Рішення № 74102560, 10.05.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/6784/15-ц

Номер провадження 2/333/44/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

м. Запоріжжя 10 травня 2018 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: суддя Фунжий О.А., за участю секретаря судового засідання Славної А.Ю., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовними заявами

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором;

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, про звернення стягнення на предмет іпотеки;

В с т а н о в и в :

3 вересня 2015 р. Публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 лютого 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику в кредит грошові кошти у розмірі 69 900 доларів США на строк по 28 лютого 2038 р. включно, а позичальник зобов’язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,5% річних та виконати інші зобов'язання за кредитним договором. В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 28 лютого 2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором. 25 травня 2012 р. між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у т.ч. за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_4. За вказаним кредитним договором позичальник свої зобов'язання не виконує, станом на 28 липня 2015 р. має заборгованість: за кредитом на суму 823 280,82 грн., за процентами – 58 645,51 грн., усього 881 926,33 грн., які позивач просить стягнути з поручителя ОСОБА_3. (а.с. 1-4 т.1)

Ухвалою судді від 18 вересня 2015 р. за вказаною позовною заявою відкрито провадження. (а.с. 49 т.1)

3 вересня 2015 р. ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 лютого 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 28 лютого 2008 р., укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_4 передав банку в іпотеку квартиру № АДРЕСА_1. Оскільки позичальник свої зобов’язання за вказаним кредитним договором не виконує, станом на 28 липня 2015 р. має заборгованість на суму 881 926,33 грн., позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на зазначену квартиру. (а.с. 1-6 т.2)

Ухвалою судді від 21 вересня 2015 р. за вказаною позовною заявою відкрито провадження. (а.с. 48 т.2)

Ухвалою суду від 15 січня 2016 р. вказані цивільні справи за клопотанням представника позивача об’єднані в одне провадження. (а.с. 75 т.1)

Ухвалою суду від 23 березня 2016 р. позовні заяви ПАТ «Дельта Банк» залишені без розгляду в зв’язку з повторною неявкою представника позивача в судове засідання. (а.с. 108 т.1)

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 1 вересня 2016 р. ухвалу суду першої інстанції від 23 березня 2016 р. скасовано, справу повернуто до того ж суду для продовження розгляду. (а.с. 169 т.1)

11 жовтня 2016 р. до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу судді про відкриття провадження від 18 вересня 2015 р. в зв’язку з порушенням правил підсудності. (а.с. 178-180 т.1)

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2016 р. у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді про відкриття провадження від 18 вересня 2015 р. відмовлено, справу повернуто до того ж суду для продовження розгляду. (а.с. 192 т.1)

Ухвалою суду від 7 лютого 2017 р. за клопотанням представника відповідача до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_5 – дружину відповідача ОСОБА_4. (а.с. 207 т.1)

16 березня 2017 р. до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_5 на ухвалу судді про відкриття провадження від 18 вересня 2015 р. в зв’язку з порушенням правил підсудності. (а.с. 226-228 т.1)

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2017 р. апеляційна скарга ОСОБА_5 відхилена, ухвала судді про відкриття провадження від 18 вересня 2015 р. залишена без змін. (а.с. 11-12 т.3)

Ухвалою суду від 30 серпня 2017 р. за клопотанням третьої особи ОСОБА_5 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено районну адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування. (а.с. 30 т.3)

Ухвалою суду від 9 листопада 2017 р. за клопотанням представника відповідача від позивача витребувано документи. (а.с. 54-55 т.3)

Ухвалою суду від 14 лютого 2018 р. в зв’язку з набранням чинності змін до ЦПК України визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті позову. (а.с. 119-120т.1)

Відповідач ОСОБА_4 подав до суду відзив, в якому позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки не визнав, оскільки неможливо звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання рішенням суду права власності на предмет іпотеки; на звернення стягнення на предмет іпотеки в забезпечення валютного кредиту накладено мораторій; позивач не надав суду експерту оцінку вартості квартири, що суперечить положенням ст. 37 ч.3 Закону України «Про іпотеку». (а.с. 126-128 т.3)

Під час підготовчого засідання 6 квітня 2018 р. представник відповідача ОСОБА_4 заявив клопотання про призначення судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій. (а.с. 93-95 т.3)

Ухвалою суду від 6 квітня 2018 р. у задоволені вказаного клопотання відмовлено. (а.с. 138 т.3)

Ухвалою підготовчого засідання від 6 квітня 2018 р. судовий розгляд справи призначено на 10 травня 2018 р. (а.с. 139-140 т.3)

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та їх обгрунтування, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 як поручителя заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 881 926,33 грн., а також звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на зазначену в позові квартиру, власником якої є ОСОБА_4.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_2 позов не визнав. В частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя позов не визнається в зв’язку з тим, що відповідно до ст. 559 ч.4 ЦК Україна порука припинена, оскільки банк протягом 6 міс. з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив поручителю вимог. В частині звернення стягнення на предмет іпотеки позов не визнається з підстав, зазначених у відзиві.

Третя особа ОСОБА_5, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилась, однак суд вважає можливим розглянути справу за її відсутності.

Представник третьої особи – районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляду справи за його відсутності. (а.с. 115 т.3)

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

28 лютого 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) «Сведбанк» та ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 1054-1055 ЦК України укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику в кредит грошові кошти у розмірі 69 900 доларів США на строк по 28 лютого 2038 р. включно, а позичальник зобов’язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,5% річних та виконати інші зобов'язання за кредитним договором. (а.с. 5-18 т.1)

Згідно договору кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 (п. 1.4.); забезпеченням виконання зобов’язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом виступає іпотека об’єкта нерухомості, що придбається позичальником за договором купівлі-продажу (п. 2.1.); позичальник зобов’язується здійснювати погашення заборгованості зі кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця згідно додатку № 1 (графік погашення кредиту), що є невід’ємною частину цього договору (п.3.1.); проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з 1 по 10 число включно за попередній календарний місяць (а.с. 3.3.); сторони за взаємною згодою домовились без укладання додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов’язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов’язань за цим договором, зокрема, якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п. 3.3. цього договору (п. 3.8.); при порушені умов, передбачених п. 5.1.8. цього договору, та/або у випадках, в яких чинним законодавством України передбачено право дострокової вимоги виконання зобов’язань, забезпечених іпотекою, та/або якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п. 3.3. цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобов’язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом цього договору (п.3.9.); у випадку порушення позичальником своїх зобов’язань за цим договором банк має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором банку, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріусу, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов іпотечного договору (п. 6.1.3.); при настанні подій, зазначених у п. 3.8., 3.9., 6.1.2. цього договору банк має право вимагати погашення заборгованості у повному обсязі ( п. 6.1.4).

28 лютого 2008 р. в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 553-555 ЦК України укладено договір поруки, за яким поручитель (ОСОБА_3) поручився перед банком за виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором від 28 лютого 2008 р. у сумі 69 900 доларів США строком до 28 лютого 2038 р. з процентною ставкою 12,5%. (а.с. 19-20 т.1)

За вказаним договором поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальник умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами (п.2.); у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання в строк, поручитель погашає суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за першою вимогою банку протягом 10 календарних днів з моменту отримання поручителем письмової заяви банку про невиконання позичальником своїх зобов’язань (п.4.); поручитель зобов’язується виконати основне зобов'язання у разі настання випадків зміни строків виконання зобов’язань по основному зобов’язанню (п.7.); сторони, керуючи умовами частини четвертої ст. 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов’язків, передбачених основним зобов’язанням (п.10.)

28 лютого 2008 р. в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належну йому на праві приватної власності квартиру № АДРЕСА_1 вартістю 353 376,22 грн. за згодою сторін. (а.с. 20-23 т.2)

За вказаним договором іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково; при настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов’язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору (п.11.); за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду або у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріусу (п.12.1., 12.1., 12.2.); задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (п.12.3.1.)

25 травня 2012 р. між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким продавець (ПАТ «Сведбанк») продав (відступив) покупцю (ПАТ «Дельта Банк») права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у додатку. (а.с. 31-33 т.1)

Згідно додатку до вказаного договору ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором від 28 лютого 2008 р. укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4. (а.с. 66 т.3)

Наданими позивачем розрахунком заборгованості встановлено, що відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором в повному обсязі не виконував, в зв’язку з чим станом на 28 липня 2015 р. виникла заборгованість за кредитом на суму 37 316,22 доларів США, що згідно курсу Національного банку України (100 USD – 2206,2278 UAN) складає 823 280,82 грн., за процентами – 2 658,18 доларів США, що згідно курсу Національного банку України (100 USD – 2206,2278 UAN) складає 58 645,51 грн., усього 881 926,33 грн. (а.с. 79 т.3), які позивач просить стягнути з поручителя ОСОБА_3.

Позов у зазначеній частині підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що позичальник ОСОБА_4 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором своєчасно не виконував, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2 658,18 доларів США станом на 28 липня 2015 р.

Наявність вказаної заборгованості доведена розрахунком заборгованості, згідно якому з 31 січня 2015 р. позичальник відсотки за користування кредитом не сплачував, станом на 28 липня 2015 р. заборгованість становить 2 658,18 доларів США (а.с. 79 т.3), що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором. (а.с. 67-78 т.3)

Відповідно до ст. 1050 ч.2 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки позичальник прострочив виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, позивач листами від 26 серпня 2015 р. повідомив його та поручителя про зміну строку виконання зобов’язань відповідно до положень ст. 1050 ч.2 ЦК України, п. 3.8., 3.9. кредитного договору.

У встановлений позивачем строк позичальник та/або поручитель зобов'язання за кредитним договором не виконали.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки відповідно до положень ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд, позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредит ним договором з поручителя.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 (поручителя) заявив, що відповідно до положень ст. 559 ч.4 КК України порука припинена, оскільки банк протягом 6 міс. з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив поручителю вимог.

Це ствердження суд лише частково приймає до уваги з таких підстав.

Відповідно до ст. 559 ч.4 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Згідно роз’ясненням, що містяться в п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Згідно п. 10 договору поруки від 24 червня 2008 р. сторони, керуючись умовами частини четвертої статті 559 ЦК України, встановили, що строком припинення поруки є повне виконання позичальником або поручителем своїх зобов’язань, передбачених основним зобов’язанням. (а.с. 15 т.1)

Договором поруки від 28 лютого 2008 р. строк поруки не встановлено.

Згідно розрахунку заборгованості, наданому позивачем, останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором здійснено за період до 10 січня 2015 р. відповідно до графіку погашення кредиту (а.с. 13 т.1, 79 т.3), позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з поручителя заборгованості 3 вересня 2015 р. (а.с. 1 т.1), тобто за межами встановленого ст. 559 ч.4 ЦК України шестимісячного строку.

З наведених підстав суд вважає, що пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняє поруку в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Оскільки вказаний шестимісячний строк для звернення з вимогою до поручителя є преклюзивним, він не може бути ані поновленим, ані перерваним іншим чином, ніж пред’явленням вимоги шляхом звернення з позовом до суду.

Зважаючи на вказане, суд визнає, що порука ОСОБА_3 припинилась по зобов’язаннях, які виходять за межі шестимісячного строку, що передує пред’явленню позову банком про дострокове стягнення всієї суми заборгованості – 3 вересня 2015 р., а після цієї дати порука не може бути визнана припиненою.

Враховуючи викладене, суд відмовляє позивачеві у стягненні з поручителя заборгованості за період з 10 січня 2015 р. (дата, з якої позичальник припинив виплати за кредитним договором) по 3 вересня 2015 р. в розмірі 92 916,17 грн., виходячи з наступного розрахунку:

194,17$ (щомісячний розмір погашення кредиту (а.с. 13 т.1) х 8 місяців = 1 553,36$;

396,18$ + 357,83$ + 396,17$ + 383,39$ + 396,17$ + 383,39$ + 345,05$ (нараховані відсотки на поточну суму заборгованості (а.с. 79 т.3) = 2 658,17$;

усього 4 211,54$ х 22,062278 (курс Національного банку України, вказаний позивачем) = 92 916,17 грн.

Решту заборгованості позичальника, починаючи з 3 вересня 2015 р., в розмірі 789 010,16 грн. суд стягує з поручителя. (881 926,33 – 92 916,17)

Позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають з таких підстав.

За змістом ст. 16 ч.2 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ч.3 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ст. 36 ч.3 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду цивільне законодавство України передбачає лише у ст. 335, 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ст. 328 ч.1 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Визначальним при вирішенні спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки є наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 р. у справі № 6-1851цс15.

Згідно п. 12 іпотечного договору від 28 лютого 2008 р. за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду або у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріусу; задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

В судовому засіданні представник відповідачів заявив, що іпотекодавець ОСОБА_4 не надав згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем. Доказів того, що дії або бездіяльність іпотекодавця унеможливлюють чи перешкоджають позивачу реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку матеріали справи не містять і не встановлено таких судом.

Оскільки сторони визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності іпотекодержателем, діючим цивільним законодавством не передбачено визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за судовим рішенням, суд з урахуванням висновків правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи позивачеві у задоволені позову у цій частині, суд також приймає до уваги правовий висновок ОСОБА_6 Верховного Суду, викладений в постанові від 21 березня 2018 р. в справі № 760/14438/15-ц, згідно якій з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

З наведених підстав суд відмовляє у задоволені позову ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 141 ч.2 п.3 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 7 890,10 грн.

Керуючись ст. 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, заборгованість за кредитним договором № 0703/0208/71-030 від 28 лютого 2008 р. в розмірі 789 010,16 грн.

У задоволені позову в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 0703/0208/71-030 від 28 лютого 2008 р. в розмірі 92 916,17 грн. відмовити.

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру № АДРЕСА_1, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, в дохід держави судовий збір в розмірі 7 890,10 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Повне судове рішення складено 18 травня 2018 р.

Суддя О.А.Фунжий