Рішення № 74124434, 21.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2018

Справа № 910/1995/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”

до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Міністерство інфраструктури України

про стягнення 54 157, 32 грн та зобов’язання виконати умови договору

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” (далі – ПрАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ”) з позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі - ПАТ “Українська залізниця”) про стягнення 54 157, 32 грн. та зобов’язання виконати умови договору оренди нежилого приміщення № ПЗ-ДН1-151990/НЮ від 30.11.2015 р.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов вказаного договору оренди нежилого приміщення в частині своєчасної оплати за користування орендованим майном та невчинення дій щодо страхування орендованого майна.

У позові ПрАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ” просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 54 157, 32 грн., яка складається з індексації, нарахованої на несвоєчасно сплачену орендну плату у сумі 1 779,76 грн., пені у сумі 24 020,14 грн., штрафу у сумі 25 594,70 грн., 3 % річних у сумі 2 762,72 грн., також просить зобов'язати ПАТ “Українська залізниця” застрахувати орендоване майно відповідно до умов, передбачених п. 5.6 договору оренди № ПЗ-ДН1-151990/НЮ від 30.11.2015 р., про що позивачу надати відповідні докази.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.03.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою до участі у справі була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Міністерство інфраструктури України та учасникам процесу надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

Відповідач, у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що ПАТ “Українська залізниця” у повному обсязі та своєчасно виконало зобов'язання з орендної плати за договором № ПЗ-ДН1-151990/НЮ від 30.11.2015 р., а тому нарахування штрафних санкцій є неправомірним. Просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа - Міністерство інфраструктури України надало письмові пояснення по справі, відповідно до яких Міністерство не є стороною договору оренди та йому заборонено втручатись у діяльність суб'єктів господарювання, а тому просило розглянути позовні вимоги у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши заяви учасників процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.11.2015 р. між ПрАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ” (орендодавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням “Південно-Західна залізниця", правонаступником якого є ПАТ “Українська залізниця”, (орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення № ПЗ-ДН1-151990/НЮ (далі – договір оренди). Відповідно до вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, а саме – 3 кімнати, загальною площею 48,0 кв.м., на 2-му поверсі будівлі поста ЕЦ, інвентарний № 10013, за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, яке включене до статутного капіталу ПрАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ” (п.п. 1.1, 1.2 договору оренди).

Згідно з п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна, але не раніше дати підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата згідно з протоколом узгодження договірної ціни становить без ПДВ за базовий місяць оренди – березень 2015 р. - 5 244,84 грн. Орендар сплачує орендну плату в термін до 15 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем, з урахуванням індексу інфляції, зазначеного в п. 3.2 цього договору (п. 3.4 договору).

Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати згідно з п. 3.4 цього договору (п. 5.3 договору).

Цей договір діє з дати його підписання до 22.05.2016 р. (п. 11.1).

У подальшому, додатковою угодою від 23.09.2016 р. сторони продовжили дію договору оренди до 22.04.2019 р.

У судовому засіданні встановлено, що позивач на виконання умов договору оренди надав відповідачу в оренду нежиле приміщення у кількості 3 кімнат, загальною площею 48,0 кв.м., на 2-му поверсі будівлі поста ЕЦ, інвентарний № 10013, за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4. Отже, у відповідача виник обов'язок сплачувати орендні платежі в термін до 15 числа місяця, наступного за звітнім, як це передбачено п. 3.4 договору.

Проте, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів виконав неналежним чином, а саме - плату за період з грудня 2016 р. по листопад 2017 р. у сумі 180 000,00 грн. сплатив з простроченням (26.12.2017 р.), про що повідомив ПрАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ” листом № 9713-1-453/629 від 29.12.2017 р.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

За умовами ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Оскільки майно, передане в оренду є комунальною власністю, до вказаних правовідносин, окрім норм Цивільного кодексу України, також застосовуються норми Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось, відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання, орендну плату за грудень 2016 р. - листопад 2017 р. сплатив лише 26.12.2017 р., тому позивач нарахував йому індексацію відповідно до умов договору.

Так, за умовами п. 3.5 договору усі платежі, зазначені у п. 3.4 договору, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації.

Також згідно з п.п. 3.2, 3.3 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до рекомендації Верховного Суду України, викладених у Листі відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 року № 62-97р, а також п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 при застосуванні індексу інфляції цей індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Отже, беручи до уваги умови договору та зазначені вище рекомендації, суд погоджується із розрахунком позивача, та вважає, що з відповідача підлягає стягненню індексація, нарахована на несвоєчасно сплачену орендну плату за період з грудня 2016 р. по листопад 2017 р., яка становить 1 779,76 грн.

Також за порушення зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 24 020,14 грн., а також штаф у сумі 25 594,70 грн.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки – штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз – у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Як вбачається з умов договору (п. 3.5 договору оренди) за прострочення платежів, визначених п. 3.4 договору стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж 3 місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

При цьому стаття 3 Закону “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів у сумі 24 020,14 грн. та штраф у розмірі 25 594,70 грн., що нарахований на суму заборгованості за кожний місяць оренди (на суму 17 276,07 грн., на суму 18 332,92 грн., на суму 14 147,62 грн., на суму 14 970,36 грн., на суму 11 890,91 грн., на суму 11 186,23 грн., на суму 11 086,99 грн., на суму 11 227,57 грн.).

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2 762,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши власний перерахунок суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 2 762,72 грн.

Щодо вимоги позивача зобов'язати ПАТ “Українська залізниця” застрахувати орендоване майно (нежиле приміщення у кількості 3 кімнат, загальною площею 48,0 кв.м., на 2-му поверсі будівлі поста ЕЦ, інвентарний № 10013, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4), суд зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 5.4 договору оренди передбачений обов'язок орендаря забезпечити збереження орендованого майна, запобігти його пошкодженню і псуванню, здійснити заходи протипожежної безпеки. Протягом місяця після укладення цього договору орендар зобов'язаний застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість, яка становить 349 656,00 грн., у порядку, визначеному законодавством, на весь термін дії договору оренди та надати орендодавцю документи, які підтверджують укладення договору страхування (п. 5.6 договору оренди).

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують дії відповідача з виконання ним свого обов'язку, передбаченого п. 5.6 договору, а саме – вчинення дій зі страхування орендованого майна: нежилого приміщення у кількості 3 кімнат, загальною площею 48,0 кв.м., на 2-му поверсі будівлі поста ЕЦ, інвентарний № 10013, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4. Доказів протилежного відповідачем не надано, доводів позивача у цій частині - не спростовано.

Отже, вимога ПрАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ” щодо зобов'язання ПАТ “Українська залізниця” застрахувати орендоване майно відповідно до умов, передбачених п. 5.6 договору оренди № ПЗ-ДН1-151990/НЮ від 30.11.2015 р., про що позивачу надати відповідні докази, є обгрунтованою, а тому підляє задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Міністерства інфраструктури Українипро стягнення 54 157, 32 грн., зобов’язання виконати умови договору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 37, ідентифікаційний код 04737111) індексацію, нараховану на несвоєчасно сплачену орендну плату у сумі 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять) грн. 76 коп., пеню у сумі 24 020 (двадцять чотири тисячі двадцять) грн. 14 коп., штраф у сумі 25 594 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 70 коп., 3 % річних у сумі 2 762 (дві тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 72 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість, на увесь термін дії договору оренди, відповідно до п. 5.6 договору оренди нежилого приміщення № ПЗ-ДН1-151990/НЮ від 30.11.2015 р. та надати Приватному акціонерному товариству “Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 37, ідентифікаційний код 04737111) докази страхування орендованого майна.

Повне судове рішення складено 21 травня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.