Рішення № 74116432, 11.05.2018, Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/41/2018

Справа № 134/1561/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 травня 2018 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого – судді: Зарічанського В.Г.

з участю секретаря: Балух О.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

та представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ОСОБА_4С.» про усунення перешкод в користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Крижопільського районного суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства «ОСОБА_4С.» про усунення перешкод в користуванні власністю.

Під час підготовчого провадження у справі позивачкою подано заяву про зміну підстав позову (а.с. 37-39). Свої остаточні позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що у її власності перебувають дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жабокрицької сільської ради, Крижопільського району Вінницької області, а саме:

земельна ділянка площею 1,9571 га, кадастровий № 0521982400:02:001:0766, посвідчена державним актом на право власності ІІ-ВН № 013088 від 16.01.2002 року;

земельна ділянка площею 1,956 га, кадастровий № 0521982400:02:001:0768, посвідчена державним актом на право власності ІІ-ВН № 013091 від 16.01.2002 року.

Дані земельні ділянки було нею передано в оренду ФГ «ОСОБА_4С.» на підставі укладених договорів оренди земельних ділянок б/н від 02.04.2007 року, строком на 10 років. Вказані договори оренди було зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 23.07.2007 року, про що у Державному реєстрі було вчинено записи № 040782400973 та 040782400975.

Починаючи з літа 2017 року вона неодноразово попереджала орендаря про небажання продовжувати чи укладати нові договори оренди належних їй земельних ділянок через те, що має бажання обробляти їх самостійно.

Орендар, ФГ « ОСОБА_4С.» відмовляється повернути належні їй земельні ділянки посилаючись на те, що між нею та ФГ «ОСОБА_4С.», 19.12.2016 року, на ці ж земельні ділянки, укладено нові договори оренди.

Позивачка зазначає, що про наявність таких договорів оренди їй стало відомо тільки в ході пред’явлення даного позову, таких договорів вона не укладала, їх оригінали їй не були надані.

Позивачка вважає, що є підстави вважати наведені договори недійсними оскільки в договорах відсутні істотні умови договору, а саме відсутні кадастрові номери, місце розташування земельних ділянок не зазначено, розмір земельної ділянки зазначено невірно, договори містять виправлення та дописки, які не підтверджені її підписами чим порушуються вимоги ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 638, п. 3 ст. 203 ЦК України.

В позовній заяві, зі змінами, позивачка просить визнати договори оренди від 19.12.2016 року недійсними, усунути перешкоди у розпорядженні належними їй земельними ділянками шляхом зобов’язання ФГ «ОСОБА_4С.» припинити використання та звільнити земельні ділянки.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали і просять їх задовольнити в повному об’ємі. Окрім того позивачка та її представник повідомили, що можливо ОСОБА_1 підписувала договори оренди від 19.12.2016 року, так як підписи в договорах схожі на її підпис, вважають проведення судової почеркознавчої експертизи недоцільним.

Позивачка не заперечує, що технічну документацію із землеустрою на наведені земельні ділянки для отримання кадастрового номеру, виготовляв голова фермерського господарства ОСОБА_4 за його кошти, що орендар в рахунок орендної плати, видає їй по 1 тоні зерна на кожну земельну ділянку. Також позивачка повідомила, що інших земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, крім тих на які укладено договори оренди із ФГ «ОСОБА_4С.» у неї немає.

Відповідачем у справі-головою ФГ «ОСОБА_4С.» ОСОБА_4 на позовну заяву ОСОБА_1 подано відзив у якому зазначив, що позовні вимоги ним не визнаються.

Також відповідач зазначив, що в зв’язку з тим, що договори оренди землі, укладені між ним та ОСОБА_1 02 квітня 2007 року не відповідали вимогам Закону України «Про оренду землі» до якого вносились відповідні зміни, тому і виникла необхідність укласти нові договори оренди на що погодилась ОСОБА_1 підписавши договори оренди та акти передачі землі.

Представник ФГ «ОСОБА_4С.», адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію відповідача і пояснив, що договори оренди землі укладені 02 квітня 2007 року укладались за державними актами на право власності на земельні ділянки старого зразку, на земельні ділянки були відсутні кадастрові номери, для отримання котрих технічну документацію із землеустрою виготовив ОСОБА_4 за власний рахунок, фактично ОСОБА_4 виплачував значно більшу орендну плату, ніж це передбачено договорами оренди від 02 квітня 2007 року, тому необхідність переукладання договорів оренди на нових умовах відповідає чинному законодавству, просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини:

На підставі укладених договорів оренди земельних ділянок б/н від 02.04.2007 року, укладених між ОСОБА_1 та ФГ «ОСОБА_4С.» ОСОБА_1 передала, а ФГ «ОСОБА_4С.» прийняв в оренду, строком на 10 років, земельні ділянки, що за державними актами на право приватної власності на землю ІІ-ВН № 013088 і ІІ-ВН № 013091 належали Ремез В,А. площею 1,96 га. кожна з оплатою орендної плати по 314,50 гр., щорічно за кожну земельну ділянку (а.с. 10-13).

Вказані договори оренди було зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 23.07.2007 року, про що у Державному реєстрі було вчинено записи № 040782400973 та 040782400975.

Сторони не заперечують, що за наведеними договорами оренди орендар виплачував, а орендодавець отримувала щорічну орендну плату в розмірі 1 тонни зерна.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.11.2016 та 01.12.2016 року виданих ОСОБА_1, на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21.11.2016 року визначено місце розташування земельних ділянок на місцевості, земельним ділянкам присвоєно та зареєстровано кадастрові номери і визначено дійсну їх площу, а саме: кадастровий номер 0521982400:02:001:0766 - 1,9571 га, кадастровий номер 0521982400:02:001:0768 - 1.9560 га. (а.с. 6-9).

19.12.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «ОСОБА_4С.» укладено договір оренди землі б/н на земельну ділянку площею 1,96 га строком на 10 років виплатою щорічної орендної плати 2144,41 гр. в грошовому виразі, або в натуральному - 10 цнт. пшениці. Договір підписано сторонами та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18172513 від 19.12.2016 року, кадастровий номер 0521982400:02:001:0766. Земельна ділянка передана в оренду згідно акта про передачу та прийом земельної ділянки в оренду від 19.12.2016 року підписаного сторонами договору (а.с. 44-47).

19.12.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «ОСОБА_4С.» укладено договір оренди землі б/н на земельну ділянку площею 1,96 га строком на 10 років виплатою щорічної орендної плати 2144,41 гр. в грошовому виразі, або в натуральному - 10 цнт. пшениці. Договір підписано сторонами та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18171996 від 19.12.2016 року, кадастровий номер 0521982400:02:001:0768. Земельна ділянка передана в оренду згідно акта про передачу та прийом земельної ділянки в оренду від 19.12.2016 року підписаного сторонами договору (а.с. 48-51).

Вирішуючи спір суд виходить із наступного:

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЗК України, Законом України «Про оренду землі», нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 93 ЗК України відносини пов’язані з орендою землі регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» зазначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

- об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність договору без дотримання її вимог, а оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-643 цс від 13 червня 2016 року, яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судом при винесенні рішення.

Відповідно до положень ст. 17 ЗУ «Про оренду землі», об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Суд приходить до висновку, що при укладенні договорів оренди землі сторонами дотримано вимог ЗУ «Про оренду землі» оскільки договори та додатки до них містять усі приписи визначені ст. 15 та іншими нормами ЗУ «Про оренду землі»

Розбіжності у визначенні площі земельної ділянки зазначені в договорах оренди землі та Витягах із Державного земельного кадастру являються не суттєвими і таким, що не звужують прав орендодавця щодо отриманої ним розміру орендної плати, тому не можуть бути правовою підставою для прийняття рішення про недійсність договорів оренди землі.

Із пояснення позивачки ОСОБА_1 слідує, що договори оренди земельних ділянок укладені 19.12.2016 року стосуються саме тих земельних ділянок, які перебувають у її власності, інших земельних ділянок у неї немає.

Складання актів про передачу та приймання земельної ділянки засвідчує фактичну передачу земельних ділянок в оренду 19.12.2016 року, а належна державна реєстрація договорів оренди закріплює відносини між сторонами щодо оренди землі.

Відповідно до ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Посилання позивачки на те, що договори оренди землі, укладені 19.12.2016 року містять виправлення та дописки не підтверджені підписами не знайшло свого підтвердження в суді, так як позивачкою не вказано, які саме виправлення та дописки вчинені у договорах оренди землі.

Позивачкою не оспорюються належність їй підписів вчинених у договорах оренди землі від 19.12.2016 року, тому суд, із врахуванням усіх обставин досліджених судом, вважає, що її волевиявлення, як учасника правочину, було вільним і відповідало її внутрішній волі.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки відповідач користується належними позивачу земельними ділянками правомірно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ОСОБА_4С.» про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: