Постанова № 74113458, 17.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року

м. Харків

Справа № 619/562/18

Провадження № 22-ц/790/2670/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А,

суддів: Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря Сементовської О.М.

імена (найменування сторін):

стягувач – ОСОБА_1

представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

суб’єкт оскарження – старший Державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції ОСОБА_4

боржник – ОСОБА_5

представники ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_5 ОСОБА_9 ОСОБА_10, старшого Державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції ОСОБА_4 та представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 20 березня 2018 року в складі судді Нечипоренко І.М.,

в с т а н о в и в :

13 лютого 2018 року ОСОБА_11 звернулася у суд зі скаргою, в якій просила визнати постанову старшого Державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції (далі по тексту – МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області) ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 січня 2018 року (виконавче провадження № 51569694) неправомірною і скасувати її; визнати бездіяльність старшого державного виконавця МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 неправомірною та зобов’язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); зобов’язати старшого державного виконавця МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа № 619/798/15 про зобов’язання ОСОБА_5 не чинити перешкод у користуванні та вселити ОСОБА_1 в житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться по вул. Межовій № 15 в с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області.

Доводи скарги мотивовано тим, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 02 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Зобов’язано ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 житловим будинком з надвірними будівлями, розташованими за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Межова, 15. В іншій частині (усунення перешкод у користуванні житловим будинком літ. «А-1» з надвірними будівлями, шляхом вселення ОСОБА_1 в житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями: сарай літ. «Б» і «Г», альтанка літ. «В», басейн літ. «Д». гараж літ. «С», вигрібна яма літ. «Ж», колонка, огорожа «1-3», загальною площею 169.2 кв.м у с. Черкаська Лозова по вул. Межова, 15, Дергачівського району) в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові скасовано, в цій частині було прийнято рішення про задоволення пред’явленого позову.

05 липня 2016 року старшим державним виконавцем МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51569694 про зобов’язання ОСОБА_5 не чинити перешкоди та вселення ОСОБА_1 у житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по вул. Межовій, 15 в с. Черкаська Лозова Дергачівського району.

ОСОБА_1 зазначала, що державний виконавець Шумейко К. В. не виконує покладені на неї Законом України «Про виконавче провадження» функції, затягує виконавче провадження, а також допускає незаконні рішення і бездіяльність, якими порушує основоположні права та законні інтереси стягувача, принцип обов’язковості судових рішень. Так, державний виконавець Шумейко К.В. винесла постанову про зупинення виконавчого провадження № 51569694, неодноразово намагалася зловживати своїми повноваженнями з метою затягування виконавчого провадження та невиконання рішення суду, шляхом подачі до суду заяви (подання) про встановлення порядку і способу виконання рішення.

20 січня 2018 року ОСОБА_1 поштою отримала винесену старшим державним виконавцем МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 постанову від 03 січня 2018 року про проведення виконавчих дій 18 січня 2018 року о 12:00 год., чим порушено частину 1 статті 28, частину 3 статті 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до даних сервісу відстеження поштових відправлень сайту «Укрпошта», вказана вище постанова про проведення виконавчих дій була прийнята до відправки поштовим відділеннями 18 січня 2018 року о 21:55:00, тобто державний виконавець Шумейко К. В. надіслала копію постанови вже після часу, на який нею ж було призначено проведення виконавчих дій (12:00). Очевидно, що таке повідомлення стягувача про проведення виконавчих дій є неналежним і не завчасним. ОСОБА_1 фізично не могла бути присутньою при проведенні вказаних виконавчих дій.

30 січня 2018 року ОСОБА_1 отримала поштою постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену державним виконавцем Шумейко К. В. 25 січня 2018 року у виконавчому провадженні № 51569694. Прийняття вказаного рішення державний виконавець Шумейко К.В. мотивує тим, що стягувач був належним чином повідомлений державним виконавцем про призначення виконавчих дій за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Межова, буд. 15, 27 лютого 2017 року та 03 січня 2018 року, і не з’явився на вказані виконавчі дії 07 березня 2017 року і 18 січня 2018 року відповідно.

Оскаржувана постанова є неправомірною і такою, що порушує права та свободи ОСОБА_1, виходячи з наступних обставин. Державний виконавець Шумейко К.В. в оскаржуваній постанові посилається на пункт 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» як на правову підставу прийнятого ним рішення, відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню: виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Так, державний виконавець жодним чином не попереджав стягувача ОСОБА_1 про майбутнє повернення їй виконавчого листа, виданого у справі № 619/798/15-ц. Всупереч положенням частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» рішення суду і досі залишається невиконаним з вини державного виконавця Шумейко К.В., яка допускає неправомірну бездіяльність. Крім того, ОСОБА_4 також ігноруються норми статті 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Дрегачівського районного суду Харківської області від 20 березня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 січня 2018 року (виконавче провадження № 51569694).

В іншій частині скарги відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 – ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати і ухвалити нове рішення про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду повністю, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали з підстав незастосування судом норми закону, яка підлягала застосуванню; неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; неправильне дослідження та надання оцінки обставинам справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що скарга представником ОСОБА_1 подана з пропуском десятиденного строку, який закінчився 09 лютого 2018 року о 15 год. 45 хв., а тому суд повинен був залишити цю скаргу без розгляду. Заяви про поновлення строку для звернення зі скаргою до суду ОСОБА_1 та її представник не подавали та не зазначили поважні припини пропуску цього строку.

Крім того, ухвалюючи рішення про скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 січня 2018 року (виконавче провадження № 51569694) суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, передбачених частиною 2 статті 451 ЦПК України, якою не передбачено право суду скасовувати постанови, винесені державним виконавцем, а суд має право тільки зобов’язати усунути порушення.

Скаржник не скористався своїм право оскаржити рішення та дії державного виконавця в порядку частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а тому вимоги, зазначені у скарзі ОСОБА_1 до суду відносяться до повноважень начальника МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Шумейко К.В. та який має право своєю постановою скасовувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 25 січня 2018 року та зобов’язати державного виконавця Шумейко К.В. провести виконавчі дії, зазначені у виконавчому листі № 619/798/15 від 17 червня 2016 року.

Крім того, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки доводам та доказам боржника та державного виконавця щодо перешкоджання ОСОБА_1 шляхом не прибуття її 07 березня 2017 року та 18 січня 2018 року для участі у проведенні виконавчих дій по її вселенню за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Межова, 15.

Так, в матеріалах справи наявні докази, що ОСОБА_1 своєчасно отримала повідомлення державного виконавця про проведення виконавчих дій 07 березня 2017 року, однак ОСОБА_1 не повідомила державного виконавця Шумейко К.В. про неможливість прибути за вказаною вище адресою 07 березня 2017 року та не повідомила про причини неприбуття.

Крім того, не погодившись з зазначеною ухвалою, старший державний виконавець МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції при винесенні ухвали було порушено норми процесуального та матеріального права.

Зокрема, зазначала, що своєю відсутністю 07 березня 2017 року о 12-00 год. та 18 січня 2018 року о 12-00 год. стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій за виконавчим листом № 619/798/15-ц від 17 червня 2016 року, виданого Дергачівським районним судом Харківської області, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Крім того, не погодившись з ухвалою Дергачівського суду Харківської області від 20 березня 2018 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність державного виконавця Шумейко К.В. від 09 лютого 2018 року та ухвали в цій частині нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 від 09 лютого 2018 року у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відмовляючи у у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця Шумейко К.В. неправомірною та зобов’язання державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), суд першої інстанції вважав, що заявником не було зазначено, яка саме бездіяльність є неправомірною та про усунення яких порушень йдеться.

Вказана обставина спростовується тим, що у скарзі ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця від 09 лютого 2018 року зазначала, в чому саме полягає неправомірна бездіяльність державного виконавця Шумейко К.В., а саме невиконання державним виконавцем обов’язку, закріпленого частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», що проявлялося у невжитті державним виконавцем Шумейко К.В. заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання державного виконавця МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа № 619/798/15 на підставі того, що виходячи зі змісту частини 2 статті 451 ЦПК України суд не має права зобов’язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, а саме примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Скаржник не погоджується з вказаним твердженням суду та вважає, що суд першої інстанції мав повноваження визнати бездіяльність державного виконавця Шумейко К.В. та усунути допущене ним порушення (поновити порушене право заявника), шляхом зобов’язання державного виконавця МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду, відповідно до вимог статі 451 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_12 вважав, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків обставинам справи, а також порушив норми процесуального права, здійснивши неправильне їх тлумачення і таким чином обмеживши свої процесуальні повноваження.

У відзиві на апеляційну скаргу старшого державного виконавця МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 представник ОСОБА_5 – ОСОБА_8 вважає, що апеляційна скарга державного виконавця підлягає задоволенню, оскільки доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі стосовно правомірного винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 січня 2018 року є обґрунтованими та законними.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ОСОБА_5 – ОСОБА_8 вважав, що скарга задоволенню не підлягає, оскільки вимоги, викладені в прохальній частині скарги ОСОБА_1 про зобов’язання ОСОБА_13 не чинити перешкод у користуванні та вселення ОСОБА_1 в житловий будинок – дублюють (повторюють) раніше вже вирішені ці питання у рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 листопада 2015 року у справі № 619/798/15 та Апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2016 року.

Відмова суду у задоволенні вимоги ОСОБА_1, викладеної у пункті 2 прохальної частини уточненої скарги від 27 лютого 2018 року є законною та обґрунтованою та також, що не підлягає задоволенню, оскільки не зазначено, яка саме бездіяльність є неправомірною та про усунення яких порушень йдеться мова – не містить конкретного порушення права стягувача, яке просить він поновити та яким чином чи шляхом воно підлягає поновленню.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із вимог Закону України «Про виконавче провадження», статті 451 ЦПК України та своє рішення мотивував тим, що стягувач ОСОБА_1 не була повідомлена про проведення виконавчих дій 18 січня 2018 року. При цьому матеріали виконавчого провадження не містять жодного попередження виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа. За таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні перешкоджання для здійснення виконавчих дій, про які зазначено в оскаржуваній постанові державного виконавця. Що стосується вимоги стягувача про визнання бездіяльності державного виконавця МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 неправомірною та зобов’язання державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), то суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявником не зазначено, яка саме бездіяльність є неправомірною та про усунення яких порушень йдеться мова, а тому така вимоги залишена без задоволення. Що стосується вимог ОСОБА_1 про зобов’язання державного виконавця невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа № 619/798/15, то суд першої інстанції дійшов до висновку, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки суд не має права зобов’язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, вважає їх правильними, обґрунтованими, та такими, що ґрунтуються на достатньо повно встановлених обставинах справи, доказах, які містяться в матеріалах справи та відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2016 року Дергачівським районним судом Харківської області був виданий виконавчий лист № 619/798/15 про зобов’язання ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні та вселити ОСОБА_1 в житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по вул. Межовій,15 в с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області.

Постановою старшого державного виконавця Шумейко К.В. Дергачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Харківській області від 05 липня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51569694.

25 січня 2018 року старшим державним виконавцем МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ в Харківській області винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 619/798/15, виданого 17 червня 2016 року Дергачівським районним судом Харківської області на підставі того, що 07 березня 2017 року державним виконавцем здійснено вихід за зазначеною у виконавчому документі адресою для проведення виконавчих дій та стягувач ОСОБА_1 відсутня, у зв’язку з чим, провести виконавчі дії виявилося неможливо. 03 січня 2018 року державним виконавцем призначено проведення виконавчих дій на 18 січня 2018 року о 12-00 год., стягувач ОСОБА_1 відсутня, у зв’язку з чим, провести виконавчі дії виявилося неможливо. Своєю відсутністю стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій за виконавчим листом № 619/798/15 від 17 червня 2016 року.

Пунктом 19 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

З наявних у матеріалах справи доказах вбачається, що постанова старшого державного виконавця МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ в Харківській області ОСОБА_4 від 03 січня 2018 року про призначення виконавчих дій на 18 січня 2018 року о 12-00 год. відправлена державним виконавцем 18 січня 2018 року та отримана ОСОБА_1 20 січня 2018 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що стягувач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про проведення виконавчих дій 18 січня 2018 року о 12-00 год., що зумовило її неявку з поважних причин для участі у зазначених виконавчих діях, а за таких підстав стягувача ОСОБА_1 не можна вважати такою, що перешкоджає проведенню виконавчих дій державним виконавцем.

Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що державний виконавець попереджав ОСОБА_1 про повернення стягувачу виконавчого документа.

За таких підстав та з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для повернення стягувачу виконавчого документа повинні бути наявними обставини перешкоджання стягувачем проведення виконавчих дій та наявність попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа, які у справі відсутні, а тому вважає, що доводи апеляційних скарг представника ОСОБА_5 – ОСОБА_8 та старшого державного виконавця МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 в цій частині необґрунтовані, а тому на увагу не заслуговують.

Що стосується доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_5 – ОСОБА_8 щодо спливу строку для звернення зі скаргою до суду та не застосування судом норми закону, яка підлягала застосуванню, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 січня 2018 року отримана ОСОБА_1

Відповідно до пункту а) частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до частини 6 статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується даними Укрпошти, скарга ОСОБА_1 здана до поштового відділення на відправку 09 лютого 2018 року о 22-44 год., тобто в межах строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначені доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_5 – ОСОБА_8 вважає необґрунтованими, оскільки посилання на частину 5 статті 124 ЦПК України, як на підставу пропуску строку ОСОБА_1 для звернення у суд зі скаргою, є помилковими, оскільки така процесуальна дія як подання скарги на дії державного виконавця до суду регулюється положенням пункту 2 частини 1 статті 449 та частини 6 статті 124 ЦПК України та не відноситься до процесуальних дій, які вчиняються безпосередньо у суді.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про неправомірну відмову судом першої інстанції у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця Шумейко К.В. неправомірною та зобов’язання державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з частини 2 прохальної частини уточненої скарги ОСОБА_1 від 27 лютого 2018 року, остання просила визнати бездіяльність державного виконавця МДВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 неправомірною та зобов’язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), без зазначення, яка саме бездіяльність є неправомірною та про усунення яких порушень йдеться.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цієї частини вимог ОСОБА_1

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції мав повноваження визнати бездіяльність державного виконавця Шумейко К.В. у виконавчому провадженні № 51569694 неправомірною та усунути допущене ним порушення (поновити порушене права заявника) шляхом зобов’язання державного виконавця МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_4 невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду, оскільки саме зобов'язання невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду покладене судом на державного виконавця, було б гарантією подальшого поновлення порушених прав стягувача ОСОБА_1 та усунення допущеного порушення державного виконавця – неправомірної бездіяльності.

Як роз’яснено у пункті 18 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому суд не має права зобов’язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

При задоволенні скарги суд не вправі допустити негайне виконання рішення.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв'язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України (яка кореспондується зі статтею 387 ЦПК України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в цій частині вимог, оскільки зобов’язання державного виконавця невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа є повноваженням органу державної виконавчої служби, передбаченим Законами України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про виконавче провадження», а також іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами розгляду апеляційних скарг відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скарги без задоволення з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382- 384, 389, 390 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_5 ОСОБА_9 ОСОБА_10, старшого Державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції ОСОБА_4 та ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 20 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді О.М. Хорошевський

ОСОБА_14