Вирок № 74115597, 18.05.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/52/2018

130/1549/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження № 1-кп/130/52/2018 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, інваліда другої групи, невійськовозобов’язаного, одруженого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого, - у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020130000175 від 14 березня 2017 року,

також за участі прокурора Омельчук А.В.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_1,

у с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1 1 березня 2017 року, біля 16-20 год, під час сварки з сусідом ОСОБА_2, з яким перебуває в тривалих неприязних стосунках, з метою нанесення тілесних ушкоджень металевим прутом умисно наніс через вічко паркану один прямий удар в область правого ока ОСОБА_2, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, у виді забійно-рваної рани верхньої повіки правого ока, перелому медіальної стінки правої очниці, забою м’яких тканин правої орбітальної ділянки.

Досудовим слідством дії обвинуваченого кваліфіковані за частиною другою статті 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

У вчиненому злочині обвинувачений винуватим себе повністю не визнає і пояснює, що подія відбулась 1 квітня, а не 1 березня, як вказано в обвинувальному акті. Потерпілий позвав його, висловлювався в його адресу нецензурними словами. Він уже був побитий, все його обличчя було в крові. Якби він його штрикнув арматурою у око, вона б вилізла через потилицю. Потерпілий погрожував йому, тому він викликав поліцію. Потерпілого він не бив. Позов також не визнає. Не заперечує у разі визнання його винуватим у цьому злочині про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», про що подав письмову заяву (а.с.113).

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена безпосередньо дослідженими та оціненими судом окремо та у їх сукупності такими доказами: показаннями потерпілого, свідків, матеріалами судового провадження.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що неприязні відносини з обвинуваченим склались приблизно років десять тому. В той день 1 березня 2017 року він повертався з міста, ніс пакети. Обвинувачений лопатою займався прибиранням на своєму городі. Між їхніми земельними ділянками по межі натягнута сітка «рябиця». Потерпілий зробив йому зауваження з приводу дерев, з яких падають гілки на його територію. Обвинувачений хотів лопатою вдарити його через паркан, але потерпілий вихопив у нього лопату і відкинув її. Потім зігнувся, щоб підняти з землі пакети. В момент розгинання відчув удар в праве око. Побачив, що в руці у обвинуваченого арматура «десятка», яку він просунув через вічко сітки і таким чином штрикнув його в око. Потім викликали «швидку допомогу», поліцію. У зв’язку з отриманою травмою він лікувався в обласній лікарні імені ОСОБА_5 з 1 по 13 березня 2017 року, витратив на лікування 7192,13 грн. На надання правової допомоги витратив 3000 грн. Злочином йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 50000 грн, і яка виразилась в ушкодженні здоров’я, перенесенні болю та страждань, необхідності лікування, яке він продовжує і в теперішній час. Просив стягнути з обвинуваченого на його користь вищевказані суми.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що 1 березня 2017 року він по телефону домовився приїхати до потерпілого ремонтувати автомобіль, так як у того є оглядова яма. Коли під’їхав, почув крик потерпілого, а обвинувачений ховав в цей час металевий прут у контейнер. Металевий прут був довжиною приблизно між 1 м і 1,5 м, товщиною 8-10 мм. ОСОБА_2 йому сказав, що обвинувачений хотів його заколоти, він був в шоці. Бачив травмоване праве око у потерпілого. Обвинувачений казав, що потерпілий вже прийшов з цією травмою.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що потерпілий є його кумом, від якого він чув про часті конфлікти з сусідом. Пам’ятає, що 1 березня 2017 року він разом з кумом йшли додому, і розійшлися за метрів 300-400 від домогосподарства потерпілого. У нього не було ніяких видимих травм.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що у складі слідчо-оперативної групи виїжджав на місце пригоди. Там вже була карета «швидкої допомоги». У потерпілого було пошкоджене око, кровотеча. Він казав, що це зробив сусід металевим прутом. Потерпілого відвезли в лікарню, на місці у нього пояснення не відбиралось. Коли вони хотіли поспілкуватись з ОСОБА_1, поступив дзвінок з лікарні про конфлікт потерпілого з лікарем, який хотів видаляти око. І вони поїхали в лікарню. Потерпілого відправили у Вінницьку обласну лікарню імені ОСОБА_5. Потім свідок повернувся на місце пригоди, спілкувався з ОСОБА_1, який пояснив, що ОСОБА_2 прийшов додому з цими тілесними ушкодженнями, він до цього нічого не має. Однак в той день працівники міліції установили, що потерпілий прийшов додому цілий і неушкоджений.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що разом з ОСОБА_8 виїжджав на місце пригоди. Підтвердив показання свідка ОСОБА_8 і дав аналогічні показання.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що є дружиною потерпілого. Їй 1 березня 2017 року зателефонував ОСОБА_6 і повідомив, що сусід вдарив чоловіка. Через три хвилини вона прибігла додому. Чоловік вже був з перебинтованим правим оком, казав, що ОСОБА_1 вдарив його металевим прутом. Чоловік лікувався в обласній лікарні, до теперішнього часу капає у очі краплі.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що 1 березня 2017 року приблизно в 16-20 год він виходив від свого товариша, який проживає за метрів 30 від потерпілого. Бачив ОСОБА_2, який йшов з пакетами додому, цілий і неушкоджений.

Сторона обвинувачення у судовому засіданні відмовилася від допиту свідка ОСОБА_12, яка не змогла з’явитись у судове засідання у зв’язку з роботою (а.с.61).

Крім цього, вина обвинуваченого у заподіянні потерпілому умисного легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, повністю доведена оціненими судом у нарадчій кімнаті у відповідності із частиною першою статті 89 КПК України і визнаними належними і допустимими у сукупності з показаннями потерпілого та свідків такими доказами :

- Довідкою від 4 липня 2017 року лікуючого лікаря потерпілого, яка зазначила сорок вісім найменувань медичних препаратів, які придбавались на кошти хворого, а також про лікування потерпілого у відділенні мікрохірургії ока з 1 березня 2017 року по 13 січня 2017 року (а.с.21-22). Суд вважає зазначену у довідці дату виписки 13 січня 2017 року технічною помилкою, так як у інших документах вказано, що потерпілий перебував на лікуванні до 13 березня 2017 року;

- Аптечними чеками про придбання цих медичних препаратів (а.с.25-27);

- Квитанцією про оплату потерпілим послуг адвоката на 3000 грн (а.с.28);

- Досудовою доповіддю Жмеринського міськрайонного відділу з питань пробації від 3 січня 2018 року, згідно з якою виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства (без позбавлення, обмеження волі на певний строк або арешту) можливе (а.с.54-57);

- Витягом з ЄРДР від 14 березня 2017 року, в якому міститься інформація про заподіяння обвинуваченим потерпілому удару в область правого ока металевим прутом через паркан 1 березня 2017 року (а.с.95);

- Протоколом від 13 березня 2017 року про прийняття заяви від потерпілого, який при цьому поясняв, що 1 березня 2017 року приблизно в 16-20 год його сусід ОСОБА_1 за допомогою металевого прута наніс йому удар в область правого ока (а.с.96-97);

- Випискою з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2, де вказано, що він перебував на лікуванні у відділенні мікрохірургії ока Вінницької обласної клінічної лікарні імені ОСОБА_5 з 1 по 13 березня 2017 року. Вказана у цій виписці дата 13 лютого 2017 року на думку суду є технічною помилкою, оскільки термін перебування потерпілого у цій лікарні підтверджується дослідженими судом доказами (а.с.98);

- Висновком судово-медичної експертизи № 41 від 19 квітня – 27 квітня 2017 року, яка констатувала у потерпілого ОСОБА_2 забійно-рвану рану верхньої повіки правого ока, перелому медіальної стінки правої очниці, забій м’яких тканин правої орбітальної ділянки. Ці ушкодження виникли від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути металевий прут, невиключно в час і при обставинах, на які вказує потерпілий, та належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, тобто понад 6, але не більше 21 доби (а.с.106-107);

- Протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим та фото таблицею до нього, в ході якого потерпілий розповів і показав, як і де наніс йому тілесні ушкодження обвинувачений (а.с.108-112).

Дослідивши безпосередньо та оцінивши всі вищеперераховані докази відповідно до вимог статті 94 КПК України, суд вважає їх належними і допустимими, оскільки вони у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та отримані у порядку встановленому цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги показання та невизнання вини обвинуваченим у інкримінованому йому злочині, вважаючи їх способом уникнути відповідальності за вчинене, а його винуватість підтверджується ретельно дослідженими у судовому засіданні доказами, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Водночас у суду немає підстав не брати до уваги показання допитаних у судовому засіданні свідків, оскільки вони чіткі, послідовні, узгоджуються між собою та з показаннями потерпілого, а також з дослідженими судом матеріалами провадження.

Вирішуючи питання про умисел обвинуваченого, суд виходить із сукупності всіх встановлених в ході судового розгляду обставин вчиненого діяння, враховує спосіб та знаряддя злочину – металевий прут, яким були нанесені тілесні ушкодження, кількість, характер і локалізацію поранень, які наносились у життєво важливі органи потерпілого, а також тривалі неприязні відносини між потерпілим і обвинуваченим.

Всі досліджені судом докази достовірно свідчать про наявність фізичного контакту між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1, протиправний характер якого, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, знайшов підтвердження в ході судового слідства.

Таким чином суд, зберігаючи відповідно до вимог частини шостої статті 22 КПК України об’єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв'язку, поза будь-яким розумним сумнівом, вважає, що стороною обвинувачення доведено, що обвинувачений ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 умисне легке тілесне ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров’я, і його дії слід кваліфікувати за частиною другою статті 125 КК України.

Щодо особи обвинуваченого, судом установлені такі обставини.

Особа обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтверджується ксерокопією його паспорту (а.с.99).

Згідно з характеристикою голови квартального комітету від 17 березня 2017 року, обвинувачений не перший рік у конфліктах зі своїм сусідом – потерпілим. Має запальний характер (а.с.100).

Склад сім’ї обвинуваченого він і дружина – інвалід 1 групи (а.с.101).

На обліку у лікарів-нарколога та психіатра обвинувачений ОСОБА_1 не перебуває і не перебував, за лікуванням останніх п’ять років не звертався, що підтверджується довідками № 161 та № 160 від 20 березня 2017 року Жмеринської ЦРЛ (а.с.102-103).

Згідно з ксерокопією довідки до акту огляду МСЕК від 2 квітня 2012 року, обвинуваченому установлена третя група інвалідності безстроково (а.с.104).

Відповідно до довідки від 10 травня 2017 року, обвинувачений раніше несудимий (а.с.105).

Обставин, які у відповідності із частиною першою статті 66 та частиною першою статті 67 КК України пом’якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, згідно зі статтею 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, а також особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше несудимий, на момент вчинення злочину майже досяг 67-річного віку, а також обставини вчинення злочину.

Суд також враховує, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, і яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, виходячи з принципів індивідуалізації, розумності покарання з метою попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, і вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді обмеження волі в межах санкції інкримінованої йому статті.

Суд вважає, що обвинувачений як особа, яка на день набрання чинності цим Законом досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", і надавши згоду на застосування до нього закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 7 вересня 2017 року, підлягає звільненню від призначеного судом покарання за вчинення злочину невеликої тяжкості.

Що стосується цивільного позову потерпілого, суд вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди витрат на лікування та витрат на надання юридичної допомоги підлягає повному задоволенню, оскільки він підтверджується наданими до позовної заяви доказами, і гарантується частиною першою статті 124 КПК України, яка передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Що стосується моральної шкоди, то суд вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість моральних страждань потерпілого, який зазнав фізичного болю, принижень, стресу, переживань з можливою втратою ока та понівечення обличчя, характер дій обвинуваченого ОСОБА_1, який своїми насильницькими діями заподіяв йому тілесні ушкодження. Тому відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися ні заниженою, ні завищеною чи надмірною.

Запобіжний захід по судовому провадженню не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.

Керуючись статтями 370, 371, 374, 394 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України і обрати йому покарання у виді одного року обмеження волі.

Відповідно до пункту «ґ» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, пенсіонара, інваліда третьої групи – на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7 витрати на лікування в сумі 7192 грн, витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн, а також 10000 грн моральної шкоди, а всього 20192 (двадцять тисяч сто дев’яносто дві) грн. В іншій частині позову про стягнення 40000 грн моральної шкоди відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження можуть у суді отримати копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий К.Шепель