Постанова № 74118771, 10.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/856/18

Номер справи місцевого суду: 522/7333/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого-судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5, ТОВ «Порт. Винний бар» про усунення перешкод у здійсненні права користуванні спільним майном та прибудинковою територією будинку шляхом знесення самовільно встановленої споруди,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2016 року ОСОБА_6, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Порт. Винний бар» про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користуванні спільним майном та прибудинковою територією будинку шляхом знесення самовільно встановленої споруди. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що відповідачами без будь яких погоджень та дозволів між стіною будинку №7 та сусіднього будинку №3/7 самовільно встановлено споруду у вигляді металевої решітки з дахом і дверима на замку, чим повністю заблоковано доступ до підвальних приміщень будинку та захоплено прибудинкову територію. 14 листопада 2016 року позивачі звернулися з заявою про зміну позовних вимог, а саме з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користуванні спільним майном та прибудинковою територією будинку шляхом знесення за рахунок ОСОБА_4 самовільно встановленої споруди у вигляді металевої решітки з дахом і дверима на замку, що розташована між стінами будинків № 7 та № 3/7 по провулку Віце-адмірала Жукова у місті Одесі (т. 1, а.с. 5-7, 61-62).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 було відмовлено (т. 1, а.с. 130-132).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 24 липня 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з апеляційною скаргою. Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків щодо того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів стосовно порушення їх прав відповідачем. Окрім цього, апелянт вказує, що споруда у вигляді решітки з дахом, встановлена відповідачем, являється самочинним будівництвом та посилається на те, що відповідачем не була надана до суду проектна документація на самовільно збудовану нею споруду, також не були надані документи, які б підтверджували наявність права власності чи користування земельною ділянкою, на якій дана споруда розташована. Крім іншого апелянт вказує, що жодних дозволів на розміщення навісу, як об’єкта тимчасового будівництва, відповідачем у виконавчому органі Одеської міської ради також не отримувалось. Тому апелянт просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2017 року ту хвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 141-146).

19.09.2017 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_4 – ОСОБА_7 надійшло заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в якому зазначено, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2017 року є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі повного та всебічного розгляду справи, внаслідок чого доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. В обґрунтування вказаних тверджень сторона відповідача зазначила, що виключно компетенцією органів державного архітектурно-будівельного контролю є встановлення факту самочинного будівництва. У матеріалах справи відсутні будь-які акти та інші документи, складені органами державного архітектурно-будівельного контролю на підтвердження того, що відповідачем по справі здійснювались будь-які роботи самочинного будівництва. В сукупності сторона відповідача в своїх запереченнях на апеляційну скаргу зазначила, що позивачами не було доведено належними та допустимими доказами по справі факту самовільного встановлення ОСОБА_4 споруди у вигляді металевої решітки з дахом і дверима на замку, захоплення прибудинкової території та порушення вказаними діями прав та інтересів позивачів по справі, в тому числі на користування підвальними приміщеннями (т. 1, а.с. 184-189).

В процесі розгляду справи ухвалою Апеляційного суду Одеської області в складі судді Дрішлюка А.І. від 11.08.2017 року було витребувано в Приморської районної адміністрації Одеської міської ради засвідчені копії матеріалів відносно встановлення металевих дверей та металевої решітки на замку з дахом між стіною будинку № 3/7 та стіною будинку № 7 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 156-157). У відповідь на виконання вказаної ухвали Приморською районною адміністрацією було повідомлено, що в архіві адміністрації запитувана інформація не виявлена, а тому надати копії витребуваних документів не вбачається можливим (т. 1, а.с. 194-195).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах головуючого-судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. від 10.05.2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи в справі.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Сторона відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Інші учасники провадження в судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, які з’явились, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню, оскільки позивачами не було надано належних та допустимих доказів стосовно порушення їх прав відповідачкою, а також щодо того, що споруда, у вигляді металевої решітки, розташована між стінами будинків № 7 та № 3/7 по провулку Віце-адмірала Жукова у місті Одесі, являється самочинним будівництвом, спорудженим ОСОБА_4 без належних дозволів порушує права інших співвласників прибудинкової території.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне звернути увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, а саме зі свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що ОСОБА_6 є власником 1/8 частини квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину (т. 1, а.с. 8). Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13 вересня 1995 року АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності в тому числі і ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 9). ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № 2-558 від 16.10.1997 року належить кв. 3, загальною площею 58,5 кв.м. в буд. 7 по вул. Віце-Адмірала Жукова в м. Одесі (т. 1, а.с. 10). Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 15.07.2015 року ФОП ОСОБА_4 передала ОСОБА_9 в строкове оплатне користування житлове приміщення першого поверху, загальною площею 58,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1, а.с. 12-13). ОСОБА_5 є одним із засновників ТОВ «ПОРТ.ВИННИЙ БАР» (т. 1, а.с. 14-16).

Крім того, в матеріалах справи містяться наступні документи: заява-скарга ОСОБА_2 до голови Приморської РА щодо демонтажу незаконно встановленого даху та решітки на замку у внутрішньому дворі за адресою: буд. 7, пров. Віце-Адмірала Жукова в м. Одесі; лист Приморської РА адресований КП «ЖКС «Портофранківський» щодо інвентаризацій підсобних приміщень за спірною адресою, визначення законності встановлення спірної конструкції, та у випадку незаконного встановлення цієї конструкції підготування пакету документів для її демонтування; доповідна КП «ЖКС «Портофранківський» голові Приморської районної адміністрації від 09.03.2016 року № 567/11 щодо того, що у внутрішньому дворі між стіною будинку № 3/7 та стіною будинку № 7 по пров. Віце-Адмірала Жукова в м. Одесі встановлено огорожу з решітки з металевими дверима, яка примикає до території бару «Порт». На видані приписи про надання дозвільної документації власник бару не відреагував, а тому КП «ЖКС «Портофранківський» прохав Приморську РА прийняти розпорядження щодо демонтування вказаної огорожі; лист Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 11.03.2016 року № 3-470/1,8 у відповідь на лист ОСОБА_2 про те, що КП «ЖКС «Портофранківський» був направлений пакет документів до Приморської районної адміністрації щодо питання законності встановлення металевих дверей та металевої решітки на замку з дахом між стіною будинку № 3/7 та стіною будинку № 7 по пров. Віце-Адмірала Жукова в м. Одесі; лист КП «ЖКС «Портофранківський» з інформацією схожого змісту був адресований 10.03.2016 року ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 21-23, 63, 65).

25 квітня 2016 року був складений акт про фотофіксацію самовільно захопленої прибудинкової території та встановленої споруди-грат з дахом, який підписали мешканці будинку 7, по пров. Віце-Адмірала Жукова в м. Одесі (до матеріалів справи до акту додані копії фотофіксації) (т. 1, а.с. 17-20).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 12.05.2016 року в Департаменті ДАБІ в Одеській області була зареєстрована декларація N 082161331354 про початок будівельних робіт щодо реконструкції квартири № 3, розташованої на першому поверсі триповерхового будинку під кафе без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_5. Замовник ОСОБА_4 Відповідно до вказаної декларації загальна площа будівлі відповідно до проектної документації 58,5 кв.м. (т. 1, а.с. 105-108), а 17.05.2016 року зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, інформація про об'єкт - реконструкція квартири № 3 розташованої на першому поверсі триповерхового будинку під кафе без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_5, якою визначено, що закінчений будівництвом об'єкт вважати готовим до експлуатації. Загальна площа будівлі за даною декларацією – 58,5 кв.м. (т. 1, а.с. 109-113). Також суду першої інстанції був наданий технічний паспорт на нежитлове приміщення кафе у житловому будинку № 7 за вище вказаною адресою, на замовлення ОСОБА_10, з якого вбачається, що основні та підсобні приміщення розміщенні на І поверсі ІІІ поверхового будинку та складаються з ІІ основних приміщень площею 48,0 кв.м. у тому числі 1-е приміщення площею 29,9 кв.м., 2-е – 18,1 кв.м., санвузол – 1,5 кв.м., кухня – 7,9 кв.м., коридор – 1,1 кв.м.(в сумі 58,5 кв.м.). Також в технічному паспорті вказано, що загальна площа приміщень складає 58,5 кв.м., висота – 2,70 кв.м. На плані приміщень та в загальному описі, окрім вказаних, зображено навіс під літерою І, яке зазначено в загальному описі приміщень, з яких складається кафе за спірною адресою, однак, щодо площі якого будь-якої інформації в цьому ж описі не міститься, на відміну від інших приміщень (т. 1, а.с. 116-118).

Отже, з вище наведеного вбачається, що після проведення реконструкції кв. 3 в буд. 7 загальна площа об’єкту не змінилася та залишилася 58,5 кв.м. разом з основними та допоміжними приміщеннями. Відомості щодо того, що навіс під літерою І в технічному паспорті кафе в буд. № 7, був встановлений та фізично існував до проведення відповідної реконструкції в матеріалах справи відсутні. Проектна документація щодо встановлення такого навісу в матеріалах справи не міститься.

Позивачі, серед іншого, мотивуючи свої вимоги, як вже вище зазначалось, посилались на блокування доступу до підвальних приміщень спірною металевою спорудою, при цьому доречно було би звернути увагу на те, що вимоги щодо незаконності реконструкції квартири № 3 в буд. № 7 позивачі не заявляли та заявлені вимоги цим не обґрунтовували.

Оцінюючи вище викладене в сукупності апеляційний суд зазначає, що Конституційний суд України в своєму рішенні від 02 березня 2004 року N 4-рп/2004 в справі N 1-2/2004 висловився, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього; власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир; питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності. Відповідно до ч. 4.3 зазначеного рішення відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т.ін. Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України, виключно законами України. Таким чином, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т.ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об’єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 5 вказаного Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Позивачі та відповідач є власниками окремих квартир в будинку 7, що підтверджується відповідними документами на право власності квартир, про що вище зазначалось. Отже, вони на праві спільної сумісної власності володіють допоміжними приміщеннями в цьому будинку. Матеріали цивільної справи містять достатньо доказів, які були вище описані та які доводять, що встановлення спірної металевої конструкції створило перешкоди в володінні, користуванні та розпорядженні допоміжними приміщеннями (звернення позивачів до органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств щодо проведення перевірок та демонтування спірної конструкції, а також відповіді уповноважених органів). А отже з метою відновлення порушених конституційних прав та встановлених законодавчих гарантій щодо непорушності права приватної власності апеляційний суд, з врахуванням достатності доказів та обґрунтованості доводів, приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог. Доводи, які містяться в запереченнях на апеляційну скаргу апеляційним судом не приймаються, оскільки правового значення, в контексті встановлених обставин справи, на ухвалення відповідного рішення не мають. Окремо колегія суддів зауважує, що позиція обрана відповідачем щодо того, що позивач не довів своїх вимог, не пояснює власно позицію сторони відповідача щодо природи та правових підстав розміщення ним вказаного спірного навісу.

Таким чином, враховуючи викладене, встановлені обставини справи, доказову базу, яка міститься в матеріалах справи, позиції сторін в справі, позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, рішення Конституційного суду України, норми діючого законодавства, апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог на підставі ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2017 року - скасувати.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 – задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні права користування спільним майном та прибудинковою територією будинку № 7 по провулку Віце-адмірала Жукова у місті Одесі шляхом знесення за рахунок ОСОБА_4 самовільно встановленої споруди у вигляді металевої решітки з дахом і дверима на замку, що розташована між стінами будинків № 7 та № 3/7 по провулку Віце-адмірала Жукова у місті Одесі.

Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 65026, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 65026, ІПН НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 551,20 грн (п’ятсот п’ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2018 року.

Суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

10.05.2018 року м. Одеса