Ухвала суду № 74117254, 19.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/12098/18

Провадження №1-кс/127/6182/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2018 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області Чернюк І.В., при секретарі Войтенко А.В., з участю прокурора Ходацької М.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, перекладача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Лівобережного відділення ВВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенант поліції ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 Нугзара Георгійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_5, тимчасово проживаючого за адресою: м. Київ, не судимого,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий Лівобережного відділення ВВП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_4, 19.05.2018 року звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Ходацькою М.В. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 17.05.2018 близько 12.00 год. ОСОБА_6 разом з ОСОБА_1 Нугзаром Георгійовичем, рухаючись на автомобілі марки «Фольсфаген» моделі «Т5» з державним номерним знаком АА 1956 МВ по вулиці Немирівське шосе у м. Вінниці, на відкритій місцевості поблизу автосалону «Міцубісі-центр» (м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, буд. № 94) помітили автомобіль марки «Mitsubishі» моделі «Pajero Sport» з державним номерним знаком АВ 8050 СА, в якому перебував ОСОБА_7, після чого, підбурювані жагою до легкого збагачення, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Нугзар Георгійович усно домовились між собою про спільне вчинення таємного викрадення майна з автомобіля ОСОБА_8, розподіливши при цьому ролі, вступивши таким чином у попередню змову на скоєння крадіжки чужого майна, поєднаної із проникненням до сховища, а саме - автомобіля марки «Mitsubishі» моделі «Pajero Sport», що має засоби охорони від доступу до нього сторонніх осіб (двері із замками та електронну сигналізацію) та в якому його володілець залишив на тимчасове зберігання належне останньому майно.

Реалізуючи зазначену попередню змову та спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи відповідно до попередньо узгодженого плану та розподілених між собою ролей, 17.05.2018 близько 12.00 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зупинили автомобіль, на якому вони пересувались, неподалік від місця, де знаходився автомобіль під керуванням ОСОБА_8, та вийшли з нього.Реалізуючи зазначену попередню змову та спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи відповідно до попередньо узгодженого плану та розподілених між собою ролей, 17.05.2018 близько 12.00 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зупинили автомобіль, на якому вони пересувались, неподалік від місця, де знаходився автомобіль під керуванням ОСОБА_8, та вийшли з нього.Далі ОСОБА_1 підійшов на відстань близько 10 метрів до автомобіля «Mitsubishі» та почав спостерігати за ним, його водієм та перехожими, створюючи таким чином належні умови для реалізації його спільного з ОСОБА_6 злочинного умислу та забезпечуючи можливість повідомлення спільника в разі викриття їх злочинних дій.

Одночасно ОСОБА_6 непомітно для ОСОБА_8 підійшов до автомобіля «Mitsubishі» та у момент, коли потерпілий виходив з транспортного засобу та зачиняв його за допомогою електронної сигналізації, за допомогою заздалегідь заготовленого електронного предмета скопіював сигнал відчинення та зачинення дверей автомобіля марки «Mitsubishі».

Після того, як ОСОБА_7 залишив автомобіль «Mitsubishі» та пішов до автосалону, ОСОБА_1 продовжив спостерігати за людьми та подіями навколо, убезпечуючи себе та спільника від викриття, а ОСОБА_6 у цей час, використовуючи електронний предмет, яким він раніше скопіював сигнал відчинення та зачинення дверей автомобіля марки «Mitsubishі», відчинив передні праві двері зазначеного автомобіля, проник до його салону та взяв з переднього пасажирського сидіння до своїх рук чорну чоловічу барсетку, відчинив її, вийняв звідти грошові кошти в сумі 5000 (п’ять тисяч) гривень десятьма купюрами номіналом по 500 грн. кожна, 400 (чотириста) доларів США чотирма купюрами номіналом по 100 доларів США кожна (що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 17.05.2018 еквівалентно 10483,268 грн.), 100 (сто) Євро однією купюрою номіналом 100 Євро (що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 17.05.2018 еквівалентно 3088,3708 грн.), банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк» № 5168 7422 0985 4383 на ім’я ОСОБА_7, після чого поклав барсетку назад на сидіння.

У цей час дії ОСОБА_6 помітив ОСОБА_7, який вийшов з автосалону, та, зрозумівши, що з його автомобіля вчиняється викрадення майна, крикнув до ОСОБА_6 «Стій! Що ти там риєшся?», після чого почав швидко йти до свого автомобіля.

Усвідомивши, що дії спільників викрито, ОСОБА_6, вийшовши за межі його з ОСОБА_1 попередньої змови на таємне викрадення чужого майна, продовжуючи утримувати викрадені грошові кошти та банківську картку, поклав їх до кишені своїх штанів та разом із викраденим побіг в невідомому напрямку, залишивши таким чином місце злочину та заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 18571,64 грн.

Побачивши описані події, ОСОБА_1 також залишив місце події, повернувшись до автомобіля марки «Фольсфаген» моделі «Т5» з державним номерним знаком АА 1956 МВ та поїхавши на ньому в невідомому напрямку.

Таким чином, ОСОБА_1 Нугзар Георгійович підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою, поєднаному з проникненням у сховище.

17.05.2018 року ОСОБА_1 Нугзара Георгійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_5, тимчасово проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 18.05.2018 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Будучи допитаним у якості підозрюваного ОСОБА_1 Нугзар Георгійович свою вину у вчиненні інкримінованому йому діянні не визнав та будь-які покази давати у відповідності до ст. 63 Конституції України давати відмовився.

Вина підозрюваного підтверджується наступними матеріалами протоколом прийняття заяви від ОСОБА_7; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7.;протоколом огляду місця події від 17.05.2018 в будинку №4 по вул. Крилова, в м. Вінниці;протоколом допиту свідка ОСОБА_9;протоколом допиту свідка ОСОБА_10 Олескандра Руслановича; протоколом допиту свідка ОСОБА_11;протоколом допиту свідка ОСОБА_12.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 Нугзар Георгійовича вчинив тяжкий злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, ніде не працює, не має жодних постійних чи тимчасових джерел заробітку, є громадянином іншої держави та не має постійного місця проживання на території України та таким чином усвідомлюючи можливу міру покарання у вигляді позбавлення волів може та має реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування, тим самим перешкоджати повному та всебічному розслідуванню кримінального провадження.

Також враховуючи, що ОСОБА_1 Нугзар Георгійовича є громадянином та жителем ОСОБА_5, чітких пояснень та мету прибуття до України надати не зміг, тому є підстави вважати, що останній прибув до країни з метою вчинення корисливих злочинів проти власності та в разі при обранні менш суворого запобіжного заходу останній може продовжити вчиняти нові умисні корисливі злочини.

Таким чином, наявні реальні ризики переховування ОСОБА_1 Нугзара Георгійовича від органів досудового розслідування, вчинення ним інших кримінальних правопорушень та перешкоджання таким чином кримінальному провадженню.

На підставі вищевикладеного, вважаючи, що обрання менш суворого запобіжного заходу перешкодить повноті та всебічності досудового розслідування, слідчий просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні просила обрати підозрюваному ОСОБА_1запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1та його захисник заперечували щодо клопотання та просили відмовити у застосуванні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов’язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження № 12018020020001984, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 194 ч. 1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.177 ч. 2 КПК Українипідставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені 17.05.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020020001984 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

18.05.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_1кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України – обґрунтована.

Так, ОСОБА_1, обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину за які законом передбачено покарання до 6 років, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України є особою до якої можна застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду даного клопотання судом було з’ясовано, що ОСОБА_1 не працює та не має постійного джерела прибутку, що свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів, відсутнє постійне місце проживання на території України, що унеможливлює застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як домашній арешт, не судимий, зі слів підозрюваного одружений та має сім"ю у ОСОБА_5.

На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_1оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, а також те, що зі слідством не співпрацює, є громадянином іншої держави, тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни ними показів, що унеможливлює обрання йому більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

При вирішенні питання щодо задоволення клопотання слідчий суддя враховує, що прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, тому переконується в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_1запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні “Летельє проти Франції” від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У справі «Мироненко і ОСОБА_3 проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених названим Кодексом, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_1необхідно визначити заставу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні який ця особа обвинувачується».

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395, 400 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого Лівобережного відділення ВВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенант поліції ОСОБА_4 –задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 Нугзара Георгійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_1 Нугзара Георгійовича, тобто до 20 години 00 хвилин 15 липня 2018 року.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 15 липня 2018 року.

Одночасно визначити заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить в сумі 105720 (сто п"ять тисяч сімсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 Нугзара Георгійовича у разі внесення застави наступний обов’язок прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою.

Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_1 Нугзаром Георгійовичем покладеного на нього обов'язку, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя