Рішення № 74102168, 17.05.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Cправа №303/1366/18

2/303/945/18

ряд. стат. звіту - 26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 травня 2018 року м.Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м.Мукачево цивільну справу за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця ,-

в с т а н о в и в:

Позивач - представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу спадкодавця у розмірі 5917,65 грн. за кредитним договором № Б/Н від 17 травня 2011 року, а також судовий збір.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ “ПриватБанк” з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №Б/Н від 17 травня 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 16 жовтня 2016 року позичальник ОСОБА_4 - помер. Так, спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1. Так, на виконання вимог статті 1281 Цивільного кодексу України, Банк 02 березня 2017 року направив претензію кредитора до Мукачівської державної нотаріальної контори. 22 березня 2017 року від Мукачівської державної нотаріальної контори надійшла відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці ОСОБА_4 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались, а спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії ПАТ КБ “ПриватБанк”. Зазначає, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять у тому числі, кредитні зобов'язання померлого Позичальника, а спадкування обов'язків відбулося відповідно до частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України, так як відповідачі не відмовились від прийняття спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. При цьому позивач зазначає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. 04 жовтня 2017 року спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Так, станом на дату смерті, заборгованість позичальника перед ОСОБА_5 за кредитним договором №Б/Н від 17 травня 2011 року становить - 5917,65 грн. з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, яка складається, з: 1923,79 грн. - тіло кредиту; 3993,86 грн. - нараховано проценти за користування кредитом. Тому на підставі вищенаведеного, представник ОСОБА_5 ОСОБА_3 звертається до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 5917,65 грн. за кредитним договором №Б/Н від 17 травня 2011 року та судовий збір по справі у розмірі 1762 грн.

Відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзив на позов не подали.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частин 1, 5, 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 17 травня 2011 року ОСОБА_4 уклав з Публічним акціонерним товариством комерційного банку “ПриватБанк” договір у вигляді Заяви №Б/Н, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

-2-

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами ОСОБА_5», які викладені на банківському сайті, складає між нею та ОСОБА_5 Договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.6-40).

Згідно до розрахунку заборгованості за договором №Б/Н від 17 травня 2011 року укладеного між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_4 станом на 26 листопада 2017 року складає - 5917,65 грн., з яких: 1923,79 грн. - тіло кредиту; 3993,86 грн. - нараховані відсотки (а.с.44-45).

Згідно копії паспорту серії ВО №865862 виданого Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області 18 лютого 2002 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47), що також підтверджується Відповіддю за №01-40/3102 наданої начальником Центру надання адміністративних послуг ОСОБА_6 від 13 квітня 2018 року (а.с.76).

Згідно копії паспорту серії ВР №453013 виданого Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області 20 липня 2011 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.48), що також підтверджується Відповіддю за №01-40/3103 наданої начальником Центру надання адміністративних послуг ОСОБА_6 від 13 квітня 2018 року (а.с.77).

ОСОБА_4, помер - 16 жовтня 2016 року у віці 64 років, що стверджується копією Свідоцтва про смерть виданого Мукачівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Мукачівського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області (а.с.49).

З копії Претензії кредитора ПАТ КБ “ПриватБанк” за №SAMDN50000044935782 від 23 лютого 2017 року, Банк звернувся до Мукачівської державної нотаріальної контори з вимогою, в якій просить повідомити ПАТ КБ “ПриватБанк” чи заводилась спадкова справа після померлого Боржника ОСОБА_4; включити кредиторські вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед ОСОБА_5 у розмірі 6967,65 грн. та просять надіслати на адресу ОСОБА_5 інформацію стосовно : звернення з заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого Боржника та відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від спадщини після смерті Боржника, а також які вже прийняли спадщину (а.с.52).

Відповідно до Листа за №56/02-14 Державного нотаріуса Мукачівської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_7 від 09 березня 2017 року, Мукачівська державна нотаріальна контора на претензію кредитора №SAMDN50000044935782 від 23 лютого 2017 року, до спадкоємців померлого 16 жовтня 2016 року - ОСОБА_4 повідомляє, що на підставі претензії ОСОБА_5 заведена спадкова справа за №48/2017 року. Станом на 07 березня 2017 року в Мукачівську державну нотаріальну контору спадкоємці після смерті ОСОБА_4, який помер 16 жовтня 201 року - не звертались (а.с .53).

29 вересня 2017 року представник ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з Листом - претензією, в якому просить сплатити заборгованість по кредитному договору №Б/Н від 17 травня 2011 року у розмірі 5917,65 грн. (а.с.54).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (в даному випадку сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Потрібно також враховувати, що за статтею 607 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно з нормою статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 цього Кодексу (статті 1218, 1231 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 Цивільного кодексу України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 Цивільного кодексу України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

-3-

Так, згідно зі статтею 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 Цивільного кодексу України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно з частиною 3 цієї статті встановлено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Недотримання цих строків позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 Цивільного кодексу України строки це строки у межах яких кредитор здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право і не є строком позовної давності.

Відповідно до статті 1282 Цивільного кодексу України у разі смерті боржника, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

З урахуванням положення статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Так, суд звертає увагу на зміст частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Нормою частини 1 статті 1269 цього Кодексу встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, а частиною 6 статті 29 цього Кодексу встановлено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Верховний суд України у Постанові від 30 вересня 2015 року (справа №6-384цс15) зазначив, що положення Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місце проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

Відповідно до пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N 20/5 (у редакції, чинній на час спірного періоду), доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Так, в пункті 1.13 Глави 10 даного Порядку зазначено, що місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію /останнє місце проживання/ виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

-4-

Нормою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 17 травня 2011 року уклав Договір за №Б/Н з ПАТ КБ “ПриватБанк” та отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку, згідно якої приєднався до “Умов та правил надання банківських послуг” та ОСОБА_5. Позичальник ОСОБА_4, помер - 16 жовтня 2016 року. Так, згідно розрахунку заборгованості за договором Б/Н від 17 травня 2011 року укладеного між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_4 станом на 26 листопада 2017 року у нього виникла заборгованість у розмірі - 5917,65 грн., з яких: 1923,79 грн. - тіло кредиту; 3993,86 грн. - нараховані відсотки.

Також судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2, де був зареєстрований позичальник - ОСОБА_4, який помер 16 жовтня 2016 року, також були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак Банк не подав суду жодних письмових підтверджень (виконавчого органу, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження міської ради), що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з померлим ОСОБА_4 проживали за вищевказаною адресою і тим самим фактично прийняли спадщину.

Відповідно до відповіді Мукачівської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 09 березня 2017 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_4, який помер - 16 жовтня 2016 року, була заведена нотаріальною конторою за заявою кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк» за №48/2017 року, а спадкоємці після смерті ОСОБА_4 станом на 07 березня 2017 року до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини - не звертались.

З урахуванням наведеного, всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу кредитором спадкодавця в розмірі 5917,65 грн. - необхідно відмовити.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 1048-1050, 1054, 1216, 1219, 1268-1270, 1281, 1282 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця в розмірі 5917, 65 грн.- відмовити.

Судові витрати покласти на позивача - ПАТ КБ “ПриватБанк”.

Позивач - ПАТ КБ “ПриватБанк”, 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111, МФО - 305299).

Відповідач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30-ти днів з дня його складення.

Головуючий М.М.Пак