Рішення № 74121530, 07.05.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4620/17

Провадження № 2/645/448/18

Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

секретар судового засідання - Савченко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визначення місця проживання дітей, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1звернулася до суду з позовом, яким просить визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за її місцем мешкання за адресою: м. Харків, проїзд Муромський, 10.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 2005 року знаходилась з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від подружнього життя 07.08.2006 року народився син - ОСОБА_3, 22.11.2012 року народився син - ОСОБА_4. Проте, сімейне життя з відповідачем не склалося та рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2017 року шлюб з ОСОБА_2 розірвано, діти залишилися проживати разом з нею. Позивач зазначає, що в період шлюбу з відповідачем останній періодично проживав окремо від сім’ї, вихованням дітей не займався, їхнім станом здоров’я та навчання не цікавився, вів аморальний спосіб життя, часто вживав алкогольні напої та психотропні речовини, неодноразово лікувався від наркотичної залежності. 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 запропонував з’їздити з дітьми на риболовлю та з цього часу дітей на постійне проживання додому не повернув. ОСОБА_1 також вказала, що на неодноразові звернення до відповідача з приводу повернення дітей до місця їхнього проживання отримувала негативну відповідь та агресивну поведінку з боку останнього.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові, просила їх задовольнити та пояснила, що з 2005 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають двох спільних дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4. В 2008-2009 роках відповідач лікувався від наркотичної залежності, проте знову продовжував вживати наркотичні речовини. Два роки тому шлюбні відносини з ОСОБА_2 припинені, 15 вересня 2017 року шлюб з відповідачем розірвано, діти залишилися мешкати разом з нею, ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дітей не надавав. 17 серпня 2017 року відповідач забрав дітей на риболовлю та з цього часу дітей, на її неодноразові прохання, не повертав. На даний час молодший син знаходиться із нею, старшого сина відповідач не повернув, залякав, старший син відмовляється спілкуватися з нею. Позивач зазначила, що мешкала разом з дітьми в будинку, який належить її батькові, де є всі умови для їхнього проживання.

В судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив, що 17 серпня 2017 року забрав дітей на риболовлю, де старший син розповів, що вони ціле літо знаходяться у бабусі, сказав, що не бажає мешкати разом з матір’ю. Відповідач зазначив, що дитина відвідує танці, плавання. Також ОСОБА_2 пояснив, що наркотичні речовини не вживав, його дохід становить 6-7 тисяч гривень. Мешкає у будинку із батьками, який складається з трьох кімнат, проживає разом з дитиною, яку відводить до школи та забирає зі школи.

В судове засідання представник Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради не з’явився. Суду надано заяву, за підписом директора ОСОБА_5, про розгляд справи за відсутності представника Департаменту, якою просили під час ухвалення рішення врахувати інтереси малолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що є батьком позивача. 17 серпня 2017 року діти були у нього на канікулах. Після розірвання шлюбу між сторонами відповідач приїхав та забрав дітей на риболовлю, та з цього часу спілкування з дітьми припинено. Свідок зазначив, що відповідач маніпулює дітьми, останній не зможе їх виховати, налаштовує їх проти матері. Старша дитина взагалі не бажає йти на контакт з матір’ю, бо залякана відповідачем. Також ОСОБА_6 вказав, що під час подружнього життя з його донькою відповідач неодноразово на декілька місяців уходив із сім’ї, лікувався від алкоголізму та вживання ліків.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_6, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, 19 серпня 2015 року у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції сторони зареєстрували шлюб.

07 серпня 2006 року народився ОСОБА_3, 22 листопада 2012 року народився ОСОБА_4, батьками яких в Свідоцтві про народження ОСОБА_2 1-ВЛ № 056968 від 18 серпня 2006 року та Свідоцтві про народження ОСОБА_2 І-ВЛ № 302208 від 05 грудня 2012 року, відповідно, записано сторін по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Частинами 2 та 3 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За ч. 1 ст. 12 вищевказаного Закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

У відповідності до положень ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до відомостей (довідки) про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб від 06 жовтня 20177 року № Б-2-2274/0/177-17-3965/0/189-17, за адресою: м. Харків, проїзд Муромський, буд. 10, до складу сім’ї/зареєстрованих/ входять ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно довідки про доходи б/н від 20 вересня 2017 року, ОСОБА_1 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БІОСФЕРА СЕРВІС» на посаді мерчендайзера, дохід останньої за період з березня 2017 року по серпень 20177 року включно склав 15 875,20 грн..

З характеристики, наданої 10 жовтня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОСФЕРА СЕРВІС» на ім’я ОСОБА_1 вбачається, що остання з вересня 2014 року працює у товаристві та за час роботи виявила себе як дисциплінований, відповідальний та ініціативний працівник і кваліфікований фахівець.

За приписами ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Департаментом Служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, як представником органу опіки та піклування, із врахуванням рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, надано висновок від 13 березня 2018 року № 160 про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір’ю - ОСОБА_1.

З вищевказаного висновку вбачається, що батько дітей - ОСОБА_2 на засіданні Комісії 13 лютого 2018 року особисто пояснив, що, дійсно, заперечує проти проживання старшого сина ОСОБА_8 з матір’ю, оскільки вона знайшла іншого чоловіка, з яким зараз мешкає разом. ОСОБА_2 на засіданні Комісії повідомлено про необхідність з’явитися разом із старшим сином ОСОБА_8 на співбесіду до Департаменту служб 06 березня 2018 року, проте останній на співбесіду та на засідання Комісії не з’явився, про причини неявки не повідомив, жодних документів не надав.

За ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем в судовому засіданні не надано достатніх доказів на підтвердження визначення місця проживання дітей разом з ним для найкращого забезпечення їхніх інтересів.

Згідно роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про практику застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них залишаються діти, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей та турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Під час судового розгляду справи встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами діти - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишилися мешкати разом з матір’ю, яка забезпечила їх всім необхідним для розвитку і відпочинку, займалася вихованням та навчанням синів, піклувалася про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створила належні умови для розвитку їхніх природних здібностей, матеріально забезпечує дітей, тому суд вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей за місцем мешкання їхньої матері - ОСОБА_1 за адресою: м. Харків, проїзд Муромський, 10.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

За частиною першою вищевказаної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції № 127 від 16 листопада 2017 року, ОСОБА_1 під час звернення до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 640,00 грн., який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на її користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем мешкання їх матері ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: м. Харків, проїзд Муромський, 10.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце реєстрації: м. Харків, пров. Профінтерна, 19, на користь ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, судовий збір в розмірі 640 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_9, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, НОМЕР_2.

Третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, м. Харків, вул. Чернишевського, 55.

Повне судове рішення буде складено 16 травня 2018 року.

Суддя - І. В. Ульяніч