Постанова № 74107854, 21.05.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/64/18Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 33/789/136/18 Доповідач - Ваврів І.З.Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 р. Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ваврів І.З., з участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бочана І.П.,

розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Як визнав суд, ОСОБА_1 08 січня 2018 року біля 15 год. 25 хв. на автодорозі Т2002 між населеними пунктами с.Личківці та с.Городниця Гусятинського району Тернопільської області, керував автомобілем марки ВАЗ21063, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан спяніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальні за ч.1 ст.130 КупАП.

Також, 09 січня 2018 року о 03:40 год. в м. Тернополі по вулиці Будного, 2, ОСОБА_1 керував автомобілем марки "ВАЗ 21063", державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, хитка хода, поведінка, що не відповідає обставинам. Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора "Драгер Алкотест 6810", повірка якого дійсна до 10.08.2018 року, та огляду в КУТОР ТОНД водій відмовився в категоричній формі, у присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальні за ч.1 ст.130 КупАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року незаконною, а тому просить її скасувати, а провадження відносно нього закрити.

В обґрунтування поданої ним апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що пояснення були взяті в невідомих осіб, які не підтвердили своїх показів під присягою.

Також зазначає, що судом не спростовано факт його перебування за кермом транспортного засобу на момент приїзду працівників поліції.

Вказує, що на представлених працівниками поліції відеоматеріалах від проходження огляду на стан сп'яніння зафіксований зовсім інший чоловік, який ні по віку, ні по тілобудові не схожий на апелянта, а на іншому диску взагалі немає жодного запису.

Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бочана І.П., які повністю підтримали подану апеляційну скаргу та просять скасувати постанову Гусятинського районного суду від 22 березня 2018 року і закрити провадження у справі, в зв'язку з відсутністю в його діях апелянта складу адміністративного правопорушення; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Цих вимог закон суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не дотримався.

Як слідує з постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року, в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції зазначив наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 416475 від 09 січня 2018 року; письмові пояснення свідків ОСОБА_5 від 12 січня 2018 року та ОСОБА_6 від 13 січня 2018 року, додані до протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 542240 від 08 січня 2018 року; письмові пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 09 січня 2018 року; розпискою ОСОБА_1 від 09 січня 2018 року; рапортами працівників поліції.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявні відеозаписи з нагрудних камер поліцейський, які фіксували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень. Проте, на відеозаписі, долученому до протоколу про адмінправопорушення серії АП2 № 542240 від 08 січня 2018 року зафіксовано зовсім іншу особу, яка відмовляється від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а не ОСОБА_1, а відеозапис на диску, долучений до протоколу серії БД № 416475 від 09 січня 2018 року, відсутній повністю.

Цей факт місцевим судом залишено поза увагою, йому не надано жодної оцінки в судовому рішення і вказані протиріччя не усунуті судом, шляхом з'ясування вказаних обставин безпосередньо в судовому засіданні у свідків, зазначених в протоколах та поліцейських, чиї рапорти знаходяться в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і ці дані встановлюються, в тому числі, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису, встановлення таких обставин шляхом допиту вищевказаних свідків судом мало суттєве значення для правильного вирішення справи.

Проте, обмежившись вказівкою на письмові пояснення свідків та рапорти поліцейський, без їх аналізу та юридичної оцінки, суд першої інстанції не забезпечив вимог закону щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки не обґрунтував належним чином своїх висновків щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Розписка ОСОБА_1 від 09 січня 2018 року, за змістом якої він зобов'язується не керувати автомобілем та постанова про накладення адмінстягнення на апелянта за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на які також посилається місцевий суд, з урахуванням відсутності їх юридичного аналізу та правової оцінки в судовому рішенні, не несуть жодного доказового значення щодо доведеності вини апелянта за ч.1 ст.130 КУпАП.

З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його Гусятинським районним судом притягнуто до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколах про адміністративне правопорушення, які розглядалися судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.З. Ваврів