Рішення № 74101112, 15.05.2018, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1506/17

Провадження №2/278/1062/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді – Зубчук І.В.

секретаря с/з – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

В обґрунтування якого зазначила, що 18 травня 2009 року вона надала у борг кошти у розмірі 34209 гривень, що складало: 2230 доларів США та 1360 Євро, про що відповідач власноручно написала розписку, відповідно до якої зобов’язалася повернути за вимогою, про те остання не виконала належним чином зобов’язання, у зв’язку із чим позивач змушена звернутись до суду за захистом свої прав. Оскільки кошти відповідач не повернула, позивач просить стягнути з неї борг у розмірі 170978,58 гривень.

Позивач та її представник позов підтримали з підстав зазначених в ньому.

Відповідач в судове засідання не з’явилася. У відповідності до ч.6 ст.128 ЦПК України належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи за адресою проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача та представника позивача, що відповідає вимогам ст.280 та ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, судом були встановлені наступні факти.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 18 травня 2009 року ОСОБА_3 отримала в борг у ОСОБА_2 кошти у в розмірі 34209 гривень, 1360 Євро та 2230 доларів США, з терміном повернення за вимогою, про що надала відповідну розписку (а.с.7).

Відповідач суму позики на даний час не повернула.

Відповідно до відповіді Житомирського районного відділу державної виконавчої служби №10710 від 05 квітня 2017 року встановлено, що виконавче провадження відкрито 27 лютого 2013 року на підставі виконавчого листа №2-2177 виданого Житомирським районним судом Житомирської області 25 лютого 2013 року. Державним виконавцем, з метою перевірки майнового стану боржника направляються запити до реєстраційних установ тощо (а.с.5-6).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі щодо повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Факт не виконання умов договору підтверджується рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 січня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Рішення набрало законної сили 20 лютого 2013 року (а.с.8).

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того матеріалами справи стверджується факт отримання відповідачем ОСОБА_3 у позивача грошових коштів, які на даний час борг не повернуто.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи встановлені судом обставини, які були перевірені зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення йому основної суми боргу за розпискою від 18 травня 2009 року не підлягає задоволенню, оскільки рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 січня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики основна сума боргу була стягнута на користь позивача.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, три проценти річних, а також інфляційні втрати, про які заявив позивач, є наслідком невиконання відповідачкою ОСОБА_3 грошового зобов'язання і повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Так, 3% річних розраховується за формулою: С х 3% х Д : 365 : 100%, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Нарахування 3% на суму заборгованості, що виникла за період з 29 червня 2014 року по 29 червня 2017 року (трирічний строк позовної давності), розраховується наступним чином: 66125,88 х 3% х 1097 : 365 : 100 % та становить 5962 гривні 20 копійок.

Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат, оскільки борги в іноземній валюті не індексуються на підставі ст.625 ЦК України.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.

Дана правова позиція викладена в Постанові ВСУ від 27 січня 2016 року у справі №6-771цс15.

Відповідно до листа Верховного Суду України №62-97 від 03 квітня 1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на середній індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Для визначення середнього індексу інфляції за період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України, починаючи з серпня 1991 року щомісячно та публікуються у газеті "Урядовий кур'єр" у період з 5 по 10 число, що йде за звітним місяцем. Зазначені відомості згідно до ст.ст. 19, 21, 22 Закону України «Про інформацію» можуть використовуватися для перерахунку грошових коштів.

Величини індексів інфляції за місяці заборгованості за період з 29 червня 2014 року по 29 червня 2017 року за даними Державної служби статистики України складають у відсотках:

За 2014 рік: червень 101,0; липень 100,4; серпень 100,4; вересень 102,9; жовтень 102,4; листопад 101,9; грудень 103,0.

За 2015 рік: січень 103,1; лютий 105,3; березень 110,8; квітень 114,0; травень 102,2; червень 100,4; липень - 99,0; серпень 99,2; вересень 102,3; жовтень 98,7; листопад 102,0; грудень 100,7.

За 2016 рік: січень 100,9; лютий 99,6; березень 101,0; квітень 103,5; травень 100,1; червень 99,8; липень 99,9; серпень 99,7; вересень 101,8; жовтень 102,8; листопад 101,8; грудень 100,9.

За 2017 рік: січень 101,1; лютий 101,0; березень 101,8; квітень 100,9; травень 101,3; червень 101,6.

Сума заборгованості за вказаний період становить 34209 гривень.

Отже, середній індекс інфляції за період прострочення заборгованості з 29 червня 2014 року по 29 червня 2017 року складає 101,87 %, а тому інфляційне збільшення суми боргу за цей період становить 34848 гривень 71 копійка (34209 х 101,87%).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, судом установлено факт не виконання відповідачем узятих зобов’язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору, повернення суми кредиту та сплати відсотків, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_3Ю на користь позивачки ОСОБА_2 3 % річних в розмірі 5962 гривні 20 копійок, інфляційні втрати в сумі 34848 гривень 71 копійка, а всього 40810 гривень 91 копійка, часткового задовольнивши таким чином позовні вимоги ОСОБА_2

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.525, 526, 527, 625, 1046, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 82, 258-259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_2 - 3 % річних в розмірі 5962 гривні 20 копійок, інфляційні втрати в сумі 34848 гривень 71 копійка, судовий збір при подачі позову до суду в розмірі 640 гривень 20 копійок, а всього на загальну суму 41451 гривня 11 копійок.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України в Житомирській області повернути ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 1069 гривень 59 копійок при подачі позовної заяви до ОСОБА_3, згідно квитанції №1453 від 27 червня 2017 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І. В. Зубчук