Ухвала суду № 74101365, 21.05.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1928/18

Провадження №2-з/201/5375/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Трещова В.В. з секретарем судового засідання Джамаловою С.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Моісеєвича про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Моісеєвича про стягнення заборгованості.

Провадження по справі відкрито ухвалою суду від 21.05.2018р.

Одночасно з позовом до суду позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, пов’язаних з реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборони внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу) щодо:

нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), вулиця Малиновського маршала, будинок 14А, приміщення 152, 153, а саме: вбудовано-прибудовані приміщення, загальною площею: 1161,5 кв.м.: в житловому будинку літ. А-16, літ. А’-1, літ. а-1 на І поверсі вбудовано-прибудовані приміщення: № 152 позиції 1-41, І-ІV площею 1 119,6 кв.м., приміщення № 153 позиції 1-3 загальною площею 41,9 кв.м., загальною площею 1 161,5 кв.м.; ганки а{1}, а{3}-а{6}, розвантажувальна рампа літ. а{2}, огорожа №1-4 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 995510512101);

нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), проспект Гагаріна, буд. 24, а саме: нежитлові приміщення: №113 – кафе, № 114 – магазин, № 115 – офісні приміщення № ХХХХV, № XXXXVI: в житловому будинку літ. А-5 на І поверсі нежитлові приміщення: кафе № 113 поз. 1-9, загальною площею 96,4 кв.м.; магазин № 114 поз. 1-13, загальною площею 340,1 кв.м.; офісні приміщення № 115 поз. 1-6, загальною площею 70,0 кв.м.; в підвалі приміщення № ХХХХV поз. 1-10, загальною площею 177,1 кв.м. приміщення № ХХХХVІ поз. 1-18, загальною площею 277,0 кв.м., входи у підвал літ. а, а{1}, ганки а{2}, а{4}, а{5} (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 995500312101).

В обґрунтування цих вимог, позивач посилався на те, що відповідно до договору позики від 02.02.2017 року у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість, яка з урахуванням нарахованих штрафних санкцій у загальному розмірі становить 23 209 240,80 грн. Відповідач відмовляється від повернення наданих у позику грошових коштів, і єдиною можливістю для їх повернення може бути звернення стягнення на належне відповідачу нерухоме майно в процесі виконання судового рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані докази, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом, перелік яких не є вичерпним.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з позовної заяви, заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, між сторонами дійсно виник спір щодо невиконання відповідачем обов’язків по поверненню позивачу грошових коштів, наданих йому у позику відповідно до договору позики від 02.02.2017 року. Сума позики є значною, тому такий вид забезпечення позову як заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, належного відповідачу, відповідає обсягу позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що між сторонами справи дійсно виник спір, оскільки це підтверджується належними доказами.

Судом встановлено та підтверджується доданими до заяви про вжиття заходів забезпечення позову доказами, що відповідачу на праві приватної власності належить наступне нерухоме майно:

нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), вулиця Малиновського маршала, будинок 14А, приміщення 152, 153, а саме: вбудовано-прибудовані приміщення, загальною площею: 1161,5 кв.м.: в житловому будинку літ. А-16, літ. А’-1, літ. а-1 на І поверсі вбудовано-прибудовані приміщення: № 152 позиції 1-41, І-ІV площею 1 119,6 кв.м., приміщення № 153 позиції 1-3 загальною площею 41,9 кв.м., загальною площею 1 161,5 кв.м.; ганки а{1}, а{3}-а{6}, розвантажувальна рампа літ. а{2}, огорожа №1-4 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 995510512101);

нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), проспект Гагаріна, буд. 24, а саме: нежитлові приміщення: №113 – кафе, № 114 – магазин, № 115 – офісні приміщення, № ХХХХV, № XXXXVI: в житловому будинку літ. А-5 на І поверсі нежитлові приміщення: кафе № 113 поз. 1-9, загальною площею 96,4 кв.м.; магазин № 114 поз. 1-13, загальною площею 340,1 кв.м.; офісні приміщення № 115 поз. 1-6, загальною площею 70,0 кв.м.; в підвалі приміщення № ХХХХV поз. 1-10, загальною площею 177,1 кв.м. приміщення № ХХХХVІ поз. 1-18, загальною площею 277,0 кв.м., входи у підвал літ. а, а{1}, ганки а{2}, а{4}, а{5} (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 995500312101).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз’яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті – це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає вирішенню судом по суті.

З огляду на зазначене можливо дійти висновку про те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, заявлені заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, пов’язаних з реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, шляхом заборони внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу)є співмірними заявленим позовним вимогам, їх невжиття може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а відтак й порушить його право на судовий захист.

Таким чином, суд приходить до висновку про обгрунтованність заяви про забезпечення позову та необхідність вжиття заходів забезпечення позовних вимог шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, пов’язаних з реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, шляхом заборони внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( з відкриттям розділу) щодо належного відповідачу нерухомого майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 261 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Моісеєвича про стягнення заборгованості задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позовних вимог шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, пов’язаних з реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, шляхом заборони внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу) щодо:

нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), вулиця Малиновського маршала, будинок 14А, приміщення 152, 153, а саме: вбудовано-прибудовані приміщення, загальною площею: 1161,5 кв.м.: в житловому будинку літ. А-16, літ. А’-1, літ. а-1 на І поверсі вбудовано-прибудовані приміщення: № 152 позиції 1-41, І-ІV площею 1 119,6 кв.м., приміщення № 153 позиції 1-3 загальною площею 41,9 кв.м., загальною площею 1 161,5 кв.м.; ганки а{1}, а{3}-а{6}, розвантажувальна рампа літ. а{2}, огорожа №1-4 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 995510512101);

нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), проспект Гагаріна, буд. 24, а саме: нежитлові приміщення: №113 – кафе, № 114 – магазин, № 115 – офісні приміщення, № ХХХХV, № XXXXVI: в житловому будинку літ. А-5 на І поверсі нежитлові приміщення: кафе № 113 поз. 1-9, загальною площею 96,4 кв.м.; магазин № 114 поз. 1-13, загальною площею 340,1 кв.м.; офісні приміщення № 115 поз. 1-6, загальною площею 70,0 кв.м.; в підвалі приміщення № ХХХХV поз. 1-10, загальною площею 177,1 кв.м. приміщення № ХХХХVІ поз. 1-18, загальною площею 277,0 кв.м., входи у підвал літ. а, а{1}, ганки а{2}, а{4}, а{5} (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 995500312101).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, а саме 21.05.2018 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред’явлення ухвали до виконання, як виконавчого листа, становить три роки.

Адреси сторін:

Стягувач : позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: 49000, АДРЕСА_1.

Боржник : відповідач ОСОБА_2 Моісеєвич, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: 49000, АДРЕСА_2.

Суддя: В.В. Трещов