Рішення № 74118284, 17.05.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15323/17

Провадження № 2/521/1689/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«17» травня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання - Корнієнко Л.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, про визнання договору недійсним, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» про визнання договору недійсним, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2, КП «ЖКС «Черьомушки», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, про визнання договору недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_3, з яким вона проживала разом без реєстрації шлюбу, було отримано дозвіл на встановлення збірно-розбірного металевого гаражу за адресою: АДРЕСА_1. Зазначала, що ним був встановлений гараж зав вказаною адресою, та 22 лютого 2013 року між КП «ЖКС Черьомушки» та ОСОБА_3 було укладено договір № 120 про використання тимчасово встановленої металевої конструкції.

29 листопада 2016 року ОСОБА_3 помер, а ОСОБА_1 звернулась із заявою до КП «ЖКС Черьомушки» про оформлення права користування вказаним гаражем та 03 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та КП «ЖКС Черьомушки» було укладено договір №2423 про надання послуг з прибирання прилеглої до тимчасової конструкції(гаражу) території.

Вказувала, що їй стало відомо, щодо цього самого гаражу було укладено договір з ОСОБА_2 (договір № 2472 від 11 травня 2017 року). Таким чином, через неправомірні дії відповідачів склалась ситуація, коли один і той самий гараж був переданий у користування двічі - позивачу та ОСОБА_2 Стверджувала, що оскільки вона користувалась побудованим ОСОБА_3 гаражем після його смерті, ключі від нього на теперішній час перебувають у неї, вважає що отримала право користування гаражем на законних підставах, а відповідач не набула у передбачений законом спосіб це право. Однак посилаючись на укладений з нею договір, ОСОБА_2 перешкоджає правомірному користуванню спірним гаражем.

З огляду на наведене, з метою захисту права користування гаражем, позивач остаточно просила суд ухвалити рішення, яким визнати укладений з ОСОБА_2 договір №2472 від 1травня 2017 року про прибирання прилеглої до тимчасової конструкції (гаражу) території – недійсним.

Також у червні 2017 року ОСОБА_2 звернуласьдо Малиновського районного суду м. Одеси із уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_1,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: КП «ЖКС «Черьомушки», про визнання договору недійсним, зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 29 листопада 2016 року помер її батько, ОСОБА_3. Зазначала, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті, оскільки у встановлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини та 01 червня 2017року їй було видане свідоцтво про спадщину за законом.

Стверджувала, що розпорядженням Виконавчого комітету Одеської міської ради №503/01.04 від 26 травня 2003 року її батькові було дозволено встановити збірно-розбірний металевий гараж за адресою: АДРЕСА_1.У подальшому батько користувався гаражем, зберігав там свої речі, наявні інструменти, робив з потреби невеликий ремонт, узгодив питання щодо світла у гаражі згідно технічних умов це питання погоджене з Южним РЄС №44, від 19.01.2004 року.

22 лютого 2013 року КП «ЖКС Черьомушки» в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, та на підставі довідки №010240 від 25.06.1991р., ОСОБА_3, уклав договір № 120 про використання тимчасово встановленої металевої конструкції (гаражу).

Вказувала, що після смерті батька, у грудні місяці 2016 року, син ОСОБА_1 попросив її, дозволити йому зберігати свій автомобіль на три місяці, у період морозів, на що вона погодилась та віддала йому ключі від гаражу.

Зазначала, що у травні 2017 року вона звернулась до КП «ЖКС Черьомушки» з письмовою заявою про переоформлення договору про використання тимчасово встановленої конструкції (гаражу) після смерті батька на неї, де з’ясувалось, що ОСОБА_1 03 лютого 2017 року, уклала з КП «ЖКС Черьомушки» договір №2423 про надання послуг з прибирання прилеглої до тимчасової конструкції (гаражу) території.

Посилаючись на те, що відповідач чинить перешкоди щодо користування гаражем, право на який було набуте її померлим батьком - ОСОБА_3, у зв’язку з чим остаточно просила суд ухвалити рішення, яким визнати договір між ОСОБА_1 та КП «ЖКС Черьомушки» про надання послуг з прибирання прилеглої до тимчасової конструкції (гаражу) території №2423 від 03 лютого 2017 року- недійсним; зобов’язати ОСОБА_1 звільнити гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та повернути ключі від нього.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив суд її задовольнити. Позов ОСОБА_2 не визнав, проти її задоволення заперечував, про що надав відзив.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, проти його задоволення заперечувала. Раніше надала до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вимоги позову не визнала, проти їх задоволення заперечувала. Позов ОСОБА_2 підтримала, просила суд його задовольнити.

Представник КП «ЖКС «Черьомушки» у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Одеської міської радиОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Розпорядженням Виконавчого комітету Одеської міської ради №503/01.04 від 26 травня 2003 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на встановлення збірно-розбірного металевого гаражу за адресою: АДРЕСА_1.

22 лютого 2013 року між КП «ЖКС Черьомушки» в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, та на підставі довідки №010240 від 25.06.1991р., та ОСОБА_3, був укладений договір №120 про використання тимчасово встановленої металевої конструкції (гаражу) за адресою: АДРЕСА_1.

29 листопада 2016 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Донька померлого, ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини та 01 червня 2017року їй було видане свідоцтво про спадщину за законом.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 03 лютого 2017 року, уклала з КП «ЖКС Черьомушки» договір №2423 про надання послуг з прибирання прилеглої до тимчасової конструкції (гаражу) території.

Також 11 травня 2017 року КП «ЖКС Черьомушки» уклало із ОСОБА_2 договір про надання послуг з прибирання прилеглої до тимчасової конструкції (гаражу) території № 2472 від 11 травня 2017 року.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до приписів ст.ст.12-13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

ОСОБА_1не надала суду докази порушення її прав відповідачем.

І лише у разі порушення таких прав позивач може звернутися до суду за їх захистом, обравши відповідний ефективний спосіб захисту права.

В даному випадку, позивач не надала суду належних, допустимих, переконливих доказів у обґрунтування своїх вимог в розумінні ст.ст.76,81 ЦПК України.

Крім того, позивач при розгляді справи не надала суду докази на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги.

Відтак, оскільки ОСОБА_1не надано суду доказів на підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Згідно ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ст.230 ЦК України є введення однією стороною іншої сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Ці обставини визначені в ч.1 ст.229 ЦК України. Обман може полягати в тому, що сторона неправдиво заперечує наявність обставин, що можуть бути перешкодою для вчинення правочину, або в тому, що вона замовчує їх існування. Суб'єктивною ознакою дій сторони, що ввела іншу сторону в оману, є умисел на введення в оману.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9 визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Правочини, які вчиняються під впливом обману належать до оспорюваних правочинів, а тому наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Правочини, вчинені під впливом обману щодо обставин, що мають істотне значення, є недійсними, оскільки не відповідають загальним підставам дійсності правочинів, зокрема ч.3 ст.203 ЦК України, оскільки внутрішня воля учасника правочину не відповідає її зовнішньому прояву - волевиявленню учасника, яке сформоване під впливом обману. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що обман насправді мав місце, тобто надати докази, які б свідчили про істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Таким чином, аналіз законодавства дає підстави для висновку: абсолютність прав користування зовсім не означає, що ніхто і ніколи не може їх обмежити. В такому випадку, особа має право на звернення до суду та вже у судовому порядку довести свої законні підстави на право користування та розпорядження цим майном, а саме користування металево-розбірним гаражем.

ОСОБА_2, після смерті свого батька набула право на користування та розпорядження спірним гаражем, тому як цей гараж був збудований та облаштований її батьком, усі документи на установку збірно- розбірного металевого гаражу збирав ОСОБА_3

З урахуванням вище зазначених підстав, дії ОСОБА_1 щодо укладання спірного договору були навмисні для того щоб ввести в оману КП «ЖКС Черьомушки», та незаконно заволодіти правом користування гаражем, яке їй не належить.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 4, 7, 12, 13, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 284, 288, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, про визнання договору недійсним – залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» про визнання договору недійсним, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати договір про надання послуг з прибирання прилеглої до тимчасової конструкції (гаражу) території №2423 від 03 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» - недійсним.

Зобов’язати ОСОБА_1 звільнити гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та повернути ОСОБА_2 ключі від нього.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Малиновський районний суд м. Одеси.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ

Повний текст рішення складено 17 травня 2018року.