Рішення № 74122070, 17.05.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1462/18

2/310/1250/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(Заочне)

17 травня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Білоусової О.М.,

за участі секретаря судового засідання – Шевченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердянськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі комунальної установи Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об’єднання» до ОСОБА_1 про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Бердянської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі комунальної установи Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об’єднання» до ОСОБА_1 про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «УКТЦ» № 3/1 від 11.05.2017 року, знаходячись на посаді директора ТОВ «УКТЦ», будучи службовою особою суб’єкта підприємницької діяльності, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, діючи на підставі Статуту, через власну злочинну необережність допустив порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, що спричинили поширення цих захворювань.

01.06.2017 року між ПрАТ «Приазвокурорт» в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «УКТЦ» в особі директора ОСОБА_1 був укладений договір на надання послуг дієтичного харчування № 05/15, згідно з яким ТОВ «УКТЦ» зобов’язалося надавати організоване харчування (санаторним хворим, відпочиваючим, працівникам, дітям, відпочиваючим в дитячому закладі санаторного типу «Лазурний» на базі ПрАТ «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Лазурний» на території комплексу їдальні, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перлинна, буд. 20, строком з 01.06.2017 року по 31.08.2017 року.

На підставі договору оренди нерухомого майна № 05/82 від 02.06.2017 року, ТОВ «УКТЦ» в особі директора ОСОБА_1 прийняло від ПрАТ «Приазовкурорт» в особі директора ОСОБА_2 в строкове платне користування частину комплексу об’єктів нерухомого майна в складі їдальні та ін.., загальною площею 529,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перлинна, 20 строком з 02.06.2017 року до 31.08.2017 року.

11.07.2017 року до ДЗСТ «Лазурний» з міста Дніпро для оздоровлення та відпочинку було направлено 245 дітей, які стали харчуватися в їдальні, яка знаходиться на території комплексу ДЗСТ. Внаслідок неналежного виконання своїх службових обов’язків по контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства, через несумлінне ставлення до них ОСОБА_1, в період з 19 по 21 липня 2017 року відбулося поширення інфекційних захворювань серед 46 дітей, що зафіксовано в Заключному донесенні ВГІ «Бердянський міськрайонний відділ ДУ «Запорізький ОЛЦМОЗ України» про групове захворювання на гостру кишкову інфекцію у ДЗСТ 2Лазурний» від 25.07.2017 року № XІ-01.40/631 та Екстрених повідомленнях про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення, а саме: гастроентероколіт, викликаний клебсієлою пневмонія, гастроентероколіт, викликаний клебсієлою оксітока, гастроентероколіт невстановленої етіології, які згідно наказу МОЗ України від 19.07.1995 року № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» відносяться до «небезпечних хвороб». При цьому 22 дитини, потерпілі від злочину, проходили лікування в інфекційному відділенні КУ БМР «Бердянське територіальне медичне відділення».

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13.12.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 325 КК України з призначенням покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн., та звільнено від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.

Внаслідок викладених вище обставин 22 дитини були госпіталізовані до інфекційного відділення з 21.07.2017 року з діагнозом: гостра кишкова інфекція викликана умовно-патогенною флорою.

Загалом витрати КУ БМР «Бердянське територіальне медичне об’єднання» на лікування 22 неповнолітніх потерпілих складають 6 857,83 грн.

Отже вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, внаслідок якого 22 неповнолітніх проходили лікування у КУ БМР «Бердянське територіальне медичне об’єднання», доведена. Проте збитки, завдані державі щодо витрат на лікування потерпілих, відповідачем не відшкодовані, у зв’язку з чим прокурор звернувся з відповідним позовом до суду в якому просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані внаслідок кримінального правопорушення в сумі 6 857,83 грн.

В судовому засіданні прокурор Бердянської місцевої прокуратури ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги та обставини викладені в позові, просила їх задовольнити, не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Представник позивача комунальної установи Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об’єднання» в судове засідання не з’явився, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що проти заочного рішення не заперечує (а.с. 48).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 46), заяв до суду не надавав.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Згідно вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 325 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1 700 гривень. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

З вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області вбачається, що згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «УКТЦ» № 3/1 від 11.05.2017 року, знаходячись на посаді директора ТОВ «УКТЦ», будучи службовою особою суб’єкта підприємницької діяльності, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, діючи на підставі Статуту, через власну злочинну необережність допустив порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, що спричинили поширення цих захворювань.

01.06.2017 року між ПрАТ «Приазвокурорт» в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «УКТЦ» в особі директора ОСОБА_1 був укладений договір на надання послуг дієтичного харчування № 05/15, згідно з яким ТОВ «УКТЦ» зобов’язалося надавати організоване харчування (санаторним хворим, відпочиваючим, працівникам, дітям, відпочиваючим в дитячому закладі санаторного типу «Лазурний» на базі ПрАТ «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Лазурний» на території комплексу їдальні, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перлинна, буд. 20, строком з 01.06.2017 року по 31.08.2017 року.

На підставі договору оренди нерухомого майна № 05/82 від 02.06.2017 року, ТОВ «УКТЦ» в особі директора ОСОБА_1 прийняло від ПрАТ «Приазовкурорт» в особі директора ОСОБА_2 в строкове платне користування частину комплексу об’єктів нерухомого майна в складі їдальні та ін.., загальною площею 529,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перлинна, 20 строком з 02.06.2017 року до 31.08.2017 року.

11.07.2017 року до ДЗСТ «Лазурний» з міста Дніпро для оздоровлення та відпочинку було направлено 245 дітей, які стали харчуватися в їдальні, яка знаходиться на території комплексу ДЗСТ. Внаслідок неналежного виконання своїх службових обов’язків по контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства, через несумлінне ставлення до них ОСОБА_1, в період з 19 по 21 липня 2017 року відбулося поширення інфекційних захворювань серед 46 дітей, що зафіксовано в Заключному донесенні ВГІ «Бердянський міськрайонний відділ ДУ «Запорізький ОЛЦМОЗ України» про групове захворювання на гостру кишкову інфекцію у ДЗСТ 2Лазурний» від 25.07.2017 року № XІ-01.40/631 та Екстрених повідомленнях про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення, а саме: гастроентероколіт, викликаний клебсієлою пневмонія, гастроентероколіт, викликаний клебсієлою оксітока, гастроентероколіт невстановленої етіології, які згідно наказу МОЗ України від 19.07.1995 року № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» відносяться до «небезпечних хвороб». При цьому 22 дитини, потерпілі від злочину, проходили лікування в інфекційному відділенні КУ БМР «Бердянське територіальне медичне відділення».

Отже саме протиправні дії спричинили поширення інфекції.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Виходячи з наведеної норми, суд вважає, що винність відповідача у виникненні інфекційного захворювання доведена і на підставі ч. 3, ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Положеннями ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.1206 ЦК України - особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно п.3, п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 07.07.1995 року«Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою КМУ № 545 від 16.07.1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обгрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Звернути увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

К УБМР Бердянське територіальне медичне об’єднання» є комунальним підприємством і перебуває у комунальній власності міста. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно п. 2, п.3, п. 4 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

З довідки КУ БМР «Бердянське територіальне медичне об’єднання» від 14.02.2018 року №477 вбачається, що 21.07.2017 року о 01:35 до інфекційного відділення дійсно було госпіталізовано 22 дитини, які відпочивали в ДЗСТ «Лазурний» ПрАТ «Приазовкурорт» з діагнозом гостра кишкова інфекція, викликана умовно-патогенною флорою (а.с. 14).

Згідно калькуляції коштів, витрачених КУ БМР «Бердянське ТМО» на лікування 22 дітей відшкодування за всі витрати складають 6 857, 83 грн. (а.с. 15-16).

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1, КУ БМР «Бердянське ТМО» понесла витрати на лікування потерпілих від злочину, а тому обов'язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача.

За таких обставин заявлений позов підлягає задоволенню. З відповідача належить стягнути на користь КУ БМР «Бердянське територіальне медичне об’єднання», кошти які затрачені лікувальним закладом на лікування потерпілих у сумі 6 857,83 грн.

У відповідності до ч.6 ст.14 1ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1 762 грн.

Керуючись «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, Постановою Пленуму ВСУ № 11 від 07.07.1995 року«Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» ст.ст. 141, 263-265,280 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Комунальної установи Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об’єднання» кошти, витрачені на лікування потерпілих від злочину у кримінальному провадженні № 12017080130002825 (р/р 35416028087968 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Запорізькій області (ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) в сумі 6 857,83 грн. та судовий збір в сумі 1 762 грн., а всього 8 619 (вісім тисяч шістсот дев’ятнадцять) гривень 83 копійки.

Згідно зі ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцять днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Суддя ОСОБА_4