Ухвала суду № 74102360, 18.05.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1716/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Фазикош О.В., суддів Малюк В.М., Світлик О.М., за участю секретаря Рабош А.О., перекладача ОСОБА_1, прокурора Ісак В.М., обвинуваченого ОСОБА_2, захисників адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника потерпілих ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017070000000213 від 16 жовтня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, вірменина, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, раніше не судимого, у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263КК України, суд, –

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстр судових розслідувань за №12017070000000213 від 16 жовтня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263КК України.

Прокурор у судовому засіданні клопотав про продовження запобіжного заходу обраного відносно ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів, з підстав того, що наявні ризики для кримінального провадження, які існували під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 115, ч. ст. 263 КК України, та вразі зміни запобіжного заходу, може намагатися уникнути кримінальної відповідальності, що свідчить про можливість його переховування від суду, враховуючи кількість та тяжкість злочинів свідчить про можливість вчинення обвинуваченим інших злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 заперечували, та просили змінити міру запобіжного заходу своєму підзахисному на інший, не пов’язаний з триманням під вартою. Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисників.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також їх представник ОСОБА_7 у судовому засіданні вважали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обраного стосовно ОСОБА_2 у виді тримання під вартою обґрунтованим.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд, незалежно від наявності клопотань зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду 10 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк застосування якого визначено до 15.12.2017 року. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 11.12.2017 року відносно ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою – до 11.02.2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду 08.02.2018 року відносно ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою – до 08.04.2018 року.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Суду не надано достатньо доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що ОСОБА_2 залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду, не надано докази погіршення його стану здоров’я та доказів на підтвердження міцності його соціальних зв’язків в місті постійного проживання, наявність постійного місця роботи, належних доказів про репутацію, майновий стан.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до рішення ЕСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості. (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Судом приймається до уваги наявність обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченим, інкримінованих злочинів, які є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років, наявність суспільного інтересу в встановленні істини по справі, а також особи обвинуваченого.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення, на даний час існує ризики того, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Заслухавши учасників судового засідання, враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу, суд вважає, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, ОСОБА_2, перебуваючи на волі може ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2, у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, а застосування більш м’яких запобіжних заходів особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м’який.

З урахуванням наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід крім тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_2, буде недостатнім для забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 314, 315, 331, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 13 липня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Фазикош О.В.

Судді Малюк В.М.

ОСОБА_8