Постанова № 74122896, 15.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/7083/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/783/6382/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О.Ф.

Категорія: 43

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3, ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2; ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2017 року, ухваленого судом у складі судді Ковальчук О.І., у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третіх осіб - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про встановлення порядку користування майном,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 та просили ухвалити рішення, яким вселити їх у будинок АДРЕСА_1 та усунути їм перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом звільнення житлової кімнати та надання ключів від вхідних дверей. В обґрунтування позовних вимог покликались на те, що згідно рішення Апеляційного суду Львівської області від 31.08.2015 р. за ОСОБА_4 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на 1/24 частки житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_4 з дружиною та донькою проживають у літній кухні. Відповідачка не впускає позивача проживати у будинок, не дає згоди на узаконення літньої кухні, як жилого приміщення, та узаконення земельної ділянки, чим чинить позивачу перешкоди у користуванні його власністю.

ОСОБА_2 подала зустрічний позов та просить ухвалити рішення, яким встановити порядок користування майном частиною житлового будинку АДРЕСА_1, згідно з яким частину будівлі А-1 із житловою кімнатою під №2-2, загальною площею 22 м.кв. та тамбуром під №2-1, загальною площею 9, 00 м. кв. залишити у володінні та користуванні ОСОБА_2 та членів її сім'ї, приміщення житлової кімнати, площею 11 м.кв. №1-2 в будівлі "Б" залишити у володінні та користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_6, приміщення кухні площею 8,60 №1-1 та вбиральні площею 3,20 №1 в будівлі "Б" залишити в спільному користуванні, зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_6 надати дублікат ключа від вхідних дверей будівлі "Б", яка відноситься до частини будинку АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_2 та членам сім'ї будь-які перешкоди у користуванні приміщення кухні та вбиральні в будівлі «Б», яка відноситься до частини будинку АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником 1/4 будинку АДРЕСА_1 Вказана частка у спільному майні відповідає частині будівлі А-1 та складається із житлової кімнати площею 22,2 м.кв., що позначена в технічному паспорті цифрами "2-2", тамбуром площею 9,00 кв.м., позначений цифрами "2-1", обладнаній газопостачанням та світлом. До вказаної 1/4 частки майна також входить будівля, що позначена в технічому паспорті літерою "Б" загальною площею 25.5 кв.м. із добудованим тамбуром під літ."б", загальною площею 3, 4 м.кв. та призначалася при плануванні будинку як літня кухня, проте є придатним для постійного проживання приміщення із усіма вигодами. Вказана будівля складається власне із кухні загальною площею не більше ніж 10 кв.м., ізольованої житлової кімнати із площею приблизно 13-15 м.кв., вбиральні, тамбуру в розмірі 3,4 м. кв. Будівля так званої літньої кухні обладнана електричним струмом, газопостачанням, що вбачається із технічного паспорту.

Оскаржуваним рішенням первісний позов задоволено. Вселено ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2.) у будинок АДРЕСА_1. Усунено перешкоди ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2.) у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом звільнення житлової кімнати та надання ключів від вхідних дверей. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що при задоволенні позову судом не застосовано і порушено норми ЦК України, якими регулюється правовий режим спільної часткової власності та здійснення такого права. Стверджує, що відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 364 ЦК України, вказуючи про неможливість виділу частки без проведення експертизи. Звертає увагу на те, що сторона відповідача не просила ні про поділ майна, ні про виділ часток, що тягне за собою припинення права спільної часткової власності і є відмінними поняттями від надання в користування частини майна в натурі згідно розміру часток у праві спільної власності. Посилається на те, що судом не взято до уваги положення ч. 3 ст. 358 ЦК України, згідно якої кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Зазначає, що первісний позов не може бути задоволений, оскільки житлова кімната, яку займає відповідач за своєю площею є значно більшою від частки ОСОБА_4 у спільному майні, тому є неспіврозмірною. Крім цього, стверджує, що суд не з'ясувавши всіх обставин справи, задовольнив вимогу про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення житлової кімнати, проте якої саме не вказав. Посилається також на те, що суд не з'ясував законність підстав фактичного вселення в будинок дружини позивача та її повнолітнього сина від іншого шлюбу. Зазначає, що суд безпідставно всупереч дослідженим доказам у справі вважав встановленими обставини про ненадання доступу позивачу та членам його сім`ї в користуванні кімнатою. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити вимоги за зустрічною позовною заявою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, які аналогічні її доводам, пояснення ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про заперечення вимог апеляційної скарги та посилання на неможливість мирного врегулюювання спору, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_2 набула право власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27.03.1992 року.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2015 року визнано договір дарування 1/4 частини будинку АДРЕСА_1, який укладений 27 березня 1992 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, частково недійсним а саме - у частині дарування його 1/24 частки. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_13 на 1/24 частку жилого будинку АДРЕСА_1. (а.с.5)

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №63975233 від 21.07.2016 року, до проведення самовільних добудов будинок АДРЕСА_1 складався з чотирьох житлових кімнат та кухні: житловою площею 65,2 кв.м, загальною 127,6 кв.м, після будинок складається з шести житлових кімнат та кухні: загальною площею 166,5 кв.м, житловою 101,1кв.м. Самовільно побудовано: житлова прибудова літ. А-2; житловий будинок літ.Б-1; веранда літ.б-1. Самовільне будівництво здійснене іншим співвласником, згідно акту ЛКП «Збоїща-408» від 18.11.2005 року. (а.с.65)

Враховуючи дані технічного паспорта (а.с.60), акта №644 від 13.09.2016 року (а.с.68), вказаної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та приймаючи до уваги вище назване рішення суду, слід дійти висновку, що спірним нерухомим майном є будинок А-1, що складається з житлової кімнати площею 22,2 кв.м і тамбура площею 9 кв.м, площа якого (тобто будинку А-1) відповідає ј частині загальної площі будинкуАДРЕСА_1, і частки в якому ОСОБА_4 та ОСОБА_2 становлять відповідно 1/24 та 5/24 частин, а також, що спірна будівля Б-1, яку сторони визначають, як літню кухню, і в які проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_6, є самочинним будівництвом.

А відтак, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не надали доказів про правомірне набуття права власності на будинок Б-1, колегія суддів вважає, що рішення суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про встановлення порядку користування майном частиною житлового будинку АДРЕСА_1, з врахуванням площі будинку Б-1, відповідає положенням закону.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 та ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що з пояснень позивачів, даних в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 з дружиною та донькою проживають у літній кухні будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2 не впускає позивача проживати у вказаний будинок, не дає згоди на узаконення літньої кухні у жиле приміщення та узаконення земельної ділянки, що остання у різний спосіб хоче вигнати з батьківського подвір'я, і не тільки не впускає позивача із сім'єю в будинок, але і перекрила доступ до води, електрики.

Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам, і його суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Так, відповідно до ст.60 ЦПК України (в редакції, діючій на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 10 ЦПК України (в редакції, діючій на час розгляду справи) передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вказаним положенням закону суд першої інстанції за відсутності доказів про чинення перешкод в користуванні будинком А-1 дійшов помилкового висновку про створення перешкод, виходячи лише з пояснень про те, що ОСОБА_2 не впускає позивача із сім'єю в будинок. Крім того, поза увагою суду залишилось те, що посилання ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_2 перекрила доступ до води, електрики, не дає згоди на узаконення літньої кухні у жиле приміщення та узаконення земельної ділянки, що остання у різний спосіб хоче вигнати з батьківського подвір'я не стосуються предмету спору - вселення, і, що зобов»язавши ОСОБА_2 звільнити єдину кімнату в будинку А-1, судом фактично вирішення питання про виселення останньої з будинку.

Колегією суддів приймається до уваги і те, що при апеляційному розгляді сам ОСОБА_4 дав пояснення що вселення не настільки йому потрібне для проживання в будинку, скільки для спонукання відповідачки до вчинення інших дій.

А відтак, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргі слід задовольнити частково і скасувати рішення в частині вселення ОСОБА_4 ОСОБА_6 у будинок АДРЕСА_1, усунення перешкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом звільнення житлової кімнати та надання ключів від вхідних дверей та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

Оскільки представником ОСОБА_2 не подано опису, визначеного ч.3 ст.137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу не підлягають розподілу.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2; ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2017 року скасувати в частині вселення ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2.) у будинок АДРЕСА_1, усунення перешкоди ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2.) у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом звільнення житлової кімнати та надання ключів від вхідних дверей та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 18.05.2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.