Рішення № 74117214, 14.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/23773/17

Провадження № 2-а/127/97/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 травня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Крижанівському В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 2 листопада 2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження було виявлено постанову № 4/36-03-05 від 29.06.2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Дана постанова була винесена ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради. На думку позивача, дане рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності». Також зазначена постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та винесена з порушенням. Так, в нежитловому приміщенні по вул. Соборна, 52 (к. 101, 102) у м. Вінниця було здійснено поточний ремонт, який не потребує документів про прийняття в експуатацію. Призначення приміщення під час ремонту не було змінено. В зв'язку з цим, в діях позивача відсутні ознаки порушення вимог п. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом та просить визнати протиправною та скасувати постанову ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради № 4/36-03-05 від 29.06.2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності з накладенням штрафу в сумі 60 624,00 грн., а також стягнути з відповідача витрати на адвокатські послуги та судові витрати в сумі 640,00 грн.

До початку розгляду справи по суті представником позивача було подано суду клопотання про визнання причини пропуску строку звернення до суду поважною та його поновлення (а.с. 33). Клопотання мотивоване тим, що оскаржувана постанова була винесена 29 червня 2017 року, однак про її існування позивачу стало відомо лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження – 2 листопада 2017 року. З огляду на це, позивач не міг знати про порушення своїх прав і своєчасно звернутись до адміністративного суду за захистом. З даним позовом позивач звернувся до суду невідкладно, як тільки йому стало відомо про порушення його прав, а саме 6 листопада 2017 року. Просив вважати причини пропуску ним строку для звернення до суду з адміністративним позовом поважною та поновити строк звернення до суду по адміністративній справі № 127/23773/17.

Ухвалою суду від 07.11.2017 року клопотання представника позивача – ОСОБА_5 про забезпечення позову було задоволено та забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення дії постанови ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради № 4/36-03-05 від 29.06.2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності з накладенням штрафу в сумі 60 624,00 грн. до вирішення справи по суті. Ухвалу направлено для виконання Центральному відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а.с. 20).

Також, в зв'язку з змінами в законодавстві, ухвалою суду від 30 березня 2018 року змінено порядок розгляду справи шляхом заміни судового розгляду на розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до підготовчого засідання. Запропоновано відповідачу в строк протягом п’ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с. 101).

На виконання вимог даної ухвали представником відповідача було надано суду відзив, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради не визнає позов ОСОБА_3 та заперечує проти нього з наступних підстав. Позивачем в об'єкті будівництва по вул. Соборна, 52 в м. Вінниця, була проведена реконструкція орендованого приміщення з переобладнанням його у кафе та підключенням устаткування до центральних мереж водогону без відповідних дозвільних документів. Те, що позивач називає дані роботи поточним ремонтом, не змінює змісту та характеру цих робіт. Проведені позивачем роботи не підпадають під дію Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в екплуатацію, так як дія даного Переліку не розповсюджується на об'єкти, що за класом наслідків належить до об'єктів з середніми наслідками (СС2). При проведені перевірки відповідачем був визначений клас наслідків – як «середній» (СС2). Щодо об'єкту СС2, то замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі йому органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт. Виконання будівельних робіт без зазначеного документа вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність встановлену законом. Представник звертає увагу, що позивач дозвільного документу не мав. Наведені обставини вказують на наявність в діях позивачу складу адміністративного правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та відповідність оскаржуваної постанови вимогам законодавства.

Згодом, представником позивача подано суду уточнюючу позовну заяву (а.с. 106-107), в якій міститься посилання на статті нової редакції КАС України. Представник позивача просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради № 4/36-03-05 від 29.06.2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності з накладенням штрафу в сумі 60 624,00 грн.;

- стягнути з відповідача витрати на адвокатські послуги в сумі 3 000,00 грн. та судові витрати в сумі 640,00 грн.;

- справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Надалі на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 110-111). Зі змісту даної відповіді вбачається, що твердження відповідача щодо необхідності одержання дозволу на виконання будівельних робіт є хибним. Так, позивач не мав підстав звертатись за отриманням даного дозволу, оскільки ним не здійснювалися роботи з перепланування та переобладнання приміщення з втручанням в несучі та огороджуючі конструкції. Характеризуючи виконані позивачем роботи на об'єкті, відповідач посилається на постанову КМУ від 07.06.2017 року № 406, дія якої не може поширюватись на будівельні роботи, виконані на набрання законної сили названої постанови. Крім того, згідно ДСТУ виконані позивачем будівельні роботи не передбачають визначення класу наслідків (відповідальності) та категорію складності. Вісновки відповідача про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» не підтверджується матеріалами справи. Наведені відповідачем у відзиві заперечення повинні бути відхилені, оскільки не відповідають об'єктивним обставинам справи.

Своїм право на подання суду заперечення відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги разом з уточнюючою позовної заявою підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, уточнюючій та відповіді на відзив. Додав, що позивач орендував офісне приміщення, де була мойка, проте позивач зробив переобладнання – ванну для миття посуду, а також переобладнав приміщення в кафе. Також зазначив, що ОСОБА_3 не розуміє української мови, тому він не розумів, що за документи були складені. Просив позов задовольнити та відмовився від відшкодування витрат на адвоката.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини викладені у відзиві. Також ним була подана суду заява про застосування строків звернення до суду, мотивуючи її тим, що позивач був присутній при складанні протоколу, однак від підпису відмовився. В результаті цього протокол був направлений йому засобами поштового зв’язку та вручений. Щодо поштового відправлення про надіслання оскаржуваної постанови, яке повернулося за закінченням терміну зберігання, то позивач повідомлявся про надходження листа, однак він відмовився його забирати. Таким чином, позивач міг вчасно знати про винесення оскаржуваної постанови, а тому поважні причини пропуску її оскарження відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно направлення ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради від 15 червня 2017 року заступника начальника відділу контролю за будівництвом ОСОБА_7 та головного спеціаліста відділу контролю за будівництвом ОСОБА_6 було направлено на здійснення позапланової перевірки на будівництво прибудови до будинку №52 по вул. Соборна, 50-52 у м. Вінниця щодо дотримання суб’єктом містобудування ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с. 39).

Під час проведення позапланового заходу було складено акт № 163-ПП, згідно якого встановлено порушення ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме нежитлове приміщення по вул. Соборна, 52 (к. 101, 102) у м. Вінниця експлуатується як кафетерій «Бразерс» без відповідного документу про прийняття в експлуатацію (а.с. 40-46). Від підписання даного акту позивач відмовився, про що міститься відмітка в акті.

В результаті виявленого порушення, головним спеціалістом відділу контролю за будівництвом департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради ОСОБА_6 15 червня 2017 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 47 зворіт). Зі змісту даного протоколу вбачається, що за результатами позапланової перевірки було виявлено, що нежитлове приміщення площею 22,9 кв.м. по вул.. Соборна, 52 (к. 101, 102) у м. Вінниця експлуатується як кафетерій «Бразерс» без відповідного документу про прийняття в експлуатацію, що є порушенням ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідальність за встановлене правопорушення передбачена абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Слід зазначити, що позивач відмовився від підпису даного протоколу, про що міститься відмітка в ньому. Даний протокол було надіслано поштою позивачу 16.06.2017 року.

Також відносно позивача було складено припис № 58 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (а.с. 48).

Судом встановлено, що директором ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради ОСОБА_8 29 червня 2017 року розглянуто матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (акт проведення перевірки від 15.06.2017 року № 163-ПП, протокол від 15.06.2017 року) та винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері мостобудівної діяльності № 4/36-03-05 (а.с. 4). Зі змісту постанови вбачається, що нежитлове приміщення площею 22,9 кв.м. по вул. Соборна, 52 (к. 101, 102) у м. Вінниця експлуатується як кафетерій «Бразерс» з влаштуванням миєчної ванної, що підключена до центральних мереж водогону та каналізації (відповідно акту №б/н санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта кав’ярня ФОП ОСОБА_3 (орендар) вул. Соборна, 52 м. Вінниця від 29.04.2017р., без відповідного документу про прийняття в експлуатацію, чим порушено п. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Даною постановою визнано ФОП ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пунктом 4 частиною 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення усфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 60 624 грн. (а.с. 4). Оскаржувана постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а саме 14 липня 2017 року. З відмітки в постанові встановлено, що правопорушник – позивач дану постанову не отримував в день винесення та її примірник було надіслано поштою 30.06.2017 року (а.с. 51).

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що позивач не отримував оскаржену постанову та вона була повернута за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 38).

Дійсно факт оренди приміщення позивачем підтверджується договором оренди № 01/02/17. Так 1 лютого 2017 року між ТОВ «Малиш» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди, відповідно до умов якого ТОВ «Малиш» передав позивачу в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 22,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 52, /101, 102/ (а.с. 5-6).Метою оренди є здійснення підприємницької діяльності. Строк дії даного договору становить з 01.02.2017р. по 31.01.2018р. з можливістю пролонгації на наступний період. На підтвердження факту передачі нежитлових приміщень позивачу, надано акт прийому передачі майна від 01.02.2017 року (а.с.с 7).

Згідно постанови державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 21.09.2017 року було відкрите виконавче провадження з виконання постанови № 4/36-03-05, виданої 29.06.2017 року ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про стягнення штрафу в розмірі 60624,00 грн. (а.с. 13).

Щодо клопотання про визнання причини пропуску строку звернення до суду поважною та його поновлення, то суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 29 червня 2017 року директором ОСОБА_4 архітектурно - будівельного контролю Вінницької міської ради ОСОБА_8 було прийнято постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 60 624 грн.

Позивач ОСОБА_3, вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері

містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що оскаржувана постанова приймалась без його участі, повідомленя про її винесення позивач не отримував. Також зазначив, що про її існування дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП 54523369, а саме 02.11.2017 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції від 02.11.2017 року Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а.с.59-60). Після чого позивач 06.11.2017 року звернувся до суду про її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Також п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Разом з тим, у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачОСОБА_3 не був повідомлений про винесення оскаржуваної постанови, що підтверджується відсутністю відмітки в постанові про отримання її позивачем. З огляду на це, оскаржувана постанова була надіслана позивачу поштою, проте вона не була отримана та повернулася адресату за закінченням терміну зберігання. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач дізнався про порушення свого права лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП 54523369, а саме 02.11.2017 року.

Щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності, то слід зазначити наступне.

Відповідачем 16 червня 2017 року було надіслано на його адресу: акт № 163-ПП, протокол про адміністративне правопорушення, припис та повідомлено, що розгляд справи по справі про адміністративне правопорушення відбудеться о 14.00 год. 29 червня 2017 року у приміщенні ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю міської ради (а.с. 50). Проте жодних доказів надіслання та отримання даного листа, суду не надано. Тому, суд вважає, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд його справи, в результаті чого він не міг бути присутнім та захистити свої права.

Таким чином, суд приходить до перконання, щоОСОБА_3 пропустив строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами з поважних причин, так як його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Строк для звернення до адміністративного суду в даному випадку слід обчислювати з моменту, коли позивач мав повну, реальну та об'єктивну можливість звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, а саме з 02.11.2017 року.

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що ухвалою суду від 30 листопада 2017 року даний позов був залишений без розгляду, в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Однак, дана ухвала була скасована постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, а справу направлено до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Відносно позовних вимог позивача, то судом встановлено наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року затверджений Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами Інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами, а саме посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до п.5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю (п. 7 Порядку).

Отже, правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України(ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»).

Згідно п. 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб’єкти містобудування, які є замовниками будівництва об’єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що

виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: як експлуатація або використання об’єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації чи в акті готовності об’єкта до експлуатації, вчинені щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми наслідками (СС2), - у розмірі трьохсот сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

З матеріалів справи слідує, що позивачем на об’єкті будівництва по вул. Соборна, 52 в м. Вінниця була проведена реконструкція орендованого приміщення з переобладнанням його у кафе та підключенням устаткування до центральних мереж водогону без відповідних дозвільних документів. Сам факт підключення до мереж водогону, представником позивача не заперечується, проте він називає дані роботи поточним ремонтом, не змінюючи змісту та характеру цих робіт.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він працює головним спеціалістом відділу контролю за будівництвом у ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради. Він здійснював перевірку кафе «Бразерс» та складав акт, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припис. Пояснив, що позивач надав документи на кафе, всі які в нього були. Під час перевірки ОСОБА_3 спілкувався і на російській, і на українській мові. Відносно необхідності перекладача, то позивач не пояснював, що він не розуміє мови та не просив перекладача. Протокол ним не було підписано, оскільки він зателефонував до юриста і той сказав нічого не підписувати.

Отже, проведені ОСОБА_3 роботи не підпадають під дію Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017р. № 406, оскільки дія цього переліку не розповсюджується на об'єкти, що за класом наслідків належить до об'єктів з середніми наслідками (СС2).

Слід зазначити, що під час проведення перевірки відповідачем було присвоєно клас наслідків об'єкта будівництва як середній (СС2), оскільки об'єкт будівництва мав характеристики можливих наслідків від відмови (стану об'єкта, при якому неможливо використовувати його або складову частину за функціональним призначенням), яких перевищують рівень можливої небезпеки для здоров'я і життя людей, які постійно перебуватимуть на об'єкті, - 50 осіб, згідно характеристики кафе.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 34Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об’єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч. 7 вищевказаної статті).

Однак, в супереч вимогам законодавства позивач відповідного дозвільного документа на виконання робіт, не мав.

Таким чином, судом встановлено обставину наявності в діях позивача складу правопорушення передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». З огляду на це, оскаржувана постанова відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність свого рішення, тому суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

За змістом ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач довів правомірність свого рішення, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_3, понесені ним витрати по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 34,п. 8 ст. 39, ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 1, абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.ст. 2, 5-10, 14, 72, 77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 251, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Поновити строк ОСОБА_3 для звернення до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу – відмовити.

Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач ОСОБА_4 архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради: місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 29.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 21.05.2018 року.

Суддя: