Рішення № 74120105, 11.05.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/236/18

Провадження № 2/750/606/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Карацюба М.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення,

третя особа – Перша Чернігівська державна нотаріальна контора,

в с т а н о в и в:

11.01.2018 року позивач звернувся до суду з позовом, та подавши виправлену позовну заяву від 24.01.2018 року просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 зі своєю матір’ю ОСОБА_5 на час відкриття спадщина - на день смерті ОСОБА_5 на 15 травня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1.

Мотивує позов тим, що позивач як спадкоємець першої черги після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 15 травня 2017 року не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважав, що фактично прийняв спадщину. На момент смерті матері проживав із нею в спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їм на праві спільної часткової власності. 10.11.2017 року звернувся до нотаріуса та дізнався, що спадкова справа була заведена в Першій Чернігівській державній нотаріальній конторі. Із заявою про прийняття спадщини звернулась сестра матері – відповідач по справі. Після цього позивач дізнався, що мати була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1. 23.11.2017 року позивач повідомив Першу Чернігівську державну нотаріальну контору про факт проживання з померлою на день смерті та факт того, що позивач є спадкоємцем першої черги.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач та її представник проти позову заперечували.

Представник Першої Чернігівської державної нотаріальної контори подав заяву про розгляд справи без участі представника.

Вислухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 його матір’ю є ОСОБА_5 (а.с. 7).

06.05.2017 року померла мати позивача ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.6).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно померлій ОСОБА_5 на праві приватної власності належить 2/7 частки будинку № 23 по вул. Освіти в м. Чернігові (а.с.8).

Відповідно до інформаційної довідки КП «ЧМБТІ» № 4252 від 07.11.2017 року станом на 31.12.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мають у власності по 1/2 частці квартири № АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.12.2004 року.

Згідно відомостей будинкової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 була зареєстрована за вказаною адресою 12.08.2015 року та знята з реєстрації 19.06.2017 року в зв’язку зі смертю.

Відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради № 3381 від 15.03.2018 року за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрований ОСОБА_3

В Першій Чернігівській нотаріальній конторі заведена спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_5 (а.с.9).

07.09.2017 року до Першої Чернігівської нотаріальної контори звернулась відповідач із заявою про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_5 ОСОБА_4 в поданій заяві до державного нотаріуса зазначила, що інших спадкоємців, передбачених законом немає (а.с. 81).

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року ОСОБА_6 спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. З ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_3 Покійна ОСОБА_5 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3, поки не помер її чоловік, після чого вона почала проживати в приватному будинку по вул. Тракторна (нині Освіти) в м. Чернігові. Із своїм сином ОСОБА_3 вона не проживала, зранку приходила до нього, готувала йому їжу, прибирала в квартирі, а ввечері поверталася додому, ночувати ніколи не залишалася. Крім того повідомила, що так як її вікна виходять у двір, вона кожного ранку бачила як ОСОБА_5 йшла до сина. Перед смертю ОСОБА_5 лікувалася в лікарні на денному стаціонарі, а тому в день своєї смерті вона пішла в лікарню і там уже померла.

Свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що ОСОБА_5 почала проживати в будинку по вул. Освіти в м. Чернігові менше як рік тому. Останній раз ОСОБА_5 вона бачила перед смертю, вона їй сказала, що йде до родичів, а ввечері уже стало відомо, що вона померла.

Свідок ОСОБА_8 суду дала свідчення, що з 23.12.2017 у її провадженні перебуває розшукова справа щодо розшуку ОСОБА_3 та зазначила, що їй невідомі ніякі факти, які б вона могла повідомити суду, що стосуються предмета спору.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що знала ОСОБА_5 більше 30 років. Після смерті її чоловіка в 2009 році вона проживала в основному в приватному будинку по вул. Освіти в м. Чернігові, але щодня навідувалася і до свого сина, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4, так як не могла залишити його без догляду, оскільки він зловживав спиртними напоями та жив за її рахунок. Зазначила, що часто зустрічалася з ОСОБА_5 на вул. Освіти, звідки вони їхали на кладовище, після чого ОСОБА_5 поверталася в приватний будинок по вул. Освіти. ОСОБА_5 померла в лікарні, куди вона ходила в той час кожного дня, так як лікувалася на денному стаціонарі. Після смерті її чоловіка вона по вул. Козацькій в гостях у ОСОБА_5 не була. Крім того, зазначила, що ОСОБА_5 їй розповідала, що у неї в будинку по вул. Освіти проживали квартиранти, проте потім виїхали.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що проживає в частині будинку № 23 по вул. Козацькій в м. Чернігові. ОСОБА_5 проживала в цьому ж будинку, проте в іншій частині цього будинку приблизно останні 2,5-3 роки разом із квартирантами, які потім виїхали. Відносини з сином у неї були погані, так як він зловживав спиртними напоями, ніде не працював та постійно влаштовував скандали, а тому вона не могла з ним проживати, оскільки мала поганий стан здоров’я і не могла це витримувати.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що ОСОБА_3 він знає приблизно 16 років, оскільки проживає з ним на одному районі. Він проживав разом із своєю матір’ю та племінником. ОСОБА_3 випивав, проте матері допомагав, оскільки у неї був поганий стан здоров’я, а тому ходив до магазину та аптеки. Про смерть ОСОБА_12 йому стало відомо зі слів племінника, вона померла всередині травня 2017 року, після чого, через декілька днів помер і племінник ОСОБА_12. Він спілкувався із племінником ОСОБА_12, який йому говорив, що разом із ОСОБА_3 їздив в будинок по вул. Освіти обробляти город, а також те, що там живуть квартиранти.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що ОСОБА_3 знає давно, так як проживає з ним на одному районі. Зазначив, що ОСОБА_3 проживав разом з матір’ю та племінником. В гостях у ОСОБА_3 був останній раз рік назад. Проте, що ОСОБА_5 померла, йому стало відомо зі слів племінника ОСОБА_3, який прийшов до нього в той вечір і повідомив про це. ОСОБА_3 випивав, проте не постійно, так як він бачив його і тверезим, і у стані алкогольного сп’яніння. В приватному будинку по вул. Освіти він був особисто, допомагав обробляти город, там проживали квартиранти.

Згідно листа Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України №7080 від 26.03.2018 року ОСОБА_5 була призначена та виплачувалась пенсія за віком. Пенсія виплачувалась поштовим переказом за місцем тимчасового проживання отримувача, а саме за адресою: АДРЕСА_4. Пенсії одержувались на відповідному поштампі за місцем проживання та назад не повертались (а.с. 90).

Таким чином, суд з врахуванням того, що позивач є рідним сином та є спадкоємцем першої черги ОСОБА_5, квартира за адресою: АДРЕСА_4 була спільною частковою власністю, померла отримувала пенсію за своїм місцем проживання, яку визначила сама подавши відповідну заяву до органу ПФУ. Суд проаналізувавши показання свідків встановив, що померла ОСОБА_5 щоденно була у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_4, де займалась господарством, піклувалась за сином, звідти була й похована, приходить до висновку про задоволення позову про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 з своєю матір’ю, спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини – на день смерті ОСОБА_5 на 15.05.2017 року за адресою: АДРЕСА_5.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 141, 259, 265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 з своєю матір’ю, спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини – на день смерті ОСОБА_5 на 15.05.2017 року за адресою: АДРЕСА_5.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18.05.2018 року.

Суддя Л.В. Карапута