Рішення № 74116730, 16.05.2018, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/2523/17

Провадження №2/140/127/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2018 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Слободяник Т.В.

при секретарі Затишняку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

18.04.2011 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір і ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором в повному обсязі, відкривши Позичальнику кредитну лінію з лімітом 500,00 гривень.

Позичальник скористалася кредитними ресурсами, однак, свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, систематично порушує виконання умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) Позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов’язання свої не виконує, станом на 10.09.2017 року загальна сума заборгованості складає 18954,85 гривень, що включає в себе:

- 483,42 гривень - заборгованість за кредитом;

- 13892,63 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3200,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією;

- 500,00 гривень – штраф (фіксована частина); - 878,80 гривень – штраф (процентна складова).

За таких підстав Банк звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з"явився, є клопотання про розгляд справи без участі позивача, підтримує позовні вимоги та просить задовільнити.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилися, подана заява про розгляд справи у їх відсутність, в якій просять застосувати до позовної заяви строки позовної давності відповідно до вимог ст.267 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, докази надані сторонами, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується довідкою змін умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору на підставі яких Відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь, якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціатовою Банку.

ОСОБА_1 підтвердила свою згоду тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами банку», які викладені на сайті www/privatbank/ua складає між ним та позивачем ОСОБА_1 про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.

Умовами Договору передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про розірвання данного Договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Принцип повернення строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений кредитним договором строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до умов кредитного договору - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Відповідач порушив умови договору в частині несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 10.09.2017 року, заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів становить 18 954,85 грн., з яких: 483,42 грн. - заборгованість за кредитом; 13892,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

16.05.2018 року відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності.

Враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності на підставі ст. ст. 256-258 ЦК України, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється в три роки.

Частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Заява про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Позивач у своїй позовній заяві, як на кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі встановленим кредитним лімітом, посилається на анкету-заяву про приєднання до Умов та Порядку надання банківських послуг у Приватбанку. При цьому, позивачем надано саму анкету-заяву та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг.

Дійсно у анкеті-заяві міститься фраза, що клієнт згоден з тим, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між клієнтом та банком договір про надання банківських послуг. Проте, у вказаній анкеті-заяві відсутній запис про встановлений кредитний ліміт; не вказано яка саме картка мала бути видана клієнтові. У матеріалах справи відсутній номер кредиту, за яким був наданий кредит. На а/с 8 міститься довідка по умови кредитування з використанням кредитки «універсальна, 55 днів пільгового періоду», проте, це лише довідка позивача, яка не підписана іншою стороною договору, тому невідомо на яких умовах був погоджений кредит.

Крім того, у заяві позичальника, домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає (відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 11 березня 2015 року (справа №6-16 цс 15), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів).

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, суд, виходячи з вищевикладеного вважає за необхідне при розгляді даної справи керуватися строком позовної давності, який передбачений законом, а не договором.

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-160цс14: «Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

У зв’язку з вище викладеним слід зазначити, що договір на отримання кредиту між сторонами був укладений 18.04.2011 року, в матеріалах справи відсутні відомості про те, яка саме картка мала бути видана відповідачу, не вказано про закінчення терміну дії картки, відсутня заява про збільшення строків позовної давності.

Отже, на час звернення позивача до суду у останнього сплинув строк позовної давності по вимогах про стягнення до основної вимоги.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі - є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідач у встановленому законом порядку заявив про застосування строку позовної давності.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що в задоволенні позову слід відмовити з мотивів пропуску строку позовної давності.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача .

Враховуючи викладене, керуючись ст. п. 1 ч. 2 ст. 11, 207, 257-259, 264, 267, 509, 525, 526, 527, 530, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка не була присутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання його копії до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: