Постанова № 74120476, 16.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/47/18 Провадження № 22-ц/795/479/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

із секретарем – Шкарупою Ю.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 лютого 2018 року (місце ухвалення рішення - м. Чернігів, дата складанння повного тексту - 23.02.2018) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі поданої Заяви № б/н від 06.10.2010 відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ОСОБА_2 та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов»язання за Договором виконав в повному обсязі, проте позичальник в порушення умов договору, своєчасно не погасив заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами внаслідок чого у позичальника перед банком виникла заборгованість, яка станом на 30.09.2017 становить 99722,58 грн, та складається з: 4061,98 грн – заборгованість за кредитом, 95660, 60 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, яку позивач просить стягнути.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 посилається на пропуск строку позовної давності зазначаючи, що з розрахунку заборгованості, який надано позивачем до суду, останній платіж відповідачем був здійснений 01.09.2013, а з позовом банк звернувся до суду у січні 2018 року. Платіж датований 13.06.2014 на суму 10,53 грн відповідач не здійснював, крім того рішенням Третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський союз» вже було стягнуто з відповідача заборгованість за цим же кредитним договором SAMDN50000036606893 в розмірі 19 272,96 грн. Банком також, самовільно двічі піднято відсотки за користування кредитом, про що позичальник не повідомлявся. Розмір заборгованості, яку просить стягнути банк, судом має бути зменшеною, оскільки заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 95660,60 грн є непропорційно великою сумою компенсації за отриманий кредит в контексті його залишку.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.02.2018 у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовлено. В обгрунтування такого висновку суд зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити повністю.

Доводи скарги зводяться до того, що судом при ухваленні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі заявник посилається, що кредит був отриманий у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Посилається, що суд при ухваленні рішення ототожнив поняття «договору» та «платіжної картки» що є різними поняттями. Закінчення строку картки не свідчить про припинення договірних відносин між банком та відповідачем.

В обґрунтування незаконності судового рішення заявник посилається, що застосування судом пропуску позовної давності свідчить про неповне з»ясування обставин справи під час дослідження доказів та невідповідність висновків суду цим обставинам.

Суд не звернув увагу на умови щодо подовження дії договору. Заявник в скарзі зазначає, що зобов»язання, які не виконані у межах річного строку дії договору, при подовженні останнього продовжують існувати.

Суд застосував строк позовної давності за власної ініціативи. Проте не мав право робити цього при заочному розгляді справи та за відсутності відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 зазначає, що доводи банку в апеляційній скарзі є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах цивільного законодавства. Судом прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» № б/н від 06.10.2010 ( а. с. 10), згідно якої отримав кредит у розмірі 5000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 06.10.2010 вбачається, що ОСОБА_2 своїм підписом підтвердив, що зазначена заява разом із Пам»яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які складають договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомився і згоден, про що свідчить його підпис.

Банк свої зобов»язання виконав належним чином, відповідно до умов договору. Натомість, у позичальника внаслідок порушення умов укладеного договору перед банком утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості станом на 30.09.2017 становить 99722,58 грн, яка складається з: 4061,98 грн – заборгованість за кредитом; 95660,60 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом.

З таким висновком місцевого суду не погоджується суд апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5. Умов позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за користування ним, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Договором передбачено, що банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами банку, які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що зазначено в пункті 2.1.1.12.6. правил користування платіжною карткою.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У пункті 1.1.3.2.3 Умов визначено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Зокрема передбачено, що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених пунктом 1.1.3.1.9. Умов. Установлено, що в разі неотримання банком від позичальника протягом семи днів повідомлення про незгоду із змінами тарифу, вважається, що позичальник прийняв нові умови.

Як передбачено в пункті 1.1.2.3. цих Умов отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції покладено на позичальника.

Крім того, пунктом 1.1.3.2.9. Умов встановлено, що банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активізація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміну Умов, інформування про розмір заборгованості за кредитом, про акції банку і т. д. використовувати будь-які канали зв'язку із вказаних: відправка СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефона і ОТР-пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в РОS-терміналах та інші засоби комунікації.

За номером телефону зазначеним в анкеті-заяві ОСОБА_2 (а.с. 10) 15.08.2014 та 15.03.2015 було надіслано смс повідомленння про підвищенння відсоткової ставки (а.с. 172,173).

Згідно з пунктом 2.1.1.5.4. Умов при незгоді із змінами правил чи тарифів банку позичальник має право звернутися до банку з вимогою про розірвання договору і погасити борг.

Матеріали справи не містять таких заяв відповідача зі зверненням до банку.

Так судом враховано, що 13.06.2014 було здійснено останній платіж по погашенню заборгованості за договором в сумі 10.53 (а.с. 6-8).

Проте, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відмови в задоволеннні позову у зв»язку з наяністю рішенння третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 01.12.2015 по справі № 9692/2015, та не вставновленння обставин видачі виконавчого листа на примусове виконання рішенння третейського суду або добровільного виконання відповідачем рішенння третейського суду повністю або частково, зроблений з порушенням норм процесуального та матеріального права, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. З тлумачення цієї норми слідує, що вона пов’язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов’язаного суб’єкта (боржника).

Отже, висновки суду першої інстанції про пропуск строку позовної давності в три роки передбаченого ст. 257 ЦПК України, клопотання про застосування якого подано відповідачем, не грунтується на матеріалах справи.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судом апеляційної інстанції, для повного та всебічного розгляду справи, було витребувано в Третейському суді при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 (а.с. 129-144) з якої вбачається, що рішенням вказаного вище суду від 01.12.2015 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № SAMDN50000036606893 від 08.10.2010 в сумі 19272,96 грн та 250 грн витрат по оплаті третейського збору (а.с. 142).

Як вбачається, рішенням суду була стягнута на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 11477,56 грн за кредитним договором б/н від 06.10.2010 за період з 06 жовтня 2010 року по 31 серпня 2015 року.

Відповідно до ст. 255 ч. 1 п. 3 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 11477,56 грн за кредитним договором б/н від 06.10.2010 за період з 06 жовтня 2010 року по 31 серпня 2015 року підлягає закриттю.

Отже, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованності по процентам за користування кредитом станом на 30.09.2017 за кредитним договором б/н від 06.10.2010 у розмірі 84 183,04 грн за пропуском строку звернення до суду є необґрунтованими.

Разом з тим, посилання в апеляційній скарзі на п. 1.1.7.31 Умов відповідно до якого збільшено строку позовної давності, не можуть бути прийняті судом до уваги враховуючи наступне.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Не містить і підписана довідка про умови кредитування домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності (а.с. 9).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З врахуванням вище викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановлення судом апеляційної інстанції нового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки скарга задовольняється частково, з відповідача слід стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у повернення судового збору пропорційно задоволених вимог за розгляд справи в суді першої інстанції 1497,70 грн та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 2246,55 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 255 ч. 1 п. 3, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 377, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 лютого 2018 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_1, паспорт НМ № 11154 виданий Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області) на користь Публічного акціонерного банку Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 30.09.2017 за кредитним договором б/н від 06.10.2010 у розмірі 84 183 (вісімдесят чотири тисячі сто вісімдесят три) грн 04 коп.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості в сумі 11477,56 грн за кредитним договором б/н від 06.10.2010 за період з 06 жовтня 2010 року по 31 серпня 2015 року – закрити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного банку Комерційний банк «ПриватБанк» у повернення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції 1497,70 грн та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 2246,55 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судове рішення у повному обсязі складено 21.05.2018.

Головуючий:Судді: