Постанова № 74118588, 10.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3490/18

Номер справи місцевого суду: 1527/2-6700/11

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією родиною, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майназа апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року, ухваленого суддею Сувертак І.В.

в с т а н о в и л а:

У серпні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який неодноразово доповнювала та остаточно подала до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією родиною, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майна, в якому просила стягнути з відповідача грошову компенсацію за майно набуте під час шлюбу у розмірі 49700 грн., виділивши їй у власність в натурі наступне майно: гараж №151 м. Одеса, вул. Луцька, 6 автостоянка Іскра №2, шафа для білизни – 1000 грн., передпокій – 800 грн., комод – 500 грн., пральна машина «Зануссі» - 2000 грн., газова плита «Веко» - 1700 грн., кухня - 3000 грн., виділити їй в натурі 1/2 частину квартири в АДРЕСА_1 з визнанням права власності, яка належить відповідачу згідно зі Свідоцтвом про право власності на житло від 13 грудня 2000 року, виданого УЖКГ виконкому ОМР, стягнути з відповідача 81000 доларів США, як 1/2 частину доходів відповідача за період з 1996 року по 2003 рік, оскільки відповідач працював на суднах закордонного плавання.

Позивачка вказувала, що з листопада 1995 по 20 серпня 1998 року вона з відповідачем проживали однією сім’єю, тобто були в фактичних шлюбних стосунках, були пов’язані спільним побутом, несли однакові витрати по спільному господарству, ділили свої доходи та витрати. 21 серпня 1998 року вони зареєстрували шлюб в органах РАЦС, 22 червня 2006 року шлюб було розірвано за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси. Посилаючись на ці обставини, позивач ОСОБА_2 просила задовольнити позов.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала.

Відповідач в судове засіданні не з’явився, про слухання справи був повідомлений належним чином.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією родиною в період з листопада 1995 року по 21 серпня 1998 року, про поділ майна у рівних частках, про визнання права власності з виділом в натурі 1/2 частини квартири №АДРЕСА_2 і гаража №151 м. Одеса, вул. Луцька,6 про стягнення грошової компенсації в сумі 49700 грн. та грошової суми у розмірі 81000 доларів США залишений без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд приймаючи рішення виходив з того, що позивачка не представила суду будь-якого доказу на підтримку обґрунтованість позову, але вказані твердження не відповідають дійсності, оскільки вона неодноразово зверталася до суду з клопотаннями про витребування доказів, які не могла надати самостійно та які підтверджують її доводи, але у задоволені її клопотань було відмовлено, а тому рішення підлягає скасуванню.

До суду були надані заперечення, в яких ОСОБА_3 посилається на те, що скаржником в апеляційній скарзі зазначені доводи, які не відповідають дійсності, а тому просить рішення суду залишити без змін.

В порядку п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 серпня 1998р. по 22 червня 2006 р.

В період знаходження в шлюбі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, де є основним квартиронаймачем. Квартира №АДРЕСА_3 належить відповідачу, згідно Свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 2000 року виданого УЖКГ виконкому ОМР.

Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією родиною в період з листопада 1995 року по 21 серпня 1998 року, про поділ майна у рівних частках, про визнання права власності з виділом в натурі 1/2 частини квартири №АДРЕСА_2 і гаража №151 м. Одеса, вул. Луцька,6 про стягнення грошової компенсації в сумі 49700 грн. та грошової суми у розмірі 81000 доларів США, суд виходив того, що позивачка не мала права на приватизацію спірної квартири, оскільки мала своє житло, також позивачка не представила суду будь-яких належних та допустимих доказів, які могли підтвердити обґрунтованість її позовних вимог, а вимоги позивачки щодо проживання однією родиною судом не обгрунтовані та є безпідставними, не доведеними та недоказаними.

Стаття 3 ЦК України встановлює загальні засади цивільного законодавства, а саме: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 13 ЦК України передбачає, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція; у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Судом вірно встановлено, що позивачка не довела законність своїх вимог в судовому засіданні та не представила суду будь-якого доказу на підтримку обґрунтувань позову, на підставі чого позов ОСОБА_2 був залишений без задоволення.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона неодноразово зверталась до суду з клопотаннями про витребування із банківських установ інформації про наявність рахунків, відкритих на ім’я відповідача у період з 1995 по 2006 рік, однак судом не вмотивовано у витребування яких було відмовлено, колегія суддів вважає безпідставними, з тих підстав, що в матеріалах справи містяться ухвали про витребування інформації з банківських установ, а також відповіді банківських установ (а.с. 106, 119, 160, 162, 164, 166, 201- 205, 228 т. 2).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не були витребувані матеріали цивільних справ з Київського та Комінтерновського районних судів, а також, що судом не були призначені експертизи, на які наполягала позивачка, в зв’язку з чим справа була розглянута однобічно, що призвело до порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до матеріалів справи, суд першої інстанції в повній мірі розглянув справу, а також задовольняв всі клопотання ОСОБА_2, про що свідчать матеріали справи (а.с. 179, 189 т. 4, а.с. 50, 57 т. 5).

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу, оскільки вони також є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2– залишити без задоволення.

РішенняСуворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ ОСОБА_4

Повний текст судового рішення складений 21 травня 2018 року