Постанова № 74122867, 03.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/1644/16 Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю.Б.

Провадження № 22-ц/783/7467/17 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія:43

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.

за участі секретаря: Куцика І.Б.

з участю: представника ОСОБА_9. - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника Судовишнянської міської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Баб»як ОСОБА_7 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Баб»як ОСОБА_7, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_5, третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_8, Судовишнянська міська рада Мостиського району Львівської області та департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про усунення перешкод у користуванні підвалом,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася із зазначеним позовом, у якому просила усунути їй перешкоди у здійсненні нею права у користуванні та розпорядженні кладовим приміщенням (підвалом) під літерою ІІІ (21,4 кв.м) у будинку АДРЕСА_1, що перебувають у спільній сумісній власності, шляхом зобов»язання звільнити частину вказаного кладового приміщення (підвалу) від своїх речей, продуктів харчування та іншого майна.

Зобов»язати ОСОБА_9. не чинити їй перешкоди у користуванні кладовим приміщенням (підвалом) під літерою ІІІ (21,4 кв.м) у будинку АДРЕСА_1, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир в будинку АДРЕСА_1 та зобов»язати надати ключі (а.с.1-5).

Оскаржуваним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 рокупозов задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні підвалом (приміщенням під літерою ІІІ поверхового плану 21,4 кв.м.) у будинку АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_9 надати ОСОБА_3 доступ до користування даним підвальним приміщенням.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_9.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції, з власної ініціативи залучивши третіми особами Судововишнянську міську раду Мостиського району Львівської області та Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, не визнав їх явку обов'язковою, обмежившись повідомленням міської ради про слухання справи без представника, а від Департаменту - неявкою без поважних причин. Хоча пояснення саме цих осіб у даному спорі мали важливе значення для досягнення істини.

Крім цього, судом не було з'ясовано - хто саме чинить перешкоди позивачці, в якій формі і чи взагалі такі перешкоди чинились

Вказує, що виключно прерогативою балансоутримувача є: ремонт та відновлення старих перегородок; розбирання та встановлення нових перегородок, заміна старих міжповерхових перекриттів або підсилення старих несучих елементів (пункти 2.4.1, 2.4.2, 2.5.1 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 р. за № 1046/9645).

Просить скасувати рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_9. про усунення перешкод в користуванні підвалом та зобов'язано відповідача надати позивачу доступ до користування спірним підвальним приміщенням і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_9. - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 а також ОСОБА_5 на її заперечення, пояснення представника Судовишнянської міської ради Мостиського району Львівської області ОСОБА_6 який просить вирішити справу згідно закону, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Положеннями статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою КМ України № 572 від 08.10.1992року, власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»визначено наступні терміни:

1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;

2) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

4) прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

6) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 цього Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп-/2004 у справі №1-2/2004 за конституційним зверненням громадян про офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього, питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

З п 4.3 зазначеного рішення вбачається, що відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів. Аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і та інше), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92) виключно законами України. Згідно зі статтею 19 ( виключено на підставі Закону N 417-VIII 417-19 від 14.05.2015 ) Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2011від 09 листопада 2011 року встановлено, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторони проживають по сусідству у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1

Квартира №1 у вказаному житловому будинку на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру від 23.05.1994року (а.с.77) належить на праві спільної власності позивачці ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - третій особі у справі.

Дана квартира була приватизована у 1994 році згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Квартира розташована на першому поверсі будинку та складається з 1 житлової кімнати, кухні, коридору, вбиральні та вбудованої шафи. Загальна площа квартири 46,7 кв.м.

Квартира №5 у вказаному житловому будинку на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру від 31.08.2000 року належить на праві спільної часткової власності відповідачці ОСОБА_9 у частці 1/6. Квартира складається із 2 житлових кімнат, кухні, коридору та балкону. Загальна площа квартири - 63,6 кв.м.

Квартира № 4 у вказаному житловому будинку на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.12.2005року належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 (третій особі у справі) та ОСОБА_10 в частках по 1/2 кожному. Дана квартира розташована на 2 поверсі будинку та складається із 2 кімнат, кухні, коридору та веранди. Загальна площа квартири - 38,7 м.кв.

Як убачається із наявної в матеріалах справи копії поверхового плану житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.7), даний житловий будинок має два підвальні приміщення: під літерами І площею 9,4 кв.м. та під літерою ІІІ площею 21,4 кв.м. (щодо якого виник спір). (а.с.7,46-47).

Підвальним приміщенням під літ.І (пл.9,4 кв.м) користується власник квартири №4 - ОСОБА_8

Підвальним приміщенням під. літ.ІІІ (пл.21,4 кв.м) до 1994 року спільно використовувався ОСОБА_3 та ОСОБА_9.

З 1994 року стан здоров»я ОСОБА_3 погіршився, і вона, будучи людиною з інвалідністю І групи яка потребує сторонньої допомоги, змушена була періодично проживати у м. Львові, а тому підвалом перестала користуватися.

Після повернення ОСОБА_3 у 2015 році на постійне місце проживання у квартиру АДРЕСА_1, виникла потреба у використанні підвалу для зберігання продуктів харчування, речей, однак відповідач ОСОБА_9. чинить перешкоди у користуванні підвалом, зачинивши вхідні двері на колодку замка.

Інших допоміжних приміщень де б ОСОБА_3 мала можливість зберігати продукти харчування (закрутки, картоплю, інші овочі) у будинку АДРЕСА_1 не має.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано захистив права ОСОБА_3 та зобов»зав ОСОБА_9. не чинити їй перешкоди у користуванні кладовим приміщенням (підвалом) під літерою ІІІ (21,4 кв.м) у будинку АДРЕСА_1 із зобов»язанням останньої надати ключі від підвалу.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги заперечення відповідачки ОСОБА_9 про те, що позивачка ОСОБА_3 не має права користуватися спірним підвальним приміщенням так як має своє окреме підвальне приміщення у вищевказаному житловому, яке раніше було засипано попереднім власником квартир №1 ОСОБА_11, оскільки в матеріалах поверхового плану будинку АДРЕСА_1 відсутні дані про таке підвальне приміщення.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачці слід звертатися з позовом до балансоутримувача будинку про відновлення порушеного права є необґрунтованими, так як встановлено, що перешкоди у користуванні спільним майном чинить відповідач по справі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.