Постанова № 74102611, 15.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/8344/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 травня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.

з участю секретаря Терпай С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2016 року, ухвалене суддею Леміш О. М., по справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» пред'явив позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.

Свої вимоги мотивував тим, що 8 червня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № МКА7АU04520025 на суму 8204 доларів США для купівлі автомобіля та на суму 2132, 40 доларів США для сплати страхових платежів строком до 07.06.2011 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № МКА7АU04520025/1 від 08.06.2006 року, за яким останній поручився перед банком за виконання боржником зобов'язань, що випливають з умов кредитного договору.

Своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 23.06.2016 року у нього виникла заборгованість перед банком в розмірі 29 629,12 доларів США. З них:

-3115, 01 доларів США борг по кредиту;

-6083, 41 доларів США борг по відсотках;

-234, 74 доларів США комісія;

-20 195, 96 доларів США пеня.

Оскільки банк як кредитодавець має право на власний розсуд вимагати будь-яку частину суми боргу, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 9433, 16 доларів США боргу за кредитом, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2016 року складає 234 791, 35 грн. З них:

-3115, 01 доларів США борг по кредиту;

-6083, 41 доларів США борг по відсотках;

-234, 74 доларів США комісія.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 9433, 16 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2006 року складає 234 791, 35 грн. Вирішено питання про судові витрати.

На це рішення відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що банк пропустив строк звернення до суду з позовом. Крім того, у справі відсутній розрахунок заборгованості по кредиту з щомісячним відображенням нарахувань зобов'язань по погашенню тіла кредиту, сплати відсотків, штрафних санкцій та комісій. Відсутня також інформація щодо врахування суми від реалізації заставного автомобіля при визначенні суми боргу. У зв'язку з цим скаржник просив рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 скаргу підтримав та просив задовольнити. Представник ПАТ КБ «Приватбанк» Гриниха Т. Ю. проти скарги заперечила та просила її відхилити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце його проведення належним чином.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що боржник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, допустив заборгованість по кредиту, яка підлягає стягненню на користь банку солідарно з боржника та поручителя.

Такі висновки місцевого суду є помилковими, не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

З матеріалів справи слідує, що 8 червня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № МКА7АU04520025 на суму 8204 доларів США для купівлі автомобіля та на суму 2132, 40 доларів США для сплати страхових платежів строком до 07.06.2011 року.

Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає застава автомобіля марки ЗАЗ, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, надані банку з метою забезпечення зобов'язань за даним договором (п.1.3 кредитного договору).

08.06.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № МКА7АU04520025/1, за яким останній поручився перед банком за виконання боржником зобов'язань, що випливають з умов кредитного договору.

Своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитом, яку банк просив стягнути з боржника та поручителя солідарно в розмірі 9433, 16 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 23.06.2016 року складає 234 791, 35 грн. З них:

-3115, 01 доларів США борг по кредиту;

-6083, 41 доларів США борг по відсотках;

-234, 74 доларів США комісія.

У справі також встановлено, що згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 березня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МКА7АU04520025 від 08.06.2006 року звернуто стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки ЗАЗ, модель «DAEWOO Т13110» , 2006 року, тип - легковий седан-В, номер кузова (шасі) НОМЕР_2, р/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк», з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

29 березня 2012 року, з метою врегулювання заборгованості по кредиту, відповідачем ОСОБА_1 було передано співробітнику банку заставний автомобіль, про що свідчить відповідний акт про передачу транспортного засобу (а.с.70)

24 травня 2013 року складено звіт про оцінку даного транспортного засобу та визначено ринкову вартість автомобіля марки ЗАЗ «DAEWOO Т13110» , р/н НОМЕР_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в розмірі 27 000 грн. (а.с.100-106).

17 червня 2013 року даний автомобіль було продано за ціною 27 000 грн. гр. ОСОБА_5, про що свідчить довідка-рахунок (а.с.98), а гроші перераховано ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення боргу за кредитом (а.с.99, 111).

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.1, 2 ст. 258 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст. 264 ЦК України). Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

В даному випадку кредит було надано строком до 7 червня 2011 року. Далі, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 березня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитом було звернуто стягнення на заставний автомобіль марки ЗАЗ «DAEWOO Т13110» , р/н НОМЕР_1

29 березня 2012 року, з метою врегулювання заборгованості по кредиту, відповідачем ОСОБА_1 передано банку заставний автомобіль (а.с.70).

17 червня 2013 року даний автомобіль було продано за ціною 27 000 грн. гр. ОСОБА_5 (а.с.98), а гроші перераховано ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення боргу за кредитом, про що свідчить розрахунок заборгованості (а.с.99, 111).

Отже, строк позовної давності було перервано спочатку пред'явленням позову та ухваленням рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 березня 2012 року, а потім 29 березня 2012 року передачею автомобіля банку для реалізації та 17 червня 2013 року реалізацією автомобіля та зарахуванням коштів від продажу в рахунок погашення боргу за кредитом. Таким чином, саме з цього часу слід рахувати трирічний строк, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стягнення боргу, процентів та комісії).

З матеріалів справи слідує, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом 12 серпня 2016 року, тобто по спливу трьох років після реалізації автомобіля (17 червня 2013 року)

Відповідач ОСОБА_1 зробив заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с.74) уже безпосередньо в суді апеляційної інстанції, однак її слід прийняти та врахувати, оскільки справу було розглянуто без участі відповідачів та ухвалено в ній заочне рішення. Можливості у відповідача ОСОБА_1 скористатися своїм правом захисту від позову не було, а тому ця заява підлягає врахуванню, що є підставою для відмови в позові.

Стаття 266 ЦК України встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог, які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги, у зв'язку з чим застосування наслідків позовної давності до основної вимоги виключає можливість стягнення процентів та комісії поза її межами.

Сплив позовної давності не припиняє зобов'язання і не є підставою для припинення самого права, а лише позбавляє можливості одержати судовий захист свого порушеного цивільного права за умови заяви сторони у спорі до винесення судом рішення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії).

За цих обставин в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи наведене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2016 року - скасувати.

В задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: