Постанова № 74120480, 21.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/1820/17 Провадження № 22-ц/795/562/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Вінгаль В. М.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

голови судового засідання - судді ВІНГАЛЬ В.М.,

суддів: БЕЧКА Є.М., ШАРАПОВОЇ О.Л.,

позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач: ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2,

прізвище судді: Ковальова Т.Г.; місце ухвалення рішення: м. Ніжин;

дата складання повного тексту рішення: 28 лютого 2018 року,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з останньої заборгованість у розмірі 23653,90 грн. за кредитним договором №б/н від 30.05.2013 року, яка складається з: 297,80 грн. заборгованості за кредитом; 17633,77 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 4099,76 грн. заборгованості за пенею та комісією; а також штраф відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. (фіксована частина) та 1102,57 грн. (процентна складова), а також судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 30.05.2013 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач вказує, що надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, проте ОСОБА_2 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображені у розрахунку заборгованості за договором, що свідчить про порушення умов кредитного договору та ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 лютого 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, адреса: 16602, АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по договору б/н від 30 травня 2013 року в сумі 17770 грн. 16 коп. та судові витрати у розмірі 1600 грн., а всього 19370 грн. 16 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

За доводами апеляційної скарги, прострочена заборгованість за кредитом в сумі 50 грн. виникла 28.06.2013 року, тому на підставі п.2.1.1.12.4 Правил надання банківських послуг строк повернення кредиту у повному обсязі настав 25.01.2014 року (211-й день з моменту виникнення простроченої заборгованості), позов банк подав 28.04.2017 року, тобто пропустив строк позовної давності щодо основних вимог за кредитним договором, а отже сплив також строк позовної давності щодо додаткових вимог банку про стягнення неустойки (штрафу та пені). Заявник наполягає на тому, що нарахування банком 17625,55 грн. процентів, нарахованих на прострочену заборгованість суперечить п.2.1.1.12.6.4 Правил надання банківських послуг та є пенею, а тому повинна застосовуватися скорочена позовна давність тривалістю 1 рік.

Заявник вважає безпідставним застосуванням банком базових ставок у розмірі 34,8% річних та 43,2% річних з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року відповідно.

Заявник вказує на те, що суд проігнорував той факт, що в рахунок погашення зобов’язань за кредитним договором б/н від 30.05.2013 року банком після звернення до суду з даним позовом було самостійно списано з рахунку для отримання заробітної плати відповідача 2931,96 грн., але розмір позовних вимог належним чином зменшено не було.

Заслухавши голову судового засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 17770 грн. 16 коп., з яких 297,80 грн. - заборгованості за кредитом, 17472,36 грн. - заборгованості за відсотками за період з 01.05.2014 року по 28.02.2017.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом подання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на відкриття рахунку за платіжною карткою кредитка «Універсальна».

У заяві-анкеті зазначено, що позичальник згодний з тим, що така заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідачем ОСОБА_2 була отримана 30.05.2013 року кредитна картка №5211 5374 2059 6392 зі строком дії – 05.2016 року, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.87)

Таким чином, позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав, надавши відповідачу картку з установленим лімітом кредитної лінії.

Згідно із розрахунком заборгованості, наданим ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.6), розмір заборгованості станом на 28.02.2017 року становить 23653,90 грн і складається із: 297,80 грн - заборгованість за кредитом; 17653,77 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4099,76 грн – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн – штраф (фіксована частина); 1102,57 грн – штраф (процентна складова).

У запереченнях на позов відповідач вказувала на пропуск позивачем строку позовної давності (а.с.45-48).

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч.1 ст.261 ЦК України).

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Зважаючи на те, що строк дії картки встановлений до травня 2016 року, позов подано ПАТ КБ «ПриватБанк» у квітні 2017 року, то суд першої інстанції ґрунтовно задовольнив позов банку в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 297,80 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що прострочена заборгованість за кредитом в сумі 50 грн. виникла 28.06.2013 року, тому на підставі п.2.1.1.12.4 Правил надання банківських послуг строк повернення кредиту у повному обсязі настав 25.01.2014 року (211-й день з моменту виникнення простроченої заборгованості), позов банк подав 28.04.2017 року, тобто пропустив строк позовної давності щодо основних вимог за кредитним договором, а отже сплив також строк позовної давності щодо додаткових вимог банку про стягнення неустойки (штрафу та пені) є помилковими, позовна давність щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками за період з 01.05.2014 року по 28.02.2017 року у розмірі 17472,36 грн.

Доводи скаржника про те, що нарахування банком 17625,55 грн. процентів, нарахованих на прострочену заборгованість суперечить п.2.1.1.12.6.4 Правил надання банківських послуг та є пенею, а тому повинна застосовуватися скорочена позовна давність тривалістю 1 рік грунтовно відхилено судом першої інстанції з тих підстав, що розрахунок процентів здійснений позивачем відповідно до п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.

Щодо незгоди заявника із нарахованими банком процентами за користування кредиту апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів, а також умов обслуговування рахунків.

Згідно з п.п. 2.1.1.5.3, 2.1.1.5.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов’язаний отримувати виписки про стан картрахунку і про проведені операції по картрахунку. При незгоді зі змінами Правил та/або ОСОБА_1 банку клієнт зобов’язаний звернутись в банк для розірвання цього договору та погасити перед банком заборгованість, у тому числі, і заборгованість, що утворилася протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих держателю і його довіреним особам.

Положеннями п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №35 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення кредитного договору, діяла процентна ставка по кредиту у розмірі 30,00% на рік. В подальшому відсоткова ставка була змінена, а сааме: 01.09.2014 року, відповідно до наказу банку №СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року, відсоткова ставка була підвищена до 34,80%, 01.04.2015 року відсоткова ставка була підвищена до 43,20%, згідно з наказом №СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року. Зазначені зміни узгоджуються з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Про вказані зміни позичальник ОСОБА_2 повідомлялася шляхом надсилання SMS-повідомлень у відповідності до п. 1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. При цьому, матеріали справи не містять в собі відповідних даних про те, що відповідач зверталась до банку із заявою щодо незгоди зі змінами Правил та/або ОСОБА_1.

Відтак, доводи заявника про безпідставне застосування банком базових ставок у розмірі 34,8% річних та 43,2% річних з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року відповідно не знайшло свого підтвердження.

Посилання заявника на те, що в рахунок погашення зобов’язань за кредитним договором б/н від 30.05.2013 року банком після звернення до суду з даним позовом було самостійно списано з рахунку для отримання заробітної плати відповідача 2931,96 грн., але розмір позовних вимог належним чином зменшено не було апеляційний суд не бере до уваги з тих підстав, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 28.02.2017 року.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 315, 382, 384,389 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 21 травня 2018 року.

Голова судового засідання:Судді: