Постанова № 74108787, 15.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/1175/16-ц

Провадження № 22-ц/792/678/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Дубова М.В.

за участю учасників справи: апелянта ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, апелянта ОСОБА_6, його представника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 березня 2018 року (суддя Козак О.В.) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 березня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву позивача задоволити в повному об’ємі:

-накласти арешт з забороною проводити будь-які дії та з забороною укладати правочини ОСОБА_6 щодо нерухомого майна (завершеного та незавершеного будівництвом) будинку та господарських будівель по вул. Перлинна, 1 в с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області;

-заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно вказаного нерухомого майна;

-заборонити органам Державної архітектурно-будівельної інспекції проводити реєстрацію, прийняття в експлуатацію та будь-які оформлення щодо прийняття в експлуатацію будинку та господарських будівель за вказаною вище адресою.

Апелянт посилається на те, що відмовляючи в забезпеченні позову суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норму ч. 2 ст. 149 ЦПК України, вказавши в останньому абзаці мотивувальної частини ухвали, що забезпечення позову може бути лише на будь-якій стадії судового розгляду, а так як по справі 14 лютого 2018 року судом прийнято рішення, то суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Як зазначила апелянт, в оскаржуваній ухвалі суть звернення позивача взагалі не розглядалась та не враховувалось, що станом на час прийняття ухвали від 7 березня 2018 року суд фактично продовжував розгляд справи, призначивши до розгляду на 14 березня 2018 року розгляд питання про постановлення додаткового рішення.

Апелянт вказує, що шлюб між сторонами розірвано за ініціативою ОСОБА_6, останній не допускає позивача до будинку, який разом побудували, не бажає добровільно розділити майно, придбане у шлюбі, а при постановленні рішення суду про визнання за сторонами права власності по 1/2 частині будівельних матеріалів, використаних на будівництві будинку, відповідач реально має можливість як власник земельної ділянки, який не в шлюбі, звернутись в органи Державної архітектурно-будівельної інспекції для прийняття в експлуатацію будинку та узаконення права власності на своє ім’я, відчуження як незавершеного будівництва, так і добудованого об’єкту, оскільки будинок фактично житловий з 2003 року. Крім того, відповідач має реальну можливість звернутись в реєстраційну службу та провести реєстраційні дії по оформленню права власності на незавершений будівництвом будинок з подальшим його відчуженням.

Оскільки суд при постановленні рішення застосував спосіб захисту інший, ніж заявив у позові позивач, то склалась ситуація, в якій рішення суду про визнання 1/2 частини права власності на будівельні матеріали за ОСОБА_4 неможливо буде виконати ні в який спосіб взагалі: ні зареєструвати право власності, ні вступити в реальне користування, ні виділити їх в натурі, ні забрати їх фізично.

Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.02.2018 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя, а саме: квартири №АДРЕСА_1; будівельних матеріалів, використаних на будівництво будинку, господарської прибудови до будинку та господарської будівлі по вул. Перлинна, 1 в с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області. Залишено іншу 1/2 частини: квартири №АДРЕСА_1 та будівельних матеріалів, використаних на будівництво будинку, господарської прибудови до будинку та господарської будівлі по вул. Перлинна, 1 в с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області у власності ОСОБА_6 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 5178 грн. (т. 2 а. с. 73-76).

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року заяву ОСОБА_4 про постановлення додаткового рішення задоволено частково. Компенсовано ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 4409,61 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ. В задоволенні решти вимог відмовлено (т. 2 а. с. 98).

7 березня 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила: накласти арешт з забороною проводити будь-які дії та з забороною укладати правочини ОСОБА_6 щодо нерухомого майна (завершеного та незавершеного будівництвом) будинку та господарських будівель по вул. Перлинна, 1 в с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області; заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно вказаного нерухомого майна за зазначеною вище адресою; заборонити органам Державної архітектурно-будівельної інспекції проводити реєстрацію, прийняття в експлуатацію та будь-які оформлення щодо прийняття в експлуатацію вказаного нерухомого майна (т. 2 а. с. 81-84).

В обґрунтування заяви позивач вказала, що 19 січня 2016 року вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя. Предметом спору по справі є придбаний в шлюбі незавершений будівництвом будинок №1 по вул. Перлинна в с. Лісові Гринівці Хмельницького району, де відповідач зареєстрований з травня 2003 року та постійно проживає у ньому. Відповідач є власником земельної ділянки, на якій побудований вищевказаний будинок. Вона звернулась до суду з позовом щодо залишення будматеріалів відповідачу та стягнення з нього на її користь грошової компенсації 1/2 частини вартості будівельних матеріалів, використаних на будівництві будинку. Згідно висновку експерта ОСОБА_8 по справі визначена вартість будівельних матеріалів 618043 грн. Постановляючи 14 лютого 2018 року рішення Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в цій частині змінив спосіб захисту, позовні вимоги задоволив частково, визнав за нею право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя будівельних матеріалів використаних на будівництво будинку, господарської прибудови до будинку та господарської будівлі по вул. Перлинна, 1 в с. Лісові Гринівці Хмельницького району; залишив іншу 1/2 частину спільного майна подружжяГоворецькому ОСОБА_9 зв’язку з тим, що шлюб між ними розірваний за ініціативою ОСОБА_6, останній не допускає її до будинку, який вони разом будували, не бажає добровільно розділити майно придбане в шлюбі, як власник земельної ділянки, має можливість звернутись в органи Державної архітектурно-будівельної інспекції для прийняття в експлуатацію будинку та узаконення права власності на своє ім’я, відчуження як незавершеного будівництва так як добудованого об’єкту, оскільки будинок фактично житловий з 2003 року. Крім того, відповідач має реальну можливість звернутися в реєстраційну службу та провести реєстраційні дії по оформленню права власності на незавершений будівництвом будинок з подальшим його відчуженням.

Заявник просила суд врахувати, що обраний нею спосіб захисту стосовно поділу незавершеного будівництвом будинку відповідає правовим позиціям ВСУ у справі №6-2710цс15 від 16 грудня 2015 року та у справі №6-2811цс15 від 30 березня 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що 14 лютого 2018 року прийнято рішення про поділ майна подружжя та враховуючи, що ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову лише на будь-якій стадії судового розгляду, а по справі 14 лютого 2018 року судом прийнято рішення, суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

З таким висновком погоджується Апеляційний суд Хмельницької області.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення може провадитися в будь-якій стадії розвитку цивільного судочинства у справі, починаючи від порушення справи і закінчуючи виконавчим провадженням. Однак, найчастіше такі заходи застосовуються судом першої інстанції.

Згідно п. 7 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції.

Стадіями розгляду справи є: підготовча; з'ясування обставин справи, дослідження та оцінка доказів (розгляд справи по суті); судові дебати; ухвалення і оголошення рішення.

Згідно п. 10 вказаної постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд правомірно дійшов висновку про безпідставність такої заяви у зв’язку з ухваленням 14 лютого 2018 року рішення по суті.

Не може бути підставою для скасування ухвали суду посилання апелянта ОСОБА_4, що відповідач реально має можливість як власник земельної ділянки, який не в шлюбі, звернутись в органи Державної архітектурно-будівельної інспекції для прийняття в експлуатацію будинку та узаконення права власності на своє ім’я, відчуження як незавершеного будівництва, так і добудованого об’єкту, оскільки будинок фактично житловий з 2003 року. Крім того, відповідач має реальну можливість звернутись в реєстраційну службу та провести реєстраційні дії по оформленню права власності на незавершений будівництвом будинок з подальшим його відчуженням. Апелянт не навела суду доказів обґрунтованості своїх припущень.

Безпідставними є припущення апелянта, про неможливість виконання рішення суду.

Посилання апелянта на те, що місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норму ч. 2 ст. 149 ЦПК України, є безпідставним та не може слугувати підставою для скасування ухвали, що оскаржується.

Місцевим судом встановлено обставини, якими обґрунтовувалися вимоги заяви про забезпечення позову, та якими доказами вона підтверджується, застосована правова норма, що підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, порушень норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Ухвалення 14 березня 2018 року додаткового рішення не є стадією розгляду справи по суті, як на те посилається апелянт, відтак, посилання останньої на те, що в оскаржуваній ухвалі суть звернення позивача взагалі не розглядалась та не враховувалось, що станом на час прийняття ухвали від 7 березня 2018 року суд фактично продовжував розгляд справи, призначивши до розгляду на 14 березня 2018 року розгляд питання про постановлення додаткового рішення, є безпідставним. Апелянт не навела суду доказів обґрунтованості своїх припущень, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Суд приймав рішення по заяві у відповідності до вимог заяви про забезпечення позову і доказах на їх підтвердження, викладених у заяві.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права.

Оскільки ухвала суду правильна, обґрунтована, відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Хмельницької області керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 21 травня 2018 року.

Судді: А.В. Купельський

ОСОБА_2

ОСОБА_3

_______________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_10 Категорія: ухвала

Доповідач - Купельський А.В.