Ухвала суду № 74106610, 14.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1649/17 Головуючий у І інстанції Омельченко М. М.Провадження № 11-кп/780/457/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 14.05.2018

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

суддів Рудніченко О.М.,

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар Шийка Ю.В.,

за участю:

прокурора Саркісян Д.В.,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року, яким:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, п-р. Амбулаторний, 1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючого раніше не судимого;

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді 6 років позбавлення волі на підставі п. п. «в» ст.1 Закону України « Про амністію у 2016 році .

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів, судових витрат та цивільних позовів.

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку 12 вересня 2016 року 16 близько 08 години, водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Звенигородській в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, з боку вул. Боярська, в напрямку автодороги Київ-Одеса, поблизу будинку № 96/1 по вул. Звенигородській, проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, при виникненні небезпеки в русі - двох малолітніх пішоходів – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, які перетинали проїзну частину вул. Звенигородській з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля НОМЕР_2, не вжив всіх заходів для зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на узбіччі дороги у напрямку його руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, внаслідок яких померла на місці пригоди. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 424 від 12.10.2016 року смерть ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6, наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння та основи черепа, лицьового скелету, крововиливом під м'яку мозкову оболонку та в шлуночки мозку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, малолітній пішохід ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої хребетно - спиномозкової травма (компресійний перелом тіла другого поперекового хребця) і закритих переломів бокових мас крижа, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 251/Д від 29.11.2016 року, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для їх зрощення необхідно більше 21 дня. В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_7, грубо порушив вимоги п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеки чи перешкоди руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків), пп. «б» п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування транспортним засобом на дорозі), п. 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. 1.5, пп. «б» п. 2.3 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України, перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настання наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та смерті потерпілої ОСОБА_8

Не погоджуючись з вироком, обвинуваченим ОСОБА_7 було подано апеляційну скаргу, в якій він просить вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, зі стадії підготовчого засідання. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону, невідповідністю призначеним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та зменшенню сум, які підлягають скасуванню. Вважає, що суд першої інстанції призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 основне покарання ближче до максимальної межі визначеної ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років не обґрунтував суворе своє рішення, хоча і врахував те, що шкодував про вчинене, раніше не судимий, за місцем проживання характеризуюся позитивно, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, одружений, маю на утриманні двох малолітніх дітей, та відсутність обтяжуючих обставин. Вважає, що суду першої інстанції були всі наявні обставини призначити мінімальне покарання в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, з можливістю прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що судом Києво – Святошинського районного суду Київської області взагалі не обґрунтував неможливість застосування до обвинуваченого вимог передбачених ст. 75 КК України, поклавши на його обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, що свідчить про незаконність ухваленого рішення. Також суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання з додатковою мірою покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Однак, суд, призначаючи йому додаткове покарання у вигляді позбавлення прав керування та обґрунтовуючи прийняття такого рішення, вказав лише одну підставу, а саме загибель однієї особи та травмування іншої. При цьому, суд не врахував, що керування транспортними засобами є єдино можливим способом виконання його своїх трудових обов'язків і єдиним джерелом заробітку, оскільки цей факт випливає з матеріалів кримінального провадження, а саме те, що на момент вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_7 працював водієм на тимчасових заробітках. Крім того, рішення суду першої інстанції, при розгляді цивільного позову потерпілої, стягнув з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну школу в розмірі 500 000 (п’ятсот тисяч) грн. є надмірним не в повній мірі відповідає необережному характеру кримінального правопорушення, вимогам виваженості, розумності та справедливості. Вважає, що розмір моральної шкоди стягнутий з обвинуваченого ОСОБА_7 є непосильним для нього, оскільки окрім моральної шкоди з обвинуваченого також стягнуто матеріальну шкоду на користь потерпілого та цивільний позов прокурора в інтересах лікувальних закладів, а також процесуальні витрати, що унеможливлює здійснити відшкодування, та зазначає що на утримані перебувають дві малолітні дитини і на даний час не має постійного заробітку. Також вважаю, що судом першої інстанції було порушено вимоги кримінального процесуального закону, які полягали у невідповідності вимогам ст. 291 КПК України первинного обвинувального акту за яким призначено судових розгляд, порушено процедуру зміни обвинувачення, а також грубо порушено порядок ухвалення та проголошення судового рішення. Від початку процедур судового розгляду, обвинувачений вказував суду про те, що йому не зрозуміле обвинувачення, оскільки в ньому не конкретно було зазначено місце скоєння кримінального правопорушення. Так як, в первинному обвинувальному акті не було конкретизовано де я саме здійснив наїзд, потерпілих, на проїзній частині чи на узбіччі, обвинувачений ОСОБА_7 не міг визначитися з своєю дією захисту та визнанням чи невизнанням своєї вини. Процедура зміни обвинувачення відбувалася також з порушенням вимог кримінального процесуального закону, зазначає, що змінений обвинувальний акт йому було вручено відразу після допиту свідків, і як наслідок він був позбавлений можливості поставити перед свідками ті чи інші питання, що стосувалися місця наїзду. Крім того зазначає, що був позбавлений можливості бути присутнім під час оголошення судового рішення та роз’яснення його змісту та суті, а текст звукозапису оголошення судового рішення, на мою думку не відповідає тексту врученої обвинуваченому ОСОБА_7 копії обвинувального вироку. Зазначає, що копію вироку йому було вручено через дванадцять днів після його проголошення, що є грубим порушенням кримінального процесуального закону та є безумовною підставою для його скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6,який представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_7, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Крім того, захисник на обґрунтування незаконності та необґрунтованості судового рішення в апеляційній скарзі заявив клопотання про дослідження доказів. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вирок суд першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що обвинувальний вирок не відповідає вимогам діючого законодавств та зазначає, що в первинному обвинувальному акті від 10 лютого 2017 року, в супереч вимог п. З ч. 2 ст. 291 КПК України, не вказано анкетні відомості потерпілого ОСОБА_9 та в порушення ч. 1 ст. 91 КПК України не було вказано місця вчинення кримінального правопорушення, що є предметом доказування. Зазначає що суд зобов’язаний був повернути прокурору обвинувальний акт зі стадії підготовчого судового засідання тому, що порушення при складанні обвинувального акту були очевидними і перешкоджали призначення судового розгляду. Відсутність в обвинувальному акті анкетних відомостей потерпілого ОСОБА_9 та викладу чітких фактичних обставин, а також чіткого формулювання обвинувачення унеможливлювало якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред’явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист, а як наслідок слугує беззаперечною підставою для скасування вироку суду. Вважає, що було порушено процедуру зміни обвинувачення, оскільки змінений обвинувальний акт, який був складений та затверджений 04 травня 2017 року, був вручений лише 05 травня 2017 року в ході судового розгляду, після допиту свідків сторони обвинувачення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14JI., ОСОБА_15 та ОСОБА_16, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 05 травня 2017 року. Зазначає, що 14 лютого 2018 року о 16 годині 59 хвилин 59 секунд суд заслухавши останнє слово обвинуваченого вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, в цей же день, відповідно до протоколу судового засідання та звукозапису, о 17 годині 12 хвилин 38 секунд, судом розпочато проголошення судового рішення, роз’яснення його змісту, порядку і строку оскарження, який закінчено о 17 годині 35 хвилин та 59 секунд. В дійсності, судом після короткого терміну перебування в нарадчій кімнаті було проголошено лише резолютивну частину обвинувального вироку, що є грубим порушенням вимог ч. 6 ст.376 КПК України. Вказує, що вирок щодо ОСОБА_7 викладено у друкованому вигляді на 12 аркушах, слід зробити висновок, що таке рішення не можливо виготовити за 12 хвилин 39 секунд, в той же час вирішити всі питання, передбачені вимогами ст. 368 КПК України, що свідчить про порушення таємниці наради суддів та незаконність оскарженого судового рішення. Факт порушення таємниці наради суддів та невчасного виконання вимог, передбачених главою 29 КПК України підтверджується відсутністю у матеріалах провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовано проголошення судового рішення 14 лютого 2018 року, у вигляді обвинувального вироку, що є безумовною підставою судом апеляційної. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження полягає в тому, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, оскільки суд поклав за основу лише один письмовий доказ, висновок експерта № 12-1-18 від 06.02.2017, який ґрунтується на припущеннях, при цьому не врахував комплекс інших об’єктивних доказів, що йому суперечать. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону при ухваленні судового рішення є невідповідність вимогам ст. 291 КГІК України первинного обвинувального акту за яким призначено судових розгляд, порушено процедуру зміни обвинувачення, а також грубо порушено порядок ухвалення та проголошення судового рішення.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, пояснення потерпілої ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили вирок залишити без змін, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Відповідно положень ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Так, в ч. 2 згаданої статті передбачено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо, зокрема, у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження суду першої інстанції.

Із огляду на ч. 4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.

Також частиною 5 статті 27 КПК України передбачено, що під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК України. Якщо у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції, і така фіксація була обов'язковою, судове рішення підлягає скасуванню.

Згідно розділу III Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового засідання, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.09.2012 року № 108, окрім іншого, передбаченого положеннями згаданої Інструкції, секретар судового засідання перед початком роботи зобов'язаний, перевірити працездатність пристроїв, провести тестування для перевірки того, що складові комплексу звукозапису (мікрофон, мікшер тощо) працюють нормально та запис іде правильно.

У разі виникнення непрацездатності, неможливості налагодження коректної роботи комплексу звукозапису секретар зобов'язаний терміново повідомити адміністратора та суддю про такі обставини. Під час звукового запису секретар здійснює поточний контроль якості запису, шляхом прослуховування через навушники, контроль працездатності комплексу звукового запису шляхом спостереження за його станом. У разі виявлення ознак непрацездатності обладнання комплексу звукозапису секретар доповідає судді про неможливість подальшого звукового запису судового засідання та повідомляє про це керівника апарату і адміністратора.

Разом з тим, при перевірці матеріалів судового провадження щодо ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції встановлено, що до них хоча і приєднані технічні носії інформації, однак, на технічному носії, на якому повинен бути звукозапис судового засідання, яке відбулось 14 лютого 2018 року, а саме проголошення вироку, відсутня фіксація судового засідання, запис не прослуховується.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку, що вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України у зв'язку з відсутністю звукозапису на носії фіксації судового провадження, що позбавляє колегію суддів можливості належним чином перевірити доводи апеляційних скарг, достовірність обставин, встановлених під час судового розгляду, а також у зв'язку з постановленням необґрунтованого та невмотивованого рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, а апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати належну оцінку всім доказам в їх сукупності, врахувати доводи апеляційних скарг і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України колегія суддів,-

Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 – скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Повний текст ухвали буде проголошений 18 травня 2018 року о 12-00 год.

С У Д Д І

_______ _______ _______

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3