Постанова № 74123340, 03.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/2393/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Цюмрак М.Д.

Провадження № 22-ц/783/599/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

секретаря: Фейір К.О.

з участю: правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жидачівського районного суду від 24 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 правонаступника померлої ОСОБА_2 до Грусятицької сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася із зазначеним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за життя проживали у власному будинку по АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5.

16 липня 1985 року ОСОБА_6 склала заповіт за яким все своє майно заповіла її ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла.

На день смерті матері вона проживала разом з нею, похоронила її та по даний час підтримує будинковолодіння у належному стані, обробляє город, тобто фактично прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном.

Постановою Жидачівської державної нотаріальної контори від 21 листопада 2013 року її відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючих документів.

З урахуванням зазначених обставин, позивач, на підставі ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, ст.328, гл.85, 84, 87 ЦК України просила визнати за нею право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом, яке на праві власності належало її матері ОСОБА_6 (а.с.2)

Оскаржуваним рішенням Жидачівського районного суду від 24 грудня 2013 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2, 1937 року народження, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, та складається з житлового будинку А-1, площа основи 92.8 кв.м.; веранди а, площа основи 6.2 кв.м.; сходів а1, площа основи 1.9 кв.м.; сараю Б, площа основи 23.6 кв. м.; сараю В, площа основи 19.4 кв.м; літньої кухні Г, площа основи 16.7 кв.м.; сараю-кладової Д, площа основи 15.8 кв.м; підвалу дп/д, площа основи 15.8 кв.м, загальною вартістю 108 222 грн., в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення суду 06 лютого 2018 року оскаржив ОСОБА_4, який не брав участі в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі посилається на те, що 01 березня 1990 року виконкомом Жидачівської районної ради народних депутатів йому видано свідоцтво на право власності на жилий будинок, який розташований по АДРЕСА_1

Дане свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Жидачівської районної ради народних депутатів від 22 лютого 1990р. № 69.

В свідоцтві зазначено, що він є єдиним власником цілого житлового будинку.

18 серпня 2017року Стрийським міжрайонним БТІ видано технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1

Маючи свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок та технічний паспорт він звернувся до Державного реєстратора Ходорівської міської ради, однак Державний реєстратор відмовив йому у державній реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 так як заявлене речове право на нерухоме майно, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2

Вважає, що у даному випадку мало місце порушення його майнових прав розпоряджатися майном, що було набуто на законних підставах.

Просив рішення Жидачівського районного суду від 24 грудня 2013 року - скасувати, у позові ОСОБА_2 - відмовити.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 30 жовтня 2017 року у віці 80 років померла ОСОБА_2, яка за життя - 04 вересня 2014 року склала заповіт за яким все своє майно заповіла своєму онукові ОСОБА_3

Інших спадкоємців померлої ОСОБА_2 не встановлено.

Ухвалою судового засідання від 03 травня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_3 про залучення його до справи як правонаступника померлої ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_3 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до задоволення, а рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2013 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям постанови.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачка ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно заповіту прийняла у відповідності до ст.548-549 діючого на той час ЦК України у спадщину житловий будинок АДРЕСА_1 однак не оформила у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на належне їй спадкове майно.

З таким висновком суду повністю погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст.548 ЦК України в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту прийняття спадщини.

Як зазначено у ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини;

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявляти про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Судом та матеріалами справи установлено, що згідно заповіту, складеного 16 липня 1985 року, ОСОБА_6 все належне їй на день смерті майно заповіла ОСОБА_2

Заповіт посвідчений секретарем Грусятицької сільської ради Жидачівського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за № 4.

Копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого 14 листопада 1988 року Грусятицькою сільскою радою Жидачівського району Львівської області стверджується, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно витягу з погосподарських книг Грусятицької сільської ради, господарство ОСОБА_6, яка померла в 1988 році, в с. Грусятичі Жидачівського району Львівської області відноситься до суспільної групи "робітничий двір", в якому вона була прописана та проживала сама з 1979 по 1988 рр.

Рішенням виконкому Грусятицької сільської ради від 13 листопада 2013 р. № 22 "Про присвоєння адресного номера", господарству ОСОБА_6, присвоєно адресний номер: АДРЕСА_1

Згідно технічного паспорту на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 нерухоме майно складається з житлового будинку А-1, веранди а, сходів а-1, сараю Б, сараю В, літньої кухні Г, сараю-кладової Д, підвалу дп/д, загальною вартістю 108 222 гривень.

У той же час, як установлено в суді апеляційної інстанції, згідно рішення виконкому Жидачівської районної ради №69 від 22 лютого 1990 року (про затвердження рішення виконкому Грусятицької сільської ради народних депутатіввід 12 січня 1990 року №9) право власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 було оформлено за сином померлої ОСОБА_6; ОСОБА_9 (а.с.31).

01 березня 1990 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право особистої власності на даний жилий будинок (а.с.30).

Таким чином, задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання право власності на спадкове майно за заповітом (будинковолодіння АДРЕСА_1 судом першої інстанції не було враховано, що на дане майно у березні 1990 року вже було видано свідоцтво про право власності іншій особі, а саме рідному братові ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на підставі рішень органів місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції зазначені обставини залишив позв увагою, не сприяв всебічному і повному з»ясуванню обставин справи, не з»ясував коло можливих спадкоємців померлої ОСОБА_8 і, як наслідок, не було залучено до справи ОСОБА_9, права якого беззаперечно порушуються рішенням суду.

З урахуванням зазначених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_9 підлягає до задоволення, рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2013 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст., 367, 368, 374, пп.1-3 ст.376, ст.ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Жидачівського районного суду від 24 грудня 2013 року - скасувати.

У задоволенні позову правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Грусятицької сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.