Постанова № 74101516, 15.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/2426/16-ц 22-ц/774/561/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 193/363/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

за участю секретаря судового засідання - Євтодій К.С.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради,

відповідач - ОСОБА_3,який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 02 листопада 2017 року, яке ухвалене суддею Мазуренком В.В., повний текст судового рішення складено 07 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради як органу приватизації, ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, треті особи: Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «27-го Партз'їзду-7», Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради, про визнання частково недійсним рішення про приватизацію та свідоцтва про право власності, включення позивача до кола осіб на приватизацію.

В обґрунтування позову зазначив, що головним наймачем квартири АДРЕСА_1 був його дядько ОСОБА_6 У 2016 році він дізнався, що за життя ОСОБА_7, зареєструвала у спірній квартирі свою сестру ОСОБА_8, разом із онукою ОСОБА_4 які в серпні без відома позивача, який був у ній зареєстрований приватизували квартирну на ім'я ОСОБА_4 Посилаючись, що при проведенні приватизації порушені його права на участь у неї, оскільки він перебував на реєстраційному обліку за зазначеним адресом, просив суд визнати частково недійсним рішення про приватизацію та свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, включивши його в коло осіб на приватизацію, оскільки на момент приватизації позивач був зареєстрований у вказаній квартирі та відмову від приватизації не надавав.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 02 листопада 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, судові витрати з правової допомоги в сумі 3088грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. В мотивування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають матеріалам справи, зокрема судом проігноровано його реєстрація у спірному приміщенні під час проведення приватизації квартири, яка проведена без його згоди та участі. Судом не взято до уваги, що приватизація спірної квартири була проведена із порушенням ст.8 ЗУ «Про приватизацію житлового фонду».

Також вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що він є членом сім'ї ОСОБА_9, а саме сином, який здійснив обмін житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 на житлове приміщення квартири №136 у цьому ж будинку, тому має статус члена сім'ї. При приватизації квартири, органом приватизації використана довідка, яка не відповідає дійсності, що тягне недійсність приватизації спірної квартири . Також позивач вважає, що судом розмір витрат відповідача на правову допомогу, стягнуто у завішеному розмірі.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3,та представник відповідача Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, кожний окремо, просять рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, на їх думку, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва на право власності на житло НОМЕР_1 від 04.02.2016р. квартира АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_4 на підставі Рішення виконкому Криворізької міської ради №34 від 20.01.2016р., за зверненням наймача ОСОБА_8 (а.с.46,47,154-155 том.1).

З матеріалів приватизаційної справи видно, що наймач ОСОБА_8 подавала заяву від 20 грудня 2015 року про передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_1 та визначити уповноваженим власником квартири - ОСОБА_4 (а.с.129 том1). Приватизація проведена на підставі довідки виданої ОСББ «27 Партз'їзду» про склад сім'ї наймача ізольованої квартири та займані ним приміщення, від 26.11.2015 року, в якій зазначено, що уквартири АДРЕСА_1проживають та мають право на житло на момент введення в дію ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с.75,77 т1),

Позивач ОСОБА_1 в грудні 2016р. звернувся до Виконкому Інгулецької районної ради з питання включення його в приватизацію квартири АДРЕСА_1, та отримав відповідь, щодо неможливості, та рекомендовано звернутись до суду (а.с.30 том1).

Згідно Акту від 10 квітня 2017 року складеного керуючою справами та бухгалтером ОСББ «Мирний 7» , з якого встановлено факт, що ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1, ніколи не проживав ( а.с.121 том1).

Згідно відомостей, що містяться у відділ реєстрації місця проживання громадян виконкому Інгулецької районної у місті ради наданих на виконання ухвали суду першої інстанції, карток реєстрації осіб, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_8 та ОСОБА_4, 2003р.н. з 10 жовтня 2012 року ( а.с.139 том 1).

Крім того, згідно відомостей карток реєстраційного обліку, у спірній квартирі з 1992 року значилась зареєстрованою ОСОБА_7, яка знята із реєстраційного обліку у звязку із смертю ( а.с.146 том ).

З інформації з Автоматизованої системи Реєстр територіальних громад також має реєстрацію ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2, значиться зареєстрований по досягненню 16 річного віку.

Згідно відомостей адресного -довідкового бюро підрозділу ГУДМС України у Дніпропетровській області за адресом АДРЕСА_1 значиться зареєстрованим позивач ОСОБА_1 ( а.с.147).

Відповідно до відомостей, що містяться у паспорті позивача він зареєстрований з 24.02.2009р. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7 том1).

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ніколи не проживав у спірній квартирі, не вів господарство із наймачем, не є членом його сім'ї, не є тимчасово відсутнім, за яким зберіглось право на житло, тому не має права на приватизацію даного житла.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, вмотивованими, такими, що узгоджуються із письмовими матеріалами справи.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-XII, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до частини 2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-XII, передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змісту Закону № 2482-XІІ у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.

Аналогічну норму місить пункт 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року N 396.

При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні - у довідці про склад сім'ї, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім'ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Тобто, обов'язковою умовою для проведення приватизації житла є обов'язкове постійне проживання особи у житлі, яке підлягає приватизації.

Оскільки позивач ОСОБА_1 ніколи не проживав у квартирі АДРЕСА_1, про що зазначає особисто в позовній заяві, ніколи не користувався житловою площею, лише факт його реєстрації за зазначеною адресою, яка здійснюється на підставі Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", не породжує у позивача права на приватизацію.

Посилання позивача в апеляційній скарзі, що його батько за договором міни набув статусу наймача за спірною адресою у квартирі №136 спростовуються матеріалами справи. Ніколи батько позивача ОСОБА_9 не був зареєстрований у зазначеній квартирі, що підтверджується відомостями з відділу реєстрації Виконавчогокомітету Інгулецької районної ради, згідно яких батько позивача ОСОБА_12 був зареєстрований за адресом АДРЕСА_2 та виписаний 14 грудня 1990 року на АДРЕСА_3 , в подальшому 23 листопада 2010 року виписаний на АДРЕСА_4( а.с.145).

Довідка, що була використана при проведенні приватизації виданої ОСББ «27 Партз'їзду» про склад сім'ї наймача ізольованої квартири та займані ним приміщення, від 26.11.2015 року, в якій зазначено, що у квартири АДРЕСА_1проживають та мають право на житло на момент введення в дію ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_8 та ОСОБА_4, відповідає вимогам законодавства, тому що в ній зазначені вірні відомості щодо осіб, які проживали у квартирі та мають право на приватизацію, тому доводи позивача в апеляційній скарзі не можуть бути прийнятними.

Колегія суддів також вважає недоведеними посилання позивача в апеляційній скарзі на завищений розмір стягнутих з нього витрат на правову допомогу, понесених відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як видно з матеріалів справи між відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_3 скориставшись своїм правом на захист уклавши з адвокатом Примаковим К.О. 05 квітня 2017 року договір про надання юридичних послуг ( а.с.111,112 том 1). Згідно Акту виконаних робіт з надання юридичних послуг за проведення консультацій, участі в судових засідання, складання заперечення , складання клопотання про витребування доказів адвокатом витрачено 6,75 год. робочого часу, ( а.с.23,24 том 2).

На підтвердження понесення витрат за отримання правової допомоги позивачем надано квитанцією прибуткового касового ордеру №78 від 30 серпня 2017 року у розмірі 7500грн. (а.с.24).

З огляду на розмір заявлених позовних вимог, виконаних адвокатом робіт та наданих послуг зі складання позовної заяви та участі в судових засіданнях, колегія суддів вважає визначений, судом першої інстанції розмір витрат на оплату адвоката у розмірі 3088 грн. є співмірним.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (Частина 6 статті 137 ЦПК України).

Позивачем в обґрунтування доводів апеляційної скарги не наведено жодного мотиву та ( або) розрахунку, щодо незгоди із розміром витрат на правову допомогу.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 02 листопада 2017 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 18 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді :