Постанова № 74114864, 15.05.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/9616/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Владичана А. І., Литвинюк І. М.

секретар Скакун К.В.

з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представників ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника органу опіки та піклування Сабадаш Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 січня 2018 року (головуючий у суді першої інстанції - суддя Чебан В. М.),

встановив:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Зазначав, що з вересня 2015 року до серпня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За період спільного проживання у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з відповідачкою.

У зв'язку з тим, що відповідачка перешкоджала позивачу зустрічатися з сином, спілкуватися з ним, приймати участь у його вихованні, він (позивач) змушений був звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_7

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 липня 2017 року №380/15 «Про участь громадянина ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_7 (делеговані повноваження)» було визначено участь у вихованні малолітньої дитини і встановлено порядок побачення громадянину ОСОБА_1 з сином, щосереди, щоп'ятниці та щонеділі з 10 години до 13 години 30 хвилин у присутності матері дитини.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконує рішення органу опіки і піклування в особі виконавчого комітету Чернівецької міської ради щодо визначення участі батька у вихованні малолітнього сина та чинить йому перешкоди у спілкуванні з ним, позивач просив усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначити спосіб участі у вихованні дитини та спілкуванні з батьком у вигляді систематичних побачень з сином щосереди, щоп'ятниці та щонеділі з 10 до 15 години.

При визначенні способу участі батька у вихованні дитини просив суд також врахувати вік дитини (1 рік і 4 місяці) та наявність у позивача вищої медичної освіти, а також ту обставину, що ОСОБА_7 є єдиним сином позивача. Позивач зможе надати належний догляд дитині у такому віці упродовж відведеного часу у відсутності матері, спілкуючись з ним особисто.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 січня 2018 року позов задоволено частково.

Зобов'язано відповідачку ОСОБА_3 не перешкоджати позивачу у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено спосіб участі позивача ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини у вигляді систематичних побачень з сином щосереди, щоп'ятниці та щонеділі з 10 години 13 години 30 хвилин.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачка та третя особа не подавали.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з доведеності позову у відповідній частині, того що визначений спосіб участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини, є таким, що відповідає нормам матеріального права, враховує інтереси позивача, відповідачки та дитини.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У справі встановлено, що сторони з 25 вересня 2015 року до 17 серпня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 липня 2017 року №380/15 органом опіки та піклування визначено участь позивача у вихованні малолітньої дитини, встановлено порядок побачення з сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щосереди, щоп'ятниці та щонеділі з 10 години до 13 години 30 хвилин у присутності матері дитини.

Встановлено, що між сторонами виникали конфлікти з приводу недотримання відповідачкою визначеного органом опіки та піклування графіка спілкування з дитиною, про що свідчать факти звернення позивача до органів поліції (а.с.11-12, 14), до органу опіки та піклування (а.с.13).

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції підставно задовольнив вимоги позивача про зобов'язання відповідачки не перешкоджати позивачу у спілкуванні та вихованні сина.

У зв'язку з цим доводи заявниці про виконання нею рішення органу опіки та піклування, відсутності спору між сторонами, недоведення позову в указаній частині є необґрунтованими.

Тривалість розгляду справи в суді першої інстанції, позиція сторін щодо вирішення справи, свідчать про наявність між сторонами реального конфлікту, який підлягає вирішенню саме у судовому порядку.

Заявниця посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги неналежний доказ - відомості про телефонні дзвінки та змісту СМС листування (а.с.15-58), а також не дав належну оцінку показанню свідка ОСОБА_9, яка є матір'ю позивача.

Проте зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції не мотивував прийняте рішення змістом телефонних розмов та СМС листування сторін, а показанням указаного свідка дана оцінка в сукупності з іншими доказами, що відповідає нормі ст. 89 ЦПК України.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов'язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Положеннями статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно із частинами першою та другою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, встановивши, що відповідачка чинить певні перешкоди позивачеві у спілкуванні їхньої спільної дитини, з урахуванням рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 липня 2017 року №380/15 «Про участь громадянина ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_7», яким встановлено способи участі у вихованні дитини, дійшов правильного висновку про те, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, а тому обґрунтовано визначив саме такий спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина, що не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У справі є висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 16 квітня 2018 року про доцільність визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_7, встановивши порядок побачення відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 липня 2017 року №380/15 «Про участь громадянина ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_7»

Колегія суддів погоджується з таким висновком в частині кількості днів та часу побачень позивача з дитиною, оскільки він є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

Водночас суд першої інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування про обов'язковість побачення батька з дитиною у присутності матері.

Рішення суду в указаній частині належним чином мотивовано, а апеляційна скарга не містить доводів неправильності рішення суду першої інстанції в указаній частині.

Встановлено, що позивач з дитиною має добрі відносини, за спеціальністю є лікарем, а відповідачкою не доведено, що спілкування батька з дитиною без її присутності суперечить інтересам дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування чи зміни.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 21 травня 2018 року.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: А. І. Владичан

І. М. Литвинюк