Рішення № 74100562, 15.05.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6639/17

Провадження № 2/206/284/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ОСОБА_4 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позиваючись до суду з позовом представником ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК" зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07.06.2011 відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв'язку із порушенням умов кредитного договору відповідач станом на 23.11.2017 має заборгованість у розмірі 40493 грн. 40 коп., яка складається із наступного: 3935,42 грн. - заборгованість за кредитом; 31253, 53 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500 грн. (фіксована частина) і 1904,45 грн. (процентна складова). В зв'язку із чим, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість та судові витрати (а.с.1-2).

Заперечуючи проти задоволення позовної заяви представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, та заявив усне клопотання про застосування строків позовної давності до вимог банку. В обґрунтування клопотання про застосування строку позовної давності представником відповідача було вказано те, що кредитний договір між сторонами було укладено у 2011 році. Будь-які дії з боку відповідача щодо користування коштами та погашення заборгованості здійснювались більше ніж за три роки до звернення представника позивача до суду. Отже, звернення позивача до суду з позовною заявою було здійснено з порушенням строку позовної давності визначеного законодавством.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

22.12.2017 суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська Зайченко С.В. відкрито провадженні та призначено судовий розгляд.

22.01.2018 призначене судове засідання було відкладено на 19.02.2018 у зв’язку із неявкою сторін по справі.

19.02.2018 та 06.03.2018 підготовче засідання було відкладено за клопотанням відповідача про ознайомлення із матеріалами справи та для отримання правової допомоги.

16.03.2018 за клопотанням представника відповідача у позивача було витребувано виписку по рахункам за договором № б/н від 07.06.2011 укладеного сторонами.

Відповідь на запит суду (виписка по рахунку) надійшла 27.03.2018.

Згідно розпорядження керівника апарату Самарського районного суду м. Дніпропетровська № 84-р від 10.04.2018 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із звільненням ОСОБА_5 з посади судді у відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2018 цивільну справу розподілено в провадження судді Маштака К.С.

11.04.2018 дану справу прийнято до провадження суддею Маштаком К.С., призначено до судового розгляду.

15.05.2018 представник відповідача заявив усне клопотання про застосування строків позовної давності до вимог банку.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухано пояснення та заперечення представника відповідача.

15.05.2018 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 07.06.2011 відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом у заяві.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг, станом на 23.11.2017, відповідач має заборгованість у розмірі 40493 грн. 40 коп., яка складається із наступного: 3935,42 грн. - заборгованість за кредитом; 31253, 53 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500 грн. (фіксована частина) і 1904,45 грн. (процентна складова).

Відповідно до 2.1.1.2.11 "Умов та правил надання банківських послуг", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010, карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовій стороні карти, включно (а.с.24).

Вказані обставини сторонами не заперечуються та не ставляться під сумнів.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг", які є складовою договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй поставі № 6-14 цс 14 від 19.03.2014. Таким чином, виходячи із обставин встановлених судом, суд вважає, що застосування строків позовної давності, з огляду на сплату відповідачем останнього платежу в період, на думку представника відповідача, який виходить за межі строку позовної давності, не може бути застосовано, так як перебіг позовної давності, у даному випадку, має обчислюватись саме із строку спливу останнього дня місяця дії картки, а не з дати останнього платежу.

Зазначені вище свідчать про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до вимог позивача. В той же час, відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов’язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. В підтвердження позову в матеріалах справи є письмові докази: розрахунок заборгованості за договором про надання банківських послуг; копія заяви відповідача на отримання кредиту, копія умов та правил надання банківських послуг відповідно до яких відповідач зобов'язується сплатити кредит, проценти за користування кредитом та інші платежі передбачені договором, копія паспорта відповідача.

При цьому заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 23.11.2017, відповідач має заборгованість у розмірі 40493 грн. 40 коп., яка складається із наступного: 3935,42 грн. - заборгованість за кредитом; 31253, 53 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500 грн. (фіксована частина) і 1904,45 грн. (процентна складова).

Таким чином, відповідач, як особа, яка не виконала взяті на себе зобов'язання, повинна відшкодувати збитки заподіяні позивачу. Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 256, 257, 258, 253, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 263, 264, 265, 353, п. 15, п. п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, заборгованість по кредитному договору на загальну суму 40493,40 грн., яка складається з наступного: 3935,42 грн. - заборгованість за кредитом; 31253, 53 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500 грн. (фіксована частина) і 1904,45 грн. (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21.05.2018.

Головуючий суддя: К.С. Маштак