Рішення № 74103331, 17.05.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1654/18

пр.№ 2/464/916/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

17.05.2018 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати за період з січня 2009 р. по серпень 2013 р. в сумі 56 122,67 грн., а також середньої заробітної плати за період затримки розрахунку з 16.04.2013 по 06.12.2017 у розмірі 99 269,55 грн. Обґрунтовує позов тим, що 01.09.2010 її прийнято на посаду провідного інженера-технолога у відділ головного технолога ТзОВ «Львівські автобусні заводи». 01.04.2011 вона переведена на відокремлений структурний підрозділ ТОВ «Львівські автобусні заводи» на посаду провідного інженера-технолога в цех комплектації. 15.04.2013 звільнена з посади, згідно ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Станом на день звільнення роботодавець не провів з нею повного розрахунку, невиплачена заробітна плата за період з січня 2009 р. по серпень 2013 р. На її неодноразові звернення з проханням виплатити заборгованість по заробітній платі і компенсацію за невикористані відпустки відповідач не реагує. Оскільки відповідач порушив термін проведення розрахунку просить також стягнути з нього середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 99269,55 грн.

Ухвалою суду від 16.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач в судове засідання не з’явилась, подала заяву в якій просить справу розглядати у її відсутності, позов підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав. Згідно ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу заочно, у його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

З’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_2 01.04.2007 прийнята на посаду провідного інженера-технолога відділу головного технолога ТзОВ «Львівські автобусні заводи» (наказ №15 -кс від 02.04.2007), 01.04.2011 позивач переведена на відокремлений структурний підрозділ ТОВ «Львівські автобусні заводи» на посаду провідного інженера-технолога в цех комплектації, 28.08.2013 звільнена з посади, згідно ст.36 КЗпП України за згодою сторін

Встановлено, що при звільненні відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі і не провів з нею повного розрахунку.

Як вбачається із розрахунку позивача, зробленого виходячи із індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України, відповідачем за період з січня 2009 року по серпень 2013 року проводилося нарахування та виплата їй заробітної плати не в повному розмірі, у зв’язку із чим на час її звільнення утворилася заборгованість в розмірі 56 122 грн. 67 коп.

З огляду на те, що відповідачем не надано ні позивачу, ні суду відомостей іншого розрахунку заборгованості, розрахунок позивача не спростований, відомості про відсутність заборгованості не надані, тому суд вважає, що позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає до задоволення.

У відповідності до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено обов’язок роботодавця регулярно виплачувати заробітну плату його працівникам відповідно до умов договору, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до положень ст.34 Закону України «Про оплату праці», працівникам проводиться компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Положеннями ч.1 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також суд враховує, що відповідно до положень ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз’яснень, які містить п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником в терміни передбачені ст.116 КЗпП України є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Аналогічна позиція висвітлена в рішенні Конституційний Суд України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідач не провів із позивачем розрахунок в строк визначений ст.116 КЗпП України, суд приходить до висновку, що з нього слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 29.08.2013 по 20.03.2018 в розмірі 99 269,55 грн., а тому позов слід задоволити.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1762 грн.

Рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати за один місяць, у відповідності до вимог п.2. ч.1 ст.430 ЦПК України допустити до негайного виконання.

На підставі ст.ст.116-117 К3пП України, ст.ст.27, 33 Закону України «Про оплату праці» та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 128, 141, 258, 258, 263-265, 280-282, ч.1 ст.430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лепсе, 6, ідентифікаційний код 33894928) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН-2079318544) заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з січня 2009 року по серпень 2013 року в сумі 56 122 грн. 67 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 29.08.2013 по 20.03.2018 у розмірі 99269 грн. 55 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» в користь держави судові витрати в розмірі 1762 грн.

Рішення суду в межах стягнення суми заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя О.Ю. Горбань