Рішення № 74099373, 14.05.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18309/17

Провадження № 2/161/301/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого– судді Гриня О.М.,

при секретарі – Муригіній А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди у зв’язку з інвалідністю, отриманою при виконанні обов’язків військової служби, --

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди у зв’язку з інвалідністю, отриманою при виконанні обов’язків військової служби.

Позов обґрунтовує тим, що він є пенсіонером Міністерства оборони, учасником бойових дій в республіці Афганістан, інвалідом 2-ї групи безстроково та має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю відповідно до ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) чи спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. 13 січня 2016 року він звернувся до Волинського обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги. Листом від 26 травня 2016 року №704/1 Волинський обласний військовий комісаріат повідомив його про те, що документи, надані ним для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, повернуті Департаментом фінансів Міноборони України для доопрацювання, оскільки, на їхню думку, відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення. Вважає відмову відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу необґрунтованою, неправомірною та такою, що порушує його право на соціальний захист. Зазначає, що відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 14 січня 2016 року йому встановлена третя група інвалідності в зв’язку з пораненням та контузією, пов’язаними з виконанням обов’язків військової служби. Згідно виписки з акта огляду МСЕК від 04 січня 2017 року йому довічно встановлена друга група інвалідності в зв’язку з пораненням та контузією, пов’язаними з виконанням обов’язків військової служби. Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи в нього виявлені рубці, що є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду і могли бути спричинені у 1989 році. Також з протоколу від 25 вересня 2015 року засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв в нього як колишнього військовослужбовця підтверджено, що поранення пов’язане з виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дій. Оскільки друга група інвалідності йому встановлена впродовж року після встановлення йому третьої групи інвалідності і виплату одноразової грошової допомоги за третьої групою інвалідності він не отримував, то за змістом ч.4 ст.16-3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має право на отримання одноразової грошової допомоги за другою групою інвалідності. Розмір одноразової грошової допомоги, належний йому до виплати, відповідно до закону становить 300-кратний прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року. Що дорівнює 480 000 грн.

З огляду на наведене просить стягнути з Міністерства оборони України на його користь 480 000 грн. одноразової грошової допомоги в зв’язку з отриманою ним інвалідністю, пов’язаною з виконанням обов’язків військової служби, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2018 року визначено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до Міноборони України про відшкодування одноразової грошової допомоги. Вказує, що Міністерство оборони України рішення про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не приймалось. Позивачем не дотримано встановленої законом процедури подання та розгляду документів для призначення одноразової грошової допомоги, а відтак його вимоги спрямовані на захист його прав в майбутньому. Крім того, позивачем через Волинський ОВК направлялись документи до Міноборони України про призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи, встановленої МСЕК при первинному огляді 04 січня 2016 року. З матеріалів справи слідує, що позивач не звертався до відповідача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2018 року до участі в даній справі залучено Волинський обласний військовий комісаріат в якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2018 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, заявою від 14 травня 2018 року просить судовий розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи в судове засідання також не з’явився, заявою від 14 травня 2018 року просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.197 ЦПК України.

В силу ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1Й є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджено копією посвідчення серії Б № 061900 (а.с.3).

Також встановлено, що позивач звертався до Міністерства оборони України через Волинський обласний військовий комісаріат для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

З відповіді відповідача на вказане звернення встановлено, що, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чт токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) чи спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Оскільки в поданий ОСОБА_1 немає довідки, що свідчить про причини та обставини травми, то документи не можуть бути повторно надіслані на розгляд комісії в Департамент фінансів Міністерства оборони України.(а.с.13).

Відповідно до частини першої та другої ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванню однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

За положенням частини 1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, визначається параграфом 2 глави 82 ЦК.

Разом з тим правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з забезпеченням соціальних гарантій військовослужбовців здійснюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з п. «б» ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Вказані виплати не є шкодою в розумінні ст.1166, 1195,1207 ЦК України.

Системний аналіз вищевказаних норм права свідчить про те, одноразова грошова допомога не є шкодою, завданою відповідачем ОСОБА_1, а є гарантією правового і соціального захисту військовослужбовців.

Крім того, суд погоджується з позицією Міністерства оборони України з приводу того, що позивачем не підтверджено належними доказами порушення його права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, оскільки відповідачем не відмовлено йому в такому праві, а лише запропоновано надати додаткові документи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4 , 5, 81, 263-265 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди у зв’язку з інвалідністю, отриманою при виконанні обов’язків військової служби - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 21 травня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.

Волинської області