Постанова № 74113148, 10.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/215/18 Головуючий 1 інст. – Золотарьова Л.І.

Справа № 640/23456/14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі по тексту - TOB «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором, та договором поруки, укладені між публічним акціонерним товариством «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 у розмірі 114 000,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначало, що 22 лютого 2008 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній надано кредит на суму 12 000 доларів США зі строком повернення не пізніше 21 лютого 2013 року. За умовами кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язалась в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених договором та графіком погашення кредиту. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 лютого 2008 року між ПАТ «АК «Промінвестбанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 відповідає перед «кредитором за порушення зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором як солідарний боржник».

Внаслідок неналежного виконання позичальникам кредитних зобов'язань виникла заборгованість, яка станом на 1 листопада 2014 року становить 114 000,98 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 85834,15 гривень; за відсотками - 11 414,60 гривень, пеня останній рік -16752,23 гривні.

17 грудня 2012 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимог за вказаним кредитним договором. Внаслідок зміни кредитора позивач набув статусу нового кредитора/стягувача за договором №86з/2іп/08.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року позов задоволено. Суд вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» загальну заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2008 року у розмірі 114000,98 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 85834,15 грн.; відсотками 11414,60 грн.; пенею 16752,23 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Справа розглянута без сторін та їх представників.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилалася на порушення судом норм процесуального права, на неповноту, однобічність та упередженість розгляду справи, на безпідставне задоволення позову, який не ґрунтується на доказах.

Стверджувала, що кредитного договору та пов’язаних з ним договір про внесення змін банком не укладала, договори не підписувала, ніяких кредитних коштів не отримувала.

Позов вважає помстою посадових осіб банку, з якими у неї в період знаходження в трудових відносинах виник конфлікт, обумовлений виявленням нею фактів корупції з боку керівництва відділення ЗАТ «Промінвестбанк» в м.Зеленодольськ Дніпропетровської області та її правовою позицією. Крім заробітної плати, ніяких грошових коштів від банку не отримувала.

ОСОБА_3 також просила апеляційний суд з витребувати оригінали договорів, платіжних доручень, заяв та призначити почеркознавчу експертизу з метою доведення обставин, на які вона посилається в своїх запереченнях на позов.

За клопотанням ОСОБА_3 апеляційним судом ухвалою від 07.09.2015 року була призначена почеркознавча експертиза, у відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» суд витребував оригінали кредитного договору від 22.02.2008р., оригінал додатку №1 до кредитного договору, оригінали платіжних доручень на отримання відповідачем кредитних коштів та на погашення кредиту. (т.1 а.с.193-194).

Експертиза не була проведена у зв’язку з невиконанням позивачем вимог суду про надання письмових доказів (оригіналів кредитного договору, додатку до нього, платіжних доручень) для експертного дослідження.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено, рішення Апеляційного суду Харківської області від 25.12.2015 року скасовано, справу передано до апеляційної інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення апеляційного суду та задовольняючи касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд передчасно дійшов до висновку про ухилення позивача від проведення почеркознавчої експертизи, не перевірив обставини, за наявністю яких можливе застосування ст.146 ЦПК України, не перевірив доводи позивача про фактичне часткове виконання ОСОБА_5 взятих за умовами кредитного договору зобов’язань про повернення кредитних коштів.

При повторному апеляційному перегляді справи ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу і просила задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи, підтримала і просила задовольнити клопотання про витребування письмових доказів у відповідача і призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14.03.2018 року задоволено клопотання апелянта, витребувано у відповідача оригінали кредитного договору від 22.02.2008р., додатку до вказаного договору, оригінали платіжних доручень про видачу ОСОБА_3 кредитних коштів та їх погашення нею.

Цією ж ухвалою витребувано документи з Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської РДА Дніпропетровської області, матеріали закінчених провадженням інших справ за участю ОСОБА_3 з Апостолівського районного суду у якості вільних зразків підпису ОСОБА_3 для експертного дослідження, а також витребувано від ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (м.Київ, провулок Тараса Шевченко,12) оригінали заяв ОСОБА_3 про прийняття на роботу на посаду касира банк, оригінали її заяв про надання відпустки, заяву про звільнення з метою надання їх експерту для дослідження у якості вільних зразків підпису ОСОБА_3

Ухвала апеляційного суду від 14.03.2018 року виконана усіма установами, яких вона стосувалася, за виключенням позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Промінвестбанку». Останній в листі повідомив про необхідність додаткового часу, а представник ТОВ «Кредитні ініціативи», яка приймала участь у судовому засіданні 14 березня 2018 року при вирішенні клопотання, проголошенні ухвали та була обізнана з предметом спору та переліком документів, оригінали яких витребував суд, повідомила про неможливість виконання ухвали, посилаючись на відсутність у ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначених в ухвалі апеляційного суду від 14.03.2018 року документів у зв’язку з їх передачею ще у 2016 році приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, який чинив виконавчий напис, а в подальшому до оригінали даних документів передані на виконання виконачого напису і знаходяться матеріалах виконавчого провадження № 52602101 в Шевченківському ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши матеріали справи та дослідивши отримані під час апеляційного перегляду нові докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України ( в ред. Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Кредитні ініціативи» доведено факт укладення 22 лютого 2008 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_3 кредитного договору, укладенні в той же день між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_7 договору поруки, надання позичальнику кредитних коштів у вказаному в позові обсязі та виникнення заборгованості.

Однак з таким рішенням колегія суддів погодитися не може, оскільки воно постановлене без дотримання судом засад змагальності та диспозитивності, рівності прав учасників перед законом і судом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. (ст.213 ЦПК).

Зазначеним критеріям рішення суду першої інстанції не відповідає.

З матеріалі справи вбачається, що рішення місцевим судом постановлене на підставі оцінки позовної заяви та долучених до неї електрографічних копій кредитного договору, графіку погашення кредиту, договору про внесення змін в кредитний договір.

Відповідність змісту цих копій їх оригіналу ні уповноваженою за законом посадовою особою, а ні головуючим суддею суду першої інстанції, який прийняв їх у якості доказу, не посвідчено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилалась на те, що вона ніколи договору кредиту не укладала, ні з ПАТ «АК Промінвестбанк», ні з ТОВ «Кредитні ініціативи» кредит в сумі 12000 доларів не отримувала і жодних документів у порядку укладення чи виконання такого договору не підписувала. Вказувала, що позивач надав суду копії кредитного договору, договору про внесення змін до кредитного договору, копії інших документів з підробленими від її імені підписами. Вважає, що виготовлення таких документів здійснено з метою помсти їй посадовими особами Зеленодольського відділення банку ЗАТ АКПІБ за її правову позиції у викритті корупційних дій, вказуючи, що вона дійсно раніше працювала в одному із відділень цього банку, однак ніяких грошових коштів, крім заробітної плати, від банку не отримувала.

Ці доводи були відомі і суду першої інстанції, однак судом не перевірялися і при вирішенні справи залишилися поза увагою, справа розглянута та ухвалено рішення за відсутністю сторін.

Разом з тим, обставини, на які посилається ОСОБА_3 є суттєвими і без їх перевірки та надання встановленим обставинам правової оцінки, зважуючи на предмет спору в даній справі, рішення не може вважатися законним та обґрунтованим,

Як передбачено ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України кредитний договір визначено як договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Крім того, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи норми чинного законодавства України, належною формою для кредитного договору, згідно з положеннями ст. 207, ч.1 п. 3 ст. 208 ЦК України є письмова форма, яка передбачає підписання угоди.

Належним доказом укладення кредитного договору та умов його виконання сторонами також є платіжні доручення та інші докази передачі кредитором грошових коштів позичальнику та, відповідно, платіжні доручення з підписом платника, та інші докази здійснення позичальником платежів з зазначення цільового призначення, тобто, повернення кредитних коштів, плата за користування кредитом, неустойки, тощо.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 57-60, 64 ЦПК України (в редакції ЦПК чинній на час розгляду цивільної справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позову своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, до яких ця справа не відноситься, шляхом подання суду належних та допустимих доказів. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Такі ж вимоги щодо виконання процесуального обов’язку стороною передбачені і ст.ст.12, 76-83, 95 ЦПК України в редакції цього кодексу, згідно Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року.

Згідно ст.84 діючого ЦПК України суд за клопотанням учасника справи може витребувати докази, а у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів, витребуваних судом, суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребуються докази, або відмовити у їх визнанні.

Таким чином, тягар доказування належності та достовірності наданих суду письмових доказів з метою обґрунтованості позовних вимог чи заперечень покладено за законом саме на ту сторону, яка надає суду такі докази.

В даному випадку саме позивач у відповідності із зазначеними вище нормами процесуального закону зобов’язаний надати суду оригінали письмових доказів, у достовірності копій яких у іншої сторони та суду виникли сумніви, а тим більше, зважуючи на необхідність їх безпосереднього дослідження експертом при проведенні почеркознавчої експертизи.

Оскільки ТОВ «Кредитні ініціативи» при звернення до суду з позовом надав суду лише фрагменти електрографічних копій (ксерокопії), які не посвідчені навіть уповноваженою посадовою особою кредитора (позивача), то безумовно саме на ТОВ «Кредитні ініціативи» за законом покладено процесуальним законом обов’язок невідкладно надати суду оригінали цих документів для їх дослідження в судовому засіданні, встановленні відповідності наданих копій їх оригіналу та посвідченні відповідності, а разі неможливості виконання цього процесуального обов’язку – повідомити про це суд із зазначенням причин.

Крім того, процесуальним законом (глава 6 розділу 1 ЦПК України, ) також встановлено строки виконання учасниками судового процесу процесуальних дії з метою реалізації ним процесуальних прав та здійснення процесуальних обов’язків, встановлених законом чи ухвалою суду, а також правові наслідки їх недотримання.

Так, згідно частини 8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Колегія суддів відхиляє доводи представника ТОВ «Кредитні ініціативи» про відсутність можливості виконання ним передбаченого законом та встановленого ухвалою апеляційного суду процесуального обов’язку надати оригінали письмових доказів і вважає, що позивач без поважних причин ухиляється від надання оригіналів кредитного договору, договору про внесення до нього змін, платіжних доручень щодо виконання сторонами зобов’язань за вказаним договором, і вважає, що позивачем штучно створюються ускладнення для з’ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу заперечень на позов.

При цьому колегія суддів виходить з того, що вимога надання оригіналів письмових доказів для позивача не є раптовою чи такою, що ним не передбачувана, оскільки обов’язок надання належних доказів передбачено процесуальним законом, а також про необхідність вчинення цих дій позивач обізнаний з 2015 року, зважуючи на зміст отриманої ним копії апеляційної скарги ОСОБА_3, ухвали апеляційного суду від 07.09.2015 року про призначення почеркознавчої експертизи та витребування у ТОВ «Кредитні ініціативи» оригіналу кредитного договору №86з/2іп/09 від 22 лютого 2008 року; оригіналу додатку до договору №86з/2іп/09 від 22 лютого 2008 року; оригіналу платіжного документу на отримання ОСОБА_3 кредитних коштів; оригінали платіжних документів на погашення ОСОБА_3 кредитних коштів.

Саме невиконання вимог процесуального закону і ухвали суду про надання оригіналів вказаних письмових доказів покладені в основу рішення апеляційного суду від 25.12.2015 року про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у позові з посиланням на застосування передбачених статті 146 ЦПК України правових наслідків перешкоджання проведенню експертизи шляхом нехтування позивачем вказаних в ухвалі суду вимог про надання оригіналів письмових доказів.

Постановляючи 19 липня 2017 року ухвалу про задоволення касаційної скарги ТОВ «Кредитні ініціативи» та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції надав позивачу ТОВ «Кредитні ініціативи» шанс належним чином виконати процесуальні обов’язки та довести обставини, на які посилається, як підставу своїх позовних вимог і спростувати викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 доводи, шляхом надання апеляційному суду вказаних оригіналів документів.

Однак позивач цією можливістю не скористався, обмежився поданням письмових заперечень на апеляційну скаргу, повторюючи свої доводи про надуманість доводів апелянта та посилаючись, як на доказ, на здійснення нею платежів в порядку виконання зобов’язань за кредитним договором, роблячи вигляд, що ніким з учасників цивільного процесу та судом не піддавалися сумніву достовірність копій наданих доказів, а факт здійснення ОСОБА_3 таких платежів є загальновідомий і не підлягає доказуванню.

Більше того, приймаючи участь в судовому засіданні 14.03.2018 року представник позивача, достеменно знаючи про підстави повторного апеляційного розгляду справи, ухиляючись від виконання процесуального обов’язку, передбаченого частиною 2 статті 43 ЦПК України, оригіналів письмових доказів не надала, причину їх ненадання не повідомила.

Після оголошення 14.03.2018 року в присутності представника позивача ухвали апеляційного суду про витребування письмових доказів, в тому числі від ТОВ «Кредитні ініціативи» оригіналів кредитного договору, додатку до кредитного договору, оригіналів платіжних документів про отримання нею кредитних коштів та платіжних доручень про внесення нею грошових коштів кредитору в порядку виконання нею зобов’язання по поверненню кредитних коштів, зазначені документи позивачем у встановлений ухвалою суду строк апеляційному суду не надано, представником позивача подана заява про відкладення розгляду справи з посиланням на отримання поштою копії ухвали лише 16.04.2018 року, а в наступному судовому засіданні 03.05.2018 року, яке апеляційний суд призначив знову ж таки, зважуючи на заяву представника позивача та з метою забезпечення позивачу можливості виконати процесуальний обов’язок, представник ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомила з наданням відповідної заяви про неможливість надання вказаних в ухвалі суду доказів, посилаючись на передачу оригіналу кредитного договору у 2016 році до виконавчої служби Шевченківського ВДВС м.Дніпра та на знищення оригіналів платіжних доручень на отримання ОСОБА_3 у 2008 році кредитних коштів та оригіналі платіжних доручень та інших документів про здійснення нею платежів на погашення кредиту у зв’язку із закінченням строку зберігання цих документів, який становить 3 роки відповідно до наказу невизначеного органу.

Причину довготривалого неповідомлення суду про вказані обставини представника позивача пояснила тим, що вказана інформація не була доведена до її відома відповідними посадовими особами органу управління ТОВ «Кредитні ініціативи», які знаходяться в місті Києві.

Аналіз перебігу розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також стійке, довготривале ухилення позивача від виконання передбачених процесуальним законом обов’язків доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог шляхом подання суду належних та допустимих доказів, та ухилення від виконання ухвал апеляційного суду про надання оригіналів письмових доказів з застосуванням витончених засобів створення враження про наявність об’єктивних перешкод у виконанні вказаних процесуальних обов’язків, дає підстави апеляційному суду вважати доведеними ті обставини, на які посилається в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 та недоведеними позивачем ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин апеляційний суд у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.374 та п.п.1,2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення місцевого суду в повному обсязі і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки вимоги до співвідповідача ОСОБА_4 є похідними від вимог до ОСОБА_3, як позичальника, то і рішення суду першої інстанції скасовується у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання про розподіл судових витрат шляхом відшкодування апелянту витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України (в редакції закону №2147- V 111 від 03.10.2017 р.), апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПО - 35326253) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1) 570 грн. у якості відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 травня 2018 року.

Головуючий – П.В. Кісь

Судді: І.В.Бурлака

ОСОБА_2