Ухвала суду № 74122857, 10.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/2409/17 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І. М.

Провадження № 11-кп/783/47/18 Доповідач: Белена А. В.

Категорія: ст. 185 ч.3 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Белени А.В.,

суддів - Партики І.В., Маліновської-Микич О.В.,

секретаря судового засідання - Проворної Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12016140250000397 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області 07.12.2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Красногірка, Голованівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 та проживаючого по АДРЕСА_2 раніше судимого, останній раз 30.11.2016 року Пустомитівським районним судом Львівської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на термін 2 роки та на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки,

обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.4 ст. 296 КК України,

за участю:

прокурора - Яворського С.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

встановила:

Обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вирок Миколаївського районного суду Львівської області 07.12.2017 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

У відповідності з п.4 ст.70 КК України до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.11.2016 року та обрано остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий термін 2 роки.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України до покарання призначеного за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.11.2016 року та остаточно визначити покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Термін відбування покарання ОСОБА_1 рахується з дня затримання.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 2077 грн. 35 коп.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить дати йому менший термін покарання так, як він відшкодував потерпілому ОСОБА_4. лікування і у нього двоє неповнолітніх дітей.

Інші учасники процесу вирок суду першої інстанції не оскаржували.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, будучи раніше судимим, востаннє 30.11.2016 року Пустомитівським районним судом Львівської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на термін 2 роки та на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 2 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та перебуваючи на іспитовому терміні, знову вчинив умисні злочини.

Так, ОСОБА_1, в ніч з 23.04.2016 року на 24.04.2016 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна із корисливих мотивів, повторно, з метою власного незаконного збагачення, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3, шляхом розбиття склопакету вікна, проник у приміщення квартири НОМЕР_1 вищевказаного будинку, звідки викрав будівельні матеріали, а саме: 2 одиниці ґрунтовки універсальної, торгової марки «Еко-дім», ємкістю 10 літрів, вартістю 130.00 грн.; кріплення-ялинка, типу розміру 8 мм в кількості 100 шт., вартістю 19.91 грн.; піну монтажну, торгової марки «Білорусія-професійна», ємкістю 850 мл, вартістю 98 грн. та сітку будівельну, торгової марки «ВашпеІ8іег», щільністю 145 г/м, розміром комірки 5x5 мм, вартістю 322 грн., якими розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 майнових збитків на загальну суму 569,91 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно та поєднану з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_1 03.12.2016 року, близько 17.30 год., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства та ігноруючи загальноприйняті у суспільстві правила поведінки, умисно, з особливою зухвалістю, тримаючи в руках травматичну зброю з вогнепальним принципом метання снаряду, здійснив постріл у ногу ОСОБА_4, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального сліпого кульового поранення лівого стегна, яке ускладнилось нагноєнням м'яких тканин та відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненим із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України.

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, міркування прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, а вирок суду першої інстанції - без змін, оскільки правильно призначив ОСОБА_1 покарання та підстав для його зміни не має, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження та, у зв'язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини по ч.3 ст.185, ч.4 ст.296 КК України, судовий розгляд проведений в порядку ст. 349 КПК України та обрано покарання в межах санкцій статей обвинувачення з врахуванням того, що останній злочин, по даному кримінальному провадженні, був скоєний ОСОБА_1 під час звільнення від відбування покарання призначеного за попереднім вироком суду.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме вчинення тяжких кримінальних правопорушень, його наслідки, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обставиною, що обтяжує покарання є рецидив кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який на «Д» обліку в лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, по місцю проживання характеризується типово, раніше неодноразово судимий, останній раз 30.11.2016 року Пустомитівським районним судом Львівської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі терміном на 2 роки і на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільненого з іспитовим строком на 2 роки.

Суду апеляційної інстанції обвинуваченим було надано свідоцтво про народження сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року та свідоцтво про хрещення ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6, які частково підтверджують покликання апелянта про те, що у нього 2 малолітніх дітей. Потерпілий ОСОБА_4 моральних та матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 немає про що зазначено в його заяві (а.с.12).

По даному кримінальному провадженню ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України санкцією якої передбачено покарання позбавлення волі від 3 до 6 років, та у вчиненні злочину по ч.4 ст. 296 КК України санкцією якої передбачено покарання позбавлення волі від 3 до 7 року. З врахуванням всіх обставин справи та не відбутого покарання за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.11.2016 року судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 призначено близьке до мінімального покарання.

Дане покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, підстав для його пом'якшення або призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.

Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 судом першої інстанції правильно призначено покарання, а тому апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 07.12.2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий:

Судді: