настанні події, що має ознаки страхового випадку, після отримання всіх необхідних документів страховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування страхувальнику.

Пунктом 21.1.4 Договору визначено зобов'язання страховика провести виплату страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2016 року у справі №910/1104/14, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 року та Вищого господарського суду України від 27.01.2017 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у розмірі 821 598, 00 грн., стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" суму пені у розмірі 32 773,88 грн. В іншій частині позову відмовлено. (т.1 а.с. 32-67)

Листом за вих. №140/8/549 від 02.03.2017 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» надало свою згоду на уступку прав вимоги вигодонабувача за Договором № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 щодо стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ТОВ "Бета-Агро-інвест" суми 3% річних в розмірі 71871,50 грн. та суми інфляційних в розмірі 732043,81 грн. (т.1 а.с.68)

15.08.2016 року Приватне акціонерне товариство "Українська пожежна страхова компанія" перерахувало на рахунок УДКСУ у Подільському районі міста Києва грошові кошти у сумі 821598,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1107 від 15.08.2016 року із зазначенням призначення платежу: «борг по ВП №51865577 від 08.08.2016 на користь АТ Райффайзен Банк Аваль». (т.1 а.с.88)

08.09.2016 року Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві було перераховано на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у сумі 821 598,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2418 від 08.09.2016 року із зазначенням призначення платежу: «перерахування боргу з ПАТ «УПСК» зг. наказу №910/1104/14 від 01.08.2016р. на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль». (т.1 а.с.130)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору та рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» 3% річних у розмірі 71 871 грн. 50 коп., інфляційні у розмірі 732 043 грн. 81 коп.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначає, що у випадку укладення договору страхування на користь вигодонабувача нормами ЦК України та Закону України «Про страхування» не передбачено право вигодонабувача (третьої особи) здійснення відступлення права вимоги, відступлення права вимоги, як інститут зобов'язального права, забезпечує заміну тільки активної сторони у зобов'язанні - кредитора. Заміна сторони - вигодонабувача з ПАТ Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ "Бета-Агро-інвест", як третьої сторони за договором, не створює виникнення у Позивача як страхувальника права вимоги на стягнення 3% та інфляційних. Норми ЦК України встановлюють різний строк позовної давності для вимог страхувальника та вигодонабувача, ЦК України не передбачено укладення договору відступлення права вимоги у спрощеній формі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 354 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2016 року у справі №910/1104/14, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 року та Вищого господарського суду України від 27.01.2017 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у розмірі 821 598, 00 грн., стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" суму пені у розмірі 32 773,88 грн. В іншій частині позову відмовлено. (т.1 а.с. 32-67)

При розгляді справи №910/1104/14 Судами було встановлено, що 09.07.2013 у Добропольському районі Донецької області, на території Новоторецької сільської ради під час виконання польових робіт сталося самозаймання застрахованого Відповідачем комбайну John Deere 9780, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер 05205ТМ. Пунктом 21.1.3 договору страхування визначено, що при настанні події, що має ознаки страхового випадку, після отримання всіх необхідних документів страховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування страхувальнику. Пунктом 21.1.4 Договору визначено зобов'язання Страховика провести виплату страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Виходячи із матеріалів справи, остаточні документи страхова компанія отримала 18.09.2013 р., за твердженням позивачів, страхова компанія зобов'язана була в термін до 09.10.2013 р. провести страхове відшкодування на користь Вигодонабувача по договору страхування - АТ "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 821 598,00 грн. Судами встановлено, що займання застрахованого транспортного засобу відбулося з причини, яка є страховим випадком за договором страхування № КК 033/022/13 0000795 від 26.04.2013 р., а тому у відповідача виникло зобов'язання по проведенню страхового відшкодування на користь вигодонабувача, яким за Договором страхування визначений ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в розмірі 821 598,00 грн.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі №910/1104/14 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт настання страхового випадку за Договором № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 року й виникнення обов'язку у Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" з виплати страхового відшкодування вигодонабувачу - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 821 598,00 грн. в строк до 09.10.2013 року підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2016 року у справі №910/1104/14, яке набрало законної сили.

При зверненні до суду з вказаним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» зазначало, що отримало право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» щодо стягнення 3% річних та інфляційних у зв'язку з прострочкою виплати суми страхового відшкодування всупереч умовам Договору № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, листом за вих. №140/8/549 від 02.03.2017 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» надало свою згоду на уступку прав вимоги вигодонабувача за Договором № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 щодо стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ТОВ "Бета-Агро-інвест" суми 3% річних в розмірі 71871,50 грн. та суми інфляційних в розмірі 732043,81 грн. (т.1 а.с.68)

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Договір № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 укладено у простій письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У даному випадку Договір відступлення права вимоги вигодонабувача за Договором №КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 щодо стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ТОВ "Бета-Агро-інвест" 3% річних в розмірі 71871,50 грн. та інфляційних в розмірі 732043,81 грн. було укладено у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" та Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» дійшли згоди щодо передачі Позивачу права вимоги вигодонабувача за Договором №КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 року, про що також зазначено у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у даній справі.

Враховуючи те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, в даному випадку шляхом обміну листами, а тому відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України Договір відступлення права вимоги вигодонабувача вчинений у письмовій формі.

Крім того, у своїх письмових поясненнях від 24.04.2017 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» підтвердило про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" права вимоги вигодонабувача за Договором №КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 щодо стягнення з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ТОВ "Бета-Агро-інвест" 3% річних в розмірі 71871,50 грн. та інфляційних в розмірі 732043,81 грн.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, що нормами ЦК України та Закону України «Про страхування» не передбачено право вигодонабувача (третьої особи) на здійснення відступлення права вимоги, оскільки стаття 512 Цивільного кодексу України визначає перелік основних підстав для заміни кредитора у зобов'язанні, до яких, зокрема, відноситься й сплата 3% річних та інфляційних, що є грошовим зобов'язанням страховика у зв'язку з прострочкою виплати страхового відшкодування саме вигодонабувачу. Доводи Відповідача стосовно того, що відступлення права вимоги, як інститут зобов'язального права, забезпечує заміну тільки активної сторони у зобов'язанні - кредитора є необґрунтованими, оскільки норми чинного законодавства України не містять таких застережень.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що до Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" перейшло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» про стягнення 3% річних та інфляційних у зв'язку з прострочкою виплати суми страхового відшкодування за Договором №КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2016 року у справі №910/1104/14, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 року та Вищого господарського суду України від 27.01.2017 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у розмірі 821 598, 00 грн., стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" суму пені у розмірі 32 773,88 грн. В іншій частині позову відмовлено. (т.1 а.с. 32-67)

На виконання рішення суду від 18.04.2016 року, 01 серпня 2016 року Господарським судом м. Києва видано Накази №910/1104/14.

15.08.2016 року Приватне акціонерне товариство "Українська пожежна страхова компанія" перерахувало на рахунок УДКСУ у Подільському районі міста Києва грошові кошти у сумі 821598,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1107 від 15.08.2016 року із зазначенням призначення платежу: «борг по ВП №51865577 від 08.08.2016 на користь АТ Райффайзен Банк Аваль». (т.1 а.с.88)

08.09.2016 року Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві було перераховано на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у сумі 821 598,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2418 від 08.09.2016 року із зазначенням призначення платежу: «перерахування боргу з ПАТ «УПСК» зг. наказу №910/1104/14 від 01.08.2016р. на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль». (т.1 а.с.130)

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

У рішенні Господарського суду м. Києва від 18.04.2016 року у справі №910/1104/14, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 року та Вищого господарського суду України від 27.01.2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Українська пожежна страхова компанія" повинно було здійснити виплату страхового відшкодування вигодонабувачу - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 821 598,00 грн. в строк до 09.10.2013 року

Таким чином, прострочка Відповідача з виплати страхового відшкодування вигодонабувачу - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 821 598,00 грн. почалась саме з 09.10.2013 року, оскільки якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", роз'яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

08.09.2016 року Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві було перераховано на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у сумі 821 598,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2418 від 08.09.2016 року із зазначенням призначення платежу: «перерахування боргу з ПАТ «УПСК» зг. наказу №910/1104/14 від 01.08.2016р. на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль». (т.1 а.с.130) Однак, як вбачається з платіжного дорученням №2418 від 08.09.2016 року, воно одержано банком 09.09.2016 року, проведено банком саме 09.09.2016 року.

За таких підстав, Суд зазначає, що відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" з виплати страхового відшкодування вигодонабувачу - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 821 598,00 грн. є дата зарахування коштів на рахунок кредитора, тобто 09.09.2016 року.

При цьому Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні та 3% річних за весь час прострочення, тобто, до дня надходження коштів на рахунок належного кредитора, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України припинилося внаслідок його виконання.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 09.10.2013 року по 08.09.2016 року у розмірі 71 871 грн. 50 коп. та інфляційні у розмірі 732 043 грн. 81 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що вимоги Позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» 3% річних за загальний період прострочки з 09.10.2013 року по 08.09.2016 року у розмірі 71 871 грн. 50 коп. та інфляційні у розмірі 732 043 грн. 81 коп. є обґрунтованими.

03.04.2017 року Приватне акціонерне товариство «Українська пожежна страхова компанія» заявило про застосування строків позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест».

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» звернулось до суду з вказаним позовом 01.03.2017 року, що підтверджується відповідним календарним штемпелем на поштовому конверті. (т.1 а.с.90)

Постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017у справі №910/3855/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що встановивши, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як вигодонабувач за договором № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування, відступив своє право вимоги позивачу, який і уклав із відповідачем цей договір добровільного страхування, встановивши, що страховик не виконав зобов'язань за таким договором у повному обсязі, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин сторін позовну давність, оскільки за приписами статті 268 частина 1 пункт 5 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування), а як вже зазначалося інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов'язання. Вирішуючи спір у даній справі та відмовляючи у позові суди обох інстанцій не дослідили розрахунки позивача щодо розміру інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми, навівши заявлені позивачем розміри коштів до стягнення суди не перевірили правильність їх розрахунків, не зазначили про це у судових рішеннях.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно з п.5 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Відповідно до приписів статті 984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (ч.1). Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом. Страхувальником може бути фізична або юридична особа (ч.2).

Згідно зі статтею 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку (ч.1). Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування (ч.2). Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом (ч.3).

Положеннями статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч.1).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Суд зазначає, що зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, а тому таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена часиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Разом з тим слід зазначити, що визначені у статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі №6-49цс12, від 01.06.2016 року у справі №910/22034/15.

Таким чином, оскільки за спірним Договором № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 року Позивач є страхувальником та до нього перейшло право вимоги вигодонабувача до Відповідача, який є страховиком, про стягнення 3% річних та інфляційних, що входять до складу грошового зобов'язання, Суд приходить до висновку, що на вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» про стягнення 3% річних та інфляційних у зв'язку з прострочкою виплати суми страхового відшкодування на підставі Договору № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 року не поширюється позовна давність, передбачена ст. 257 Цивільного кодексу України.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Вищого господарського суду України у справі №25/246 від 23.03.2011, у справі № 13/93 від 16.11.2011 та у справі № 5011-69/9465-2012 від 26.02.2013.

За таких підстав, заперечення Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» про необхідність застосування строків позовної давності до вимог Позивача є необґрунтованими та не приймаються Судом до уваги.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем виплати страхового відшкодування за Договором № КК 033/022/13 0000795 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 26.04.2013 року за загальний період прострочки з 09.10.2013 року по 08.09.2016 року у розмірі 71 871 грн. 50 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 732 043 грн. 81 коп. за загальний період прострочки з 09.10.2013 р. по 09.09.2016 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 71 871 грн. 50 коп. та інфляційні у розмірі 732 043 грн. 81 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Крім того, у зв'язку з поданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» апеляційної та касаційної скарг, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13 264 грн. 60 коп. та касаційної скарги у розмірі 14 470 грн. 48 коп., а загалом 27 735 грн. 08 коп., підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» (04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 20602681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» (86020, Донецька обл., Ясинуватський район, селище міського типу Очеретине, ВУЛИЦЯ ЗАЛІЗНИЧНА, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 30844997) 3% річних у розмірі 71 871 (сімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят одна) грн. 50 (п'ятдесят) коп., інфляційні у розмірі 732 043 (сімсот тридцять дві тисячі сорок три) грн. 81 (вісімдесят одна) коп., судовий збір у розмірі 12 058 (дванадцять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 73 (сімдесят три) коп., судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 27 735 (двадцять сім тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 08 (вісім) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21 травня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин