Рішення № 74114848, 10.05.2018, Оболонський районний суд міста Києва

10.05.2018 Справа № 756/8206/15-ц

Унікальний №756/8206/15-ц

Провадження №2/756/57/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Тітова М.Ю.

за участю секретаря Лісовенка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Під час розгляду справи позивачі уточнили свої вимоги, до участі у розгляді справи в якості відповідача було залучено ОСОБА_4

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_5 Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, увійшли транспортні засоби «Toyota Corola», д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований на ОСОБА_5, та «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_2, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 Вказані транспортні засоби придбані під час перебування батька в шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 та є спільно нажитим майном подружжя. Після звернення до нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва на право на спадщину позивачам стало відомо, що у листопаді 2013 року відповідач ОСОБА_3 відчужила автомобіль «Toyota RAV4» на користь ОСОБА_4, чим порушила права позивачів, як спадкоємців першої черги, на спадкування часток вказаного автомобіля.

За таких обставин, з урахуванням уточненої позовної заяви від 23.01.2017, позивачі просили суд визнати недійним правочин від 12.11.2013 про перереєстрацію транспортного засобу «Toyota RAV4», 2008 року випуску, укладений між відповідачами, визнати за позивачами право власності кожної на 1/6 частину автомобіля «Toyota Corola», д.н.з. НОМЕР_1, та на 1/6 частину автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_2.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що автомобіль «Toyota RAV4» придбаний відповідачем за її особисті кошти та є її особистою приватною власністю, а тому не може бути предметом поділу у даній справі.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позову також заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 05.11.2013.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками померлого ОСОБА_5, що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження від 28.11.2003 відповідач ОСОБА_3 є дружиною померлого ОСОБА_5

У відповідності до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст. 1218 Цивільного кодексу України)

За приписами ст. ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтею 1258 ЦК України встановлена черговість спадкування за законом, а саме: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За приписами ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

При цьому, статтею 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

За правилами ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина щодо майна померлого ОСОБА_5

23.12.2013 до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася відповідач ОСОБА_3 20.01.2014 до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори надішли заяви про прийняття спадщини від позивачів.

Родинний зв'язок між спадкодавцем та позивачами, а також між спадкодавцем та відповідачем підтверджений матеріалами спадкової справи.

Відтак, із заявами про прийняття спадщини щодо майна померлого ОСОБА_5 звернулися троє спадкоємців першої черги: дружина ОСОБА_3, дочка ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 Заяви від інших спадкоємців не надходили.

До складу спадкового майна померлого ОСОБА_5 увійшло, зокрема, наступне рухоме майно: автомобіль «Toyota Corola», д.н.з. НОМЕР_1, 2013 року випуску, та автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_2, 2008 року випуску.

Позивачі просять у судовому порядку визнати за собою право власності кожної з них на 1/6 частину вказаного спадкового майна, мотивуючи свої вимоги тим, що спірне майно було придбано спадкодавцем під час перебування в шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, а тому таке майно є одночасно об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено у листопаді 2003 року.

Згідно з договором купівлі продажу №ВДзА-0002/235 від 22.08.2008, укладеного між ТОВ «ВіДі Автострада» та ОСОБА_3, остання придбала у власність транспортний засіб «Toyota RAV4», кузов НОМЕР_3, 2008 року випуску.

09.08.2013 ОСОБА_5 придбано у власність автомобіль марки «Toyota Corola», д.н.з. НОМЕР_1, 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4

У відповідності до положень ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За приписами ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 57 Сімейного кодексу України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

За приписами ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Як встановлено судом, за час перебування у шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було придбано два транспортні засоби.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_3 посилається на те, що автомобіль «Toyota RAV4» придбано за її особисті кошти, основна частина яких була взята в кредит.

Так, як вбачається з договору купівлі-продажу від 22.08.2008, ціна продажу автомобіля «Toyota RAV4» склала 177268,00 грн., що на дату підписання дорівнювало 36541,82 доларів США.

18.09.2008 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту №030/727700-KR на купівлю автотранспортних засобів, за умовами якого відповідач отримала у кредит грошові кошти у сумі 24257,00 доларів США для оплати придбаного автомобіля «Тoyota RAV4», 2008 року випуску.

Згідно з довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» №301.5-292/67-22077 від 11.11.2013, вищевказаний кредит погашений ОСОБА_3 в повному обсязі.

Разом з тим, з долучених до матеріалів справи копій квитанцій вбачається, що сума кредиту у розмірі 6657,18 доларів США та 4382,95 грн. (що еквівалентно на дату погашення 548,55 доларам США) погашена ОСОБА_3 08.11.2013, тобто після смерті ОСОБА_5, тоді як інша сума кредиту погашалася відповідачем під час перебування у шлюбі. Доказів того, що вся сума кредиту погашена відповідачем за рахунок її особистих коштів матеріали справи не містять.

Відтак, зважаючи на те, що 19,7% (7205,73 доларів США) від загальної вартості автомобіля (36541,82 доларів США) сплачені ОСОБА_3 після смерті чоловіка за рахунок її особистих коштів, суд вважає, що 197/1000 частини спірного автомобіля є її особистою приватною власністю. Інша частина автомобіля (803/1000) є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачі та відповідач ОСОБА_3 своєчасно звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Із заявами про прийняття спадщини звернулися лише спадкоємці першої черги, факт родинного зв'язку підтвердили належними доказами.

Предметом розгляду в даній справі є 1/2 частина автомобіля «Toyota Corola», д.н.з. НОМЕР_1, та частина автомобіля (40,15%) «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_2. Спадкоємців першої черги щодо майна померлого - троє, а тому їхні частки у спадковому майні є рівними.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 12.11.2013 ОСОБА_3 здійснила відчуження автомобіля «Тoyota RAV4», 2008 року випуску, на користь своєї доньки - ОСОБА_4 Продаж автомобіля відповідач здійснила без згоди позивачів, про його продаж їх не повідомила.

Отже, враховуючи те, що спірний автомобіль «Тoyota RAV4» був об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3, відчуження автомобіля здійснено ОСОБА_3 проти волі інших спадкоємців, поділу у даному випадку підлягає вартість такого автомобіля.

Статтею 1278 ЦК України передбачено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. В разі неможливості виділу цього майна в натурі він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Надання у володіння зазначеної частки в натурі у відповідності до ч. 2 ст. 183 цього Кодексу можливе лише за умови, що майно є подільним. Якщо надання частки є неможливим, співвласник вправі вимагати від інших співвласників її матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 183 ЦК України автомобіль, є неподільною річчю, як річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Таким чином, оскільки автомобіль є неподільною річчю, власником якого згідно чинного законодавства України може бути лише одна особа, суд вважає, що виділення часток автомобіля у володіння кожного із спадкоємців є неможливим та не вирішить даного спору по суті.

Зважаючи на те, що автомобіль «Toyota Corola» знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_3, її частка у спірному автомобілі складає 4/6 частини, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачів грошову компенсацію їх часток.

За висновками про незалежну оцінку майна від 21.04.2018, складеними ТОВ «КОАПРИ Д» в особі оцінювача ОСОБА_8, станом на 21.04.2018 ринкова вартість автомобіля «Toyota Corola», д.н.з. НОМЕР_1, становить 225948,21 грн., ринкова вартість автомобіля «Тoyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_5, складає 317978,95 грн.

Оцінивши вказані висновки, суд не знайшов обставин, які б дозволяли стверджувати про їх необґрунтованість чи неправильність, а тому приймає їх до уваги для визначення відповідної грошової компенсації.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та вирішує стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів грошову компенсацію за належні їм частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_5, а саме: по 37658,03 грн. за належну 1/6 частину у автомобілі «Toyota Corola» та по 42545,60 грн. за належну частку у розмірі 13,38% в автомобілі «Тoyota RAV4».

Разом з тим, стягнення на користь позивачів грошової компенсації суд вважає достатнім способом захисту їх порушених прав та не вбачає підстав для визнання недійсним договору відчуження автомобіля «Тoyota RAV4».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір у сумі 1604,08 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

З викладеного, керуючись ст.ст. 1-19, 23,76-113, 128-132, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_7), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_8) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_9), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_10) про визнання правочину недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 80203,63 грн. в якості грошової компенсації замість її часток у спадковому майні на автомобіль «Toyota Corola», д.н.з. НОМЕР_1, та на автомобіль «Тoyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_5, а також судовий збір у сумі 802,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 80203,63 грн. в якості грошової компенсації замість її часток у спадковому майні на автомобіль «Toyota Corola», д.н.з. НОМЕР_1, та на автомобіль «Тoyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_5, а також судовий збір у сумі 802,04 грн.

У задовленні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ю. Тітов